Рішення від 18 серпня 2025 р. у справі №752/7602/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/7602/25

Провадження № 2/752/4611/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.08.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (надалі за текстом також - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» або позивач) звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом також - відповідач), у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 38 605,05 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.08.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії №932202160 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 16 015,00 гривень.

Вказані грошові кошти відповідач у визначений договором термін не повернув.

15.10.2024 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за Договром кредитної лінії №932202160 новому кредитору - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі Договору факторингу №МВ-ТП/4.

Враховуючи те, що відповідач не виконав взяте на себе грошове зобов`язання, позивач, як новий кредитор просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договром кредитної лінії №932202160 у загальному розмірі 38 605,05 гривень, що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 16 015,00 гривень та заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом у розмірі 22 590,05 гривень.

Заяви та/або клопотання учасників справи

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, направлено рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (штрих-код Укрпошти: 06 102 7102 8710) на відому адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), проте, відповідно до довідки відділення поштового зв`язку копія ухвали суду, не вручена та повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 головуючим суддею у справі визначений суддя Чекулаєв С.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 14.04.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

2.Мотивувальна частина

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом

14.08.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії №932202160 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 19 000,00 гривень.

Згідно пункту 2.3. Договору кредитної лінії №932202160 кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 5 022,00 гривень 14.08.2024.

Другий та третій транш за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах Договору (п. 2.4. Договору кредитної лінії №932202160).

Кожний окремий транш за договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунка кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 (п.5.1. Договору кредитної лінії №932202160).

Кінцевою датою погашення кредиту є 13.09.2029 (п.7.3. Договору кредитної лінії №932202160).

Договір кредитної лінії №932202160 від 14.08.2024 підписаний його сторонами шляхом накладення електронного підпису.

15.10.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як клієнтом та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», як фактором, укладений Договір факторингу №МВ-ТП/4 згідно умов якого, клієнт відступив фактору, права вимогиза переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта.

Згідно наданого позивачем витягу з Реєстру прав вимоги вбачається, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало позивачу право вимоги до « ОСОБА_1 ».

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за Договором кредитної лінії №932202160 від 14.08.2024 заборгованість відповідача по кредиту становить 16 015,00 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Договором кредитної лінії №932202160 від 14.08.2024 заборгованість відповідача по нарахованим процентам за користування кредитом становить 22 590,05 гривень.

15.10.2024 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» повідомило відповідача про відступлення права вимоги за Договором кредитної лінії №932202160 від 14.08.2024 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

11.01.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» повідомило відповідача про дострокове розірання Договору кредитної лінії №932202160 від 14.08.2024.

2.2. Застосовані норми права

Частиною першою статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини пов`язані із позикою грошових коштів та на надання кредиту.

Кредитний договір та договір позики (якщо позикодавцем є юридична особа) укладаються у письмовій формі (статті 1047 та 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі за текстом також - Закон).

Згідно пункту 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно частини шостої статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) від 12.01.2021: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір та договір позики (якщо позикодавцем є юридична особа) укладаються у письмовій формі (статті 1047 та 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно частини першої статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

2.3. Мотиви, з яких виходить суд

Суд звертає увагу, що у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між кредитодавцем і відповідачем правовідносин за договором кредиту, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення кредитного договору і його умов.

Ураховуючи реальний характер договору позики (ч.1 ст.1046 ЦК України) та поширення положень про договір позики на відносини за кредитним договором (ч.2 ст.1054 ЦК України) суд під час розгляду справи про стягнення заборгованості за Кредитним договором має враховувати, що до предмету доказування входять факти, що свідчать про укладення між сторонами Кредитного договору, його умови, передання та повернення грошових коштів.

У цій справі суд зобов`язаний окрім встановлення факту відступлення первісними кредиторами прав грошової вимоги до відповідача за Договорами факторингу та наявності у позивача відповідного права вимоги також встановити, чи виникли у відповідача відповідні грошові зобов`язання за Договором кредитної лінії №932202160 від 14.08.2024.

Договір факторингу має ґрунтуватися на дійсному праві грошової вимоги. Факт укладення Договору факторингу не свідчить про дійсність обставин укладення договору про надання кредиту.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 зазначено, що реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

Відповідно до правової позиції, яка була висловлена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 30.11.2022 у (справа № 334/3056/15), у справі про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до положень Договору кредитної лінії №932202160 від 14.08.2024 кредитні кошти надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам суд звертає увагу, що позивачем, на підтвердження здійснення переказу грошових коштів надані: листи - підтвердження оформлені на бланку ТОВ «ПРОФІТГІД» без дати та реквізитів цифрового підпису, а також Довідки надані ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 20.03.2025 в яких вказано, що товариство здійснило переказ грошових коштів за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1, двома траншами: 14.08.2024 у розмірі 5 022,00 гривень та 29.08.2024 у розмірі 10 993,00 гривень.

Суд критично відноситься до Довідок ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» оскільки вказана особа є зацікавленою в підтвердженні факту надання кредиту відповідачу.

Крім того, за вказаними довідками надавачем платіжної послуги ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК» водночас жодних доказів того, що вказану суму кредиту було перераховано відповідачу з банківського рахунку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відкритого в АТ «ОТП БАНК» позивачем не додано.

Клопотань про витребування доказів здійснення переказу грошових коштів від банківської установи позивачем не заявлено.

До підвердження щодо здійснення переказу грошових коштів надане ТОВ «ПРОФІТГІД» суд відноситься критично та не бере до уваги, оскільки відсутні його дані (вихідні номер, дата) та до нього не надано доказів підписання директором ТОВ «ПРОФІТГІД» кваліфікованим електронним підписом.

Суд звертає увагу, що підвердження щодо здійснення переказу грошових коштів надане ТОВ «ПРОФІТГІД» в якому зазначено про здійснення переказу в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжних інструкцій (замовлення) номер/код: 8ЕB411FF-EEC2-4FD2-FF3D-50B105249BC9 (на суму 5 022,00 гривень) та 7Е36D70F-3A0F-4D67-B312-BDBF1F488879 (на суму 10 993,00 гривень) не є первинними бухгалтерськими документами, з яких можна встановити дійсність фінансової операції.

До позову не долучено доказів на підтвердження підстав здійснення таких фінансових операцій. Копія Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-757 від 06.09.2023 та платіжні інструкції (замовлення) номер/код: 8ЕB411FF-EEC2-4FD2-FF3D-50B105249BC9 (на суму 5 022,00 гривень) та 7Е36D70F-3A0F-4D67-B312-BDBF1F488879 (на суму 10 993,00 гривень) позивачем також не надані.

Суд зазначає, що згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.06.2021 у справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Враховуючи викладене суд вказує, що надані позивачем докази не є належними та допустимими для доведення здійснення грошового переказу через наявні в Україні платіжні системи, а тому не доводять факт виконання первісним кредитором - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» умов Договору кредитної лінії №932202160 з перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.

3. Висновки суду

Таким чином, враховуючи те, що позивач не надав до матеріалів справи доказів отримання відповідачем коштів за Договором кредитної лінії №932202160 від 14.08.2024 суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за вказаним договором в розмірах, зазначених в розрахунках, а тому позовні вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

4.Судові витрати

Розподіл судових витрат по сплаті судового збору між сторонами здійснюється в порядку визначеному статтею 141 ЦПК України.

Враховуючи, що суд відмовив у задоволенні позову, понесені ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись статтями: 11, 205, 207, 512, 514, 1046, 1047, 1054, 1077, 1079, 1082 ЦК України, статтями: 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №932202160 від 14.08.2024 у розмірі 38 605,05 гривень - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. О. Чекулаєв