Вирок від 04 лютого 2026 р. у справі №752/10199/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10199/25

Провадження №: 1-кп/752/1258/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100010003629 від 20 грудня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у с. Петровірівка Ширяївського району Одеської області, має середню освіту, без офіційного місця роботи, одруженого, має на утриманні трьох дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

19.02.2021 Шевченківським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 17 000 грн;

22.02.2023 Одеським апеляційним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, та штрафу в сумі 17 000 грн;

26.08.2024 Малиновським районним суду міста Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, та штрафу в сумі 17 000 грн;

10.11.2025 Оболонським районним судом міста Києва за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна та штрафу в сумі 17 000,00 грн;

18.11.2025 Шевченківським районним судом міста Києва за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, та штрафу в сумі 17 000 грн,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

установив:

1.Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи неодноразово судимим за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, маючи не зняту і не погашену в установленому порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив нові кримінальні правопорушення за наступних обставин.

19.12.2024 близько 21:40 ОСОБА_3 , перебував за адресою: АДРЕСА_2 у гостях у свого знайомого ОСОБА_7 , де разом з останнім та ОСОБА_6 вживав алкогольні напої.

Після вживання алкогольних напоїв у нічний час з 19.12.2024 на 20.12.2024 ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки та допускаючи їх настання, побачивши що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 після вживання алкогольних напоїв заснули, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав чуже майно, а саме сумку з особистими речами ОСОБА_6 , в якій зокрема знаходились банківська картка «Приват Банк» № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 , яка є офіційним документом, мобільний телефон марки «iPhone 13 Midnight 128 Gb», вартістю 15 260 грн., а також належні ОСОБА_7 мобільний телефон «iPhone 15 Pro MAX 512 Gb», вартістю 48460 грн та ноутбук «Lenovo ThinkBook 16p G2 FCH», вартістю 37148 грн. З викраденим ОСОБА_3 відразу вийшов з квартири, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілим матеріальну шкоду ОСОБА_6 на суму 15 260 грн та ОСОБА_7 на суму 85 608 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, а саме викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

20.12.2024 близько 06:10 ОСОБА_3 , перебуваючи у невстановленому місці та маючи доступ до належного ОСОБА_7 мобільного телефону «iPhone 15 Pro MAX 512 Gb», в якому використовувався номер мобільного телефону НОМЕР_2 , з використанням цифрового коду увійшов до особистого кабінету ОСОБА_7 в мобільному додатку «Ukreximbank», де виявив на банківському рахунку та банківській картці № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 30 792,10 грн.

Діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного доступу до банківського рахунку та подальшого особистого незаконного збагачення, ОСОБА_3 здійснив несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи AT «Ukreximbank», а саме зайшов у особистий кабінет потерпілого ОСОБА_7 у AT «Ukreximbank», зареєстрованого та належного останньому карткового рахунку № НОМЕР_3 , та незаконно отримав інформацію про власника, номера карток, строк їх дії та С VV-код, інформацію про поточний стан рахунку, яка відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, отримавши можливість розпоряджатись коштами та функціями вищезазначеного банківського рахунку всупереч волі власника.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 362 КК України, а саме несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

20.12.2024 близько 06:10 ОСОБА_3 , перебуваючи у невстановленому місці та маючи доступ до належного ОСОБА_7 мобільного телефону «iPhone 15 Pro MAX 512 Gb», в якому використовувався номер мобільного телефону НОМЕР_2 , увійшовши до особистого кабінету ОСОБА_7 в мобільному додатку «Ukreximbank», виявив на банківському рахунку та банківській картці № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 30 792,10 грн, після чого, діючи умисно, повторно, таємно, в умовах воєнного стану, маючи доступ до мобільного додатку «Ukreximbank», в якому використовувався фінансовий номер НОМЕР_2 , та банківської картки № НОМЕР_3 ОСОБА_7 , у період часу з 06:12 по 06:13 здійснив перерахунок грошових коштів на загальну суму 30 700 грн. на банківську картку № НОМЕР_4 , відкриту в АТ «А-BANK» на своє ім`я, тим самим, отримав реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд та заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 30 700 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

20.12.2024 близько 06:12 ОСОБА_3 , знаходячись у невстановленому місці та маючи доступ до мобільного телефону «iPhone 13 Midnight 128 Gb», в якому використовувався номер мобільного телефону НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_6 , увійшовши до особистого кабінету останнього в мобільному додатку «Приват24», виявив на банківському рахунку та банківській картці № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 51 535,84 грн.

Діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного доступу до банківського рахунку та подальшого особистого збагачення, ОСОБА_3 здійснив повторне несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи АТ КБ «ПриватБанк», а саме зайшов у особистий кабінет потерпілого ОСОБА_6 у АТ КБ «ПриватБанк», зареєстрованого та належного останньому карткового рахунку № НОМЕР_1 , та незаконно отримав інформацію про власника, номера карток, строк їх дії та СVV-код, інформацію про поточний стан рахунку ОСОБА_6 , яка відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківське діяльність», є банківською таємницею, отримавши можливість розпоряджатись коштами та функціями вищезазначеного банківського рахунку всупереч волі власника.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 361 КК України, а саме несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно.

20.12.2024 близько 06:12 ОСОБА_3 , маючи доступ до мобільного телефону «iPhone 13 Midnight 128 Gb», в якому використовувався номер мобільного телефону НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_6 , увійшовши до особистого кабінету останнього, в мобільному додатку «Приват24» та виявивши на банківському рахунку та банківській картці № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 51 535,84 грн, діючи умисно, повторно, таємно, в умовах воєнного стану, перебуваючи біля банкомату за адресою: м. Київ, вул. Академіка Філатова, 8-А, маючи доступ до мобільного додатку «Приват24», в якому використовувався фінансовий номер НОМЕР_5 , та банківської картки № НОМЕР_1 відкритої АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_6 , здійснив зняття готівки в сумі 20 000 грн, після чого, перебуваючи у невстановленому місці у період часу з 06:59 по 07:03 з банківської картки № НОМЕР_1 , відкритої АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_6 , здійснив перерахунок грошових коштів на суму 31 155 грн. на банківську картку № НОМЕР_4 , відкриту в АТ «A-BANK» на своє ім`я, тим самим отримав реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд та заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 51 155 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 КК України передбачено кримінальну відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КК України передбачено кримінальну відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.

Відповідно до ч. 2 ст. 362 КК України передбачено кримінальну відповідальність за дії, передбачені ч. 1 ст. 361 КК України, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України передбачено кримінальну відповідальність за крадіжку, вчинену у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 затверджено указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». З 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який вподальшому продовжено.

3.Позиції сторін та інших учасників судового провадження.

Прокурор в судовому засіданні вказала на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Просила призначити обвинуваченому остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 7 років. Обставиною, що пом`якшує покарання просила визнати щире каяття обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання, стороною обвинувачення не встановлено.

Потерпілий ОСОБА_6 вважав доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Просив призначити обвинуваченому запропоноване прокурором покарання. Також просив задовольнити його цивільний позов та стягнути з обвинуваченого на його користь 66 415 грн в рахунок відшкодування заподіяної кримінальними правопорушеннями майнової шкоди та 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав. Повідомив, що розкаюється у вчиненому. Просив призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 7 місяців. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині стягнення з нього заподіяної кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди визнав повністю, а в частині стягнення моральної шкоди - частково, на суму по 25 000 грн на користь кожного потерпілого.

Захисник не заперечував проти доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. З урахуванням визнання вини та щирого каяття просив призначити обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців та за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 7 місяців.

4.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повідомив, що за обставин, зазначених в обвинувальному акті, вчинив крадіжку майна потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в тому числі банківської карти ОСОБА_6 , після чого за допомогою викрадених у потерпілих мобільних телефонів заходив у їх особисті банківські кабінети, здійснював перерахування грошових коштів з рахунків потерпілих на свій рахунок, а також знімав у банкоматі кошти з банківської карти потерпілого ОСОБА_6 .

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз`яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши інформацію, що характеризує його особу, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 357 КК України, а саме викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, ч. 1 ст. 362 КК України, а саме несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, ч. 2 ст. 361 КК України, а саме несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

5.Мотиви зміни обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В ході судового розгляду підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не встановлено.

6.Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання, згідно з обвинувальним актом в провину обвинуваченому не ставляться.

7.Мотиви призначення покарання

Згідно зі ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання суд зважає на тяжкість вчинених діянь, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальними проступками, нетяжкими та тяжкими злочинами, обставини їх вчинення, вартість викраденого майна, дані про особу обвинуваченого, котрий раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, не має постійного місця роботи, при цьому має сім`ю, трьох дітей, вину визнав, розкаявся у вчиненому.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкцій ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 362, ч. 2 ст. 362, ч. 4 ст. 185 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.

Оскільки кримінальні правопорушення за цим вироком обвинувачений вчинив до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання слід визначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

8.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому.

Потерпілим ОСОБА_6 в межах кримінального провадження пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого, в якому потерпілий просив стягнути з обвинуваченого на його користь 66 415 грн в рахунок відшкодування заподіяної кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди та 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Потерпілим ОСОБА_7 в межах кримінального провадження пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого, в якому потерпілий просив стягнути з обвинуваченого на його користь 116 308 грн в рахунок відшкодування заподіяної кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди та 200 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні обвинувачений цивільні позови потерпілих в частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, а в частині моральної шкоди - частково, на суму по 25 000 грн на користь кожного потерпілого.

Вивчивши доводи, зазначені у позовних заявах, заслухавши пояснення учасників, суд керується наступним.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 66 415 грн та 116 308 грн відповідно.

Обвинувачений вказані обставини під час допиту в судовому засіданні підтвердив та визнав в повному обсязі вимоги потерпілих про стягнення з нього матеріальної шкоди. Таким чином, цивільні позови потерпілих у відповідній частині підлягають задоволенню.

Крім того, діями обвинуваченого потерпілим заподіяно моральну шкоду у вигляді душевних страждань внаслідок втрати майна, стресу, нервового напруження, почуття тривоги, порушення соціального статусу, звичайного способу життя, неможливості тимчасово забезпечити власні потреби під час дії воєнного стану.

З рахуванням характеру вчинених правопорушень, глибини душевних страждань потерпілих, ступеня вини обвинуваченого, суд вважає що розмір моральної шкоди в сумі 50 000 грн на користь кожного з потерпілих є пропорційним вчиненому, відповідає вимогам розумності і справедливості.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення з обвинуваченої моральної шкоди підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_7 - частковому задоволенню.

9. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Долю речових доказів слід вирішити у порядку, визначеному ст. 100 КПК України.

Процесуальні на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Враховуючи, що обвинувачений відбуває покарання за попереднім вироком, підстав для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироком у даній справі законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 100, 124, 128, 129, 368, 370, 371, 374, 376, 615 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених санкцій ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання:

за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік,

за ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки;

за ч. 2 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на строк 4 роки;

за ч. 4 ст. 185 КК України у позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком з покаранням, призначеним вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а також покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, яке складанню з іншими видами покарань не підлягає та виконується самостійно.

Строк відбування покарання обчислювати з 05 лютого 2026 року.

У строк покарання зарахувати частково відбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України у строк покарання зарахувати період перебування ОСОБА_3 під цілодобовим домашнім арештом у межах даного кримінального провадження з 08 квітня 2025 року по 07 червня 2025 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 424,08 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_6 66 415 грн в рахунок відшкодування заподіяної кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди та 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_7 116 308 грн в рахунок відшкодування заподіяної кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди та 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази: отримані від представників банків та ТОВ «Фора» оптичні CD- диски з інформацією залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1