Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №300/4711/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4711/24 пров. № А/857/22228/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року, прийняте суддею Тимощук О.Л., м. Івано – Франківськ у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив :

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (надалі також – ГУ ПФУ в Луганській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.04.2024 за №092850022151 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.08.1999 по 14.06.2004;

- зобов`язання призначити з 26.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Луганській області від 03.04.2024 за №092850022151 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язано зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999, з 16.09.1999 по 31.12.1999, з 20.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 08.01.2002 по 31.12.2002, з 13.08.2003 по 31.12.2003, з 02.02.2004 по 14.06.2004; зобов`язано призначити з 26.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605, 60 грн. та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2 500 грн.

Суд виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 Конституційного Суду України встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності загального страхового та пільгового стажу роботи тривалістю 20 років та 10 років, відповідно).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, є помилковими доводи представника відповідача щодо пріоритетності Закону №1058-ІV над нормами Закону №1788-ХІІ.

Суд зазначив, що жодних мотивів щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 у ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» з 02.08.1999 по 14.06.2024 до пільгового стажу відповідач у спірному рішенні не наводить.

Суд звернув увагу на те, що відповідачем уже виключено з пільгового стажу ОСОБА_1 періоди її перебування у відпустці без збереження заробітної плати за період з 08.09.1993 по 08.08.1999 згідно довідки від 26.07.2023 №943, в якій чітко вказано періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати. Зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 08.09.1993 по 01.08.1999 не є спірним у цій справі, а тому суд не надає оцінку діям відповідача у цій частині.

Однак при зарахуванні до пільгового стажу таких періодів роботи позивача з 08.09.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999 згідно уточнюючої довідки від 26.07.2023 №156 ГУ ПФУ в Луганській області знову виключило з такого періоду 7 днів перебування у відпустці без збереження заробітної плати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999.

Суд звернув увагу на довідку від 26.07.2023 №156, видану АТ «Оріана» та зазначив, що з 09.08.1999 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з іншою юридичною особою - ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана». Таким чином, період роботи ОСОБА_1 з 09.08.1999 по 14.06.2004 у ДП не міг бути включений у довідку від 26.07.2023 №156, видану АТ «Оріана».

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.09.1988 у такий період працювала на посадах транспортувальника (з 09.08.1999 по 01.11.1999) та апаратника відстоювання третього та четвертого розрядів (з 02.11.1999 по 14.06.2004). Наведене додатково підтверджується архівною довідкою від 23.08.2023 №01.7-01/889, виданою Архівним відділом Калуської міської ради (а.с. 152)

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ у Луганській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наказами про підсумки проведення атестацій робочих місць за умовами праці та переліками професій і посад працівників структурних підрозділів ДП «Калійний завод» ВАТ «ОРІАНА», якими підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах посаду апаратника відстоювання сульфатної збагачувальної фабрики не передбачено.

За результатом розгляду заяви від 26.03.2024 страховий стаж ОСОБА_1 складає 33 роки 10 місяців 14 днів, в тому числі робота за Списком №2 - 5 років 8 місяців 1 день (страховий стаж враховано по 31.12.2022).

В довідці від 26.07.2023 №156 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданій АТ «ОРІАНА» мають місце відомості про те, що за періоди роботи з 08.09.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999 заявниця перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 7 днів, але, в якому саме місяці, якого року ОСОБА_1 перебувала у цій відпустці не зазначено, тому період роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999 не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 (7 днів) у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати.

Період роботи ОСОБА_1 з 09.08.1999 по 14.06.2004 підприємством не визначено, як пільговий стаж роботи за Списком №2.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.09.1988 (а.с. 12-15), містяться, серед іншого, записи про наступне:

- 08.09.1993 - позивач прийнята на роботу на сульфатну збагачувальну фабрику транспортувальником другого розряду сульфатного відділення Заводу калійних добрив Концерну «Хлорвініл» (запис №6);

- 22.09.1994 - Державний концерн «Хлорвініл» перейменовано у Державний концерн «Оріана» (наказ Мінпрому України від 31.08.1994 №287) (запис №7);

- Державний концерн «Оріана» перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Оріана» (наказ Фонду державного майна України від 29.12.1995 №65-АТ) (запис №8):

- 01.08.1998 - Сульфатна збагачувальна фабрика включена в структуру виробництва мінеральних добрив у складі новоствореного калійно-магнієвого заводу (запис №9);

- 09.08.1999 - на базі частини калійно-магнієвого заводу, що діяв на правах структурної одиниці ВАТ «Оріана» створено дочірнє підприємство «Калійний завод» ВАТ «Оріана». Сульфатна збагачувальна фабрика ввійшла до складу ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» (наказ №307 від 31.08.1999) (запис №10);

- 02.11.1999 – переведена апаратником відстоювання третього розряду сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики виробництва мінеральних добрив (запис №11);

- 05.07.2001 – переведена апаратником відстоювання четвертого розряду сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики виробництва мінеральних добрив (запис №12);

- 14.06.2004 – звільнена з роботи згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штатів (запис №13).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.03.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 (а.с. 146,147).

Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд в ГУ ПФУ в Луганській області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення №092850022151 від 03.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгового стажу за Списком №2 - 10 років (для призначення пенсії в 55 років) та недосягненням пенсійного віку, а саме 58 років (за наявним пільговим стажем за Списком №2 - 5 років 8 місяців 1 день). У спірному рішенні вказано про наявність у позивача страхового стажу 33 роки 10 місяців 14 днів, у тому числі робота за Списком №2 – 5 років 8 місяців 1 день та роз`яснено, що дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату за наявним страховим та пільговим стажем за Списком №2 - 24.04.2027 (а.с. 32,33).

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі як і раніше також - Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі як і раніше також - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 по 30 вересня 1969.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 по 31 березня 2016 - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 по 31 березня 2017 - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 по 31 березня 2018 - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 по 31 березня 2019 - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 по 31 березня 2020 - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 по 31 березня 2021 - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 по 31 березня 2022 - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 по 31 березня 2023 - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 по 31 березня 2024 - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 №213-VIII, які рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/200 визнанні неконституційними) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю пільгового стажу позивачки за Списком №2 (10 років для призначення пенсії в 55 років) та недосягненням пенсійного віку, а саме 58 років (за наявним пільговим стажем за Списком №2 - 5 років 8 місяців 1 день).

Як з`ясовано судом вище, пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 №213-VIII, які Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/200 визнані неконституційними) визначено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зокрема, для жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, а також зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону у разі відсутності необхідного пільгового стажу.

З приводу покликання пенсійного органу на неможливість застосування щодо ОСОБА_1 приписів статті 13 Закону №1788-XII та пріоритетності норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» над Законом №1788-XII у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 Конституційного Суду України застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційного Суду України встановлено неконституційність окремих положень Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення такого рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 Конституційного Суду України встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності загального страхового та пільгового стажу роботи тривалістю 20 років та 10 років, відповідно).

Отже, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Також різними є пенсійний вік, який підлягає зниженню при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності необхідного пільгового стажу (при наявності половини необхідного пільгового стажу), зокрема вік, передбачений статтею 12 Закону №1788-ХІІ (55 років для жінок) та вік, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV (60 років).

Норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак такі норми явно суперечать одна одній. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість доводів сторони відповідача щодо пріоритетності Закону №1058-ІV над нормами Закону №1788-ХІІ та неможливості застосування у спірних правовідносинах норм Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що відповідач при розгляді поданих позивачем для призначення пенсії за віком на пільгових умовах документів визначив страховий стаж останньої тривалістю 33 роки 10 місяців 14 днів. При цьому, представник позивача звертає увагу, що у розрахунку форми РС-право (номер ПС:092850022151) стаж позивача обраховано у розмірі 34 роки 3 місяці 20 днів.

Разом з тим, прохальна частина позовної заяви не містить вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію з урахуванням конкретної тривалості страхового стажу, у зв`язку з чим питання тривалості страхового стажу позивача не є спірним у цих правовідносинах, як підставно звернув увагу суд першої інстанції.

Причиною відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно рішення від 03.04.2024 №092850022151 була саме відсутність пільгового стажу за Списком №2, зокрема, 10 років та недосягненням пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільговий умовах зі зниження пенсійного віку за наявного пільгового стажу (5 років 8 місяців 1 день).

З розрахунку форми РС-право (номер ПС:092850022151) вбачається, що відповідачем зараховано до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи ОСОБА_1 у ВАТ «Оріана» (раніше – концерн «Хлорвініл») з 08.09.1993 по 01.08.1999 та визначено пільговий стаж позивача 5 років 8 місяців 1 день (а.с. 34,35).

Позивач продовжувала працювати на зазначеному підприємстві по 14.06.2004, однак такий період роботи зараховано лише частково до страхового стажу.

Суд першої інстанції вірно підмітив, що жодних мотивів щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 у ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана» (далі місцями – ДП) з 02.08.1999 по 14.06.2024 до пільгового стажу відповідач у спірному рішенні не наводить. Не надано такого обґрунтування і під час апеляційного перегляду.

Пенсійний орган також покликається на відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999 у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до довідки від 26.07.2023 № 156, виданої АТ «Оріана», а також періоду роботи з 09.08.1999 по 14.06.2004, оскільки підприємством такий період не визначено як пільговий стаж роботи за Списком №2, а посада апаратника відстоювання сульфатної збагачувальної фабрики не передбачена наказами про підсумки проведення атестацій робочих місць за умовами праці та переліками професій і посад працівників структурних підрозділів ДП, якими підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Також щодо періоду роботи з 09.08.1999 по 14.06.2004 сторона відповідача звернула увагу, що аналізуючи відомості, зазначені в архівних довідках, виданих архівним відділом Калуської міської ради, про робочі дні, роки і суми заробітної плати від 23.08.2023 №01.7-01/887 за 1998-2002 роки та від 23.08.2023 №01.7-01/888 за 2003-2004 роки, в яких зазначено кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 з серпня 1999 по червень 2004 помісячно, можна стверджувати, що заявниця за зазначений період працювала неповні місяці, або знаходилася у відпустках без збереження заробітної плати. Надаючи оцінку таким аргументам відповідача, суд зазначає таке.

Як вбачається з довідки АТ «Оріана» від 26.07.2023 №156 ОСОБА_2 (тепер – ОСОБА_1 ) працювала повний робочий день на Заводі калійних добрив, Калійно-магнієвому заводі ВАТ «Оріана» з 08.09.1993 по 06.12.1998, з 31.12.1998 по 08.08.1999; за даний період пільговий стаж складає 05 років 10 місяців 01 день (мінус 7 днів відпустки без оплати) (а.с. 16).

Відповідач, розглядаючи цю довідку, дійшов висновку, що оскільки у ній мають місце відомості про те, що за періоди роботи з 08.09.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999 заявниця перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 7 днів, але, в якому саме місяці, якого року ОСОБА_1 перебувала у цій відпустці не зазначено, необхідним є виключення саме періоду з 02.08.1999 по 08.08.1999 з пільгового стажу за Списком №2 (7 днів) у зв`язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати.

Водночас, відповідач вказує про незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи відповідно до довідки АТ «Оріана» від 26.07.2023 №943 про періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати з 01.07.1994 по 05.07.1994; з 01.03.1995 по 07.03.1995; з 01.04.1995 по 30.04.1995; з 01.10.1996 по 03.10.1996; з 01.11.1996 по 04.11.1996; з 01.12.1996 по 02.12.1996; з 01.01.1997 по 02.01.1997; з 28.02.1997 по 28.02.1997; з 01.12.1997 по 05.12.1997 у зв`язку з перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати (а.с.140).

Тобто відповідачем уже виключено з пільгового стажу ОСОБА_1 періоди її перебування у відпустці без збереження заробітної плати за період з 08.09.1993 по 08.08.1999 згідно довідки від 26.07.2023 №943, в якій чітко вказано періоди перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати. Зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 08.09.1993 по 01.08.1999 не є спірним у цій справі, а тому суд не надає оцінку діям відповідача у цій частині.

Однак при зарахуванні до пільгового стажу таких періодів роботи позивача з 08.09.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999 згідно уточнюючої довідки від 26.07.2023 №156 ГУ ПФУ в Луганській області знову виключило з такого періоду 7 днів перебування у відпустці без збереження заробітної плати.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999.

З приводу незарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача, зокрема, з 09.08.1999 по 14.06.2004, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем не заперечується, що у такі періоди позивач працювала на посадах транспортувальника сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики (з 08.09.1993 по 01.11.1999) та апаратника відстоювання сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики (з 02.11.1999 по 14.06.2004), однак звертає увагу, що уточнюючою довідкою від 26.07.2023 №156 підтверджено періоди роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці з 08.09.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999 в якості транспортувальника, а період роботи з 09.08.1999 по 14.06.2004 підприємством не визначено, як пільговий стаж роботи за Списком №2.

У матеріалах справи міститься довідка від 26.07.2023 №156 видана АТ «Оріана» (код ЄДРПОУ - 05743160).

У трудову книжку позивача 09.08.1999 зроблено запис №10 про те, що на базі частини калійно-магнієвого заводу, що діяв на правах структурної одиниці ВАТ «Оріана» створено дочірнє підприємство «Калійний завод» ВАТ «Оріана».

Тобто з 09.08.1999 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з іншою юридичною особою - ДП (код ЄДРПОУ - 22176314), що також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 щодо ОСОБА_1 (а.с.70,71).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що період роботи ОСОБА_1 з 09.08.1999 по 14.06.2004 у ДП не міг бути включений у довідку від 26.07.2023 №156, видану АТ «Оріана».

З приводу непідтверження уточнюючою довідкою пільгового періоду роботи ОСОБА_1 з 09.08.1999 по 14.06.2004 у ДП колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 01.09.1988 (а.с. 12-15), позивач у такий період працювала на посадах транспортувальника (з 09.08.1999 по 01.11.1999) та апаратника відстоювання третього та четвертого розрядів (з 02.11.1999 по 14.06.2004). Наведене додатково підтверджується архівною довідкою від 23.08.2023 №01.7-01/889, виданою Архівним відділом Калуської міської ради (а.с. 152).

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 №383 (надалі, також - Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі ІІ «Рудопідготовка, збагачення, окурскування (агломерація, брикетування, згрудкування, обпалювання руд і нерудних копалин)» підрозділі «а», код КП 2030000а-19213, передбачена посада транспортерників. Також у цьому ж підрозділі під кодом КП 2030000а-10065 передбачена посада апаратників всіх спеціальностей, зайнятих на зазначених виробництвах.

Також постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому в розділі ІІ «Підготовка руд, збагачення, окурскування (агломерація, брикетування, огрудкування, випалювання руд і нерудних копалин), підрозділі «а», код КП 2а, передбачено посаду апаратників.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що посади, які обіймала позивач (транспортувальник (з 09.08.1999 по 01.11.1999) та апаратник відстоювання (з 02.11.1999 по 14.08.2004) у ДП були віднесені до Списків №2, чинних у періоди роботи позивача.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (надалі - Порядок № 637).

В свою чергу, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2018 у справі №909/1061/17 визнано банкрутом Дочірнє підприємство «Калійний завод» Відкритого акціонерного товариства «Оріана» (вул. Промислова, 14, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код: 22176314) та відкрито ліквідаційну процедуру щодо вказаного Дочірнього підприємства (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75372317).

З долученого представником позивача до матеріалів справи листа арбітражного керуючого Ліквідатора ДП за №23/05-01 від 23.05.2023, судом встановлено, що Ліквідатором ДП Ковальським І.І. по акту від 15.02.2019 №1/141 передано до Архівного відділу Калуської міської ради документи фонду №141 за 1999-2018 роки, а саме всю наявну кадрову документацію ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», за описом 1-к - 280 справ (а.с.37).

Тобто з часу передання Ліквідатором всієї наявної кадрової документації ДП за 1999-2018 роки, як про це стверджується у вищезазначеному листі №23/05-01 від 23.05.2023, Ліквідатор Ковальський І.І. не видає довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Водночас у такому листі зазначено про те, що ДП підтверджує роботу ОСОБА_1 на посаді апаратника відстоювання сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики виробництва мінеральних добрив в період з 09.08.1999 по 14.06.2004. Також зауважено, що посада апаратника відстоювання сульфатного відділення сульфатної збагачувальної фабрики виробництва мінеральних добрив входить до переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад працівників структурних підрозділів ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», яким підтверджено право на пільги і компенсації.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що не можливість надання Ліквідатором Ковальським І.І. уточнюючої довідки, з огляду на передання ним всієї наявної кадрової документації ДП за 1999-2018 роки до Архівного відділу Калуської міської ради не може бути наслідком позбавлення позивача права на пільгову пенсію.

Приписами підпункту 7 пункту 4 і підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, визначено, зокрема, що Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, відповідач не позбавлений права у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо - особливо у випадках, коли сам орган пенсійного фонду наполягає на отриманні таких документів.

Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31.01.2025 у справі №120/8471/23.

З приводу покликання апелянта на те, що наказами про підсумки проведення атестацій робочих місць за умовами праці та переліками професій і посад працівників структурних підрозділів ДП, якими підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах посаду апаратника відстоювання сульфатної збагачувальної фабрики не передбачено, колегія суддів зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (надалі, також - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (надалі, також - Методичні рекомендацї).

Результати атестації використовуються при встановлені пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Необхідність проведення атестації робочих місць, як і видання необхідного наказу за результатами такої атестації, введено в Україні з 22.08.1992 з набуттям чинності постанови КМУ «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» №442 від 01.08.1992.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Порядок №442 та Методичні рекомендації передбачають: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до пункту 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Крім цього, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця або було проведено її з порушенням, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1 чи №2, відповідно до статті 13 Закону №1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Вказана правова позиція відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

У спірному випадку позивач разом із заявою про призначення пенсії надала копію наказу від 31.12.1998 №644, про підсумки проведення атестацій робочих місць за умовами праці з переліками професій і посад працівників структурних підрозділів ДП, якими підтверджено право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах (а.с. 97).

У переліку професій і посад працівників, затвердженому Наказом №644 визначені посади працівників сульфатної збагачувальної фабрики транспортувальника/транспортерника (позиція 2030000а-19213), на якій позивач працювала з 09.08.1999 по 01.11.1999 та апаратника відстоювання (позиція 2030000а-10065), на якій позивач працювала з 02.11.1999 по 14.08.2004 (а.с. 97, 103).

Однак періоди роботи ОСОБА_1 після 09.08.1999 у ДП відповідачем не зараховано до пільгового стажу.

Пояснюючи таку бездіяльність щодо незарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу, сторона відповідача звернула увагу, що аналізуючи відомості, зазначені в архівних довідках, виданих Архівним відділом Калуської міської ради, про робочі дні, роки і суми заробітної плати від 23.08.2023 №01.7-01/887 за 1998-2002 роки та від 23.08.2023 №01.7-01/888 за 2003-2004 роки, в яких зазначено кількість відпрацьованих днів ОСОБА_1 з серпня 1999 по червень 2004 помісячно, можна стверджувати, що заявниця за зазначений період працювала неповні місяці, або знаходилася у відпустках без збереження заробітної плати, з приводу чого слід зазначити таке.

Доказів роботи ОСОБА_1 неповні робочі місяці у період з 09.08.1999 по 14.06.2004 матеріали справи не містять.

Водночас, відповідно до архівної довідки від 23.08.2023 №01.7-01/885, виданої Архівним відділом Калуської міської ради, у документах архівного фонду ДП відомостей щодо переведення працівників на роботу з неповним робочим днем не виявлено (а.с. 74).

Згідно статті 84 Кодексу законів про працю України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як вбачається зі статті 4 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.

Відповідно до статті 26 вказаного Закону за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Згідно з листа Мінсоцполітики України від 08.02.2016 за №713/039/161-16 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: перш за все, наявність професії або посади в Списках №1 і №2; підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442; виконання робіт в умовах, передбачених відповідним Списком №1 та №2, протягом повного робочого дня.

Час простою і періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Саме таке застосування статті 34 КЗпП України здійснено Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а (адміністративне провадження №К/9901/18363/18) і від 29.07.2020 у справі №165/2354/16-а (адміністративне провадження №К/9901/15790/18).

Як вбачається із архівної довідки від 23.08.2023 №01.7-01/886, виданої Архівним відділом Калуської міської ради, позивач за період 1998-2004 роки перебувала у відпустках без збереження заробітної плати, зокрема, у період з серпня 1999 по грудень 1999 - 15 днів, у 2000 – всього 49 днів, у 2001 – всього 14 днів, у 2002 – всього 37 днів, у 2003 – всього 254 дні та в 2004 – всього 62 дні (а.с. 148).

Тобто зазначена довідка дійсно підтверджує перебування позивача у спірні періоди частково у відпустках без збереження заробітної плати.

Однак часткове перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати у період з серпня 1999 по червень 2004 не може бути підставою для виключення з пільгового стажу всього такого періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 мають бути враховані наступні періоди:

- з 16.09.1999 по 31.12.1999 (у період з 01.01.1999 по 31.12.1999 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати всього протягом 68 днів (з січня по липень – 53 дні та з серпня по грудень – 15 днів), період 01.01.1999 по 01.08.1999 (7 місяців) відповідачем зараховано як пільговий за Списком №2 (а.с. 34), а також, як встановлено вище підлягає зарахуванню до пільгового стажу період з 02.08.1999 по 08.08.1999. Таким чином 1 місяць з періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати в календарному 1999 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, 38 днів не підлягають зарахуванню).

- з 20.01.2000 по 31.12.2000 (у період з 01.01.2000 по 31.12.2000 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 49 днів, 1 місяць з цього періоду в календарному 2000 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, 19 днів не підлягають зарахуванню);

- з 01.01.2001 по 31.12.2001 (у період з 01.01.2001 по 31.12.2001 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 14 днів, тобто менше 1 місяця в календарному 2001, тому підлягає зарахуванню весь календарний 2001 рік );

- з 08.01.2002 по 31.12.2002 (у період з 01.01.2002 по 31.12.2002 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 37 днів, 1 місяць з цього періоду в календарному 2002 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, 7 днів не підлягають зарахуванню);

- з 13.08.2003 по 31.12.2003 (у період з 01.01.2003 по 31.12.2003 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 254 днів, 1 місяць з цього періоду в календарному 2003 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, 224 днів не підлягають зарахуванню);

- з 02.02.2004 по 14.06.2004 (у період з 01.01.2004 по 21.06.2004 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати протягом 62 днів, 1 місяць з цього періоду в календарному 2004 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, 32 дні не підлягають зарахуванню).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 підлягають зарахуванню періоди роботи з 02.08.1999 по 08.08.1999, з 16.09.1999 по 31.12.1999, з 20.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 08.01.2002 по 31.12.2002, з 13.08.2003 по 31.12.2003, з 02.02.2004 по 14.06.2004.

З приводу позовної вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 03.04.2024 №092850022151, відповідач визнав страховий стаж позивача - 33 роки 10 місяців 14 днів (у розрахунку форми РС-право (номер ПС:092850022151) - 34 роки 3 місяці 20 днів, що у будь якому випадку є достатнім для призначення пенсії. Також відповідач підтвердив пільговий стаж роботи за Списком №2 - 5 років 8 місяців 1 день, що також дає право на зниження пенсійного віку на 2 роки.

Також спірні періоди роботи позивача з 1999 по 2004 (з 02.08.1999 по 08.08.1999, з 16.09.1999 по 31.12.1999, з 20.01.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 08.01.2002 по 31.12.2002, з 13.08.2003 по 31.12.2003, з 02.02.2004 по 14.06.2004) становлять 4 роки 1 день.

Згідно з абзацом 2 пунктів «а» та «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ, в редакції до змін, внесених законом від 02.03.2015 №213-VIII, працівникам, які мають не менше половини стажу на роботах: із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (тобто Список №1), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам; із шкідливими і важкими умовами праці (тобто Список №2), пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

При цьому, стаття 12 Закону №1788-ХІІ передбачає право жінок на пенсію за віком після досягнення 55 років.

Отже, беручи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 про необхідність застосування саме норм Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а, згідно з якою у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, з огляду на встановлені судом обставини (на час звернення із заявою від 23.04.1969 про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 54 річного віку (майже 55 річного), страховий стаж - 33 роки 10 місяців 14 днів згідно спірного рішення (34 роки 3 місяці 20 днів – відповідно до розрахунку), з них на роботах за Списком №2 - 09 років 08 місяців та 02 дні (05 років 08 місяців 01 день, які самостійно визначено відповідачем та 4 роки 1 день спірного періоду), відмова пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею зниженого пенсійного віку 58 років, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є протиправною.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а, відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати перерозподілу не підлягають виходячи із суті розгляду справи та вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі № 300/4711/24 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

Т. І. Шинкар