Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №696/1262/25 — Кам'янський районний суд Черкаської області

02.02.2026

Справа № 696/1262/25

Провадження № 2/696/43/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янського районного суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388, бул. Вацлава Гавела, 4 м. Київ) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулось до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 26600 грн. заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позову мотивують тим, що 27.08.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем було укладено договір № 17822, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 7000 гривень строком на 730 днів (до 27.08.2026), шляхом переказу на його платіжну картку емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «526408», відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

ТОВ «Фінансова компанія «Процент» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту у розмірі 7000 грн..

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 19 лютого 2024 року його заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам за період з 27.08.2024 по 11.09.2025 становить 26600 грн..

Саме з вказаних підстав позивач звернувся до суду, та просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача вищезазначену суму заборгованості по нарахованим відсоткам, а також судові витрати.

Ухвалою судді від 06.10.2025 року по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання,надано строк на відзив.

01.12.2025 року ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подала до суду клопотання, в якому просила справу розглянути без представника позивача за наявними матеріалами справи, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомляв, про час, день та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку належним чином відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, про що свідчить виклик відповідача на офіційному веб-сайті Кам`янського районного суду Черкаської області від 19.01.2026 року. Правом на подачу відзиву на позов, не скористався.

Згідно з ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.11ст.128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.08.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 17822, який було підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «526408».

У цей же день, ОСОБА_1 ознайомився та підписав графік платежів за договором, який є додатком до кредитного договору № 17822 від 27.08.2024 року та містить вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, що був наданий ОСОБА_1 ..

Зі змісту Розділів 1, 2 кредитного договору № 17822 від 27.08.2024 року вбачається, що сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту 7000 грн. 00 коп.; спосіб надання кредиту безготівковий переказ на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 ; строк кредитування 730 днів з 27.08.2024 року по 27.08.2026 року; фіксована денна процентна ставка у розмірі 1,00% за кожен день користування кредитом (річна процентна ставка 365,00%).

Таким чином, 27.08.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

ТОВ «Фінансова компанія «Процент» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту у розмірі 7000 грн.. Дане підтверджено квитанцією № 42477-49937-20724 від 27.08.2024, про перерахування 7000 грн. на платіжну картку НОМЕР_2 , за договором № 17822 від 27.08.2024 на умовах фінансового кредиту.

Листом ТОВ «ПрофітГід» підтверджується факт зарахування 27.08.2024 року коштів на картковий рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_1 в сумі 7000 грн.00 коп.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1, 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1-3 ст.1056-1ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

У свою чергу, з розрахунку заборгованості судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту, та сплати процентів не виконав.

Внаслідок прострочення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання утворилася заборгованість, яка станом на 11.09.2025 у загальному розмірі становить 33600 грн. 00 коп., з яких: 7000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 26600 грн. 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи питання обґрунтованості та правильності розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

З положень кредитного договору № 17822 від 27.08.2024 року , графіку платежів за договором, який є Додатком 1 до договору, вбачається, що сторонами було погоджено застосування фіксованої процентної ставки у розмірі 1,00% за кожен день користування кредитними коштами протягом 730 днів і передбачено суму платежу за розрахунковий період 58100 грн. 00 коп., з якої проценти за користування кредитом складають 51100 грн. 00 коп.. З такими умовами кредитування ОСОБА_1 погодився підписавши електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «526408» кредитний договір №17822 від 27.06.2024 року та Додатки до нього.

У зв`язку з цим наданий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів за користування кредитом суд вважає правильним та обґрунтованим. Проценти нараховані в межах строку кредитування, за погодженою процентною ставкою.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено укладення кредитного договору між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 , факт виконання ТОВ «Фінансова компанія «Процент» свого зобов`язання з надання кредитних коштів в розмірі 7000 грн., факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання зі сплати процентів за кредитним договором, що складається з права вимоги заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 27.08.2024 по 11.09.2025 в розмірі - 26600 грн. 00 коп., а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.

З урахуванням задоволення позову та відповідно дост. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір на користь позивача у розмірі 2422 грн. 40 коп..

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн..

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.

03 червня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг № 03/06/2024.

Крім того, у матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23 жовтня 2018 року, довіреність від ТОВ «Фінансова компанія «Процент» на адвоката Руденка К.В., акт приймання-передачі наданих послуг № 55 від 24.07.2025 року, витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 55 від 24.07.2025 року, платіжна інструкція № 2941 від 01.08.2024 року (призначення платежу - оплата за надання юридичних послуг по договору № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року згідно акту виконаних робіт № 55 від 24.07.2025 року).

Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною відповідача не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень з відповідача на користь позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 533, 549, 625, 629, 759, 1046-1051 ЦК України, ст.ст. 5,8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.1,3,4,6 Закону України «Про електронний цифровий підпис», ст.ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388, бул. Вацлава Гавела, 4 м. Київ) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого по АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий 16.10.2015 Кам`янським РС УДМС України в Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388, бул. Вацлава Гавела, 4 м. Київ) заборгованість за нарахованими відсотками за період 27.08.2024 по 11.09.2025, за кредитним договором № 17822 від 27.08.2024 в сумі 26600 (двадцять шість тисяч шістсот) грн. 00 коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: В.В. Шкреба