Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №580/7656/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/7656/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Штульман І.В.

суддів: Кобаля М.І.,

Черпака Ю.К.,

при секретарі: Красновій О.Р.,

за участю: Чижова К.Л.,- представника позивача, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2025 року Приватне акціонерне товариство (далі – ПрАТ) «АЗОТ» звернулося, через підсистему «Електронний суд», в Черкаський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо не надання відповіді на клопотання від 20 травня 2025 року №500-06/64 у зведеному виконавчому провадженні (далі – ЗВП) №73774348;

- зобов`язання надати повну відповідь на клопотання від 20 травня 2025 року №500-06/64 у ЗВП №73774348 із зазначенням інформації про наявність/відсутність надходжень коштів від боржника - ПрАТ «Черкасиобленерго» - у ЗВП №73774348 в добровільному або примусовому порядку у період з 01 серпня 2024 року до дати отримання клопотання, а у разі, якщо такі надходження були,- детальний (розгорнутий) розрахунок розподілу коштів, стягнутих з боржника (ПрАТ «Черкасиобленерго») за період з 01 серпня 2024 року до дати отримання цього клопотання для задоволення вимог стягувача - позивача - у виконавчих провадженнях №№ 68909255, 68951700, 68877462, 69048073, 69007358, 69006081, 68951636, 69057193, 68802201, 69048390, 69049270, 68908978, 68802369, 68809304 - щодо кожного виконавчого провадження окремо з обов`язковим зазначенням, які саме вимоги за відповідним виконавчим документом були задоволені.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року адміністративний позов ПрАТ «Черкасиобленерго» задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо надання повної інформації на клопотання ПрАТ «АЗОТ» від 20 травня 2025 року №500-06/64 у ЗВП №73774348. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно розглянути клопотання від 20 травня 2025 року №500-06/64 у ЗВП №73774348 ПрАТ "АЗОТ" та надати повну відповідь на всі, вказані в ньому питання. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ПрАТ "АЗОТ" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1514,00 гривень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України від "Про виконавче провадження" 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) дійсно не передбачає норм про прямий обов`язок постійно проводити детальний (розгорнутий) розрахунок розподілу коштів, стягнутих у вказаний період для задоволення вимог стягувача. Така інформація не передбачена законом для опублікування. Водночас обов`язок її надати на запит сторони виконавчого провадження виникає у похідному порядку, позаяк розрахунки та облік у виконавчому провадженні (далі – ВП) веде саме відповідач та з огляду на вказані приписи закону про наявність прав сторони виконавчого провадження, передбачених іншими законами. Отже, на думку суду першої інстанції, у спірних правідносинах порушене саме право на отримання повної та достовірної інформації, що стосується виконаних державним органом на користь ПрАТ «АЗОВ» дій.

Не погодившись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року, Міністерство юстиції України (надалі – апелянт), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «АЗОТ» у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що законодавство України не визначає обов`язку розмежування суми заборгованості згідно виконавчого документу на основний борг, штрафні санкції тощо, стверджуючи, що розподіл здійснювався пропорційно до належної стягувачу суми по кожному виконавчому документу. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково вважає, що надання інформації по виконавчому провадженню у відповідь на запит сторони виконавчого провадження врегульоване Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI. На думку представника Міністерства юстиції України, запитувана інформація не є публічною, а є матеріалами ВП та охороняється законом, до яких надається доступ виключно сторонам виконавчого провадження.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги Міністерства юстиції України у повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що рішення суду першої інстанції від 06 серпня 2025 року прийнято у відповідності до вимог законодавства. Позивач зазначає, що ПрАТ "АЗОТ" звернулося до відповідача із клопотанням від 20 травня 2025 року №500-06/63 (який в розумінні Закону №2939-VI є запитом на отримання інформації), в якому просило надати інформацію, яка створена органом Державної виконавчої служби (далі – ДВС) під час виконання своїх обов`язків, а саме: детальний (розгорнутий) розрахунок розподілу коштів, стягнутих з боржника (ПАТ «Черкасиобленерго») за період з 01 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року в сумі 49379436,53 грн для задоволення вимог стягувача – ПрАТ «АЗОТ» по кожному ВП окремо №№68909255, 68951700, 68877462, 69048073, 69007358, 69006081, 68951636, 69057193, 68802201, 69048390, 69049270, 68908978, 68802369, 68809304 з обов`язковим зазначенням, які саме вимоги за відповідним виконавчим документом були задоволені: неповернута фінансова допомога та/або інфляційні втрати, та/або 3% річних, та/або судовий збір. Проте, відповідачем не надано повної та достовірної інформації на клопотання позивача, який є стороною виконавчого провадження.

Міністерство юстиції України свого представника у судове засідання не направило, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином, про причини неявки не повідомило, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавало.

Представник ПрАТ "АЗОТ" у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що на виконанні у відповідача перебуває ЗВП №73774348 про стягнення коштів з ПАТ «Черкасиобленерго», до якого входить 34 ВП, у тому числі 14 з яких на користь позивача, як стягувача у виконавчому провадженні №№68909255, 68951700, 68877462, 69048073, 69007358, 69006081, 68951636, 69057193, 68802201, 69048390, 69049270, 68908978, 68802369, 68809304.

Позивач звернувся до відповідача з клопотанням вих.№500-06/64 від 20 травня 2025 року, у якому, посилаючись на практику судів у справах №№580/1149/24, 580/9276/24, просив повідомити та надати наступні документи та/або інформацію:

- чи були надходження грошових коштів від боржника – ПАТ «Черкасиобленерго» у ЗВП №73774348 (добровільно або в примусовому порядку) у період 01 серпня 2024 року до дня отримання клопотання;

- у разі надходження надати детальний (розгорнутий) розрахунок розподілу коштів, стягнутих у вказаний період для задоволення вимог стягувача позивача - у ВП №№68909255, 68951700, 68877462, 69048073, 69007358, 69006081, 68951636, 69057193, 68802201, 69048390, 69049270, 68908978, 68802369, 68809304 - щодо кожного виконавчого провадження окремо з обов`язковим зазначенням, які саме вимоги за відповідним виконавчим документом були задоволені: неповернута фінансова допомога та/або інфляційні втрати, та/або 3%річних, та/або судовий збір,- відповідь на вказане клопотання з наданням підтверджуючих документів просив надати у строки та порядку, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Зазначене клопотання відповідачем отримане 23 травня 2025 року, що підтверджується описом вкладення, накладною, фіскальним чеком та відомостями з офіційного сайту про відстеження «Укрпошта».

Листом від 23 червня 2025 року №88463/89661-33-25/20.1 відповідач повідомив позивачу, що державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання вищезазначеного виконавчого провадження. У період з 01 квітня 2024 року до 31 липня 2024 року, згідно з розрахунками розподілу коштів, списаних з рахунків боржника, підлягало перерахуванню 49379436,53грн для задоволення вимог стягувача (позивача) згідно зі вказаними 14 ВП. У період з 01 серпня 2024 року до 30 травня 2025 року підлягало перерахуванню 59061225,04 грн для задоволення його вимог щодо тих же ВП. У розрізі кожного з 14 ВП відповідач вказав суму боргу за вказані періоди та повідомив, що оскільки закон не передбачає обов`язку розмежовувати суми заборгованості на основний борг, штрафні санкції тощо, розподіл здійснено пропорційно до належної суми стягувачу щодо кожного виконавчого документа (а.с.57).

Вважаючи надану інформацію неповною, ПрАТ "АЗОТ" звернулося в суд з цим адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону №2657-XII, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено обов`язок виконавця розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що за змістом клопотання позивача вих.№500-06/64 від 20 травня 2025 року є запитом на інформацію.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані законами України від 02 жовтня 1992 року №2657-XІІ «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XІІ), «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VІ (далі - Закон №2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.

Частина перша статті 5 Закону №2657-XІІ встановлює право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 1 частини першої статті 3, пункт 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VІ).

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації згідно з частиною першою статті 12 Закону №2939-VІ є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

За змістом наведених статей можна виділити такі ознаки публічної інформації: готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством; заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків; інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач виконує заходи щодо стягнення та розподілу коштів, стягнутих у ЗВП, така інформація створюється саме ним і він є її розпорядником. Зважаючи, що у вказаному вище ЗВП 34 ВП, в яких лише в 14-ти ВП позивач є стягувачем, його клопотання надати відомості про стягнуті на його користь суми в розмірі кожного з ВП обґрунтовано відповідають його правовому інтересу учасника виконавчого провадження.

Одним із способів доступу до інформації відповідно до пункту 2 частини другої статті 5 Закону №2939-VI є надання за відповідними запитами.

Згідно частини першої статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частиною першою статті 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема, обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Закон №2939-VI передбачає, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом. Водночас, вказаним Законом визначено випадки обмеження доступу до інформації.

Статтею 6 Закону №2939-VІ передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Статтями 7, 8, 9 Закону №2939-VІ визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2939-VI, до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф для службового користування. Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.

Частиною першою статті 22 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №2939-VI, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Пунктом 3 частини четвертої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Отже, у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі до інформації.

Судом першої інстанції встановлено, що листом від 26 червня 2025 року відповідач повідомив ПрАТ «АЗОТ» інформацію безпідставно в іншому контексті, аніж в якому просив позивач. Зокрема, на запит щодо фактично розподілених на його користь коштів за запитуваний період з 01 серпня 2024 року до дня отримання клопотання у розрізі ВП та змісту боргу, відповідач подав відомості про облікований залишковий борг у розрізі ВП та поділивши на два періоди: 01 квітня 2024 року до 31 липня 2024 року та з 01 серпня 2024 року до 30 травня 2025 року. Оскільки зазначене клопотання відповідачем отримане 23 травня 2025 року, запитуваний позивачем період стосувався саме з 01 квітня 2024 року до 23 травня 2025 року і саме розподілу виплачених йому сум коштів, а не облікованої у відповідача інформації про заборгованість. Крім того, у відповіді протиправно відсутні пояснення з приводу ненадання запитуваних позивачем копій документів.

Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, судом першої інстанції зроблено висновок, що Закон №1404-VIII дійсно не передбачає норм про прямий обов`язок постійно проводити детальний (розгорнутий) розрахунок розподілу коштів, стягнутих у вказаний період для задоволення вимог стягувача. Така інформація не передбачена законом для опублікування. Водночас, обов`язок її надати на запит сторони виконавчого провадження виникає у похідному порядку, позаяк розрахунки та облік у конкретних ВП веде саме відповідач та з огляду на вказані вище приписи Закону №1404-VIII про наявність прав сторони виконавчого провадження, передбачених іншими законами. Отже, у спірних правідносинах порушене саме право на інформацію, що стосується виконаних державним органом на користь ПрАТ «АЗОТ» владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону №2939-VІ, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно частини першої статті 44 Закону №1404-VIII, органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам. Крім того, відповідно до частини четвертої вказаної статті Закону, орган державної виконавчої служби та приватний виконавець щодо кожного рахунка ведуть електронний облік і звітність за сумами на рахунках у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Під час виконання рішень виконавець, згідно частини п`ятої статті 18 Закону №1404-VIII, має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Стаття 45 Закону №1404-VIII унормовує розподіл стягнутих з боржника грошових сум за чергами, що визначає обов`язок послідовності дій відповідача, та не стосується обліку виплачених фактично сум на користь стягувачів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме відповідачу достеменно відома інформація по сумах, та за яким виконавчим листом, які стягнуті (погашені) з ПАТ «Черкасиобленерго» у ЗВП.

Отримавши від ПрАТ «АЗОВ» такий запит, відповідач мав обов`язок надати на нього повну відповідь по суті з наданням запитуваних документів, оскільки по ЗВП стягувачими значаться не тільки позивач, а й інші юридичні особи.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні правові підстави для ненадання повної інформації на клопотання позивача, під час розгляду справи судами не встановлено зворотнього. Проте, зважаючи, що відповідь на запит надана і не є повною, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ «АЗОТ» в частині щодо протиправності саме вказаної бездіяльності та зобов`язання відповідача повторно розглянути та надати повну відповідь на вказане клопотання, на всі, вказані в ньому питання.

Апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року ухвалено з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги Міністерства юстиції України висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі №580/7656/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: М.І. Кобаль

Ю.К. Черпак