Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №545/5152/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5152/25

Провадження № 2/545/78/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Олег Володимирович, до ОСОБА_2 , про поділ майна та виділення в окрему одиницю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук О.В.,звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2025 р. по справі № 545/1260/25 за ним було визнано право власності на 8/25 частини житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 . Право власності належним чином зареєстровано державним реєстратором, що підтверджується витягом з ДРРП № 430992319 від 16.06.2025 р. Інша частка нерухомого майна в розмірі 17/25 належить відповідачу ОСОБА_2 . Між позивачем та відповідачкою склався порядок користування і володіння конкретно визначеним нерухомим майном, зокрема, позивачу належить частина житлового будинку, в технічному паспорті зазначена в такому складі: сіни 1-1 площею 6,3 м. кв., кухня 1-2 площею 10,7 м. кв., кімната 1-3 площею 8,9 м. кв., санвузол 1-4 площею 4,1 м. кв, кімната 1-5 площею 17,1 м. кв., коридор 1-6 площею 4,3 м. кв, коридор 1-7 площею 3,4 м. кв. та господарські будівлі: сарай «В», гараж «B1», сарай «В2», погріб «в1», вбиральня «31», літній душ «З», колодязь № 3 (1/2 частина) вигріб № 10, огорожа № 11, ворота з хвірткою № 12. Всі будівлі обох співвласників відокремлені. Жодних спільних об`єктів нерухомого майна немає. Позивач в нотаріальному порядку не має можливості укласти з відповідачкою договір поділу нерухомого майна, оскільки не вся земельна ділянка для обслуговування житлового будинку оформлена в ДЗК. Так як частка земельної ділянки вже приватизована, то вважається, що вона є відокремленим об`єктом нерухомості. Крім того, для відповідного договору необхідна особиста присутність у нотаріуса обох співвласників із належно сформованими документами на нерухоме майно. Відповідачка не має наміру щось змінювати у правоустановчих документах та нести будь-які витрати з приводу оформлення документів на майно, мотивуючи тим, що має достатньо документів для належного володіння своєю часткою. На даний час частка житлового будинку та іншого нерухомого майна є фактично відокремленою від іншої частини. Фактично існує відокремлене домогосподарство але юридично згідно правоустановчих документів нерухоме майно належить позивачу на праві спільної часткової власності із відповідачкою.

Згідно Висновку № 405 щодо технічної можливості поділу в натурі частки об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , за технічними показниками 8/25 частини домоволодіння які належать ОСОБА_1 є відокремленими, мають окремий вхід в приміщення і можуть бути виділені в натурі в окремий об`єкт права власності, а саме, приміщення в житловому будинку «А-1,а,a1» у складі: сіни 1-1 площею 6,3 м. кв., кухня 1-2 площею 10,7 м. кв., кімната 1-3 площею 8,9 м. кв., санвузол 1-4 площею 4,1 м. кв., кімната 1-5 площею 17,1 м. кв., коридор 1-6 площею 4,3 м. кв., коридор 1-7 площею 3,4 м. кв. та господарські будівлі: сарай «В», гараж «B1», сарай «В2», погріб «в1», вбиральня «З1», літній душ «З», колодязь № 3 (1/2 частина), вигріб № 10, огорожа № 11, ворота з хвірткою № 12.

У відповідачки в користуванні знаходиться частина будинку у складі: веранда I площею 6,8 м. кв., коридор 2-1 площею 2,9 м. кв., санвузол 2-2 площею 3,4 м. кв., кухня 2-3 площею 10,2 м. кв, коридор 2-4 площею 7,9 м. кв., кімната 2-5 площею 9,5 м. кв., кімната 2-6 площею 20,5 м. кв., коридор 2-7 площею 4,0 м. кв., кімната 2-8 площею 15,8 м.кв, та господарські будівлі: літня кухня «Б,б», погріб вхідний «б1, б3», сарай «б2», сарай «Е», гараж «Д», навіс (тимчасовий) «д», вбиральня «У», колодязь № 3 (1/2 частина), вигріб № 6, огорожі № 7, 9, 14, хвіртка № 8, ворота № 13.

З вище зазначеного висновку видно, що домоволодіння фактично поділене на дві частини, отже воно поділене між двома співвласниками. Частка позивача у висновку на схемі розташування будівель заштрихована та позначена червоним кольором, а відповідачки- земельним кольором. Саме така схема визначає конфігурацію нерухомого майна та порядок поділу між обома співвласниками (позивачем та відповідачкою).

У даному випадку немає необхідності здійснювати перепланування так як всі об`єкти нерухомого майна, що належать позивачці технічно відокремлені із окремими виходами та вільним доступом до їх обслуговування.

Позивач через бездіяльність відповідачки, а також через невизначений статус земельної ділянки позбавляється можливості повноцінно володіти, користуватися і розпоряджатися власним нерухомим майном, що і є фактично перешкодою з боку відповідачки. Як вище зазначено, лише в судовому провадженні може реалізувати своє право на поділ частини будинку із спільної часткової власності.

Враховуючи вищенаведене, просить: поділити між співвласниками нерухоме майно, а саме- виділити йому в натурі в окрему інвентарну одиницю із спільної часткової власності частину житлового будинку «A-1,a,a1» у складі: сіни 1-1 площею 6,3 м. кв., кухня 1-2 площею 10,7 м. кв., кімната 1-3 площею 8,9 м. кв., санвузол 1-4 площею 4,1 м. кв., кімната 1-5 площею 17,1 м. кв., коридор 1-6 площею 4,3 м. кв., коридор 1-7 площею 3,4 м. кв. та господарські будівлі: сарай «В», гараж «В1», сарай «В2», погріб «в1», вбиральня «З1», літній душ «З», колодязь № 3 (1/2 частина), вигріб №10, огорожа №11, ворота з хвірткою №12, а ОСОБА_2 : веранда I площею 6,8 м. кв., коридор 2-1 площею 2,9 м. кв., м. кв., санвузол 2-2 площею 3,4 м. кв., кухня 2-3 площею 10,2 м. кв, коридор 2-4 площею 7,9 м. кв., кімната 2-5 площею 9,5 м. кв., кімната 2-6 площею 20,5 м. кв., коридор 2-7 площею 4,0 м. кв., кімната 2-8 площею 15,8 м.кв, та господарські будівлі: літня кухня «Б,б», погріб вхідний «б1,б3», сарай «б2», сарай «Е», гараж «Д», навіс (тимчасовий) «д», вбиральня «У», колодязь №3 (1/2 частина), вигріб № 6, огорожі № 7, 9,14, хвіртка №8, ворота №13, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; та визнати за ним право власності на виділений в окрему одиницю житловий будинок

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 01.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.12.2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Савчук О.В. через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 двічі не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила, заяв або клопотань про відкладання слухання справи, відзиву на позов до суду не надавала. Сповіщалася про дату та час судового засідання за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзив на позов до суду не надав, а також за наявності згоди позивача, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 8/25 житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07.05.2025 р. по справі № 545/1260/25 (а.с. 10 звор. бік-13). Право власності належним чином зареєстровано державним реєстратором, що підтверджується витягом з ДРРП № 430992319 від 12.06.2025 р. (а.с. 15). Інша частка нерухомого майна в розмірі 17/25 належить відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.08.2005 року (а.с. 19).

Згідно Висновку № 405 щодо технічної можливості поділу в натурі частки об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , за технічними показниками 8/25 частини домоволодіння які належать ОСОБА_1 є відокремленими, мають окремий вхід в приміщення і можуть бути виділені в натурі в окремий об`єкт права власності, а саме, приміщення в житловому будинку «А-1,а,a1» у складі: сіни 1-1 площею 6,3 м. кв., кухня 1-2 площею 10,7 м. кв., кімната 1-3 площею 8,9 м. кв., санвузол 1-4 площею 4,1 м. кв., кімната 1-5 площею 17,1 м. кв., коридор 1-6 площею 4,3 м. кв., коридор 1-7 площею 3,4 м. кв. та господарські будівлі: сарай «В», гараж «B1», сарай «В2», погріб «в1», вбиральня «З1», літній душ «З», колодязь № 3 (1/2 частина), вигріб № 10, огорожа № 11, ворота з хвірткою № 12.

У відповідачки в користуванні знаходиться частина будинку у складі: веранда I площею 6,8 м. кв., коридор 2-1 площею 2,9 м. кв., санвузол 2-2 площею 3,4 м. кв., кухня 2-3 площею 10,2 м. кв, коридор 2-4 площею 7,9 м. кв., кімната 2-5 площею 9,5 м. кв., кімната 2-6 площею 20,5 м. кв., коридор 2-7 площею 4,0 м. кв., кімната 2-8 площею 15,8 м.кв, та господарські будівлі: літня кухня «Б,б», погріб вхідний «б1, б3», сарай «б2», сарай «Е», гараж «Д», навіс (тимчасовий) «д», вбиральня «У», колодязь № 3 (1/2 частина), вигріб № 6, огорожі № 7, 9, 14, хвіртка № 8, ворота № 13 (а.с. 20-23).

Верховний Суд в постанові від 03 грудня 2020 року у справі № 285/1265/18, провадження № 61-44858св18 звернув увагу, що статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності- це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою та другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Верховний Суд наголосив, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Згідно з п. 1.2 Інструкції, затвердженої наказом №55 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року № 774/14041, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

У Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна № 405 від 10.11.2025 р. зазначено, що частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які належать ОСОБА_1 , є відокремленими, мають окремий вхід в приміщення і можуть бути виділені в окремий об`єкт права власності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що стороною позивача доведено наявність технічної можливості виділу належної йому частки.

При цьому з виділенням співвласникам частки, право спільної власності на це майно інших співвласників припиняється. Тому відсутні підстави для ухвалення окремого рішення про припинення такого права спільної власності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати суд вважає залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 3, 319, 321, 355, 356, 358, 364, 367 ЦК України, ст. ст. 81, 247, 258-259, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук Олег Володимирович, до ОСОБА_2 , про поділ майна та виділення в окрему одиницю- задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в окрему інвентарну одиницю із спільної часткової власності частину житлового будинку «A-1,a,a1» у складі: сіни 1-1 площею 6,3 м. кв., кухня 1-2 площею 10,7 м. кв., кімната 1-3 площею 8,9 м. кв., санвузол 1-4 площею 4,1 м. кв., кімната 1-5 площею 17,1 м. кв., коридор 1-6 площею 4,3 м. кв., коридор 1-7 площею 3,4 м. кв. та господарські будівлі: сарай «В», гараж «В1», сарай «В2», погріб «в1», вбиральня «З1», літній душ «З», колодязь № 3 (1/2 частина), вигріб № 10, огорожа № 11, ворота з хвірткою № 12.

Визнати за Виділити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,право власності на окрему інвентарну одиницю, виділену із спільної часткової власності, а саме: на частину житлового будинку «A-1,a,a1» у складі: сіни 1-1 площею 6,3 м. кв., кухня 1-2 площею 10,7 м. кв., кімната 1-3 площею 8,9 м. кв., санвузол 1-4 площею 4,1 м. кв., кімната 1-5 площею 17,1 м. кв., коридор 1-6 площею 4,3 м. кв., коридор 1-7 площею 3,4 м. кв. та господарські будівлі: сарай «В», гараж «В1», сарай «В2», погріб «в1», вбиральня «З1», літній душ «З», колодязь № 3 (1/2 частина), вигріб № 10, огорожа № 11, ворота з хвірткою № 12.

Заочне рішення може бути переглянуте Полтавським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т. О. Зуб