Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №552/8757/25 — Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/8757/25

Провадження № 2/552/561/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2026 Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник відповідача – адвокат Максименко Юлія Петрівна

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у м.Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей.

В своєму позові посилалася на те, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 з 29 квітня 2011 року.

Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року шлюб з відповідачем розірвано.

Фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 припинені у січні 2025 року. З цього часу сторони спільного господарства не ведуть, разом не проживають, побуту та сімейних відносин не підтримують.

Судовим наказом Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 червня 2025 року у справі №199/8230/25 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 13.06.2025 року, до досягнення дитиною повноліття.

Аліменти з відповідача стягуються через державну виконавчу службу.

На даний час стягуваного з відповідача розміру аліментів не вистачає на забезпечення належного матеріального утримання двох неповнолітніх дітей.

Дочки, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , систематично займаються вивченням англійської мови. Вартість навчання кожної дитини становить 3200 грн на місяць.

Позивач з дітьми є внутрішньо переміщеними особами та проживають в орендованій квартирі, вартість оренди якої становить 9000 грн на місяць.

Крім того, позивачем витрачено значні кошти на оплату медичних та стоматологічних послуг, що надані дітям.

Виходячи з норм ст. 185 СК України, додатковими витратами, які підлягають стягненню є: періодичні витрати на лікування дитини (в тому числі на оздоровлення); систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами; витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини.

Тож, враховуючи вищенаведені обставини, витрати, понесені позивачем на оплату освітніх послуг із вивчення англійської мови, оренду житла, медичні та стоматологічні послуги для двох неповнолітніх дітей, є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що безпосередньо пов`язані із забезпеченням належних умов життя, розвитку та збереження здоров`я дітей. З огляду на це, зазначені витрати підлягають частковому відшкодуванню з боку відповідача у порядку, визначеному статтею 185 Сімейного кодексу України, у розмірі половини фактично понесених сум.

Позивач не в змозі самостійно забезпечувати покриття всіх витрат на дітей. Відтак, 50% цих витрат підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Тому позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину додаткових витрат на утримання дітей, що становить 25000 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заперечень проти розгляду справи у спрощеному провадженні сторони суду не надавали.

Відповідач, який повідомлений про розгляд справи судом, відзив на позов не надав.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 в судове зсідання не з`явились. При цьому представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача. У заяві зазначив, що позовні вимоги вони підтримують та просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Судове засідання в даній справі, в яке не з`явились сторони, судом було призначено на 19 січня 2026 року.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення в даній справі складено 23 січня 2026 року.

Тому датою ухвалення даного рішення судом зазначено 23 січня 2026 року.

Вивчивши та дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони у справі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними свідоцтв про народження дітей (а.с. 20-21).

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до судового наказу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 червня 2025 року у справі №199/8230/25 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 13.06.2025 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 25).

Як вбачається з загальнодоступних даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий документ про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 перебуває на примусовому виконанні у Добропільському ВДВС у Покровському районі Донецької області Харківського МУ МЮУ.

Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дітей, позивач заявляє про понесення таких витрат на оплату навчання дітей з англійської мови, на медичні та стоматологічні послуги та на оплату оренди житла.

Щодо витрат на навчання, медичні та стоматологічні послуги.

Відповідно до договору №11 від 01 грудня 2023 року, укладеного ФОП ОСОБА_10 , що діє в договорі як виконавець, та ОСОБА_1 , що діє в договорі як замовник, виконавець надає замовнику послуги з навчання його дитини ОСОБА_6 англійської мови. Навчання включає в себе навчання англійській мові за програмою обраного курсу в «Мовний центр-Полтава». Ціна навчання при оплаті 3 місяців – 24 занять загальною вартістю 8880 грн (а.с.26-27).

Відповідно до договору №82 від 08.08.2025 року, укладеного ФОП ОСОБА_10 , що діє в договорі як виконавець, та ОСОБА_1 , що діє в договорі як замовник, виконавець надає замовнику послуги з навчання його дитини ОСОБА_6 англійської мови. Навчання включає в себе навчання англійській мові за програмою обраного курсу в «Мовний центр-Полтава». Ціна навчання при оплаті 1 місяць – 8 занять загальною вартістю 3200 грн (а.с.32-33).

Відповідно до договору №12 від 01 грудня 2023 року, укладеного ФОП ОСОБА_10 , що діє в договорі як виконавець, та ОСОБА_1 , що діє в договорі як замовник, виконавець надає замовнику послуги з навчання його дитини ОСОБА_3 англійської мови. Навчання включає в себе навчання англійській мові за програмою обраного курсу в «Мовний центр-Полтава». Ціна навчання при оплаті 3 місяців – 24 занять загальною вартістю 8880 грн (а.с.28-29).

Відповідно до договору №81 від 08.08.2025 року, укладеного ФОП ОСОБА_10 , що діє в договорі як виконавець, та ОСОБА_1 , що діє в договорі як замовник, виконавець надає замовнику послуги з навчання його дитини ОСОБА_3 англійської мови. Навчання включає в себе навчання англійській мові за програмою обраного курсу в «Мовний центр-Полтава». Ціна навчання при оплаті 1 місяць – 8 занять загальною вартістю 3200 грн (а.с.30-31).

Згідно долучених до справи копій платіжних інструкцій позивачем сплачено кошти в загальній сумі 6400 грн на оплату освітніх послуг за ОСОБА_11 та ОСОБА_3 (а.с. 57-56).

Долученими до матеріалів справи актами надання послуг, фіскальними чеками та квитанцією з товарним чеком підтверджуються понесені позивачем витрати на оплату стоматологічних послуг, наданих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , їх консультації у ТОВ «Медичний центр «Світогляд», а також придбання окулярів на загальну суму 13600 грн (а.с.41-54).

Таким чином загальна вказаних вище витрат позивача склала 20000 грн.

Частиною 3 статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин 1та 2статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 2 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до вимог частини 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Згідно з частиною 2 статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18.

Разом з цим, відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи часовий період за який були зроблені витрати на медичні та стоматологічні послуги, надані дітям, їх вартість, а також розмір аліментів, стягнутий з відповідача на користь позивача (1/3 від всіх доходів), суд приходить до висновку, що сплата аліментів покриває витрати на лікування, які не були надмірними.

Та обставина, що аліменти сплачуються, позивачем визнається, про що зазначено в позовній заяві.

Надаючи правову оцінку витратам понесеним у зв`язку з вивченням дітьми іноземної мови суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, що зазначені вище витрати були зумовлені особливими здібностями дітей, в тому числі щодо мов, та потребували додаткових витрат, а отже вони не відносяться до додаткових витрат на дитину.

Також позивачем не доведено, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачує відповідач на утримання дітей.

При цьому, додаткові заняття з вивчення іноземної мови не можуть вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких додаткових занять.

До аналогічного висновку прийшов Верховий Суд у постанові від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20.

Щодо витрат на оплату орендної плати за житло.

Відповідно до договору оренди житлового приміщення, укладеного 26 вересня 2023 року орендодавцем ОСОБА_14 та орендарем ОСОБА_1 , орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.34-35).

Орендна плата за вказаним договором становить 8000 грн.

Договір вступає в силу з часу його підписання і укладається на строк 25 червня 2024 року.

Згідно додаткової угоди від 26 червня 2024 року до договору оренди житлового приміщення від 26 вересня 2023 року розмір орендної плати становить 9000 грн. Строк дії договору продовжено до 26 червня 2026 року (а.с. 36).

З долучених до матеріалів справи квитанціями підтверджується сплата позивачем витрат на оплату орендної плати за період з червня 2025 року по вересень 2025 року в загальній сумі 40369 грн (а.с. 54-55, 58). Ще одна квитанція на суму 10159 грн є нечитбельною в частині дати проведеної оплати та номеру рахунку одержувача (а.с. 59).

В той же час витрати на оренду житла не є додатковими витратами на дитину в розумінні ст. 185 СК України та Закону України «Про охорону дитинства».

Як зазначив Верховний Суд у Постанові від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц, провадження № 61-26879 св 18, необхідність сплачувати за оренду житла не є підставою для стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину у розумінні статті 185 СК України.

Тому підстави для стягнення з відповідача компенсації частини витрат на оплату оренди житла відсутні.

Крім того, до матеріалів справи позивачем не надано розрахунку суми коштів, які вона просить стягнути з відповідача на її користь.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

Тому у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22000 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на неї та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 23.01.2026 року.

Головуючий О.А.Самсонова