Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №420/22726/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/22726/24

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

повний текст судового рішення

складено 19.03.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, державного реєстратора Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Шерстюк Володимири Дмитрівни за участі третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради ( далі ОМР), державного реєстратора ОМР Шерстюк В.Д. (далі держреєстратор Шерстюк В.Д.) в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення №70166433 від 10 листопада 2023 року про відмову у проведенні реєстраційних дій, прийняте держреєстратором ОСОБА_3 ;

- зобов`язати ОМР здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/3 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що державний реєстратор повинен здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/3 частку, зменшивши частку ОСОБА_2 у записі про реєстрацію за ним права власності, при цьому посилається на пункт 54 Порядку. Крім того зазначає, що закон покладає на державного реєстратора обов`язок не лише механічно внести зміни до Державного реєстру прав на підставі поданих на державну реєстрацію документів, а й провести аналіз поданих документів, зокрема рішення суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянтка просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 листопада 2023 року ОСОБА_1 через представника звернулася до ОМР із заявою про державну реєстрацію її права власності на 1/3 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

До заяви ОСОБА_1 додала: рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 21 лютого 2022 року по справі №521/3014/21, яким за позивачкою визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 на 1/3 частку, та ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 07.12.2022 року про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення.

10 листопада 2023 року держреєстратор ОСОБА_3 прийняла рішення №70166433, яким відмовила у проведенні реєстраційних дій.

Підставою для відмови у проведенні реєстраційної дії в оскаржуваному рішенні з посиланням на п.5 ч.1 ст.24 Закону вказано наступне: “Згідно з відомостями Державного реєстру прав на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1393932051101, зареєстровані наступні права:

право власності на 1/4 частку за ОСОБА_2 ;

право власності на 1/12 частку за ОСОБА_2 ;

право власності на 1/2 частку за ОСОБА_2 ;

право власності на 1/6 частку за ОСОБА_4 .

Зазначені частки складають одиницю, а отже наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на житловий будинок №83 по Тираспольському шосе у місті Одесі, оскільки за спадкодавцем ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/6 частку, а ОСОБА_1 звернулась із заявою про проведення державної реєстрації права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/3 частку житлового будинку.”

З вказаним рішенням позивачка не погодилась та звернулась до суду з позовом.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 врегульовані відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон №1952).

За змістом частини четвертої статті 18 названого Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №1952 визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Перелік дій державного реєстратора при вчиненні реєстраційної дій визначений частиною третьої статті 10 Закону №1952.

Згідно ст.11 вказаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 частини першої статті 24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; або подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; або наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1127 (далі – Порядок №1127) визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно п.12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції”, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, обтяженнями речових прав, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції”, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції”, відмови в державній реєстрації прав, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції”.

Приписами п.18 цього Порядку встановлено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Відповідно до абз. першого п.23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час звернення позивачки до відповідача із заявою про реєстрацію права власності, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 було зареєстровано - 1/4+1/12+1/2 =5/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 по вказаній вище адресі, а за померлою особою ОСОБА_4 1/6 частка житлового будинку.

Наведені обставини сторонами по справі не заперечуються.

Матеріалами справи також встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2022 року у справі №521/3014/21 визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Водночас, колегія суддів акцентує увагу, що приймаючи вказане вище рішення про визнання за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 на 1/3 частку житлового будинку рішенням Малиновського районного суду м.Одеси не зменшено частку ОСОБА_2 у спільному майні - житловому будинку, яка була вже зареєстрована за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно станом на момент прийняття районним судом цього рішення.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачка подала до відповідача на реєстрацію документ, за яким її право спільної часткової власності на житловий будинок визначено у розмірі 1/3, та виходячи із зареєстрованого за ОСОБА_2 права спільної часткової власності 5/6, сума часток співвласників в такому випадку становить: 1/3+5/6=7/6, що перевищує одиницю.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталась до районного суду із заявою про роз`яснення рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2022 року по справі №521/3014/21, проте ухвалою суду від 07.12.2022 р. у задоволенні відповідної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Враховуючи наведене, приймаючи оскаржене рішення про відмову у проведені реєстраційних дій, держреєстратор ОСОБА_3 на підставі Закону №1952 та Порядку №1127 обґрунтовано дійшла висновку про наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, зокрема про наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень.

Звертаючись з даним позовом до суду апелянт вказує, що державний реєстратор має право самостійно під час реєстраційної дії змінювати частку іншого співвласника, як помилковий, однак апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що таке право реєстратор має тільки у випадку встановленому абз.7 п.54 Порядку №1127 - під час проведення державної реєстрації права власності на майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор здійснює перерахунок часток у праві спільної часткової власності на таке майно виходячи із принципу їх рівності, крім випадків, коли співвласники майна до виділу в натурі частки одного із співвласників мали різний розмір часток або коли співвласники за домовленістю між собою встановили інший розмір часток у праві спільної власності. На підтвердження такої домовленості співвласників може бути надана письмова заява співвласників про визначення розміру часток, справжність підписів на якій засвідчується відповідно до Закону України “Про нотаріат”, або договір, укладений такими співвласниками відповідно до законодавства. У разі коли співвласники майна до виділу в натурі частки одного із співвласників мали різний розмір часток, перерахунок часток у праві спільної часткової власності на таке майно здійснюється з урахуванням принципу їх пропорційності.

Разом з цим, розглядаючи справу в межах спірних правовідносин, колегія суддів наголошує, що право власності у позивачки виникло не через виділ у натурі частки одного із співвласників житлового будинку.

Крім того, не додано також позивачкою разом із заявою до державного реєстратора будь-якої письмової згоди на зменшення частки іншого співвласника (третьої особи), та, як вже встановлено раніше, Малиновським районним судом м.Одеси також не приймалось рішення про зменшення частки третьої особи у спільній власності в житловому будинку.

Отже, приймаючи до уваги усе вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача повноважень для самостійної зміни розміру часток у спільній частковій власності на відповідний об`єкт нерухомості, відтак держреєстратором ОСОБА_3 прийнято обґрунтоване та законне рішення про відмову у реєстрації права власності позивача на 1/3 частку в житловому будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький