Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №495/4924/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 495/4924/25

Головуючий в 1 інстанції: Шевчук Ю.В.

Дата і місце ухвалення: 31.12.2025р., м. Білгород-Дністровський

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5084172 від 27.06.2025р., якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Також, позивач просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 грудня 2025 року позов задоволено.

Скасовано постанову інспектора 2 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області старшого лейтенанта Пятакова Максима Сергійовича серії ЕНА №5084172 від 27.06.2025р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 340,00 грн. на підставі ч.1 ст.122 КУпАП.

Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі постанови серії ЕНА №5084172 від 27.06.2025р. закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення від 31.12.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що на відеозаписі «Домніч (П`ятаков)» з приладу TruCam LTI 20/20, серійний номер 008381, було зафіксовано порушення ПДР, а саме: водій транспортного засобу SKODA з іноземним номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 88 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 38 км/год. Після зупинки транспортного засобу водію було повідомлено причину зупинки відповідно до вимог ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», ознайомлено його з доказами вчинення правопорушення шляхом демонстрації відео на приладі TruCam LTI 20/20, серійний номер ТС 008381. При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірності фіксації швидкості руху транспортного засобу за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam у ручному режимі, не врахувавши системного аналізу норм матеріального та процесуального права, які регулюють питання допустимості та належності доказів в адміністративному судочинстві. Зокрема, судом не враховано листів ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019р. №22-38/49 та від 01.07.2025р. №22-38/30, в яких зазначено, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018р. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam ІІ» отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018р. №UA.TR.001, номер для посилань 22/3/B/21/376- 18. При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32852, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 03.12.2024р. та чинного до 03.12.2025р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС008381, є придатним до застосування.

Посилається апелянт і на те, що можливість використання виробу «TruCam LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., для вимірювання швидкості руху в ручному режимі, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 15.12.2023р. №04/05/02/-1179/ВС1, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 (в режимі ЕСВ, визначеному ДСТУ IOS/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт).

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки постанові у справі про адміністративне правопорушення, як доказу, передбаченого статтею 251 КУпАП. Зазначена постанова винесена уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень, з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, та підлягала оцінці судом у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Чинне законодавство не встановлює обов`язку залучення свідків під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення уповноваженими посадовими особами поліції.

На підставі ч.5 ст.286 КАС України розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

Сторони у справі, належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання, призначене на 27.01.2026р., не прибули, у зв`язку з чим, на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 правомірності складеної інспектором 2 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Пятаковим М.С. постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5084172 від 27.06.2025р., якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Згідно вказаної постанови 27.06.2025р. о 17:43 год. за адресою: м.Миколаїв, Одеське шосе, 93км. ОСОБА_1 керував транспортним засобом SKODA, номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 88 км./год. в населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 38 км./год. та порушив п.12.4 ПДР (порушення швидкісного режиму в населених пунктах). Вимірювання швидкості руху здійснено на приладі TruCam 008381.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та скасовуючи спірну постанову серії ЕНА №5084172 від 27.06.2025р. суд першої інстанції виходив з того, що ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом. Суд зазначив, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76 ПДР). Також, суд звернув увагу, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що відповідає приписам ст.40 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідачем не надано доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.76.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; та інше.

Пунктом 1.3 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

За приписами п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam 008381.

Відповідачем до матеріалів справи було додано пакет документів, з яких вбачається, що згідно свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/32852, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 03.12.2024р. та чинного до 03.12.2025р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam №ТС008381, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.

Сертифікат перевірки типу Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam II, підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки застосовним вимогам технічного регламенту. Дата видачі: 26.12.2018. Дійсний до: 26.12.2028.

Також, згідно листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.07.2025р. за №22-38130, прилади TruCam конструктивно створені для утримання в руках під час вимірювань швидкості транспортних засобів. Їх основне призначення це експлуатація в ручному режимі за утримання приладу в руках за безпосередньої участі оператора. Прилади TruCam можуть працювати як в ручному режимі, так і в автоматичному. Алгоритми роботи під час вимірювань як в автоматичному режимі (закріплення чи на тринозі чи іншим способом) так і в ручному режимі (утримування в руках) однакові. В обох режимах неналежні результати вимірювань бракуються. У разі наявності чинного свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки дозволяється використовувати прилади TruCam за призначенням як в ручному режимі так і в автоматичному режимі. Значення максимально допустимих похибок під час вимірювань зазначені у свідоцтві про повірку.

Згідно листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019р. за №22-38/49, лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості транспортного засобу в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового транспортного засобу, вимірювання швидкості руху транспортного засобу, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації. Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортного засобу в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах: 1.)+/- 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год; 2.)+/- 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.

В матеріалах справи міститься експертний висновок Адміністрації Держспецзвязку від 15.12.2023р. щодо приладу вимірювання TruCam №ТС008381. Термін дії експертного висновку – протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування.

А відтак, на думку колегії суддів, дані вказаного вимірювального приладу щодо швидкості руху транспортного засобу є належними доказами щодо наявності/відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Щодо висновків суду першої інстанції про порушення інспектором поліції ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: здійснення вимірювання швидкості руху автомобілю тримаючи прилад TruCam в руках та відсутність знаку, який інформує про змонтовану/розміщену фототехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Отже, колегія суддів вважає помилковими висновки суду про те, що в силу приписів ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» відповідач не мав права використовувати прилад TruCam не в автоматичному режимі або тримаючи його в руках, оскільки дана норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху тримаючи їх в руках, які не є стаціонарними.

При цьому, як вже було зазначено, з листів ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019р. за №22-38/49 та від 01.07.2025р. за №22-38130 вбачається, що лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.

Тобто, лазерний вимірювач TruCam має можливість працювати у двох режимах, утриманням в руках під час вимірювання швидкості руху ТЗ або розміщенням на триногі для вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі, саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування, ліцензування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах.

Щодо наявності або відсутності попереджувальних дорожніх знаків, які мають бути встановлені на ділянках дороги, де здійснюється контроль швидкості, а саме знаку 5.76, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5 «Інформаційно-вказівні знаки» розділу 33 ПДР України передбачено знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху». Вказаний знак позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.

Тобто, як вбачається з назви знаку 5.76, його встановлюють на ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів в автоматичному режимі.

Як вбачається з матеріалів справи, з оскаржуваної постанови та не заперечується позивачем, вказану постанову про накладення адміністративного стягнення було винесено за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Розділ 33 «Дорожні знаки» ПДР України не містить попереджувального дорожнього знаку здійснення контролю швидкості за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів не в автоматичному режимі.

Таким чином, інспектор поліції має право здійснювати вимірювання швидкості руху ТЗ лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM, тримаючи його у руках, та без встановлення інформаційного знаку.

Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що позивачем в межах населеного пункту не було дотримано швидкісний режим, чим порушено п.12.4 ПДР України та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Тобто, внаслідок виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейським правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення відповідного правопорушення.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що йому не надано можливості реалізувати свого права на отримання юридичної допомоги, так як позивачем не доведено, що він дійсно намагався скористатися послугами адвоката на місці вчинення спірного правопорушення та вчиняв з цією метою будь-які дії.

Отже, враховуючи встановлені обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №5084172 від 27.06.2025р., відповідачем не було порушено норм чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова є правомірною та такою, що винесена з дотриманням вимог встановлених КУпАП та скасуванню не підлягає.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції допущено не правильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів доходить висновку про наявність підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.317 КАС України, для задоволення апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції, скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 грудня 2025 року, з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Частиною третьою статті 272 КАС України передбачено, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених, зокрема, статтею 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 грудня 2025 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА №5084172 від 27.06.2025р., закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук