Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №377/18/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/18/26

Провадження №2/377/190/26

05 лютого 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

07 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який зареєстрований 18 жовтня 2022 року Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №708.

Позивач в обґрунтування позову зазначив, що перебуває з відповідачем ОСОБА_2 у шлюбі, який зареєстрований 18 жовтня 2022 року Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №708. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 . Причиною звернення до суду з даною позовною заявою стало те, що між подружжям не склались нормальні сімейні стосунки внаслідок відсутні спільних інтересів, взаєморозуміння та різних поглядів на сімейне життя та обов`язки з ведення спільного господарства, що призвело до припинення шлюбу. Кожен має протилежні погляди на шлюб та сім`ю, між сторонами втрачені усі фізичні та духовні зв`язки. Тривалий час сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, шлюб між ними існує формально. Майновий спір між подружжям відсутній.

Ухвалою судді від 08 січня 2026 року після виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 05 лютого 2026 року.

Сторони у призначене судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовну заяву. Відповідачка звернулась до суду із заявою про визнання позову, просила розглянути справу без її участі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд дослідив матеріали справи та вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З матеріалів справи суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 18 жовтня 2022 року, копію якого долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 18 жовтня 2022 року у Франківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про що 18 жовтня 2022 року складено актовий запис № 708. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_5 , дружини – ОСОБА_5 (а.с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , про що Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 16 серпня 2024 року складено відповідний актовий запис за № 57 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , копію якого долучено до матеріалів справи, де його батьком зазначений позивач ОСОБА_1 , матір`ю відповідачка ОСОБА_2 (а.с. 13).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 09.07.1996, про що свідчить відмітка на сторінці 11 його паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , копія якого долучена до позовної заяви ( а.с. 7-10).

Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 11.12.2018 по теперішній час, що підтверджується відповіддю №2219319 від 08.01.2026 з Єдиного демографічного реєстру (а.с. 20).

Малолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 18 вересня 2024 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг з реєстру Славутицької територіальної громади № 2026/000488297 від 12.01.2026 (а.с. 24).

Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що подружні відносини з відповідачем не склались внаслідок відсутні спільних інтересів, взаєморозуміння та різних поглядів на сімейне життя та обов`язки з ведення спільного господарства, що призвело до припинення шлюбу, тому сторони проживають окремо та не ведуть спільне господарство.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зі статті 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з частиною другою статті 18, статтею 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд встановив, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливе.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідачки.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

У поданих до суду заявах позивач та відповідачка підтвердили, що вони досягнули згоди щодо виховання та утримання сина після розірвання шлюбу, спільного майна не мають, тому спір між ними з цих питань відсутній ( а.с. 23, 28).

Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У поданій до суду заяві про визнання позову відповідачка просила після розірвання шлюбу змінити їй прізвище на дошлюбне ОСОБА_6 , тому суд доходить висновку про відновлення їй дошлюбного прізвища.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За змістом частини першої статті 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, згідно з квитанціями АТ «А-БАНК» № 2191-4385-5942-0635 від 31.12.2025 на суму1 211, 20 грн та №2198-4280-3745-0907 від 07.01.2026 на суму 120,00 грн ( а.с.3-4). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.1-2).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, який ОСОБА_2 визнала до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, тобто 665,60 гривень, інша частина судового збору підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 206, 258, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 жовтня 2022 року Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №708.

Після розірвання шлюбу відновити відповідачці дошлюбне прізвище ОСОБА_6 .

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок, сплачений за подання позовної заяви згідно з квитанціями АТ «А-БАНК» № 2191-4385-5942-0635 від 31.12.2025 на суму 1 211, 20 грн та №2198-4280-3745-0907 від 07.01.2026 на суму 120,00 грн, які зберігаються в матеріалах цивільної справи №377/18/26 (провадження №2/377/190/26).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 665 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 05 лютого 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич