Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №160/14569/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/14569/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року (суддя Ніколайчук С.В.) в справі № 160/14569/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 160/14569/24, яке набрало законної сили 14 травня 2025 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення за період з 10.09.2021 року по 05.02.2024 року з урахуванням вже виплачених сум, а також нарахувати та виплатити за період з 10.09.2021 року по 05.02.2024 року індексацію грошового забезпечення з урахуванням висновку суду.

Позивачем 17 вересня 2025 року подана до суду першої інстанції заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з військової частини НОМЕР_1 на його користь нарахованого грошового забезпечення за період з 10 вересня 2021 року по 05 лютого 2024 року з урахуванням виплачених сум, та нарахованої за період з 10 вересня 2021 року по 05 лютого 2024 року індексації грошового забезпечення у сумі 486634,17 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року заява задоволена.

Змінено спосіб та порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року по справі №160/14569/24 шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нарахованого грошового забезпечення за період з 10.09.2021 по 05.02.2024 з урахуванням вже виплачених сум, та нарахованої за період з 10.09.2021 по 05.02.2024 індексації грошового забезпечення у сумі 486634,17 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у задоволенні заяви відмовити.

Апелянт вказує, що з метою добровільного виконання рішення суду фінансово-економічною службою частини проведено нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 10.09.2021 року по 05.02.2024. В ході такого розрахунку нараховано ОСОБА_1 582973 грн. З метою подальшого добровільного виконання рішення суду, відповідно до Положення про фінансове господарство розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (другого ступеня) за кошторисом Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.11.2009 №550, наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ, організації Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», складено та направлено до фінансово-економічного підрозділу вищого органу військового управління заявки та розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення: основна заявка-розрахунок на фінансування від 04.07.2025 № 1429; основна заявка-розрахунок на фінансування від 06.08.2025 № 1681; основна заявка-розрахунок на фінансування від 08.09.2025 № 1931; основна заявка-розрахунок на фінансування від 07.10.2025 № 2143.

Інформація про замовлення фінансування для виконання рішення зазначена на сторінці 9 (позиція 248) Розрахунку потреби в коштах для виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 (додаток до Заявки № 1429, 1681, 1931, 2143). В заявках, зокрема, зазначено, що на виконання цього рішення суду замовлено коштів на загальну суму 582973 грн.

Судове рішення не виконано виключно у зв`язку відсутності бюджетного фінансування потреб військової частини за КЕКВ 2800.

Рішення суду щодо зміни способу виконання судового рішення шляхом стягнення з військової частини НОМЕР_1 недоотримане грошове забезпечення за період з 10.09.2021 року по 05.02.2024, на думку апелянта, не узгоджується зі змістом статті 378 КАС України та потягне за собою фактично зміну судового рішення по суті.

У відзиві позивач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент подання цієї заяви рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 року у справі №160/14569/24 боржником не виконано.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 31 липня 2025 року №1670 у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.07.2025 ВП №78597574 щодо виконання рішення суду №160/14569/24 від 08.11.2024 року повідомляємо, що військовою частиною здійснено нарахування ОСОБА_1 недоотриманого грошового забезпечення за період з 10.09.2021 по 05.02.2024 року з урахуванням вже виплачених сум, нарахована за період з 10.09.2021 року по 05.02.2024 року індексація грошового забезпечення з урахуванням висновку суду. Подана заявку на фінансування на липень від 04.07.2025 року №1429.

Суд першої інстанції, врахувавши приписи абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України та той факт, що рішення, яке набрало законної сили 14 травня 2025? ?року, станом на дату звернення позивача не виконано, позивачу не здійснена виплата заборгованості по донарахованим виплатам, дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача (боржника) зазначених сум виплат на користь стягувача.

Суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 160/14569/24?, яке набрало законної сили 14 травня 2025 року та яким зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення за період з 10.09.2021 року по 05.02.2024 року з урахуванням вже виплачених сум, а також нарахувати та виплатити за період з 10.09.2021 року по 05.02.2024 року індексацію грошового забезпечення з урахуванням висновку суду, військовою частиною НОМЕР_1 не виплачено позивачу донараховану суму грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення станом на час звернення з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Виходячи з повідомлених відповідачем обставин, позивачу нараховано грошове забезпечення з 10 вересня 2021 року по 05 лютого 2024 року у розмірі 582973 грн, проте ця сума не виплачена у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань, виплата донарахованої суми може бути здійснена за наявності відповідного фінансування з державного бюджету.

Позивачу видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання, постановою від 11 липня 2025 року відкрито виконавче провадження №78597574.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

129-1 , уд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

14 удові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 378 КАС України регулюється питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19 грудня 2024 року, (далі - Закон № 4094-ІХ) внесені зміни до статті 378 КАС України.

Так, абзацом першим частини першої статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX встановлено, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За положеннями частини третьої статті 378 КАС України в редакції Закону № 4094-ІХ підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

За правилами частин першої та другої статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 6-1, 7, 9 частини 5 статті 22 БК України установлено, що головний розпорядник бюджетних коштів організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності, управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і витрачанням ними бюджетних коштів тощо.

Отже, виконання судового рішення залежить від наявності відповідних бюджетних призначень у військової частини.

Судом встановлено, що нарахована на виконання судового рішення ОСОБА_1 сума військовою частиною НОМЕР_1 включена до основних заявок-розрахунків на фінансування за КЕКВ 2800 від 04.07.2025 № 1429, від 06.08.2025 № 1681, від 08.09.2025 № 1931, від 07.10.2025 № 2143, проте не виплачена у зв`язку з відсутністю фінансування від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

Відтак, невиконання військовою частиною НОМЕР_1 судового рішення в частині виплати грошових коштів позивачу за відсутності відповідного фінансування та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та обставиною, яка істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, як підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Висновок суду першої інстанції стосовно наявності підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення ґрунтується виключно на положеннях абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України, проте суд визнає такий висновок помилковим.

Так, у спірному випадку справа не стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, у яких суд має в обов`язковому порядку для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, адже ця справа стосується стягнення грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, тому відсутні підстави для застосування приписів абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України.

Зважаючи на встановлені обставини у цій справі, зокрема, прийняття відповідачем заходів з метою виконання судового рішення, а також наведене правове регулювання питання зміни способу та порядку виконання судового рішення, суд доходить до висновку, що відсутність бюджетних призначень на виплату нарахованої суми грошового забезпечення не може розглядатися як обставина, що істотно ускладнює або робить неможливим виконання судового рішення, тому визнає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зауважує, що виплата нарахованих позивачу сум може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України.

Оскільки у цьому випадку відсутні відповідні бюджетні асигнування для здійснення виплати позивачу нарахованої за судовим рішення суми грошового забезпечення, суд констатує, що відповідач не мав об`єктивної фінансової можливості в повному обсязі виконати судове рішення та, відповідно, про відсутність підстав для зміни способу та порядку виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року в справі № 160/14569/24 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року в справі № 160/14569/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Ухвалити у справі № 160/14569/24 нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в справі № 160/14569/24 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 05 лютого 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко