Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №357/601/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 04 лютого 2026 р.

Справа: №357/601/26

Суддя: Бондаренко О. В.

Справа № 357/601/26

Провадження № 2-а/357/150/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Міхєєвої Є.Г., представника відповідача - Любохинця І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №3 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

15.01.2026 представник позивача, адвокат Міхеєва Євгенія Геннадіївна, звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 07.01.2026 близько 07 години позивач разом зі своє сім`єю (дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 ) на автомобілі марки «Volkswagen Tiguan» д.н.з. НОМЕР_1 виїхав з м. Біла Церква Київської області в напрямку с. Світязь Ковельський район Волинської області та рухався по автодорозі «Київ-Ковель-Ягодин». При виїзді з населеного пункту м. Біла Церква Київської області номерні знаки були чисті, опади були відсутні. При під`їзді до Рівненської області близько 11 години, в цей день, погодні умови почали псуватися та пішов густий снігопад.07.01.2026, у період часу 13.30-12.00 год, перебуваючи на автозаправній станції, яка розташована на перехресті доріг в м. Сарни Рівненської області, позивач почистив задні номерні знаки від снігу. В подальшому на вищевказаному автомобілі останній вирушив через населений пункт Ковель в населений пункт Світязь. Під час руху по дорозі Київ-Ковель-Ягодин, з населеного пункту Світязь у населений пункт Львів, на 488 км транспортний засіб був зупинений працівником поліції з підстав засніження заднього номерного знаку та в подальшому позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №6478932 від 07.01.2026, винесеної інспектором 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області лейтенантом поліції Сорочук В.С. вбачається, що порушення позивача полягає у наступному:«07.01.2026 15:36:49 (дорога АД МО 7 Київ-Ковель-Ягодин 488 км) водій керував ТЗ: заднім номерним знаком, який був засніжений, що не дало можливості чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів, та після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги п.2.9. (в) п.9.9.6. ПДР України ст. 125 КУпАП об`єднано згідно ч. 2 ст.36 КУпАП, чим порушив п.2.9.в. ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи просвітленим». Вважає, що оскаржувана постанова серії ЕНА №6478932 від 07.01.2026 є являється незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа - закриттю, з огляду на наступне. Так, відповідно до постанови серії ЕНА №6478932 до неї, особою, яка розглянула справу, долучено відео ПРВ 477844, відео з камер зовнішнього відеонагляду СП Вишнів. Будь-які інші документи чи речі при матеріалах адміністративної справи відсутні. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 121-3 КУпАП адміністративним правопорушенням визнаються наступні діяння:«Керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцятиметрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака». Отже, конструкція ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за декілька складів адміністративного правопорушення, а саме за керування ТЗ: без номерного знака; з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам; з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим; закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або куванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію;забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів; вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака. Іншого складу адміністративного правопорушення диспозицією ч. 1 ст. 121-3 КУпАП не передбачено. Разом з тим, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування ТЗ із заднім номерним знаком, який був засніжений - керування водієм ТЗ із номерними знаком, перевернутим чи неосвітленим». Сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення. Таким чином, поліцейським в описовій частині постанови інкриміновано позивачеві діяння, яке не передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - керував ТЗ з заднім номерним знаком, який був засніжений, натомість позивача фактично притягнуто до відповідальності за керування водієм ТЗ з номерними знаком, перевернутим чи неосвітленим (як зазначено у і з станові) - не відповідає фактичним обставинам справи. Звертає увагу, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, Передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел на керування транспортним засобом із забрудненим знаком. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення до адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова не відображає всіх елементів складу адміністративного правопорушення, бо з наданих стороною відповідача доказів не вбачається наявності такого обов`язкового елемента суб`єктивної сторони, як вина. Зважаючи на викладені норми, а також на те, що поведінка позивача не була умисною і забруднення номерного знаку відбулося саме з причин несприятливих погонних умов, дорожньої обстановки, вважає передчасними висновки поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, оскільки ним не було в повній мірі враховано усіх обставин, за яких вказане порушення було допущено/вчинено. Крім того, не в повній мірі працівником поліції враховано характер адміністративного правопорушення, яке є формальним та не передбачає настання шкідливих наслідків і може бути усунуто в лічені хвилини на місці шляхом очистки номерних знаків від снігу, що і було зроблено позивачем. Окрім того, аналіз частини 1 статті 121-3 КУпАП та п.п. «В» п.2.9 ПДР України дозволяє дійти висновку, що для того, щоб встановити чи дійсно забруднений номерний знак і чи ускладнює ідентифікацію символів номерного знаку, необхідно здійснити вимір на відстані 20 метрів, як того вимагає вказана норма права та встановити наявність чи відсутність правопорушення. Поліцейський не встановлював відстань з якої неможливо чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку. Ніяких замірів відстані поліцейським не проводилося, а тому неможливо встановити з якої відстані поліцейський встановив факт забруднення (засніження) номерного знаку. Таким чином, відсутні будь-які докази, що саме з відстані 20 м символи номерного знаку на автомобіля, яким керував позивач, не видно чітко. Також, з наданих позивачем відеозапису та фотознімків вбачається, що дорожнє покриття в місці, де був зупинений автомобіль позивача, засипане снігом, а також йшов сніг.Погодні умови, і зокрема дорожня обстановка були такими, які легко призводили до того, що під час руху транспортних засобів, зокрема і державні номерні знаки на автомобілях, не могли залишатися чистими. Під час зупинки транспортного засобу «VolkswagenTiguan» д.н.з. НОМЕР_2 працівник поліції не міг візуально бачити, в якому стані знаходиться номерний знак вищевказаного автомобіля, який розташовується позаду автомобіля. Останній, перед зупиненням автомобіля, міг побачити візуально лише стан передніх державних номерних знаків. Тому, просила скасувати постанову серії ЕНА №6478932 від 07.01.2026 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ст. 125 КУпАП, а провадження у справі закрити, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.

19.01.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 02.02.2026 - 15:30.

28.01.2026 представник відповідача, за довіреністю у справі - Любохинець Іван Сергійович, подав до суду відзив на позовну заяву, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», у якому зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. 07.01.2026, відносно позивача Гогоша Павла Богдановича інспектором 4 взводу5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в місті Ковель УПП у Волинській області ДПП Сорочуком Віктором Сергійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6478932 від 07.01.2026та накладено стягнення в розмірі 1190 грн, відповідно до санкції ч.1 ст. 121-3КУпАП.Підставою для винесення даної постанови стало те, що 07.01.2026 під час патрулювання, поліцейським було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу VOLKSWGEN TIGUAN з номерним знакомАІ9521РР, як було встановлено гр. ОСОБА_1 , о 15год. 36 хв. за адресою: автомобільна дорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин 488 км, керував вказаним транспортним засобом, з номерним знаком який був забруднений, що не давало змогу визначити символи з відстані 20 м, чим порушив п. 2.9. в ПДР, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Поліцейський візуально спостерігаючи факт порушення водієм ПДР України,відповідно зреагував на його прийнявши рішення про застосування превентивного поліцейського заходу та зупинив транспортний засіб, яким керував позивач. Встановивши особу порушника, та факт вчинення правопорушення поліцейським було прийнято рішення про початок розгляду справи, під час розгляду досліджено докази та надано можливість позивачу надавати пояснення і заявляти клопотання. Поліцейський під час розгляду справи, роз`яснив позивачу його права,передбачені ст. 63 Конституції України та положення ст. 268 та ст. 307, 308 КУпАП,додатково, витяги цих статей надруковані на зворотній частині постанови. Поліцейським було винесено постанову серії ЕНА № 6478932 від 07.01.2025 зач. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено стягнення в розмірі 1190 грн., відповідно до санкції статті. Позивача було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови. Факт правопорушення, вчиненого Позивачем підтверджується:1. Постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6478932 від 07.01.2025, винесеною компетентною службовою особою в межах своїхповноважень.2. Відеозаписом з технічного приладу із портативного відеореєстратора477844 відео: export-xwgae від 07.01.2025 поліцейського Сорочука В.С.3. Відеозаписом із камери зовнішнього відеоспостереження, що встановлена на дорожній станції патрульної поліції, відео: 07.01.2026 від 07.01.2025.За вивченням змісту оскаржуваної постанови можна встановити, що вона в повній мірі відповідає змісту статті 283 КУпАП, оскільки у ній зазначені усі дані, яктого вимагає наведене положення закону, а тому вона є законною. Також в сукупності, із змісту відео з вище перелічених технічних приладів можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення розглядуваного правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а також особу, яка його вчинила, а саме ОСОБА_1 . Крім того, на відеозаписі з портативного відеореєстратора Поліцейського зафіксовано початок розгляду справи, оголошення особи яка буде розглядати справута проголошення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. У позовній заяві позивач зазначає, що не погоджується зоскаржуваною постановою. З даними доводами позивача не погоджуємось з наступних причин. Позивач, як водій транспортного засобу, є учасником дорожнього руху, який зобов`язаний знати і неухильно дотримуватись вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно із п. 2.9 (в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Відповідно до п. 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах(за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими. Частина 1 статті 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих наумисне приховування номерного знака. Таким чином, законом передбачена відповідальність за декілька правопорушень, об`єктивні сторони складу яких полягають: у керуванні водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; у керуванні водієм транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів. Крім того на доданому до постанови відеозаписі з портативного відеореєстратора поліцейського, видно як поліцейський підходить до т. з. позивача і фіксує задню частину т. з., при цьому не можливо взагалі ідентифікувати наявність номерного знаку на автомобілі позивача, при цьому символи чи буквено-числова комбінація не проглядається навіть з близької відстані. Також заперечуємо доводи позивача про порушення його права на захист. Під час спілкування поліцейського та позивача, при розгляді справи,поліцейським роз`яснено права позивача, що передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 КУта висловлено запитання, про те чи бажає позивач скористатися своїми правами,зокрема і правом на правому допомогу.Однак, позивач відмовився від користування правом на забезпечення правової допомоги, при цьому у подальшому спілкуванні, на подібні запитання поліцейського також відмовлявся від користування правовою допомогою. Також, вважає, що заявлені до відшкодування позивачем витрати на професійну правничу допомогу є не співмірними із складністю цієї справи, наданий адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, відповідно вони не підлягають задоволенню. Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

28.01.2026 позивач - ОСОБА_1 , подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що 07.01.2026 близько 07 години він на своєму автомобілі марки «VolkswagenTiguan» д.н.з. НОМЕР_1 виїхав з м. Біла Церква Київської області в напрямку с. Світязь Ковельський район Волинської області та рухався по автодорозі «Київ-Ковель-Ягодин». При виїзді з населеного пункту м. Біла Церква Київської області номерні знаки були чисті, опади були відсутні. Під час руху орієнтовно у Рівненській області розпочався сильний снігопад, атому під час зупинок він очищав задню частину автомобіля, у тому числі задні номерні знаки, оскільки весь автомобіль був сильно засніжений. Під час руху по дорозі Київ-Ковель-Ягодин, на 488 км, він був зупинений працівником поліції з підстав засніження заднього номерного знаку. Переглядом відео доданих відповідачем до відзиву, звертає увагу, чітко видно, погодні умови та стан проїжджої частини, а саме йде густий сніг, який вкрив і дорожнє покриття і усе навкруги. На доданому відео також дійсно є момент, а саме після зупинки ТЗ працівником поліції, на якому видно задню частину автомобіля (в тому числі і номерні знаки), яка вкрита снігом, що було не дивно враховуючи погодні умови та стан дорожнього покриття, що швидко призводило до того, що під час руху транспортних засобів, зокрема і державні номерні знаки на автомобілях не могли залишатися чистими. Враховуючи погодні умови, на які він звернув увагу поліцейського, вважає, що останньому достатньо було просто зобов`язати його очистити номерні знаки,оскільки умислу на забруднення номерного знаку у нього не було, він навіть його періодично чистив під час зупинок, а не розглядати справу та притягувати до відповідальності. Працівником поліції під час розгляду справи не прийнято до уваги ні погодні умови ні те, що він негайно очистив номерний знак від снігу. Під час розгляду справи по суті 07.01.2026, працівник поліції йому пояснив,що на його автомобілі засніжений задній номерний знак, що не дало можливості чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів (хоча на таку відстань він і не відходив і жодні вимірювання не проводив), про що і зазначив у постанові у розділі обставини. Разом з тим, отримавши копію постановиЕНА№6478932 від 07.01.2026 та детально вивчивши її в зручних умовах (по місцю проживання), він з`ясував,що його притягнуто до адміністративної відповідальності не через засніжений (забруднений номерний знак), а з надуманих причин за «керування ТЗ з номерними знаком, перевернутим чи неосвітленим». При цьому, під час розгляду справи, поліцейський жодного зауваження з приводу перевернутого чи неосвітленого номерного знаку не робив,та розгляд справи з цього приводу взагалі не відбувався. На долучених до відзиву відеозаписах відсутні будь-які докази того,що на його транспортному засобі в цей день були перевернуті чи неосвітлені номерні знаки, що робить неможливим притягнення його до відповідальності за «керування ТЗ з номерними знаком «перевернутим чи неосвітленим». Таким чином, вважає постанову серії ЕНА №6478932 від 07.01.2026 винесену інспектором 5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області лейтенантом поліції Сорочук В.С., незаконною, яка не відповідає фактичним обставинам справи, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати постанову серії ЕНА №6478932 від 07.01.2026.

28.01.2026 представник позивача, адвокат Міхеєва Євгенія Геннадіївна, подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що як вбачається із матеріалів справи причиною зупинки транспортного засобу під керуванням позивача - засніжений задній номерний знак. Наголошує, що працівник поліції під час зупинки транспортного засобу позивача аж ніяким чином не міг побачити задній номерний знак, оскільки знаходився попереду автомобіля, а тому у нього не було жодних законних підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», для зупинки автомобіля позивача. Як вказує відповідач зазначене правопорушення було виявлено наступним чином: «Поліцейський візуально спостерігаючи факт порушення водієм ПДР України». Відповідачем до постанови долучено, зокрема, як зазначено в постанові: «відео ПРВ №477844 та відео з камер зовнішнього відеонагляду СП «Вишнів». При перегляді вказаних відео не можливо встановити, чи рухався транспортний засіб позивача до зупинки його поліцейським із засніженим, перевернутим чи неосвітленим заднім номерним знаком. Таким чином: відео з камер зовнішнього відео нагляду СП «Вишнів» є неналежним доказом порушення позивачем ПДР, оскільки не містить інформації про засніження, перевернутість чи неосвітлення заднього номерного знаку ТЗ позивача; відео ПРВ 3477844 в частині до зупинення ТЗ позивача поліцейським є неналежним доказом оскільки не містить інформації про засніження, перевернутість чи неосвітлення заднього номерного знаку ТЗ позивача Отже, позивач був неправомірно зупинений працівником поліції, що, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева» призводить до того, що докази, отримані внаслідок незаконно здобутих доказів («плоди»), самі стають недопустимими, оскільки вони походять від «отруйного джерела» (порушення закону) та нівелюють саму постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відповідачем у відзиві заявлений як доказ у справі постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6478932 від 07.01.2025. Разом з тим зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин. Окремо звертає увагу, що стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Однак, матеріали справи не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією ч.1 статті 121-3 КУпАП. Відповідно до листа Волинського обласного центру з гідрометеорології від 15.01.2026 № 993-04-69/993-05 в період часу з 05 год. 05 хв. по 17 год. 50 хв. 07.01.2026 на автодорозі АД МО 7 «Київ-Ковель-Ягодин 488 км спостерігався сніг з погіршенням видимості, ожеледиця, висота снігового покриву 19 см. Як видно із відеозаписів від 07.01.2026, погодні умови, і зокрема дорожня обстановка були такими, які легко призводили до того, що під час руху транспортних засобів, зокрема і державні номерні знаки на автомобілях не могли залишатися чистими. До того ж, позивач стверджує, що він перед початком руху здійснював чистку номерного знаку, а номерний знак став забрудненим через те, що падав сніг та дорожнє покриття не було належним чином очищене, що видно з відеозапису. Мало того, наголошує, що засніження номерного знаку було усунуто в ході розгляду справи, та не потягло жодних негативних наслідків. Окрім того, з відеозапису, долученого відповідачем не вбачається, що поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу проводилися заміри відстані, з якої неможливо чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку. Наведене свідчить про відсутність об`єктивної сторони правопорушення, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві, а саме керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів. Крім того, із оскаржуваної постанови так і в долученому відео працівник поліції озвучив причину зупинки, саме як засніжений задній номерний знак, а тому розглядав справу про адміністративне правопорушення саме за засніжений (забруднений) номерний знак, при цьому, відповідно до постанови ЕНА №6478932 необґрунтовано притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення п.2.9.в. ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим, тобто порушення, яке не розглядалось поліцейським в межах означеної адміністративної справи. Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР, а тому слід вважати, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Тому, просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

30.01.2026 судом постановлено ухвалу, якою забезпечено участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» учасника справи: представника відповідача - Любохинець Івана Сергійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

02.02.2026 судом постановлено ухвалу, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, згідно ч. 1 ст. 227, ч.3 ст. 243 КАС України, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 05.02.2026 - 16:00.

Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив та позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача, адвокат Міхеєва Євгенія Геннадіївна, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала,з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, та позов просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Любохинець Іван Сергійович, у судовому засіданні підтримав обставини зазначені у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта та витягом з реєстру територіальної громади.

07.01.2026 інспектором 4 взводу5 роти 1 батальйону відділу організації несення служби в місті Ковель УПП у Волинській області ДПП Сорочуком Віктором Сергійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6478932, згідно якої 07.01.2026 15:36:49 (дорога АД М-07 Київ-Ковель-Ягодин 488 км) ОСОБА_1 керував VOLKSWGEN TIGUAN д.н.з. НОМЕР_1 із заднім номерним знаком, який був засніжений, що не дало можливості чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів, та після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги п. 2.9. (в) п. 9.9.6. ПДР України ст. 125 КУпАП об`єднано згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, чим порушив п.2.9 (в) ПДР - керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи просвітленим та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.121-3 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Розділом ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року регламентовано процедуру розгляду поліцією справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

П. 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Таким чином, співробітник патрульної поліції має право виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на місці вчинення правопорушення.

Так, п.5 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також, п.9 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складання протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 Розділу ІІІ Інструкції). Аналогічні положення закріплені в ст. 252 КУпАП.

Отже, поліцейський, як особа уповноважена на розгляд справи, під час розгляду такої справи, має дотримуватися вищенаведених приписів законодавства, у протилежному випадку вчинені дії є неправомірними, та як наслідок тягнуть незаконність прийнятих рішень і їх скасування.

Так, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

П. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Отже, враховуючи вищезазначене, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, у тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Представник позивача обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що працівник поліції під час зупинки транспортного засобу позивача аж ніяким чином не міг побачити задній номерний знак, оскільки знаходився попереду автомобіля, а тому у нього не було жодних законних підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», для зупинки автомобіля позивача. Позивач був неправомірно зупинений працівником поліції, що, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева» призводить до того, що докази, отримані внаслідок незаконно здобутих доказів («плоди»), самі стають недопустимими, оскільки вони походять від «отруйного джерела» (порушення закону) та нівелюють саму постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Так, п. 2 ч.1 ст. 32 Закон України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо, зокрема, водій порушив Правила дорожнього руху та є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Отже, поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб є неправомірними.

Відповідного висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) у справі від 15 березня 2019 року № 686/11314/17.

Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6478932 від 07.01.2026, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, 125 КУпАП України, у зв`язку з порушенням п. 2.9 (в) ПДР України, оскільки останній керував транспортним засобом марки VOLKSWGEN TIGUAN д.н.з. НОМЕР_1 , із заднім номерним знаком, який був засніжений, що не дало можливості чітко визначити символи номерного знаку з відстані двадцяти метрів.

Так, відповідно до ст. 125 інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.

Відповідно до ч. 1 ст.121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до п.1.1 Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Також, пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.3 (а) ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до п. 2.9 (в) ПДР України водієві забороняється, зокрема, керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до п. 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Щодо наявності в діях п ОСОБА_1 умисної форми вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП, а саме керування транспортним засобом із засніженим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, то суд вважає зазначити наступне.

Так, на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №6478932 від 07.01.2026, представником відповідача надано суду відео записи з місця події: відео з бодікамери Моторола №477844 та відео з камери зовнішнього відеонагляду СП «Вишнів», які зазначено в оскаржуваній постанові в якості доказів.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. (п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

Також, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

З оглянутого судом відеозапису з нагрудної камери №477844 (відео: export-xwgae від 07.01.2026), вбачається, що 07.01.2026 о 15:35 хв на автодорозі М-07Київ-Ковель-Ягодин 488 км на стаціонарному посту, а саме дорожній станції патрульної поліції «Вишнів», працівником поліції було зупинено транспортний засіб марки VOLKSWGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , оскільки поліцейський візуально спостерігаючи факт порушення водієм ПДР, прийняв рішення про застосування превентивного поліцейського заходу та зупинив вказаний транспортний засіб. Поліцейський підходить до транспортного засобу, обходить його задню частину. Потім поліцейським було повідомлено позивача, про причину зупинки, а саме про керування ТЗ з номерним знаком, який був засніжений, що не давало змогу визначити символи з відстані 20 м, та особу водія було встановлено за допомогою посвідчення водія, якого останній надав на вимогу поліцейського. Водій ОСОБА_1 вимагав у поліцейського надати докази причин зупинки його транспортного засобу, а саме докази вчинення ним адміністративного правопорушення, на що останнім було надано відео з камери зовнішнього відеонагляду СП «Вишнів». У подальшому було розпочато розгляд справи за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме порушення п. 2.9 (в) ПДР України та за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, з накладенням штрафу на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, зачитано права позивачу передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, які були йому зрозумілі, та прийнято рішення про застосування адміністративної відповідальності до ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА №6478932 від 07.01.2026, роз`яснено порядок і строк її оскарження. Після складення постанови позивач ознайомився з її змістом, поставив підпис та отримав копію постанови на місці події. Також, з вказаного відеозапису вбачається, що засніження заднього номерного знаку транспортного засобу, яке мало місце, було усунуто позивачем в ході розгляду справи, який крім того стверджував про відсутність у його діях умислу, враховуючи погодні умови.

З оглянутого відеозапису із камери зовнішнього відеоспостереження, що встановлена на дорожній станції патрульної поліції «Вишнів» (відео: 07.01.2026) вбачається, що під час патрулювання поліцейським 07.01.2026 о 15 год 36 хв був зупинений транспортний засіб. Водночас, з вказаного відеозапису неможливо встановити марку, номерний знак та водія транспортного засобу, який рухався на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин 488 км та неможливо встановити ту обставину, що транспортний засіб, саме під керуванням позивача, який був зупинений поліцейським, рухався із засніженим заднім номерним знаком.

Також, під час перегляду даних відеозаписів, судом встановлено, що 07.01.2026 дорожнє покриття на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин 488 км було засипане снігом та йшов мокрий сніг, що чітко видно на відеозаписах, що також підтверджується наданими позивачем фотознімками та листом Волинського обласного центру з гідрометеорології № 993-04-69/993-05 від 15.01.2026, з якого вбачається, що в період часу з 05 год. 05 хв. по 17 год. 50 хв.07.01.2026 на автодорозі М-07 «Київ-Ковель-Ягодин» 488 км спостерігався сніг з погіршенням видимості, ожеледиця, висота снігового покриву 19 см.

Отже, як видно із відеозаписів від 07.01.2026 погодні умови, і зокрема дорожня обстановка були такими, які легко призводили до того, що під час руху транспортних засобів, зокрема і державні номерні знаки на автомобілях не могли залишатися чистими. До того ж, як пояснив позивач, він перед початком руху здійснював чистку номерного знаку, а номерний знак став забрудненим через погодні умови, зокрема, через сніг, що і призвів до засніження номерного знаку.

Крім того відеозаписи не містять доказів того, що вказані дії позивача спрямовані на умисне засніження номерного знака.

Водночас, відеозапис з нагрудної камери №477844, який доданий відповідачем до відзиву, підтверджує заперечення позивача щодо неправомірності винесеної постанови, а саме те, що поліцейський не встановлював відстань з якої неможливо чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку. Ніяких замірів відстані поліцейськими не проводилося, а тому неможливо встановити з якої відстані проводиться відео номерного знаку поліцейським.

Таким чином, відсутні будь-які докази, що саме з відстані 20 м символи номерного знаку на транспортному засобі VOLKSWGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, не видно чітко.

Зважаючи на викладені норми, а також на те, що поведінка ОСОБА_1 не була умисною і засніження номерного знаку відбулося саме з причин несприятливих погодних умов, дорожньої обстановки, суд вважає передчасними висновки поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, оскільки ним не було в повній мірі враховано усіх обставин, за яких вказане порушення було допущено/вчинено, та суд враховує, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є саме наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що підтверджуватися належними і допустимими доказами, які у даному випадку відсутні.

Отже, наявні у матеріалах справи докази не дають підстави вважати доведеним факт порушення з боку позивача п.2.9 «в» Правил дорожнього руху та відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 та ч.3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У справі Barbera, MessequeandJabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98)

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Тому, відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду України від 23.10.2019 у справі №357/10134/17).

Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова Верховного суду від 15.03.2019 №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Крім того, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26.04.2018 справа №338/1/17).

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі N 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №338/1/17 від 26.04.2018.

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів у судовому порядку правомірність свого рішення, оскільки на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів.

У даному випадку, фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовано, тому, суд дійшов висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, суд скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 241, 242, 244, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 33, ст.122, 245, 251, 252, 256, 258, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6478932 від 07.01.2026, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3, ст. 125 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення (проголошення). Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення (проголошення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вулиця Федора Ернста, будинок 3, місто Київ, 03048.

Рішення складено 05.02.2026.

Суддя:О. В. Бондаренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua