Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №160/34992/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/34992/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року(суддя 1-ї інстанції Савченко А.В.) в адміністративній справі №160/34992/25 за позовом ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2025 ОСОБА_1 ззвернулася до суду з позовом до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа: ОСОБА_2 , з урахуванням уточненого позову від 11.12.2025, про визнання протиправною та скасування постанови від 27.11.2025 та від та від 03.12.2025 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №77961021.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову. Клопотання обґрунтовано тим, що оскільки оскаржувані постанови державного виконавця є також виконавчими документами, на підставі яких, в разі незабезпечення позову шляхом зупинення виконання оскаржуваних постанов, з боржника ОСОБА_3 будуть стягнуті в дохід держави грошові кошти на загальну суму 5100грн та державний виконавець може застосувати обмеження передбачені п. 1-4 ч. 9 ст. 71 Закону України “Про виконавче провадження” та ініціювати відкриття кримінального провадження у відношенні боржника, що потягнене за собою значні матеріальні витрати на боржника та безпідставне обмеження її права в разі скасування оскаржуваних постанов. Невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову у справі відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання та забезпечити позов.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що дія оскаржених штрафів не буде зупинена, це потягне за собою ще більш негативні наслідки для позивача, а саме накладення на неї державним виконавцем інших обмежень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та навіть кримінальне переслідування за навмисне невиконання судового рішення. Про ці обставини було зазначено у позовній заяві в частині наведення підстав для забезпечення позову. Більш того, в с самих оскаржуваних постановах зазначено, що боржника, позивачку за цим позовом, зобов`язано сплатити штраф впродовж 10 днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Отже вважає, шо наявні всі підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Інші учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судове засідання представники сторін не з`явилися. Повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції розгляд справи здійснено з урахуванням приписів ч. 4 ст. 229. п.2 ч. 1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову дійшов висновку, що вказані позивачем підстави для забезпечення позову є припущеннями та не можуть вважатись обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з ухвалою суду, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС України).

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин:

очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень під час виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 28 січня 2021 у справі № ЗД/460/11/20.

Враховуючи наведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень.

На переконання суду апеляційної інстанції, доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів шляхом забезпечення позову, судом апеляційної інстанції не здобуто та не подано позивачем.

Натомість, сам факт оскарження рішень відповідача не може автоматично свідчити про те, що такі є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу/порядку виконання рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 229, 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року про відмову у забезпеченні позову в адміністративній справі №160/34992/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 04 лютого 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак