Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №160/30185/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30185/25

Головуючий суддя І інстанції – Бухтіярова М.М.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 в адміністративній справі №160/30185/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову позивача з одночасним скасуванням наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2785 від 25.09.2025 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.09.2025 року № 275 в частині зарахування позивача в списки особового складу військової частини.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №2785 від 25.09.2025 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (Код ЄДРПОУ 07920376) в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача;

- зупинити дію наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 26.09.2025 року № 275 в частині зарахування позивача в списки особового складу військової частини.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 в задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що спірні накази є очевидно протиправними з огляду на те, що 22.03.2023 року відповідачем виключено позивача з військового обліку та проставлено відмітку, що він є невійськовозобов`язаним, а згодом тим же органом державної влади його примусово мобілізовано.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів очевидності ознак протиправності наказів відповідача від 25.09.2025 № 2785 в частині його призову на військову службу під час мобілізації та відповідача від 26.09.2025 №275 в частині зарахування позивача в списки особового складу військової частини поза розумним сумнівом, що в свою чергу, має бути досліджено судом при вирішенні справи під час судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться або буде перебувати справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, за яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, за яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, а отже не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Як видно з поданої позивачем заяви про забезпечення позову, останній її обґрунтовує посиланням на протиправність спірних наказів щодо призову та зарахування в списки особового складу військової частини позивача, оскільки останній був знятий з військового обліку.

Надаючи правову оцінку доводам заявника, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в даному випадку, як слідує з матеріалів справи, заявником не було підтверджено належними та достатніми доказами, в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України, обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдадуть значної шкоди правам останнього або в подальшому унеможливлять їх захист.

Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що визначений позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову фактично спрямований на майбутнє та безпосередньо вирішує спір по суті, що не відповідає інституту забезпечення позову.

Також, що стосується посилань позивача на протиправність рішень відповідача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що останні мають оціночний характер, тобто суб`єктивний характер з його боку, а отже підлягають встановленню та дослідженню судом при розгляді справи по суті та перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для забезпечення адміністративного позову позивача у спосіб визначений в заяві – відсутні.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 в адміністративній справі №160/30185/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко