Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №520/6758/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 р. Справа № 520/6758/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС в Одеській області та Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., повний текст складено 01.10.25 по справі № 520/6758/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Житомирській області третя особа Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.09.2024 № 0225560706 в частині накладення на позивача суми штрафних санкцій у розмірі 107046,00 (сто сім тисяч сорок шість гривень) грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 залучено до участі у справі №520/6758/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – - Головне Управління ДПС у Одеській області .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.09.2024 № 0225560706 в частині накладення на Позивача суму штрафних санкцій у розмірі 107046,00 (сто сім тисяч сорок шість гривень) грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, буд. 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 44096781) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Головне управління ДПС у Одеській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає, що при винесенні зазначеного рішення судом були зроблені висновки з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку ГУ, деякі обставини справи не з`ясовані повно, об`єктивно та всебічно, а поверхнево без вивчення конкретних фактів та документальних доказів. Вказує , що суд першої інстанції надав перевагу доводам Позивача, не прийнявши до уваги доказів Відповідача, що призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 8 КАС України, щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що у свою чергу, призвело до порушення вимог ст. 72, 242 КАС України. Зокрема, судом першої інстанції не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст.129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Окрім цього зазначає, що Головне управління ДПС в Одеській області, як третя особа по справі не отримувала жодного процесуального документа від суду, фактично першим документом по справі, що був отриманий Головним управлінням ДПС в Одеській області, згідно Інформаційно-комунікаційної системи управління документами Державної податкової служби України є рішення ХОАС від 01.10.2025 по справі №520/6758/25 (вхідний №51375/5 від 02.10.2025) – скріншот системи додається. Вищевикладене свідчить про порушення вимог КАС України щодо належного оповіщення сторони по справі, чим фактично унеможливило можливість третьої особи в наданні своїх пояснень щодо обставин справи, що є неприпустимим з точки зору повного та всебічного розгляду справи та дослідження вичерпного переліку всіх обставин по справі. Також, посилається на те , що Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі пп. 80.2.3 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами) (далі – ПКУ) на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 30.08.2024 № 8617-п проведено фактичну перевірку магазинів «Техно Їжак», за адресами: Одеська область, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 32, Одеська область, м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, буд. 2, ТРЦ «City Center», Одеська область м. Одеса, вул. Новощіпний Ряд, буд. 2, ТРЦ «Острів» з 30 серпня 2024 року тривалістю 10 діб, перевірка здійснена за період діяльності з 30.08.2021 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодаства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підставою для прийняття даного наказу доповідна записка Головного управління ДПС в Одеській області від 29.08.2024 року №4941/15-32-07-06-11, складеної у відповідності до вимог п.п. 1.2.2. п. 1.2 розділу І наказу Державної податкової служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» від 4 вересня 2020 року № 470 (із змінами і доповненнями; далі за текстом – Методичні рекомендації № 470). Згідно відповідної доповідної записки до відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області надійшла скарга (вх. Головного управління ДПС в Одеській області від 29.08.2024 № Анонім/138/Е3) про проведення фактичної перевірки, ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», (код за ЄДРПОУ 43890029), щодо вжиття заходів до магазинів «Техно Їжак» за адресами: Одеська область, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 32, Одеська область, м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, буд. 2, ТРЦ «City Center», Одеська область м. Одеса, вул. Новощіпний Ряд, буд. 2, ТРЦ «Острів», в яких не видають фіскальні чеки, що свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи. Відповідна інформація була доведена доповідною запискою від 29.08.2024 року №4941/15-32-07-06-11. Вважає ,що вказаний наказ відповідає вимогам податкового законодавства відповідає, як і приписам ч.2 ст.2 КАС України, що висуваються до рішень суб`єкта владних повноважень. Просить прийняти но уваги висновки Верховного суду , викладенні в постановах від 08.09.2021 року по справі № 816/228/17 , від 19.04.2023 року по справі № 360/2657/20, від 26.03.2024 року по справі №420/9909/23. Вважає , що Головним управлінням ДПС в Одеській області не було допущено жодних порушень в ході прийняття наказу щодо призначення фактичної перевірки, одже перевірка відбулась в рамках вимог, визначених законодавством. За результатами перевірки було складено акт від 09.09.2024 №38783/15/06/ РРО/3384818019, яким встановлено порушення Позивачем пунктів 1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями)» , та п.85.2 ст. 85 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). За наслідками проведеної перевірки, Головним управлінням ДПС у Житомирській області правомірно прийнято податкове повідомлення рішення від 26.09.2024 №0225560706, яким нараховано штрафні санкції в сумі 118 753, 00грн. Просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року по справі № 520/6758/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Головне управління ДПС у Житомирській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що при його прийнятті судом неповно з`ясовано всі обставини справи, невірно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального права . Вважає , що суд першої інстанції під час визначення відповідних висновків припустився наступних порушень норм процесуального права: - частини 1 та 4 статті 90 КАС України, щодо не з`ясування всіх належних обставин та доказів у справі, а саме обставин наявності та відображення порушення допущених Позивачем, що стало підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження; - ч. 1 ст. 8 КАС України, оскільки суд надав перевагу доводам Позивача щодо не доведення контролюючим органом достатності доказової бази щодо встановлення порушення. Вказує , що перевірка призначена та проведена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, порушення встановлені в ході перевірки підтверджені , тому Головним управлінням ДПС у Житомирській області правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Посилаючись на обставини та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року по справі № 520/6758/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог – в повному обсязі.

ФОП ОСОБА_1 подав до суду відзиви на апеляційній скарги, вважає , що суд першої інстанції в повній мірі розглянув і проаналізував доводи та докази обох сторін, дотримавшись принципів рівності та змагальності. Зауважує, що апелянт у своїй скарзі не конкретизує, які саме доводи або докази відповідача залишилися поза увагою суду першої інстанції, а лише узагальнено повторює власну незгоду з рішенням суду, фактично ототожнюючи незгоду із нібито порушенням процесуальних принципів. Отже, наведені твердження апелянта мають загальний характер, не підтверджені конкретними посиланнями на матеріали справи не свідчать про порушення судом першої інстанції принципів адміністративного судочинства. З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що “фактичною підставою” для прийняття наказу №8617-п від 30.08.2024 року була доповідна записка Головного управління ДПС в Одеській області від 29.08.2024 року №4941/15-32-07-06-11 щодо того, що мережа магазинів “Техно Їжак” не видають фіскальні чеки, що свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким здійснюють податкові органи. Зокрема, автором надана інформація, що в магазинах під торговими марками “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” та інші, які розташовані на території м. Одеси, які систематично не видають чеки. Водночас аналіз змісту цієї скарги свідчить, що вона стосується діяльності низки торговельних мереж, які здійснюють продаж побутової техніки та аксесуарів у місті Одеса, та не містить жодних відомостей про конкретного суб`єкта господарювання, а саме не зазначено фізичну особу-підприємця, відносно якого було призначено перевірку. У тексті звернення відсутні будь-які ідентифікуючі дані про суб`єкта господарювання, а також відсутні конкретні обставини, що могли б свідчити про придбання споживачем товарів саме у ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, контролюючим органом не доведено наявності реальної фактичної підстави для призначення фактичної перевірки саме позивача, у зв`язку з чим посилання апелянтів на доповідну записку та скаргу споживача є необґрунтованими. Вважаємо, що посилання третьої особи є надмірно формальною, оскільки правомірність перевірки визначається не лише змістом наказу, а й наявністю належних доказів та фактичних підстав її проведення. За відсутності достовірних і об`єктивних даних у доповідній записці чи скарзі посилання на підпункт 80.2.3 саме по собі не може легалізувати результат перевірки. Крім того, як вже зазначалось, з тексту доповідної записки не вбачається наявності конкретних підстав для призначення перевірки саме ФОП ОСОБА_2 . У ній не наведено жодних фактів, які б свідчили про порушення податкового законодавства з боку цієї фізичної особи-підприємця. Навпаки, зі змісту матеріалів вбачається, що йдеться про можливі порушення у діяльності мережі магазинів загалом, без індивідуалізації конкретного суб`єкта господарювання. За таких обставин, вважає, що контролюючий орган не мав достатніх правових і фактичних підстав для призначення перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 , а тому висновок суду першої інстанції щодо невиконання вимог закону щодо визначення конкретної особи та підстав проведення перевірки, що призвело до визнання перевірки незаконною та недопустимістю акта перевірки як доказу (ст. 74 КАС України), є цілком обґрунтованим і підтримується стороною позивача. Вважає , що аргументи контролюючого органу ґрунтуються на вибірковому та однобічному тлумаченні норм законодавства та судової практики, не підтверджені належними та допустимими доказами. У зв`язку з цим апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає. Також вказує , що доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області повністю повторюють позицію скарги Головного управління ДПС у Одеській області.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що наказом ГУ ДПС в Одеській області від 30.08.2024 №8617-п призначено проведення фактичної перевірки магазинів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресами: АДРЕСА_2 , ТРЦ “Острів” з 30 серпня 2024 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 30.08.2021 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

На підставі зазначено наказу видано направлення №17291 від 30.08.2024, №17290 від 30.08.2024.

У період з 30.08.2024 по 06.09.2024 ГУ ДПС в Одеській області було проведено фактичну перевірку магазину з адресою: АДРЕСА_3 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 ..

В ході зазначеної перевірки продавцю ОСОБА_3 було вручено Запит з переліком документів, які вимагає надати контролюючий орган до 03.09.2024 для проведення фактичної перевірки, а саме:

- реєстраційні документи на РРО, довідка про опломбування РРО;

- контрольні стрічки (в електронному вигляді);

- прибуткові накладні на товар, які підтверджують облік та походження товарів;

- книгу обліку доходів та форма ведення обліку товарних запасів;

- товарний звіт на останню звітну дату;

- трудові договори на найманих працівників;

- договір оренди (суборенди);

- копії наказів на призначення керівників та працівників;

- залишки товарно-матеріальних цінностей на останню звітну дату; перевірки;

- банківські виписки;

- копії паспорту та коду (керівника, бухгалтера, працівників).

На виконання вищезазначеного запиту позивачем ГУ ДПС в Одеській області було направлено листа з поясненнями та додатками. ФОП ОСОБА_1 надано, зокрема, Форму ведення обліку товарних запасів та накладну №3 від 01.08.2024 на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей.

За результатами проведеної фактичної перевірки ГУ ДПС в Одеській області було складено акт фактичної перевірки від 06.09.2024 (реєстраційний №38783/15/06/РРО/ НОМЕР_1 від 09.09.2024), згідно з яким встановлено, зокрема, факти порушення порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів, а саме відсутні документи, що підтверджують облік та походження товару, який на момент перевірки знаходиться у місці продажу на загальну суму 107046,00 грн.

Відповідно до висновків перевірки встановлено порушення пунктів 1, 2, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та пункту 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

На підставі акту фактичної перевірки від 06.09.2024 (реєстраційний №38783/15/06/РРО/ НОМЕР_1 від 09.09.2024) ГУ ДПС в Житомирській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2024 №0225560706, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 118753,50 грн..

Відповідно до Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до ППР від 26.09.2024 №0225560706 згідно акту фактичної перевірки №38783/15/06/РРО/ НОМЕР_1 від 09.09.2024:

- за непроведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку на переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, не роздрукування та не видачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції нараховано штрафну санкцію у розмірі 11707,50 грн відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”;

- за порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації нараховано штрафну санкцію у розмірі 107046,00 грн відповідно до ст. 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 26.09.2024 №0225560706 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 107046,00 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що зі змісту наказу ГУ ДПС в Одеській області від 30.08.2024 №8617-п “Про проведення фактичної перевірки магазинів “Техно Їжак” вбачається, що податковий орган вирішив провести фактичну перевірку магазинів “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, натомість жодної згадки про прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється, у цьому наказі немає, у зв`язку із зазначеним суд першої інстанції дійшов висновку, що у ГУ ДПС в Одеській області відсутнє право на проведення перевірки позивача на підставі вищевказаного наказу, адже всупереч імперативній вимозі пункту 81.1 статті 81 ПК України, у ньому відсутнє посилання на призначення перевірки саме ФОП ОСОБА_1 . Також, зі змісту наказу від 30.08.2024 №8617-п в ньому міститься лише посилання на підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України та вказано про якісь можливі порушення вимог законодавства, що прямо суперечить положенням підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України. В наказі не зазначено про які конкретно порушення йдеться, ким та коли така інформація надана, не зазначено також і жодного доказу отримання такої інформації/звернення. Суд першої інстанції дійшов висновку, що невиконання вимог закону щодо визначення конкретної особи, стосовно якої проводиться перевірка, та підстав для її проведення призводять до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, а акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Також, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності з боку позивача порушення ведення товарного обліку, оскільки позивач виконав вимогу ГУ ДПС в Одеській області та надав контролюючому органу документи, які підтверджують ведення ним товарного обліку, а саме Форму ведення обліку (ФОП ОСОБА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , податкова адреса, місце продажу: м. Одеса, пр. Небесної Сотні, 2) та накладну №3 від 01.08.2024 на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей. Тобто , встановив , що позивач веде товарний облік належним чином, а тому застосування податковим органом штрафних санкцій у розмірі 107046,00 (сто сім тисяч сорок шість гривень) грн податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.09.2024 № 0225560706 є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Згідно установленої практики Верховного Суду оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Оцінка вказаних підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Тобто, у разі якщо підставами позову, щодо протиправності податкових повідомлень - рішень, є порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, то суди повинні надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень - рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 380/11701/24.

ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.3 названого пункту фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В основу призначення і проведення фактичної перевірки позивача контролюючий орган поклав підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

Пункт 80.2 статті 80 ПК України своїми підпунктами передбачає вичерпний перелік підстави проведення фактичної перевірки.

Так , відповідно до підпункту 80.2.3 - письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Відповідно, саме наявність та/або отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону - дає підстави для висновку, що письмове звернення покупця (споживача) має вказувати саме на порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування, тобто ті порушення, які підлягають перевірці на підставі цього звернення.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 820/6001/16 наголосив, що фактичною підставою для проведення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України є письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і таке звернення має містити: дані про заявника (у тому числі адресу проживання або місце перебування); інформацію про суб`єкта господарювання, щодо якого подано скаргу; опис обставин, які заявник вважає порушенням; дату та предмет придбання товару/отримання послуги.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 , систематизуючи судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, зазначив , що вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють. Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд сформулював такий правовий висновок – у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

Враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного суду , викладену в постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, дійсно наказ ГУ ДПС в Одеській області від 30.08.2024 №8617-п «Про проведення фактичної перевірки магазинів «Техно Їжак» містить мінімально достатній обсяг інформації щодо підстави для проведення перевірки позивача - пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

При цьому , колегія суддів вважає, що у цій справі під час вирішення питання щодо правомірності призначення перевірки суду необхідно надати належну оцінку існуванню відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Вимоги КАС України зобов`язують суд при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний суд у постановах від 16 грудня 2025 року у справі № 300/670/25, від 24 грудня 2025 року у справі № 580/4426/25 та від 21 січня 2026 року у справі № 140/14221/24, скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанції та направляючи справи на новий розгляд , враховуючи, що фактичною підставою проведення перевірок у вказаних справах був підпункт 80.2.3 ПК України, вказав , що суди не навели та не проаналізували зміст звернення, не встановили його правової природи та не обґрунтували з яких саме підстав скарга може бути кваліфікована як звернення покупця (споживача) у розумінні податкового законодавства, не надали оцінки змісту звернення, не встановили чи містить воно обставини, які можуть свідчити про ймовірне порушення саме позивачем, не з`ясували, чи відповідає звернення вимогам закону, які є обов`язковими для його врахування як фактичної підстави.

З наказу ГУ ДПС в Одеській області від 30.08.2024 №8617-п «Про проведення фактичної перевірки магазинів «Техно Їжак» вбачається , що такий прийнято у зв`язку з отриманням скарги щодо можливих порушень дотримання норм та вимог законодавства, контроль за якими покладено на податкові органи.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС в Одеській області вказує , що підставою для прийняття даного наказу доповідна записка Головного управління ДПС в Одеській області від 29.08.2024 року №4941/15-32-07-06-11 зі змісту якої вбачається, що до відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області надійшла скарга (вх. Головного управління ДПС в Одеській області від 29.08.2024 № Анонім/138/Е3) щодо вжиття заходів до магазинів «Техно Їжак» за адресами: Одеська область, м. Одеса, вул. Грецька, буд. 32, Одеська область, м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, буд. 2, ТРЦ «City Center», Одеська область м. Одеса, вул. Новощіпний Ряд, буд. 2, ТРЦ «Острів», в яких не видають фіскальні чеки.

Дослідивши додану до апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області скаргу (вх. Головного управління ДПС в Одеській області від 29.08.2024 № Анонім/138/Е3), колегією суддів встановлено , що така не відповідає вимогам, встановленим ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" , а саме : не зазначено місце проживання громадянина, не підписано заявником із зазначенням дати.

Так, відповідно до вимог стаття 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Також, колегія суддів звертає увагу , що Головним управлінням ДПС в Одеській області вказану скаргу визначено як « Анонім/138/Е3» (а.с.201).

Зі змісту скарги вбачається , що така не містить обставин, які можуть свідчити про ймовірне порушення саме позивачем ФОП ОСОБА_1 .

Також, проаналізувавши зміст звернення, колегія суддів зазначає , що така не містить підстав з яких така скарга може бути кваліфікована як звернення покупця (споживача) у розумінні податкового законодавства, оскільки не зазначено конкретних обставин ( з вказанням дати події (придбання), вказанням придбаної продукції тощо).

Таким чином, за встановлених апеляційним судом обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач не довів наявності підстав у розумінні пп. 80.2.3 п. 8.2 ст. 80 ПК України для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Також, відповідно до вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України у наказі про проведення перевірки податковий орган зобов`язаний, зокрема вказати конкретне прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється.

Однак , наказом ГУ ДПС в Одеській області від 30.08.2024 №8617-п призначено проведення фактичної перевірки магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресами: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , ТРЦ “Острів” , натомість жодні згадки про суб`єкта господарювання , який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється у цьому наказі відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у податкового органу, відповідно до наказу про проведення фактичної перевірки від 30.08.2024 №8617-п, відсутнє право на проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , оскільки всупереч імперативної вимоги п. 81.1 ст. 81 ПК України, у цьому наказі відсутні посилання на призначення перевірки саме ФОП ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому, суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

У ще одній справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18), окрім наведених, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".

Отже, установивши порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 440/1993/23 та від 15 січня 2026 року у справі № 340/283/25.

Порушення порядку проведення та призначення перевірки є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, на що звернув увагу Верховний суд у постанові від 06.05.2025р. по справі №580/2628/24та у постанові від 30 жовтня 2025 року по справі № 380/11701/24.

За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що недотримання відповідачем вимог ст.ст. 80, 81 ПК України, які визначають порядок фактичної перевірки, є самостійним наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах у справах №265/6582/16-ц, №487/10128/14-ц, №487/10132/14-ц, №924/1473/15 звертала увагу на те, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») навіть неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №520/845/2020 та від 04 травня 2022 року у справі №120/6683/20-а.

З огляду на вищенаведене , колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.09.2024 № 0225560706 в частині накладення на позивача суми штрафних санкцій у розмірі 107046,00 (сто сім тисяч сорок шість гривень) грн.

Оскільки суд першої інстанції фактично дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів задоволення позову, виклавши їх у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Щодо посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, колегія суддів зазначає , що у постанові від 28.12.2022 у справі № 420/22374/21 Верховний Суд, аналізуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, зазначив, що у них не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

На думку колегії суддів , наведені вище процедурні порушення, зокрема, відсутність підстав у розумінні пп. 80.2.3 п. 8.2 ст. 80 ПК України для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , не є формальними та безпосередньо впливають на висновки, здійснені податковим органом області за результатами перевірки.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені вище у даній постанові суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Посилання апелянта на те , що Головне управління ДПС в Одеській області, як третя особа по справі , не отримувала жодного процесуального документа від суду, що свідчить про порушення судом першої інстанції вимог КАС України щодо належного оповіщення сторони по справі, чим фактично унеможливило можливість третьої особи в наданні своїх пояснень щодо обставин справи, що є неприпустимим з точки зору повного та всебічного розгляду справи та дослідження вичерпного переліку всіх обставин по справі є безпідставними , оскільки як вбачається з підсистеми “Електронний суд” ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 залучено до участі у справі №520/6758/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Головне Управління ДПС у Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166). В ухвалі суду зазначено, про те, що третій особі, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, направити копію ухвали, позовної заяви та роз`яснити про права та обов`язки, визначені ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України. З підсистеми “Електронний суд” вбачається , що 08.05.2025 о 16:16 Головним Управлінням ДПС у Одеській області отримано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2025, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 про відкриття спрощеного провадження у справі, позовну заяву ФОП ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для зміни рішення є рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 520/6758/25 змінити в частині мотивів, виклавши у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 520/6758/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий