Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №520/24629/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 р. Справа № 520/24629/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025, (головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В.) по справі № 520/24629/25

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської митниці

про скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 26.08.2025 №UA807000/2025/000298/2.

В обґрунтування позову зазначив, що під час митного оформлення товарів надав всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення, як наслідок, неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 позов задоволено.

Харківська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, щодо наявності в наданих документах розбіжностей, відсутності в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказує, що декларантом до митного оформлення не надано калькуляцію собівартості від виробника товару, специфікацію від 14.05.2025 № 36 в редакції від 26.05.2025 за наслідками укладення додаткової угоди від 26.05.2025 № 11.

Щодо транспортних витрат, зауважує, що до митного оформлення декларантом не надано договір, зазначений в графі 3 залізничної накладної від 12.08.2025. Звертає увагу, що у залізничній накладній від 12.08.2025 наявні відомості щодо перезавантаження товару у інший вагон, що не відображено в жодному транспортному документі.

Вказує, що задекларований рівень митної вартості товарів, поданих до митного контролю та митного оформлення нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.

Також просить врахувати, що за ідентичним товаром по цьому ж підприємству наявні рішення про коригування митної вартості.

Крім того, за твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам митного органу щодо спрацювання спеціалізованої бази ЄАІС Держмитслужби, як обґрунтовану підставу для виникнення у відповідача сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості ввезених товарів та можливість останнього застосувати резервний метод визначення митної вартості з огляду на не надання підприємством додаткових документів на запит митниці.

Як наслідок, вважає, що ним правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 03.05.2019 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та компанією Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited (Китай)(продавець) укладено контракт № 0305/2019, за умовами якого позивач придбав оздоблювальні будівельні матеріали, перелічені в додатках до цього контракту, що складають його невід`ємну частину. Додатки до цього контракту надаються продавцем у момент відвантаження товару факсом, поштою.

Розділом 2 Контракту передбачено, що ціни за товар, що продається за цим контрактом, зазначені в додатках до цього контракту та встановлюються в доларах США на умовах FOB Guangzhou, якщо інше не обумовлено в додатках.

В ціну товару включена вартість тари, пакування та маркування.

Загальна сума Контракту складає 950 000,00 дол. США.

Відповідно до п. 4.1 Контракту оплата товару вважається виконаною після списання коштів з рахунку покупця. Оплата здійснюється одним або декількома платежами за кожну партію товару. Розмір авансового платежу (якщо такий є), що підлягає виплаті до початку виробничого процесу визначається сторонами окремо для кожного замовлення за згодою. Решта суми виплачується після того, як продавець надасть покупцю копію коносаменту, що вказує на те, що товар відправлений судном належним чином.

Специфікацією № 36 від 14.05.2025 (в редакції Додаткової угоди № 11 від 26.05.2025) до Контракту сторонами погоджено поставку ПВХ плівки, ПВХ кромки, ПЕТ плівки на загальну суму 106 211,45 дол. США. Крім того, специфікації містять умови оплати товару: 100% передоплата, умови поставки товару: FOB Yantian.

15.05.2025 та 16.07.2025 позивачем здійснено оплату за придбаний товар в загальній сумі 106 211,45 дол. США, про що свідчать платіжні інструкції в іноземній валюті № 113 та № 116.

У червні 2025 р., позивач придбав у Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited партію товару (ПВХ плівки, ПВХ кромки, ПЕТ плівки) на загальну суму 36 868,91 дол. США на умовах поставки - FOB, Yantian, що підтверджується комерційним інвойсом № OMJD250610 від 10.06.2025.

25.08.2025 з метою митного оформлення товару, позивач подав до Харківської митниці митну декларацію №25UA807200012497U1, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 36 868,91 дол. США.

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією надав, зокрема: пакувальний лист (Packing list) б/н 10.06.2025; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) №OMJD250610 від 10.06.2025; коносамент (Bill of lading) XM250600128 від 15.06.2025; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №25PL322080NUNPEGK0 від 01.08.2025; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №225С661991306/05518 від 21.07.2025; залізничну накладну для внутрішнього сполучення № 31522047 від 12.08.2025; платіжні інструкції в іноземній валюті №113 від 15.05.2025, №116 від 16.07.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4831 від 08.08.2025; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №15615 від 14.08.2025; транспортна довідка від 08.08.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.01.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №0305/2019 від 03.05.2019 з Додатковими угодами, договір (контракт) про перевезення № C852/23 від 29.08.2023; електронний сертифікат про непреференційне походження товару №225С661991306/05518 від 21.07.2025; документ №NV-003549 від 10.06.2025; опис ПЕТ плівки від 21.02.2022; опис плівки 0,15 від 21.02.2022; опис плівки 0,18 від 15.03.2023; копія митної декларації країни відправлення.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, в зв`язку з надходженням до ВАКМВ УКМП запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; товарно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо, за бажанням - інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На запит митниці, ФОП ОСОБА_1 повідомив про відсутність можливості надати до митниці необхідні додаткові документи та з метою уникнення простою товару просив прийняти рішення про коригування митної вартості за митною декларацією №25UA807200012497U1 від 25.08.2025. Зауважив, що з прийнятим рішенням заздалегідь не погоджується.

За наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості від 26.08.2025 №UA807000/2025/000298/2.

В подальшому, позивачем проведено доплату митних платежів, за наслідками чого товар оформлено та випущено у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за новою митною декларацією № 25UA807200012898U0 під гарантійні зобов`язання відповідно до ст. 55 МК України.

04.09.2025 декларант звернувся до митного органу із заявою, в якій просив прийняти письмове рішення щодо визначення митної вартості по митній декларації №25UA807200012497U1 від 25.08.2025, за якою було відмовлено у випуску товарів та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.08.2025 №UA807000/2025/000298/2.

До заяви додав додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості товару, зокрема: специфікацію від 14.05.2025 № 36 в старій та новій редакції, завірену копію листа від 28.08.2025 Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited із роз`ясненням неможливості надати калькуляцію собівартості товару, завірену копію листа від 02.09.2025 експедитора ТОВ «Навіс Груп» щодо неможливості надати договори з підприємствами, зазначеними в графах 3 та 26 залізничної накладної, а також витрат щодо перевантаження на вагон іншої ширини колії.

09.09.2025 митний орган за наслідками розгляду додаткових документів, повідомив позивача, що подані додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару від 26.08.2025 №UA807000/2025/000298/2.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправним.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 03.05.2019) з урахуванням специфікації та інвойсу від 10.06.2025.

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

- наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром (код за УКТЗЕД 3920491000) по даному підприємству;

- в наданій платіжній інструкції від 15.05.2025 № 113 в графі 70 призначення платежу зазначено специфікацію від 14.05.2025 № 36 до зовнішньоекономічного договору, але дана специфікація втратила чинність відповідно до додаткової угоди від 26.05.2025 № 11 (нова редакція);

- до митного оформлення не надано специфікацію від 14.05.2025 № 36 до зовнішньоекономічного договору від 03.05.2019 №0305/2019 в старій редакції;

- в наданому прайс листі від 03.01.2025 вказано різні умови поставки FOB Yantian, Shenzen, Nanha, Shanghai дані морські порти мають різне географічне місце розташування але ціна за одиницю товару незмінна;

- до митного оформлення не надано договір, які зазначений в графі 3 залізничної накладної від 12.08.2025 №31522047, також в гр. 3 залізничної накладної зазначена інформація щодо «Перегрузка на вагон другой ширины колеи на станции «Мостиска II», ПП «Мостиска Драй Порт», але це не відображено в жодному транспортному документі, наданому до митного оформлення, таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МКУ;

- відсутній договір з підприємством, що зазначено в гр. 26 залізничної накладної від 12.08.2025 № 31522047;

- не надано калькуляцію, собівартість товару від виробника товару;

- не надано всі витребувані документи на запит митниці.

Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме: по товару з кодом УКТ ЗЕД 3920491000, назва «Плівки з пластмаси, непористі, неармовані, нешаруваті...», країна походження CN (Китай), умови поставки FOB, вага нетто 14 000 кг МД № 25UA100380621346U5 від 26.05.2025, де розрахунок митної вартості складає 1,8 дол. США/кг.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Доводи скаржника щодо наявності рішень про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству колегія суддів оцінює критично, оскільки рішення про коригування митної вартості складається тільки на ту партію товару, яка проходить митне оформлення і не може впливати на подальше оформлення інших товарів (партій товарів) по ціні, вказаній у попередніх рішеннях про коригування митної вартості.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Щодо доводів скаржника про наявність посилань у платіжній інструкції від 15.05.2025 № 113 на специфікацію від 14.05.2025 № 36 в редакції, що втратила чинність, колегія суддів зазначає, що на момент проведення позивачем оплати товару Специфікація від 14.05.2025 № 36 була узгоджена сторонами в попередній редакції, посилання на яку і міститься у платіжній інструкції від 15.05.2025. В свою чергу, оновлена редакція Специфікації від 14.05.2025 № 36 набрала чинності лише 26.05.2025, тобто пізніше в часі. Як наслідок, наведені митним органом зауваження не є такими, що свідчать про заниження позивачем митної вартості товару.

Доводи апелянта щодо не надання декларантом специфікації від 14.05.2025 № 36 як в старій, так і новій редакції, колегія суддів оцінює критично, оскільки наведені документи надавались відповідачу під час оскарження спірного рішення в порядку ст. 55 МК України.

В свою чергу, митним органом не зазначено підстав їх не врахування в обох редакціях під час розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 04.09.2025.

Щодо доводів митного органу про наявність однакової ціни на товар з різними умовами поставки FOB Yantian, Shenzen, Nanha, Shanghai, де морські порти мають різне географічне місце розташування.

Так, на зауваження митного органу, позивач під час оскарження спірного рішення у вересні 2025 р. надав лист виробника товару від 28.08.2025, в якому Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited повідомило, що морські порти, а саме, Shenzhen, Nansha, Shekou, Chiwan, Shanghai, Ningbo, Guangzhou, Qingdao, Tianjin є портами Китаю. Їх продукція може зберігатися на складах поблизу вказаних портів, а тому виконуючи умови поставки FOB компанія може зазначати у пропозиції для продажу (прайс-листах в тому числі і прайс-листі від 03.01.2025) різні порти, де зберігається товар.

Тобто, зазначеним листом підтверджено, а відповідачем не спростовано, що зазначення у прайс-листі різних морських портів Китаю не впливають на ціну товару, що придбаний позивачем.

Крім того, колегія суддів зауважує, що прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд указує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.

Щодо доводів скаржника про не надання достатніх документів на підтвердження витрат на транспортування та розбіжності у наданих документах, зокрема, не надання договорів з підприємствами, зазначеними в графах 3 та 26 залізничної накладної від 12.08.2025 № 31522047, а також не відображення у транспортних документах витрат на перевантаження товару в інший вагон.

Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.

Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу коносамент (Bill of lading) XM250600128 від 15.06.2025; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) №25PL322080NUNPEGK0 від 01.08.2025; залізничну накладну для внутрішнього сполучення № 31522047 від 12.08.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4831 від 08.08.2025; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №15615 від 14.08.2025; транспортну довідку від 08.08.2025; договір (контракт) про перевезення № C852/23 від 29.08.2023.

Так, організацію перевезення товару ФОП ОСОБА_2 здійснювало ТОВ «Навіс Груп» на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування від 29.08.2023 № С852/23, за умовами якого експедитор зобов`язується надавати клієнту за його дорученням і за винагороду послуги у сфері транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити послуги експедитора.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що експедитор надає клієнту послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів авіаційним, автомобільним, морським, контейнерним, та залізничним транспортом.

Надаючи послуги, експедитор діє від свого імені та за рахунок клієнта, якщо інше не передбачено Договором (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору для організації виконання робіт за окремими операціями транспортно-експедиторського обслуговування, зазначеним в дорученні експедитору, експедитор на власний розсуд має право від свого імені або від імені Клієнта укладати договори з обумовленими їм за своїм вибором суб`єктами підприємницької діяльності (юридичними та фізичними особами), здатними забезпечувати виконання зазначених операцій (перевезення, навантаження-розвантаження, зберігання вантажів, тощо).

Пунктом 2.5 Договору обумовлено, що експедитор за відповідним письмовим дорученням і за рахунок клієнта, зокрема:

- забезпечує оптимальне транспортне обслуговування, а також організовує перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав;

- фрахтує національні, іноземні судна і залучає інші транспортні засоби та забезпечує їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів;

- здійснює оформлення товарно-транспортної документації відповідно до вказівок клієнта;

- здійснює розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

08.08.2025 ТОВ «Навіс Груп» виставлено позивачу рахунок № 4831 на суму 145 097,40 грн за надання наступних послуг:

морський фрахт за межами території України по маршруту: порт Yantian, China в порт Gdansk, Poland – 99 495,36 грн;

відшкодування витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України – 12 436,92 грн;

відшкодування витрат на міжнародне транспортно-експедиторське обслуговування вантажу за маршрутом: Гданськ, Польща – м/п Мостицька, Пшемисль – 33 165,12 грн.

Довідкою про вартість обробки та доставки вантажу для обчислення митної вартості від 08.08.2025, складеною ТОВ «Навіс Груп» підтверджено, що транспортні послуги по перевезенню контейнера MRSU5584285 (коносамент ХМ250600128), в якому перевозився придбаний позивачем товар за інвойсом № OMJD250610 від 10.06.2025 складають 145 097,40 грн без ПДВ до кордону України. Страхування вантажу не проводилось. Експедиторська винагорода нараховується на території України з урахуванням ПДВ, а не за її межами.

Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.

Доводи апелянта про не надання позивачем до митного оформлення договорів з підприємствами, зазначеними в графах 3 та 26 залізничної накладної від 12.08.2025 № 31522047 колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини жодним чином не заважали відповідачу встановити вартість перевезення товару з урахуванням інших наданих документів.

Колегія суддів враховує, що позивач під час оскарження спірного рішення надавав митному органу лист від 02.09.2025, складений ТОВ «Навіс Груп», в якому повідомлено про неможливість надання Договорів з перевізниками, зазначеними у графах 3 та 26 залізничної накладної від 12.08.2025 № 31522047, оскільки сторони умовами договору передбачили зобов`язання про нерозголошення інформації будь-якій третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони по даному договору. За інформацією, наданою стороною, остання не надала згоду про поширення договору.

Колегія суддів зауважує, що договором транспортно-експедиторського обслуговування від 29.08.2023 № С852/23 надавались експедитору повноваження на залучення третіх осіб для перевезення товару.

Таким чином, залучення ТОВ «Навіс Груп» для перевезення товару третіх осіб повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.

В свою чергу, довідка про транспортні та складські витрати містить належні та достатні відомості щодо витрат на транспортування товару.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Доводи скаржника про відсутність у транспортних документах відомостей про вартість перезавантаження товару у інший вагон, про що зазначено у залізничній накладній від 12.08.2025 № 31522047 колегія суддів відхиляє, оскільки у листі від 02.09.2025, що був у розпорядженні митного органу, експедитор повідомляв про те, що додаткових витрат щодо перевантаження товару в інший вагон на станції «Мостиська ІІ», ПП «Мостиська Драй Порт» не несло, у зв`язку з чим компанія не виставляла додаткові рахунки замовнику.

Натомість, відповідач ні суду першої, ні апеляційної інстанції не обґрунтував підстави не врахування пояснень експедитора ТОВ «Навіс Груп» та висновки про не включення декларантом витрат на перевантаження товару до митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження транспортних витрат.

Доводи апеляційної скарги про не надання позивачем калькуляції собівартості товару від виробника товару колегія суддів також вважає такими, що не свідчать про заниження позивачем митної вартості товару, враховуючи надання таких документів, як специфікація та інвойс.

Крім того, листом від 28.08.2025, що надавався позивачем до заяви від 04.09.2025 виробник товару повідомив про неможливість надання запитуваного документу з огляду на те, що згідно законодавства його країни така документація не заводиться.

Доводи скаржника як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці всіх витребуваних документів колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Доводи апелянта про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.

Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.

Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше колегія суддів оцінює критично, оскільки митним органом під час лише взято за порівняння код товару, країну походження, умови поставки та вагу товару.

Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі як фактурна вартість, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.

Як наслідок, лише подібність ввезених позивачем товарів з тими, що порівнювала митниця за виробником чи країною походження беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2025 по справі № 520/24629/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц