Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №520/11669/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 р. Справа № 520/11669/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.08.25 по справі № 520/11669/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні;

- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 516.706,96 грн (п`ятсот шістнадцять тисяч сімсот шість гривень 96 копійок).

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що з боку відповідача мала місце затримка в остаточному повному розрахунку при звільненні (платіж проведено 11.04.2025 в розмірі 260.408,72 грн + 60.874,77 грн + 16.909,66 грн) у зв`язку із чим має бути виплачений середній заробіток за час такої затримки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області з приводу не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 30.06.2023р.-11.04.2025р.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період 30.06.2023р.-11.04.2025р. у сумі 223815,76 грн. (двісті двадцять три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 76 коп.) з утриманням належних податків (зборів, обов"язкових платежів).

Позов у решті вимог - залишено без задоволення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (ідентифікаційний код - 38631015) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) 1790,53 грн (одна тисяча сімсот дев`яносто гривень 53 коп.) пропорційно задоволеним позовним вимогам у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 по справі №520/11669/25 в частині присудженої позивачу суми виплат в порядку ст.117 КЗпП на рівні 223815,76 грн як неналежної, врахувавши, що належною є відповідальність відповідача в обсязі 404798,16 грн ( чотириста чотири тисячі сімсот дев`яносто вісім гривень 16 копійок), з огляду те, що позивач погодився з висновками суду в частині безпідставності включення в розрахунок сум матеріальної допомоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що показник середньоденної заробітної плати розраховується, на виконання Порядку №100 наступним чином: сума грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням 171299,40 грн ділиться на 61 календарний день зазначеного періоду, що становить 2808,19 грн. Беручи до уваги кількість днів затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням обмежень ст.117 КЗпП, що становить з дати звільнення позивача 184 дні та, помножуючи на показник середньоденної заробітної плати 2808,19 грн, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 516706,96 грн. Разом з тим, суд першої інстанції не погодився з обрахунком позивачем середньоденної заробітної плати на рівні 2808,19 грн та скоригував її до рівня 1216,39 грн, оскільки під час її обрахунку позивачем, як зазначив суд, безпідставно включено до розрахунку суми отриманих: у квітні 2023 матеріальної допомоги у розмірі 39099,80 грн та додаткової винагороди 30000 грн, у травні 2023 додаткової винагороди 30000 грн. В частині безпідставності включення в обрахунок матеріальної допомоги 39099,80 грн, з висновками суду погоджуємося з огляду на пункт 4 Порядку № 100.

Однак, щодо безпідставності включення позивачем в обрахунок середньоденного грошового забезпечення додаткової винагороди, висновки суду є помилковими за наступного.

Як зазначив суд додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Однак, апелянт наголошує, що отримання позивачем виплат на виконання ПКМУ 168 не є обставинами, які зумовлюють застосування п.4 Порядку № 100.

Пунктом 2 наказу МВС від 26.01.2023 року № 35, у редакції, яка була чинна на час отримання позивачем грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням, передбачено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується в розмірах: до 30000 гривень - особам, які проходять службу (виконують обов`язки) на територіях, зокрема, Харківської області пропорційно в розрахунку на місяць.

Така пропорційність обумовлена тим, що 30000 виплачується у разі безперервного проходження служби, а пропорційний вираз застосовується у разі перебування особи, наприклад, у відпустці, на лікарняному тощо, тобто, за часів фактичного "непроходження служби".

Загальна градація видів грошового забезпечення унормована ч.2 ст.9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за якою: до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);одноразові додаткові види грошового забезпечення, оскільки спеціальні норми у сфері проходження служби особами служби цивільного захисту її не містять.

Таким чином, додаткова винагорода за ПКМУ 168 є додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується особі рядового/начальницького складу цивільного захисту на період дії військового стану у разі проходження ним служби, зокрема, на території Харківської області, де і служив позивач.

Такий вид служби не вказує, наприклад, на якусь сумлінність праці та зразкове виконання службових обов`язків, отже, додаткова винагорода виплачується на загальних підставах, входить до складу грошового забезпечення як додатковий вид, отже, не відноситься до винятків п.4 розділу ІІІ Порядку № 100 та повинна включатись за нормами п.3 розділу ІІІ Порядку № 100 у розрахунок середньої заробітної плати.

Посилася на висновки Другого апеляційного адміністративного суду викладені у постанові від 16.06.2025 у справі № 520/32098/24.

Отже, грошове забезпечення позивача за квітень 2023 складало 67099,80 грн (в обрахунок включено отримані позивачем посадовий оклад, оклад за звання, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, додаткову винагороду та не включено - на відміну від позову, матеріальну допомогу). Грошове забезпечення позивача за травень 2023 складало 67099,80 грн(в обрахунок включено отримані позивачем посадовий оклад, оклад за звання, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, додаткову винагороду (так як і в позові). Загальна сума становить 134199,60 грн.

Таким чином, показник середньоденної заробітної плати розраховується, на виконання Порядку №100 наступним чином: сума грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням 134199,60 грн. ділиться на 61 календарний день зазначеного періоду, що становить 2199,99 грн (а не 1216,39 грн, як зазначив суд першої інстанції, протиправно виключивши з обрахунку суми додаткової винагороди).

За таких обставин, оскільки позивач погодився з виключенням судом з розрахунку середньоденної заробітної плати отриманої ним матеріальної допомоги та, водночас, виражав незгоду з виключенням додаткової винагороди, належні позивачеві виплати в порядку ст.117 КЗпП становлять 2199,99 грн х 184= 404798,16 грн. Отже, за вказаних обставин, сума виплат в порядку ст.117 КЗпП, яка належить позивачеві становить: 404798,16 грн, а не 516706,96 грн, як зазначено у позові та не 223815,76 грн, як зазначено судом першої інстанції.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач проходив службу на посаді в організаційній структурі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Згідно з витягом з наказу т.в.о. начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області №304 від 30.06.2023 позивач з 30.06.2023 звільнений зі служби цивільного захисту за підп. 2 п. 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (за віком), знятий з усіх видів забезпечення та виключений з кадрів ДСНС України. із показником календарної вислуги - 35р. 07м. 25дн.; датою припинення служби є - 30.06.2023р.

Згідно з копією архівної відомості №1 під час звільнення з публічної служби заявником було отримано: вихідна допомога при звільнені - 74199,60 грн; компенсація за невикористану відпустку - 132322,62 грн; премія - 18987,30 грн; додаткова винагорода - 30000,00 грн.

За викладеними у позові твердженнями, після звільнення з Головного управління ДСНС в Харківській області, заявником було виявлено порушення права на повну оплату праці в частині повної виплати грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі №520/1588/24, зокрема, зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб: щодо надбавки за особливості проходження служби - правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії - відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб: щодо надбавки за особливості проходження служби – правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії – відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб: щодо надбавки за особливості проходження служби – правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії – відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом; з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у спосіб: щодо надбавки за особливості проходження служби – правильного математичного обрахунку, шляхом сумування перерахованих за вказаним механізмом числових показників посадового окладу + окладу за спеціальне звання + надбавки за вислугу років та 50% від отриманої суми буде становити надбавка за особливості проходження служби, щодо премії – відсотки премії, зазначені у наказах ГУ ДСНС України в Харківській області з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року про преміювання ОСОБА_1 від розміру посадового окладу, перерахованого за вищевказаним механізмом.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі №520/1588/24 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області було задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 по справі № 520/1588/24 - скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024р. по справі №520/1588/24 відповідач 11.04.2025 здійснив нарахування та виплату позивачеві - 260408,72 грн; 60874,77 грн; 16909,66 грн (з урахуванням податків, зборів, обов`язкових платежів).

Згідно з наданою відповідачем довідкою №432 від 30.05.2025 розмір середньоденного грошового забезпечення позивача за період квітень 2023 року - травень 2023 року складає - 1216,39 грн (квітень 2023 року - 37099,80 грн, травень 2023 року - 37.099,80 грн).

Згідно з наданою відповідачем архівною відомістю №1 розмір грошового забезпечення позивача за період квітень 2023 року - травень 2023 року складає - квітень 2023 року - 104199,60 грн (з урахуванням 37099,80 грн матеріальної допомоги, котра є однократним разовим видом грошового забезпечення, а тому не підлягає врахуванню при обчисленні середньоденного грошового забезпечення згідно з п.4 Розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 №100 та 30000,00 грн додаткової винагороди за постановою КМУ №168), травень 2023 року - 67099,80 грн (з урахуванням 30000,00 грн додаткової винагороди за постановою КМУ №168).

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області з приводу не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 30.06.2023р.-11.04.2025р. та зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період 30.06.2023р.-11.04.2025р. у сумі 223815,76 грн. (двісті двадцять три тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 76 коп.) з утриманням належних податків (зборів, обов`язкових платежів).

Відмовляючи у врахуванні до складу середньомісячного заробітку позивача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та додаткової винагороди відповідно до постанови №168, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані є одноразовими виплатами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 ст.116 КЗпП України визначено, що в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Закон України №2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.

Тож у випадку встановлення порушення роботодавцем вищевказаних норм та наявності для застосування до останнього наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України, належним способом захисту порушених прав працівника буде стягнення з такого роботодавця суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За обставинами справи, ОСОБА_1 проходив публічну службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.

Матеріалами даної справи підтверджується факт того, що при звільненні позивачу зі служби 30.06.2023 з останнім не проведено повний розрахунок, а саме не виплачено грошове забезпечення за період з 30.06.2023 по 11.04.2025 в належному розмірі.

При цьому, виплата позивачу грошового забезпечення за період з 30.06.2023 по 11.04.2025 проведена 11.04.2025 трьома платежами у розмірі 260408,72 грн, 60874,77 грн, 16909,66 грн на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі №520/1588/24, тобто, в порушення приписів ст.116 КЗпП України.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку задоволеним судом першої інстанції позовним вимогам в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у сумі 223815,76 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за усталеною практикою застосування положень ст.117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах №761/9584/15-ц та №821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №816/1640/17, висновки яких враховано судом першої інстанції при вирішенні даного спору, та сформований з урахуванням того, що редакція ст. 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

У той же час, відповідно до ст.117 КЗпП України, у чинній редакції, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Застосовуючи наведений підхід Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у цій справі до періоду з 30.06.2023 по 11.04.2025 (але не більш як за шість місяців) при визначенні належної позивачу суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (враховувати розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.

Разом із тим, суд першої інстанції здійснюючи розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача за весь час затримки розрахунку при звільненні посилався на правові висновки Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №440/6856/22.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19.07.2022.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що зі змісту ч.1 ст.117 КЗпП України (в редакції Закону №2352-IX) вбачається, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Таким чином, законодавець врегулював критерій "період затримки (прострочення)", установивши для нього граничну межу.

Водночас установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення.

Законодавче рішення усуває ризик "нескінченної" відповідальності в часі, проте не вирішує проблему можливої неспівмірності суми компенсації та розміру основного боргу, яка може виникати і в межах установленого шестимісячного строку. Законодавець установив максимальний поріг відповідальності, однак не визначив, що сума компенсації має бути безумовно стягнута незалежно від обставин.

Касаційний адміністративний суд у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22 обґрунтував свою позицію про неможливість застосування висновків Великої Палати Верховного Суду тим, що законодавець, прийнявши Закон №2352-IX, "на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності" (пункт 65 постанови). Також суд указав, що обмеження строку звернення до суду трьома місяцями (зміни до статті 233 КЗпП України) усунуло чинник, який зумовлював недобросовісну поведінку працівника (пункт 66 постанови). З цього суд зробив висновок, що критерії Великої Палати, побудовані для умов необмеженого строку стягнення, більше не є релевантними.

Велика Палата Верховного Суду вважає таку аргументацію помилковою, адже поняття "обмеження максимального строку" та "досягнення співмірності" не можна ототожнювати.

Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що Закон №2352-IX не змінив правову природу відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права – компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.

Статтю 117 КЗпП України потрібно тлумачити у взаємозв`язку із загальними принципами цивільно-правової відповідальності.

Натомість підхід, запропонований Касаційним адміністративним судом у справі №440/6856/22, не відповідає фундаментальним принципам справедливості та пропорційності, адже передбачає формальний підхід до вирішення такого трудового спору, що допускає можливість стягнення очевидно неспівмірної суми.

У зв`язку з вищенаведеним, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, та зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

З огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Так, з матеріалів справи встановлено, що тривалість затримки у розрахунку при звільненні за період 01.07.2023 - 10.04.2025 складає 681 день (184 дні 2023 року, 366 днів 2024 року; 131 день 2025 року), оскільки календарний день припинення служби (30.06.2023) та календарний день отримання виплати (11.04.2025) не підлягають включенню до періоду існування невиконаного зобов`язання з виплати компенсації.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз. 1, 2 п.3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Підпунктом "б" п.4 Порядку №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення позивача, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

За правилами п.5 розділу І Інструкції №623 в алгоритмі обчислення розміру середньоденного грошового забезпечення публічного службовця цивільного захисту бере участь така величина як календарний день місяця.

Згідно з довідки від 30.05.2025 №432 середньоденне грошове забезпечення заявника за два повні календарні місяці перед настанням події припинення публічної служби складає - 1.216,39 грн ((квітень 2023 року - 37099,80 + травень 2023 року - 37099,80 грн) / (30 днів квітня 2023 року + 31 день травня 2023 року)).

У позові позивачем обраховане середньоденне грошове забезпечення з урахуванням як 37099,80 грн матеріальної допомоги, котра є однократним разовим видом грошового забезпечення, а тому не підлягає врахуванню при обчисленні середньоденного грошового забезпечення згідно з п.4 Розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 №100, так і додаткової винагороди за постановою КМУ №168.

Згідно з п.п.3 п.5 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 №623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як зазщначено у п.1 Розділу XХІХ Інструкції №623 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

З наведеного слідує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є однократним (разовим) видом грошового забезпечення, а відтак, не підлягає включенню до середньоденного заробітку публічного службовця для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у порядку ст.117 Кодексу законів про працю України.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для включення до складу місячного грошового забезпечення у цілях обчислення розміру середньоденного грошового забезпечення з метою використання при обрахунку розміру середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у порядку ст.117 Кодексу законів про працю України такого виду грошового забезпечення як додаткова винагорода за постановою КМУ від 28.02.2022 №168, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. "б" п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати.

Згідно з ч.1 ст. 99 Кодексу цивільного захисту України до персоналу (кадрів) органів та підрозділів цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Частинами 1-3 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу визначено Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 623 від 20.07.2018 була затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція №623).

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 розділу І Інструкції передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

За пунктом 3 розділу І Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постанова КМУ від 28.02.2022 №168 прийнята на виконання Указів Президента України від 24.022022р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану".

Запроваджені постановою КМУ від 28.02.2022 №168 платежі зумовлені виконанням публічними службовцями окремих категорій службових обов"язків під час дії правового режиму воєнного стану та особистою та безпосередньою участю або у бойових діях, або заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Правила виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 №168 особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій деталізовані приписами Порядку та умов виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затверджені наказом МВС України від 26.01.2023 №35.

Зі змісту п.2 Порядку №35 слідує, що додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 №168 належить до одноразового виду грошового забезпечення, розмір якого та право на отримання якого залежать від характеру виконаних публічним службовцем у конкретному календарному місяці завдань та умов несення служби.

Про саме таку суть цього платежу свідчить також і зміст п.1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького аспіду управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь в бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 у справі №460/2645/24 зазначив: "Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.

Водночас абзацом першим пункту 3 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

За змістом пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати, грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

Аналізуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів виплат для військовослужбовців, а також при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100.

Отже, саме норми положення Порядку № 100 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагород та компенсаційних виплат із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється середня заробітна плата для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

За таких обставин і правового регулювання суди попередніх інстанцій мотивовано виходили з того, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов, за змістом Порядку № 100, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.".

Оскільки платежі за постановою КМУ від 28.02.2022 №168 є одноразовими виплатами за виконання конкретного та пов`язаного із існуванням реального ризику для життя завдання військової служби протягом конкретного календарного дня, то ці платежі не підлягають включенню до загального розміру місячного грошового забезпечення з метою обчислення середнього заробітку у цілях ст.117 Кодексу законів про працю України.

Протилежне тлумачення правової природи платежів за постановою КМУ від 28.02.2022 №168 суперечить змісту ст.3 Конституції України (де указано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю), змісту ст.17 Конституції України (відповідно до якої держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави, а також членів їхніх сімей), змісту ст.65 Конституції України (згідно з якою захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України) і призводить до дискримінації за рахунок безпідставного одержання коштів особою, котра у певний проміжок часу не була залучена до виконання завдань з оборони Батьківщини, окреслених у постанові КМУ від 28.02.2022р. №168.

Враховуючи вищенаведене, оскільки публічна служба позивача припинена - 30.06.2023, виплата боргу проведена - 11.04.2025, максимальний показник тривалості затримки розрахунку при звільненні згідно з ст.117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ з 01.07.2023 складає 184 дні; сума боргу (тобто недоплати) з винагороди за службу (грошового забезпечення) склала - 338193,15 грн; розмір середньоденного грошового забезпечення позивача дорівнює - 1216,39 грн; максимальний розмір середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні за період з 30.06.2023 не може перевищувати - 223815,76 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Стосовно посилань позивача на висновки Другого апеляційного адміністративного суду викладені у постанові від 16.06.2025 у справі № 520/32098/24, колегія суддів вважає вказані не обгрунтованими, оскільки в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 по справі № 520/11669/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова