Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №440/6609/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 р. Справа № 440/6609/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6609/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 , апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі- відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області ), в якій просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії згідно з поданою 21.03.2025 заявою, що оформлено рішенням від 28.03.2025 №963270115519;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , застосувавши показник середньої заробітної плати за два календарні роки, що передують року зверненню, тобто за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, збільшивши на коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: на 1,17 (відповідно до постанови КМУ від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексації у 2019 році") з 01.03.2019, на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 01.04.2020 №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат та надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" з 01.03.2020, на 1,11 (відповідно до постанови КМУ від 22.02.2021 №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році") з 01.03.2021, на 1,14 (відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році") з 01.03.2022, на 1,197 (відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році") з 01.03.2023, на 1,0796 (відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році") з 01.03.2024, на 1,115 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", з 01.03.2025 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії згідно з поданою 25.03.2025 заявою, що оформлено рішенням від 01.04.2025 №963270115519;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2008 у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради "Обласна туберкульозна лікарня №1" до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 по справі № 440/6609/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Вирішено вийти за межі позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.03.2025 №963270115519.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який врахований для обчислення пенсії за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.04.2025 №963270115519.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 01.04.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2008 у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради "Обласна туберкульозна лікарня №1" до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1211,20 грн, про сплату якого надана платіжна інструкція від 09.05.2025 № 0.0.4356841871.1.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 по справі №440/6609/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач наполягає на відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який врахований для обчислення пенсії за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, оскільки в силу приписів статті 42 Закону №1058-ІV такий перерахунок має бути проведено з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, що і було зроблено пенсійним органом.

Враховуючи вищезазначене, вважає правомірним рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.03.2025 №963270115519 про відмову позивачу в перерахунку пенсії, згідно поданої ним заяви від 21.03.2025.

Крім того, апелянт зауважує, що позивач звернувся до суду з цим позовом 12.05.2025 з вимогою зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016–2017 роки та відповідних коефіцієнтів індексації за 2019–2025 роки з виплатою недоотриманих сум. Проте, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, необмеження строком можливе лише щодо сум, які були нараховані, але не виплачені з вини пенсійного органу, тоді як у цій справі індексація за 2021–2024 роки взагалі не нараховувалася. У зв`язку з чим, вважає, що позов подано з пропуском шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, тому вимоги за період з 01.03.2019 по 01.03.2024 не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії згідно з поданою 25.03.2025 заявою, що оформлено рішенням від 01.04.2025 №963270115519, апелянт зазначає, що відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж після 01.01.2004 обчислюється виключно за даними персоніфікованого обліку та враховується в одинарному розмірі, а пільгове (подвійне) зарахування стажу, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», може застосовуватися лише до періодів роботи до 01.01.2004. Після цієї дати такий пільговий порядок допускається лише для визначення права на пенсію за вислугу років, але не для обчислення розміру пенсії за віком. Оскільки позивач просив зарахувати в подвійному розмірі період роботи з 01.01.2004 по 31.08.2008, та не надав окрім трудової книжки від 12.08.1982 НОМЕР_1 , будь-яких інших документів, які б давали підстави для перерахунку пенсії, апелянт стверджує, що пенсійним органом правомірно враховано стаж роботи позивача після 01.01.2004 в одинарному розмірі, що вказує на відсутність підстав для скасування рішення від 01.04.2025 про відмову позивачу у перерахунку пенсії.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 79/.

Позивачу з 05.04.2018 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що учасники справи не заперечують.

Для обчислення розміру пенсійної виплати на виконання судового рішення у справі №2040/7758/18 врахований показник середньої заробітної плати, з якої сплачені страховані внески, за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн /а.с. 39-42/.

У 2019-2025 роках пенсійний орган проводив перерахунок (індексацію) пенсії позивача з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, послідовно збільшеного на відповідні коефіцієнти, визначені постановами КМУ (з 01.07.2019 - 1,17, з 01.05.2020 - 1,11, з 01.03.2021 - 1,11, з 01.03.2022- 1,14, з 01.03.2023 - 1,197, з 01.03.2024 - 1,0796, з 01.03.2025 - 1,115) /а.с. 63-70/.

21.03.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок (індексацію) пенсії за 2019-2025 роки із застосуванням показника середньої заробітної плати, врахованого під час призначення пенсії за віком з 05.04.2018, за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн /а.с. 71-75/.

Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області, яке рішенням від 28.03.2025 №963270115519 відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з огляду на відсутність правових підстав /а.с. 76/.

Крім того, 25.03.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою, у якій просив зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 31.03.2008 у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради "Обласна туберкульозна лікарня №1" до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" /а.с. 78/.

Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області, яке рішенням від 01.04.2025 №963270115519 відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії, оскільки з 01.01.2004 згідно статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку, внаслідок чого підстави для застосування норм статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відсутні /а.с. 99/.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова ГУ ПФУ в Полтавській області у проведенні перерахунку (індексації) пенсії з 01.03.2025 не ґрунтується на вимогах закону, оскільки індексація пенсії у 2019–2025 роках мала здійснюватися відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №№124, 251, 127, 118, 168, 185, 209, Порядку №124 та з урахуванням частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного застосування відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо використовувався при обчисленні пенсії. Оскільки пенсія за віком позивачу з 05.04.2018 була обчислена з урахуванням середньої заробітної плати за 2016–2017 роки у розмірі 5377,90 грн, саме цей показник підлягає застосуванню і для індексації, а не показник за 2014–2016 роки у розмірі 3764,40 грн.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 від 21.03.2025 про перерахунок (індексацію) пенсії за принципом екстериторіальності розглянута по суті ГУ ПФУ в Полтавській області, суд дійшов висновку, що саме цей пенсійний орган належить зобов`язати провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 шляхом послідовного застосування коефіцієнтів 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 до зазначеного показника середньої заробітної плати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області провести з 01.03.2025 виплату пенсії після її перерахунку (індексації), з урахуванням раніше сплачених сум, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1 виплата пенсії після її призначення чи перерахунку здійснюється органом Пенсійного фонду за місцем фактичного проживання пенсіонера, а нарахована сума включається в документи для виплати не пізніше одного місяця з дня прийняття відповідного рішення. Оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком у ГУ ПФУ в Харківській області, саме цей орган суд вважав компетентним здійснювати виплату пенсії, у зв`язку з чим не вбачав підстав зобов`язувати ГУ ПФУ в Полтавській області проводити виплату пенсії з 01.03.2025 з урахуванням раніше сплачених сум.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ області від 01.04.2025 №963270115519 та зобов`язання відповідача здійснити з 01.04.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2008 у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради "Обласна туберкульозна лікарня №1" до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Зазначив, що стаття 24 Закону України №1058-IV не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а право на зарахування стажу роботи в інфекційних закладах охорони здоров`я у подвійному розмірі не обмежується періодом до 01.01.2004. Оскільки позивач працював у туберкульозній лікарні, яка є інфекційним закладом, чинне законодавство та правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 08.06.2022 у справі №510/1593/16-а та від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, допускають зарахування такого стажу в подвійному розмірі і після набрання чинності Законом №1058-IV.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»№1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі- Закон №1282-ХІІ).

Відповідно до приписів статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України .

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону №1282-ХІІ індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі- Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-ІV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом 1 пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до положень пункту 4 Порядку №124 розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Кабінет Міністрів України постановою від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі - Постанова № 127) установив, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.

Пунктом 2 Постанови № 127 передбачено, що якщо пенсії, призначені відповідно до Закону за зверненнями, які надійшли по 31 грудня 2020 року включно, не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови, а також не підвищувалися із січня по липень 2021 року включно у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом, з урахуванням абзаців першого, третього частини 1 та частини 2 статті 28, абзацу 2 пункту 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону, пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», з 1 липня 2021 року до таких пенсій установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) з 01 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». У свою чергу пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році, зокрема, частина 2 статті 42 Закону №1058-ІV застосовується у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» Кабінет Міністрів України 24 лютого 2023 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 № 185 (далі-Постанова №185) передбачено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-ІV, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Отже, індексація пенсій у подальшому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №127,№118, №168, №185 проводиться згідно з Порядком №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.

Таким чином, положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини 2 статті 42 Закону №1058-ІV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

-показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

-показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону №1058-ІV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Отже, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною 2 статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

В іншому випадку, відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом №1058-ІV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною 2 статті 42 Закону №1058-ІV. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 №185 .

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-ІV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-ІV, положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.

Таким чином, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку №124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справах №№ 200/422/24, 620/7211/24, від 28.01.2025 у справах №№ 120/1483/24, 400/4663/24, від 20.02.2025 у справі №460/2711/24, від 30.04.2025 у справі №440/9779/24, від 13.05.2025 у справі №560/8245/24, від 29.05.2025 у справі №400/3325/24, від 15.07.2025 у справі №260/3981/24, від 28.07.2025 у справі №420/18490/24.

Застосовуючи наведені вище висновки Верховного Суду до обставин справи, що розглядається, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення у 2021-2025 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема: у 2021 році - 1,11 згідно з постановою №127, у 2022 році - 1,14 згідно з постановою №118, у 2023 році - 1,197 згідно із постановою №168, у 2024 році - 1,0796 згідно з постановою №185, у 2025 році - 1,115 згідно з постановою №209.

Таким чином, індексація пенсії позивача у 2019-2025 роках мала проводитись відповідно до постанов №№ 124, 251, 127, 118, 168, 185, 209, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії з послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення: 1, 17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно.

Як встановлено вище, позивачу пенсія за віком з 05.04.2018 обчислена з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, а тому й індексація пенсії ОСОБА_1 має проводитись з урахуванням саме зазначеного показника середньої заробітної плати, а не того, що визначений станом на 01.10.2017 (середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.03.2025 №963270115519, яким позивачу відмовлено у проведенні перерахунку (індексації) пенсії з 01.03.2025 шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати за 2016–2017 роки у розмірі 5377,90 грн, а також про зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 з урахуванням зазначеного показника та визначених коефіцієнтів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 27 січня 2025 року у справі №620/7211/24, від 28.01.2025 у справі №400/4663/24, від 18 березня 2025 року у справі №280/7407/24, від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, а також Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.

Посилання апелянта на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, яким він мотивує необхідність залишення без задоволення позовних вимог за період з 01.03.2019 по 01.03.2024, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки оскаржувана бездіяльність відповідача щодо перерахунку (індексації) пенсії має триваючий характер, пов`язана з систематичною виплатою пенсії у заниженому розмірі та не є разовим порушенням, а відтак строк звернення до суду підлягає обчисленню з моменту кожного такого порушення, у тому числі в межах періоду, що передував зверненню позивача до суду.

При цьому посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, є безпідставним, оскільки зазначений висновок стосується випадків, коли спірні суми були нараховані, але не виплачені з вини пенсійного органу, тоді як у цій справі індексація пенсії за 2019–2024 роки взагалі не нараховувалася, що свідчить про інший характер порушення та виключає застосування обмеження строку звернення до суду.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.04.2025 №963270115519, яким відмовлено зарахувати період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.03.2008 у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради "Обласна туберкульозна лікарня №1" до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", колегія суддів зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України № 1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цієї дати пенсійні відносини було врегульовано Законом № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Колегія суддів наголошує, що вказане пільгове обчислення стажу роботи у відповідних медичних закладах, є діючим і на теперішній час.

Матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка ОСОБА_1 (від 12.08.1982 серії НОМЕР_2 ) містить записи про його роботу в Обласній туберкульозній лікарні (нині - Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласна туберкульозна лікарня №1") у період з 01.09.1989 по 31.03.2008 /а.с. 25/.

Зі змісту рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.04.2025 №963270115519 вбачається, що період роботи позивача в Обласній туберкульозній лікарні з 01.09.1989 по 31.12.2003 зарахований до стажу в подвійному розмірі /а.с. 99/.

Натомість відповідач відмовив у зарахуванні в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2008, оскільки наведене, на його переконання, суперечить приписам статті 24 Закону №1058-IV.

Слід зауважити, що положеннями статті 24 Закону № 1058-IV, на які посилається відповідач, дію статті 60 Закону № 1788-ХІІ не зупинено та не скасовано.

При цьому, нормами статті 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права за вислугою років.

А відтак, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я, яка виконувалася особою і після 1 січня 2004 року, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст. 24 Закону № 1058-IV та ст. 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019, у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020, у справі № 462/1713/17, які, в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, є обов`язковими для врахування.

Суд апеляційної інстанції враховує положення статті 22 Конституції України, згідно з якими, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Наведене узгоджується також із практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.12.2021 року у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 року у справі № 462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом № 1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон №1058-IV.

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону 1788-ХІІ, то він мав би виключити із останнього усі інші положення, чого, в свою чергу, зроблено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону №1788-ХІІ, не було припинене чи обмежене у зв`язку з набранням чинності Законом №1058-IV та поширюється також на періоди роботи після 01.01.2004, у тому числі з 01.01.2004 по 31.03.2008, а відтак відмова ГУ ПФУ в Полтавській області у зарахуванні зазначеного періоду є неправомірною.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 01.04.2025 №963270115519 та зобов`язання відповідача провести з 01.04.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.03.2008 у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради "Обласна туберкульозна лікарня №1" до стажу роботи для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року по справі № 440/6609/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін