Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №200/6759/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року справа №200/6759/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 200/6759/25 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі-відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі-відповідач 2) про: визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056750012814 від 01.07.2025 року, яким відмовлено в нарахуванні та виплаті грошової допомоги, відповідно до заяви від 24.06.2025 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати і виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач, досягнувши пенсійного віку, 15.05.2025 року звернулася із заявою про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, яка їй була призначена 12.06.2026 року, але з порушенням, оскільки при призначенні пенсії відповідач 1 протиправно не призначив виплату грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

На момент звернення із заявою про призначення пенсії страховий стаж позивача складав 42 роки 4 місяці 18 днів.

Зазначає, що після призначення пенсії позивач неодноразово зверталася до ГУ ПФУ в Донецькій області із питанням призначення та виплати гарантованої мені Державою грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України, одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Однак, ніяких відомостей з цього питання позивач не отримала. Після цього, на вимогу спеціалістів ГУ ПФУ в Донецькій області позивач 24.06.2025 року звернулася безпосередньо до ГУ ПФУ в Донецькій області із письмовою заявою, в якій просила призначити та виплатити їй грошову допомогу, передбачену п. 7-1 розділу XV Закону України № 1058, додавши до заяви уточнюючі довідки з КНП Слов`янської міської ради “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” № 01/10-475 від 23.06.2025 року та 01/10- 475 від 23.06.2025 року.

При цьому, тривалий час відповідь за результатами розгляду заяви на адресу позивача не надходило, тому позивач листом звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Донецькій області з проханням повідомити про результати розгляду її заяви про нарахування та виплату грошової допомоги, на яку отримала відповідь від 06.08.2025 року № 28579-25497/М-02/8-0500/25, в якій відповідач 1 повідомив про те, що заяву про виплату грошової допомоги спеціалісти ГУ ПФУ в Донецькій області не стали розглядати, а засобами вебпорталу передали для розгляду до ГУ ПФУ у Львівській області та що в призначені та виплаті грошової допомоги рішенням відповідача 2 відмовлено.

Наголошує, що вказані дії та рішення відповідачів порушили право позивача на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV Закону України № 1058, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 200/6759/25 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056750012814 від 01.07.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті грошової допомоги, відповідно до заяви від 24.06.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

15.05.2025 року позивач, досягнувши пенсійного віку, звернулася із заявою про призначення пенсії за віком згідно за ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Пенсія позивачу була призначена 12.06.2025 року, про що свідчить пенсійне посвідчення, видане 11.06.2025 року та протокол з її пенсійної справи від 05.06.2025 року.

Страховий стаж позивача (постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909) на посаді працівника охорони здоров`я становить 42 роки 04 місяці 18 днів, що підтверджено формою РС-право.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 , починаючи з 27.06.1986 року по дійсний час позивач працювала виключно на посадах медичної сестри, а після закінчення медичного інституту – лікаря в державних та комунальних некомерційних медичних закладах, тобто весь страховий стаж позивача 42 років 04 місяці 18 днів набутий в сфері охорони здоров`я.

При цьому, при первинному призначенні пенсії відповідач 1 не нарахував та не сплатив позивачу грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) місячних пенсій, передбачену пунктом 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Позивач 24.06.2025 року звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області із письмовою заявою, в якій просила призначити та виплатити їй грошову допомогу, передбачену п. 7-1 розділу XV Закону України № 1058, додавши до заяви уточнюючі довідки з КНП Слов`янської міської ради “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” № 01/10-475 від 23.06.2025 року та 01/10- 475 від 23.06.2025 року.

Листом від 06.08.2025 року № 28579-25497/М-02/8-0500/25 відповідач 1 повідомив про те, що заяву про виплату грошової допомоги спеціалісти ГУ ПФУ в Донецькій області не розглянуто, а передано для розгляду до ГУ ПФУ у Львівській області та що в призначені та виплаті грошової допомоги рішенням відповідача 2 відмовлено.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056750012814 від 01.07.2025 року позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до її заяви від 24.06.2025 року.

Причиною відмови вказано відсутність 30 років стажу на посаді працівника охорони здоров`я.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно- правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Приписами ст. 8 Закону № 1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з пунктом 7-1 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” унормовані Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).

Відповідно до п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909

Положеннями п. 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п. 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України №1058-IV станом на день її призначення.

Пунктом 7 Порядку №1191 передбачено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909), визначені заклади і установи охорони здоров`я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до р. 2 “Охорона здоров`я” Переліку №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Пунктом 2 примітки до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю зокрема, лікарі та середній медичний персонал в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

З аналізу зазначених норм вбачається, що спірна грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, яка мала бути виплачена позивачу відповідачем 1 одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати, тобто у червні 2025 року не є перерахунком пенсії у розумінні статті 42 Закону № 1058-ІV, оскільки перерахунок пенсії – це процедура зміни розміру призначеної пенсії у зв`язку зі зміною особистих обставин пенсіонера, поданням нових документів, ухваленням нових законодавчих актів, зміною соціальних стандартів тощо.

З 1 квітня 2021 року органи ПФУ застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій. Оскільки спірна грошова допомога не передбачає збільшення розміру, призначеної позивачу 12.06.2025 року пенсії, то відповідач 1, нарахувавши позивачу понад 42 роки страхового стажу в галузі охорони здоров`я, мав самостійно призначити та виплатити цю допомогу в червні 2025 року.

Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 056750012814 від 01.07.2025 року про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій у зв`язку з ненаданням уточнюючої довідки, суд зазначає таке.

Приписами ст. 62 Закону України №1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , починаючи з 27.06.1986 року по дійсний час позивач працювала виключно на посадах медичної сестри, а після закінчення медичного інституту – лікаря в державних та комунальних некомерційних медичних закладах, тобто весь страховий стаж позивача 42 років 04 місяці 18 днів набутий в сфері охорони здоров`я.

З вказаних записів у трудовій книжці позивача чітко зазначена займана посада та заклад, у якому позивач працювала.

При цьому, позивач надала уточнюючі довідки КНП Слов`янської міської ради “Міська клінічна лікарня м. Слов`янська” № 01/10-475 від 23.06.2025 року та 01/10- 475 від 23.06.2025 року.

Станом на день звернення позивача до відповідача з письмовою заявою про виплату грошової допомоги спеціальний страховий стаж (праця у сфері охорони здоров`я) її стаж на посаді працівника охорони здоров`я становить 42 роки 04 місяці 18 днів, що є достатнім для призначення спірної грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що позивач станом на дату звернення до відповідача з заявою про призначення та виплати спірної допомоги досягла 60-річного віку, їй призначена пенсія за віком вперше, на день досягнення пенсійного віку позивач працювала в державних та комунальних некомерційних закладах охорони здоров`я та страховий стаж становить 42 роки 04 місяці 18 днів, а тому, відповідач 1 протиправно не призначив позивачу при призначенні пенсії за віком спірну грошову допомогу.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

За встановлених обставин, позовні вимоги про визнання протиправним рішення відповідача 2 про відмову в частині призначення одноразової грошової допомоги, у розмірі десяти місячних пенсій підлягають задоволенню.

Приписами ч. 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав та обрання належного способу захисту порушеного права позивача, враховуючи дискреційність повноважень відповідача щодо нарахування та виплати спірної допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку за необхідне з урахуванням приписів ч.2 ст. 9 КАС України, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області № 056750012814 від 01.07.2025 року про відмову у виплаті грошової допомоги.

Водночас, дії зобов`язального характеру щодо призначення і виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, який призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Донецькій області.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 200/6759/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 200/6759/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко