Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №360/1629/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року справа №360/1629/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Отрох Алли Володимирівни на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року (повне судове рішення складено 07 жовтня 2025 року) у справі № 360/1629/25 (суддя в І інстанції Секірська А.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

14.08.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Отрох Алли Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 ) в якому позивач просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 218 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2025 № 126, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за: щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 28 днів за 2021 рік; щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 30 днів за 2022 рік; щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 30 днів за 2023 рік; щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 30 днів за 2024 рік; щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 30 днів за 2025 рік; щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 70 днів за 2021- 2025 роки; всього: 218 днів.

Оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, чи при обрахуванні компенсації за невикористані відпустки враховувалась додаткова грошова винагорода, в інтересах позивача направлено адвокатський запит.

Представник позивача отримав відповідь від 20.07.2025 №1/878 від військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Згідно із довідкою про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не врахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки є протиправною.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення позивача й повинна ураховуватися при обчисленні розміру компенсації за всі невикористанні ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.

По-перше, вказана постанова КМУ №168 не передбачає, що виплата такої винагороди є виключно фактичною умовою — її припинення не скасовує права військовослужбовця на її врахування при визначенні середнього грошового забезпечення, яке має розраховуватись з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, передбачених законодавством.

По-друге, така виплата була гарантованою державою та мала систематичний характер, а її припинення у певному періоді не є підставою для неврахування її при розрахунку компенсацій, особливо з огляду на обмеження, що діяли в умовах воєнного стану, і які не залежать від волі Позивача.

По-третє, відсутність фактичної виплати не нівелює право на врахування відповідного виду грошового забезпечення, якщо він прямо передбачений нормативно-правовим актом і був частиною системи грошового забезпечення особи.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджено копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру, посвідчення серії НОМЕР_3 .

У період з 07.08.2021 по 02.05.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.08.2021 № 225, від 02.05.2025 № 126, копією військового квитка серії НОМЕР_4 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2025 № 126 визначено вважати такими, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : старший солдат ОСОБА_2 , 2763212314, який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишній розвідник-далекомірник відділення управління командира батареї взводу управління 1 мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 91-РС від 23.04.2025, відповідно до пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" У ВІДСТАВКУ (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) і вважати, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також у витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2025 № 126 зазначено таке:

Щорічна основна відпустка за 2021 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 28 діб невикористаної відпустки.

Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки.

Щорічна основна відпустка за 2025 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки.

Виплатити компенсацію за 70 діб невикористаної додаткової відпустки за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

10.07.2025 адвокат Алла Отрох звернулася до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, в якому просила надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , з урахуванням відомостей про нарахування додаткової грошової винагороди; надати інформацію чи було враховано додаткову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустки за 2021 – 2025, про період, який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2021 – 2025 роках.

Листом від 20.07.2025 № 1/878 військова частина НОМЕР_1 повідомила адвоката А.Отрох, що для включення додаткової винагороди до грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також – дні додаткової відпустки, немає підстав.

Згідно із довідкою ФЕС від 04.10.2025 №1/1391 старшому солдату ОСОБА_1 були здійснені наступні нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ №168 від 28.02.2022: за період з 01.01.2025 по 31.01.2025: 87 096 грн. 77 коп. – додаткова винагорода із розрахунку 100 000,00 грн за період з 01.01.2025 по 27.01.2025, 27 днів. за період з 01.02.2025 по 28.02.2025:- 0 грн. 00 коп. – додаткова винагорода за лютий 2025 року. за період з 01.03.2025 по 31.03.2025:- 0 грн. 00 коп. – додаткова винагорода за березень 2025 року. за період з 01.04.2025 по 30.04.2025:- 0 грн. 00 коп. – додаткова винагорода за квітень 2025 року. за період з 01.05.2025 по 31.05.2025:- 0 грн. 00 коп. – додаткова винагорода за травень 2025 року.

У довідці ФЕС від 04.10.2025 №1/1392 зазначено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 07.08.2021 по 02.05.2025 та відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Звання – 600,00 грн;

Оклад – 2 730,00 грн;

Вислуга – 999,00 грн;

НОПС – 2 813,85 грн;

Премія – 14 605,50 грн;

Всього – 21 748,35 грн.

Таким чином компенсація за 1 добу невикористаної відпустки складе 21 748,35/30 = 724,95 грн.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2025 №126 оголошено виплату грошової компенсації за 28 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 30 діб – за 2022 рік, за 30 діб – за 2023 рік, за 30 діб – за 2024, за 30 діб– за 2025 рік; за 70 діб невикористаної додаткової відпустки за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Всього – 218 діб.

Сума компенсації за 218 діб невикористаної відпустки складе 724,95*218 = 158 038,01 грн.

Таким чином, при обчисленні розміру компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки у загальній кількості 218 днів не була врахована додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з чим не погоджується позивач.

При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Детально це питання врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197).

Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з п. 8 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачені такі види щорічних відпусток, як: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (п. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до ст. 162вказаного Закону, зокрема, учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Абзацом 3 п. 14 ст. 10-1Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців (тобто, Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.2 постанова КМУ № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з п. 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який відповідними указами продовжено і діє натепер.

Підпунктом 2 п. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання вказаного Указу Президента України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Водночас, право визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, закріплено за керівниками відповідних міністерств і державних органів.

Отже, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Згідно з п.5 розділу ХХХІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Відповідно до п. 6 розд. ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» зазначеного Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197), розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

За своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції послався на наступне.

Підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами вказаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, від 07.11.2024 в справі №240/23909/23, від 19.12.2024 в справі №580/3483/24, від 14.01.2025 у справі № 240/31245/23.

Разом з тим, при визначенні, які саме складові грошового забезпечення враховуються при розрахунку компенсації за невикористані відпустки, необхідно враховувати алгоритм нарахування такої компенсації, визначений підпунктом 6 розділу ХХХІ Порядку № 260.

Так, у наведених постановах Верховний Суд зазначає, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Проте в межах спірних правовідносин позивач додаткову винагороду перед звільненням не отримував, останній місяць нарахування такої винагороди – січень 2025 року, в той час як позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у травні 2025 року.

Так, довідкою ФЕС від 04.10.2025 №1/1391 підтверджується, що за період з 01.01.2025 по 31.01.2025 позивачеві нарахована виплачена додаткова винагорода із розрахунку 100 000,00 грн, за 27 днів, у розмірі 87 096 грн 77 коп, у лютому – травні 2025 року така винагорода не нараховувалась та не виплачувалась.

У зв`язку з цим відповідачем здійснено розрахунок компенсації за невикористані відпустки шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення, яке позивач отримував перед звільненням, на 30 календарних днів, що відповідає вимогам підпункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 та вищенаведеним висновкам Верховного Суду.

Таким чином, оскільки, починаючи з лютого 2025 року по день виключення зі списків особового складу військової частини 02.05.2025 позивач додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, не отримував, то правові підстави для здійснення перерахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням у складі місячного розміру грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, відсутні внаслідок неотримання такої винагороди позивачем перед звільненням.

Апеляційний суд в цілому погоджується з висновками окружного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Більш того, висновки Верховного Суду у вказаних вище справах не є повному мірою застосовними у зв`язку із змінами в законодавстві.

Так, Верховний Суд зазначав, що приписи пунктів 1, 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні зі служби.

Положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.

Такими нормативно-правовими актами є постанова КМУ №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок № 260.

Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

За правилами підпункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку № 260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.

За такого правового регулювання Верховний Суд дійшов висновку, що обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та допомог на оздоровлення за 2022 - 2023 роки, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, відповідач діяв правомірно.

Що стосується умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то Верховний Суд констатує, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Однак, на час звільнення позивача зі служби та виникнення права на отримання компенсації за невикористані відпустки, до підпункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 було внесено зміни згідно з Наказом Міністерства оборони № 23 від 15.01.2025, за якими вже міститься застереження щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Тобто, апеляційний суд вважає покликання позивача на перелічені постанови суду касаційної інстанції не релевантними до фактичних обставин, що установлені судом у цій справі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, окружний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Отрох Алли Володимирівни – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 360/1629/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 05 лютого 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук