Вирок від 04 лютого 2026 р. у справі №279/2786/18 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2786/18

Номер рядка звіту 4

номер провадження 1-кп/279/25/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в місті Коростені кримінальне провадження №12018060060000782від 08.05.2018 по обвинуваченню :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новаки, Коростенського району, Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не інваліда, судимого: 19.05.2009 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.186 ч.3,75,76 КК України до 4 років п/в з іспитовим строком на 3 роки; 08.08.2012 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ст.121 ч.1,71 КК України до 5 років 6 місяців п/в, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, з угодою про визнання винуватості,

В С Т А Н О В И В :

07.05.2018 року близько 15-00 години, ОСОБА_4 , перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 , за місцем тимчасового проживання ОСОБА_7 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_8 , підійшов до ОСОБА_8 іззаду, та умисно наніс один удар кулаком руки в область потиличної ділянки голови ОСОБА_8 , від чого останній, внаслідок отриманого удару, впав на землю. Після чого, ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії відносно ОСОБА_8 , маючи умисел на заподіяння тілесного ушкодження потерпілому, в той час коли останній перебував у горизонтальному положенні на землі, обличчям до низу, продовжив наносити чисельні удари ногами із взуттям по лівій частині тулубу ОСОБА_8 , внаслідок чого заподіяв останньому умисні тілесні ушкодження у вигляді перелолому 8-9 ребер зліва ускладених пневмотораксом, які згідно висновку експерта №239 від 20.06.2018 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя.

Своїми умисними діями, які виразилися в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.

28.01.2026 року між прокурором Коростенської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , була укладена угода про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України в обсязі підозри.

Також вказаною угодою сторони погодили покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді — 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку, та покладенням обов`язків, визначених ст.76 КК України.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засідання вказав, що претензій до обвинуваченого ні морального, ні матеріального характеру не має, просив ОСОБА_9 не позбавляти волі, та не має заперечень проти укладення угоди про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст.469 ч.4 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що угода відповідає вимогам Кримінально-процесуального законодавства, потерпілий у кримінальному провадженні претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має, тому може бути затверджена судом і обвинуваченому слід призначити узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив проти затвердження угоди про визнання винуватості, винуватим себе у вчиненні злочину визнав, щиро розкаявся.

Захисники у судовому засіданні підтримали зазначену угоду про визнання винуватості, просили її затвердити, зазначивши, що угода укладена добровільно та відповідає вимогам, встановленим нормами КПК України.

Так, злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ст.474 ч.4 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди від 28.01.2026 року про визнання винуватості між прокурором Коростенської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , призначення узгодженого сторонами угоди покарання.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати у провадженні відсутні, арешт на майно не накладався, обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту припинив свою дію 23.07.2018 р..

Керуючись ст.ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду від 28.01.2026 року про визнання винуватості між прокурором Коростенської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , укладену з участю захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк 2 (два) роки, якщо він протягом зазначеного строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази: оптичний диск із звукозаписом результатів допиту свідка у судовому засіданні ОСОБА_10 – залишити при матеріалах провадження; медичну картку №4426/655 ОСОБА_8 – залишити у Коростенській ЦМЛ.

Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1