Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №620/13416/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/13416/25

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить наступне.

1. Визнати протиправним та скасувати Наказ № 515 від 07.07.2025, в частині звільнення з займаної посади підполковника ОСОБА_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу батальону резерву.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Наказ № 515 Військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2025, в частині звільнення з займаної посади підполковника ОСОБА_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу батальону резерву, є протиправним.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07 липня 2025 року наказом № 515 командуючого військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу (Військова частина НОМЕР_1 ) пунктом 1 § 1 звільнено з займаної посади і призначено до цього ж самого оперативного командування: підполковника ОСОБА_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 - офіцером резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу НОМЕР_2 батальйону резерву (військова частина НОМЕР_3 ).

Вказаний наказ прийнятий на підставі п.п. 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, №1153/2008 та плану переміщення військовослужбовців на посади номенклатури призначення командира військової частини НОМЕР_1 Сухопутних військ Збройних Сил України поданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 2232, правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок проходження військової служби врегульовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення).

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначенні повноваження та підстави для прийняття рішення відповідним командиром про переміщення або перебування військовослужбовця у розпорядженні.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дія якого у подальшому продовжувалась, тобто на час виникнення спірних правовідносин в Україні триває воєнний стан, період дії якого, відповідно до Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Відповідно до п. 110 Положення, призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Тож вирішення питання щодо переміщення військовослужбовців в межах оперативного командування належить до повноважень командувача військ оперативного командування.

Пунктом 82 Положення № 1153 визначено підстави призначення військовослужбовців на вищі посади (підпункт 1), на рівнозначні посади (підпункт 2), нижчі (підпункт 3) та у зв`язку з настанням інших обставин (підпункти 4, 5, 6, 7, 8, 9).

Поряд з цим, Положення №1153 містить розділ XIV, яким визначено особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 257 розділу XIV Положення № 1153 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

У відповідності до пункту 112 Положення № 1153 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

- неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Позивач не надає висновку (постанови) військово-лікарської комісії стосовно неможливості його переміщення у іншу місцевість.

Додані до позовної заяви матеріали, а саме: виписки із медичних карт стаціонарного хворого не містять рекомендацій щодо неможливості переміщення військовослужбовця у іншу місцевість.

Окремо суд зазначає, що документи про хворобу позивача датовані вже після прийняття рішення про переміщення, тож їх не існувало на момент прийняття рішення про переміщення військовослужбовця.

Згідно п. 4.1. наказу МО України від 10.04.2009 № 170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються на підставі Плану переміщення на посади.

План переміщення на ОСОБА_1 був направлений на затвердження 07.07.2025 та того ж дня затверджено командувачем.

З приведеного вбачається, що Положення № 1153 містять як загальні вимоги щодо проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, так і спеціальні вимоги для проходження військової служби в особливий період.

Так, пунктом 82 розділу IV Положення № 1153 передбачено загальні вимоги щодо призначення військовослужбовців на посади. В той же час особливості проходження військової служби в особливий період врегульовані розділом XIV Положення № 1153, в тому числі п. 257, норми якого є спеціальними по відношенню до положень п. 82 вказаного Положення.

Поряд з цим, п. 257 розділу IV Положення № 1153 передбачає, що призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади задля доукомплектування Збройних Сил України в особливий період, здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 Положення № 1153.

Позивач не надає висновку (постанови) військово-лікарської комісії про неможливість проходження військовослужбовцем ОСОБА_1 військової служби у місцевості, до якої його перемістили. Також не зазначає про існування інших підстав передбачених п. 112 у членів сім`ї військовослужбовця.

Призначення ОСОБА_1 на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу НОМЕР_2 батальйону резерву, наказом від 07.07.2025 № 515 відбулося відповідно до пунктів 82, 112 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України під час воєнного стану з метою доукомплектування Збройних Сил України в особливий період.

З огляду на спеціальні вимоги для переміщення на посадах в особливий період закріплені у пункті 257 Положення № 1153, суд зазначає, що призначення військовослужбовців на рівнозначні або нижчі посади задля доукомплектування Збройних Сил України в особливий період, може здійснюватися без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 Положення №1153.

При цьому, з доданих до позовної заяви документів не встановлено підстав, визначених пунктом 112 Положення № 1153, які виключали застосування до позивача переміщення без згоди військовослужбовця.

Посилання представника позивача на виписки із медичних карт стаціонарного хворого, як на підставу визнання незаконним наказу про переміщення від 07.07.2025, є безпідставним оскільки на момент прийняття оскаржуваного наказу обставин передбачених пунктом 112 Положення не існувало, а самі виписки не передбачають обмежень відносно неможливості проходження військової служби позивача у місцевості, до якої його перемістили.

Отже, із системного аналізу положень пунктів 112, 254 та 257 Положення №1153, Наказу 402, можливо дійти до висновку, що доукомплектування Збройних Сил України в особливий період проводиться за рахунок призову військовозобов`язаних, громадян призовного віку чоловічої статі, резервістів, прийому громадян на військову службу за контрактом, а також за рахунок просування військовослужбовців по службі та призначення військовослужбовців на рівнозначні і нижчі посади, з урахуванням стану здоров`я.

В особливий період для доукомплектування Збройних Сил України переміщення військовослужбовця здійснюється у зв`язку зі службовою необхідністю на нове місце військової служби без його згоди (Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 16.04.2025 №160/2368/23).

Відтак, оскільки за обставинами даної справи призначення позивача на посаду було зумовлено необхідністю доукомплектування Збройних Сил України в особливий період, призначення позивача здійснено з дотриманням приписів пунктів 82, 112, 257 розділу XIV Положення № 1153 та вимог Наказу 402.

За таких підстав суд дійшов переконання, що Наказ № 515 від 07.07.2025, в частині звільнення з займаної посади підполковника ОСОБА_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення на посаду офіцера резерву взводу резерву офіцерського складу роти резерву офіцерського складу батальону резерву, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ