Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №580/10692/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Суд: Черкаський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 04 лютого 2026 р.

Справа: №580/10692/25

Суддя: Валентина ОРЛЕНКО

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року справа № 580/10692/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Києві, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2025 представник позивача звернувся в інтересах позивача до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, де просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17 липня 2025 року № 230750003862, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 10 липня 2025 року призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ, врахувавши до стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.07.2012 до 27.12.2019 машиністом катка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобан»; та з 23.11.1988 до 19.02.1989 трактористом колгоспу «Дружба».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 10.07.2025 звернувся до Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що за принципом екстериторіальності розглянута Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, рішенням від 17.07.2025 №230750003862 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу роботи. Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 29.09.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач, надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації: документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами І Існсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудові книжки, військовий квиток, диплом, довідки про стаж) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 22 роки 6 місяців 10 днів. Відтак, вважає, що дії Головною управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення” Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортом громадянана України НОМЕР_1 .

Досягнувши повних 57 років, Позивач 10.07.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Розгляд заяви за принципом екстериторіальності здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з рішенням Відповідача від 17.07.2025 №230750003862 Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Мотивуючи, Відповідач зазначив, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудові книжки, військовий квиток, диплом, довідки про стаж) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 22 роки 6 місяців 10 днів. Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Суд встановив, згідно запису з військового квитка № НОМЕР_2 Позивач 20.06.2024 був призваний в Збройні сили України по мобілізації.

Згідно з довідки від 27.06.2025 №1720/1549, видної військовою частиною НОМЕР_3 підтверджено безпосередню участь Позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в періоди 07.10.2024 -22.11.2024, 23.11.2024 - 28.11.2024, з 09.12.2024 - 16.01.2025, 06.02.2025 - 23.02.2025, з 08.03.2025 - 31.03.2025.

Згідно з посвідченням від 23.05.2025 серії НОМЕР_4 підтверджено статус Позивача як ветерана війни - учасника бойових дій.

Згідно із записів військового квитка, диплому про освіту, трудової книжки Позивача № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 Позивач: з 01.09.1983 - 19.07.1986 - навчання в Корсунь-Шевченківському середньому профтехучилищі за професією тракториста-машиніста широкого профілю з умінням виконувати роботи слюсаря-ремонтника; 17.05.1986 - 28.10.1986 - робота трактористом колгоспу «Дружба» (записи 1, арк 2, 1, арк. 7 трудової книжки № НОМЕР_5 , військовий квиток № НОМЕР_2 , архівні довідки); 29.10.1986 -22.11.1988 - строкова військова служба (військовий квиток № НОМЕР_2 ); 23.11.1988- 19.02.1989 - робота трактористом колгоспу «Дружба» (запис 2, арк 2, трудової книжки № НОМЕР_5 ); 20.02.1989- 02.09.1992 - робота газорізальником Смілянського машинобудівного заводу (запис 1 -4, арк 2 -4, трудової книжки №3961642); 16.09.1992 -26.03.1996- робота регулювальником радіоелектронної апаратури Радіприладного заводу м. Сміла (записи 5-7, арк 4-6, трудової книжки №3961642); 26.03.1996 - 01.01.2001 - робота в колективному сільсько-господарському підприємстві «Дружба», що реорганізоване в СТОВ «Дружба» (записи 3-6 трудової книжки № НОМЕР_5 ); 01.04.2003-30.04.2003 - робота в ДП "СМІЛЯНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (довідка ОК-5); 30.06.2009 - 05.05.2010 - робота лісорубом ДП "СМІЛЯНСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" (записи 7-8 трудової книжки № НОМЕР_5 ); 01.07.2012-27.12.2019 -працював машиністом катка товариства з обмеженою відповідальністю «Русско-германское совместное предприятие «Автобан»», що розташоване на території російської федерації (записи №8 -10 трудової книжки №3961642); 14.03.2020 працює машиністом катка ТзОВ «АБС», з якого був увільнений на період військової служби за мобілізацією. Позивач проходить військову службу до даного часу.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач через свого представника звернувся до суду з цією позовною заявою.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають 4) військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Спірним у цій справі є те, що внаслідок не зарахування Відповідачем спірних періодів роботи, відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком.

У відповідності до положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та ст. 48 КЗпП основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У пунктах 1 та 2, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто трудовий стаж заявника підтверджується записами у трудовій книжці та питання про подання уточнюючих довідок, так само як і питання підтвердження трудового стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб, постає лише при тій умові, що в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Така позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 08.07.2021 № 638/14056/15-а, від 25.09.2018 у справі N 242/65/17, від 11.07.2019 у справі N 242/1484/17 та від 12.12.2019 у справі N 423/405/17, від 17.11.2021 № 242/5635/16-а.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1, 2 статті 4 Закону № 1058-ІV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

13 березня 1992 року укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 6 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди провадиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також території колишнього СРСР за час до набрання чинності даної Угоди.

Тобто Угодою передбачено перспективне та ретроспективне регулювання, зокрема правовідносин щодо врахування до трудового стажу для цілей обчислення пенсії стажу набутого на території держав-сторін Угоди до її підписання та на території СРСР.

Так, 24.02.2022 на офіційному веб-сайті МЗС України опубліковано заяву, згідно з якою Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

Згідно з листа МЗС України від 13.10.2022 № 72/11-612/1-81401, зазначено «Відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативноправових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 N? 376 (із змінами), повідомляємо, що після письмового повідомлення російській стороні про рішення української сторони розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, здійсненим у м. Мінську 14 лютого 1992 року, зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24 лютого 2022 року»

У відповідності до ст. 2 Віденської конвенції про консульські зносини від 24.04.1963 передбачено, що згода, дана на встановлення дипломатичних відносин між двома державами, означає, якщо інше не обумовлено, згоду на встановлення консульських відносин. Розрив дипломатичних відносин не спричиняє ipso facto розриву відносин консульських.

Згідно зі ст. 63 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.69 року передбачено, що розрив дипломатичних або консульських відносин між учасниками договору не впливає на правові відносини, встановлені між ними договором, за винятком випадків, коли наявність дипломатичних або консульських відносин потрібна для виконання договору.

У значенні п. «а» ст. 1 Конвенції, "договір" означає міжнародну угоду, укладену між державами в письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, у двох чи кількох зв`язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування.

Відтак розрив дипломатичних відносин не означає автоматичний розрив консульських відносин і автоматичну денонсацію міжнародних договорів між державами.

Згідно з постановою від 29 листопада 2022 р. № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Кабінет міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Ця постанова набула чинності 02.12.2022.

Проте у ст. 13 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що кожен учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди щодо цього учасника припиняється по спливу 6-місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цього Угоди не втрачають своєї сили і у разі її виходу з Угоди держави-учасниці, на території якої вони мешкають.

Згідно з листа МЗС України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 зазначено, що Відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), повідомляємо, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Тобто положення Угоди від 13 березня 1992 року втратили чинність з 19.06.2023.

Натомість спірний період роботи Позивача тривав з 01.07.2012 до 27.12.2019, тобто у період чинності Угоди.

Верховний Суд у постанові від 28 січня 2025 року, справа № 620/3530/22 сформував висновки про застосування норм права внаслідок виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначивши (п. 47-51): у Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. ...Не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї снлн і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди). Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів. Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв 'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне сформувати такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.

Варто зазначити, що записи №8 -10 трудової книжки Позивача № НОМЕР_6 про роботу у спірний період є чіткими, розбірливими, скріплені підписами і печатками підприємства, містять відповідні реквізити наказів про прийняття на роботу і звільнення.

Тому у Відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні стажу роботи Позивача у цей період.

Також, як слідує з розрахунку стажу (форма РС-право), Відповідачем враховано період строкової військової служби Позивача 29.10.1986 до 22.11.1988. Проте наступний зарахований період зазначено з 20.02.1989 до 02.09.1992 (робота газорізальником Смілянського машинобудівного заводу (запис 1-4, арк 2-4, трудової книжки №3961642), тобто Відповідачем не враховано стаж роботи Позивача 23.11.1988 - 19.02.1989 трактористом колгоспу «Дружба», після звільнення зі строкової військової служби.

Разом з тим, Позивач був виключений із членів колгоспу з 19.02.1989 (наказ №2 від 19.02.1989, запис №2, аркуш 2 трудової книжки № НОМЕР_5 ).

Тобто після завершення строкової військової служби (22.11.1988) Позивач продовжив працювати в колгоспі «Дружба» і був виключений з нього 19.02.1989.

Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року, справа №439/571/17 зазначив, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

А отже період з 23.11.1988 до 19.02.1989 підлягає зарахуванню до трудового стажу Позивача, оскільки підтверджений записом у трудовій книжці Позивача, яка має пріоритет над первинними документами.

Беручи до уваги, що Відповідачем враховано стаж Позивача тривалістю 22 роки 6 місяців 10 днів, а не врахований Відповідачем період становить 7 років 8 місяців 25 днів. Тобто включаючи врахований Відповідачем стаж, загальний стаж Позивача становить 30 років 3 місяці 5 днів, тому суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учасник бойових дій.

Резюмуючи викладене, суд висновує, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний орган діяв необґрунтовано та протиправно, з надмірним формалізмом, а відтак, рішення ГУПФУ в м. Києві підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відтак, з метою належного захисту порушених прав позивача суд вважає за доцільне також задовольнити позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачу дострокову пенсію за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Враховуючи, що Позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії 10.07.2025, тому необхідно зобов`язати Відповідача призначити Позивачу пенсію з цієї дати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Враховуючи, що Позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 241-246, 255, 258, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17 липня 2025 року № 230750003862.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 10.07.2025 призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, врахувавши до стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.07.2012 до 27.12.2019 машиністом катка Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобан»; та з 23.11.1988 до 19.02.1989 трактористом колгоспу «Дружба».

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 05.02.2026.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua