Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №580/3029/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року справа № 580/3029/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Черкашина М.В.,

представника позивача – Гайдая О.В. (за ордером у режимі відеоконференції),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді рапорту солдата ОСОБА_1 про надання направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії, службової характеристики для проведення медичного огляду та пакету інших необхідних документів для проходження ним медичного огляду за місцем його реєстрації;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапортів солдата ОСОБА_1 про направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії, службової характеристики для проведення медичного огляду та пакету інших необхідних документів для проходження ним медичного огляду за місцем його реєстрації.

Позов мотивований тим, що 04.12.2024 та 06.01.2025 позивачем було направлено на ім`я командира 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 рапорти на отримання з військової частини НОМЕР_1 направлення на медичний огляд військово-лікарської комісії; службову характеристику для проведення медичного огляду та пакет інших необхідних документів для проходження медичного огляду за місцем його реєстрації.

Однак, вказані рапорти не розглянуті, жодної відповіді від командування військової частини НОМЕР_1 стосовно прийнятого рішення командира по суті рапортів на адресу позивача не надходили, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження.

11.10.2025 відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначає, що враховуючи норми п. 6.1., п. 6.6. Положення № 402, право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК належить до дискреційних повноважень командира військової частини, реалізація яких залежить від надання військовослужбовцем (чи лікувальним закладом) медичних документів, з відповідною рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я про направлення цього військовослужбовця на ВЛК та мету проведення ВЛК. Таке направлення проводиться не за бажаним для позивача місцем його реєстрації, а за територіальним принципом (місцем знаходження військової частини, місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні військовослужбовця та місцем проведення відпустки).

Також, відповідач звертає увагу, що для вирішення питання про направлення командиром військової частини НОМЕР_1 позивача на медичний огляд ВЛК та його мету, позивачу слід звернутись до медичної роти військової частини НОМЕР_1 чи іншого лікувального закладу для отримання рекомендації лікаря про його направлення на медичний огляд ВЛК із зазначенням мети такого огляду. Після цього позивачу слід подати рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 із прикладанням копії вказаної рекомендації лікаря і тільки після цього по такому рапорту буде прийнято відповідне рішення.

17.10.2025 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем не спростовано факт неотримання рапортів позивача від 02.12.2024 та від 26.12.2024, отримання яких підтверджується трекінгом Укрпошти, які зберігаються протягом 6 місяців.

Усною ухвалою від 27.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач з 03.09.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

04.12.2024 позивач направив до відділення поштового зв`язку Укрпошта «Черкаси, 18008» рапорт від 02.12.2024, адресований Командиру 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в якому просив забезпечити надання можливості проходження військово-лікарської комісії за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ) з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, для чого видати у встановленому порядку направлення на медичний огляд ВЛК; службову характеристику для проведення медичного огляду ВЛК та пакет інших необхідних документів для проходження медичного огляду.

Відповідно до даних сайту АТ «Украпошта», відправлення №6502616449882 прийняте 04.12.2024 у відділенні потового зв`язку «Укрпошта» 65026 м. Одеса та вручене «За довіреністю» у відділенні потового зв`язку «Укрпошта» 18008 м. Черкаси.

Також, 06.01.2025 позивач направив на адресу: АДРЕСА_2 » рапорт від 26.12.2024, адресований Командиру зенітного ракетного взводу 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотання перед вищим командуванням щодо направлення солдата ОСОБА_1 , номер обслуги 2 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 на лікування, у зв`язку з хворобою на підставі рішення військово-лікарської комісії №2896 від 11.04.2024, а саме: акубаротравматичне ураження обох вух з ушкодженням обох барабанних перетинок, лікований оперативно (31.12.2023) двобічна меритопластика, двобічна посттравматична змішана приглухуватість зі сприйняттям ШМ до 3,0 на кожне вухо та швидко прогресуюче захворювання «Б 19.2, Психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного (канабіноїди, опіати) вживання наркотиків та алкоголю. Синдром залежності.» із подальшим проходженням військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до даних сайту АТ «Украпошта», відправлення №6502616480259 прийняте 06.01.2025 у відділенні потового зв`язку «Укрпошта» 65026 м. Одеса та 22.01.2025 повернулось відправнику у зв`язку із «Закінченням встановленого терміну зберігання» із відділення потового зв`язку «Укрпошта» 18008 м. Черкаси.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо розгляду по суті вказаних рапортів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі – Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.13 ст.2 Закону №2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України

Відповідно до частини 13 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі – Положення №402).

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

На підставі п.1.3. Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема:

визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;

визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням.

Питання медичного огляду військовослужбовців врегульовані Главою 6 Розділу II Положення №402.

Згідно з п.6.1 Глави 6 Розділу II Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Порядок реалізації права військовослужбовця на охорону здоров`я деталізовано у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).

Статтями 254-256 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.

Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Після огляду лікарем (фельдшером) хворі залежно від характеру хвороби направляються для лікування.

Хворі, яким призначене амбулаторне лікування, для приймання ліків і проведення інших лікувальних процедур, а також ті, що потребують консультації медичних спеціалістів, направляються до медичного пункту військової частини у дні і години, зазначені лікарем у книзі запису хворих.

Після одержання медичної допомоги військовослужбовці повертаються в розташування роти під командуванням інструктора з тактичної медицини або старшого. Старший команди передає книгу запису хворих черговому роти, який подає її командирові роти. За висновком лікаря (фельдшера), зазначеним у книзі запису хворих, і відповідним рішенням командира роти головний сержант роти віддає необхідні вказівки.

При цьому, відповідно до п.12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

На підставі п.14 Статуту внутрішньої служби із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Згідно з п.31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України затверджений наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року №531 (далі – Порядок №531).

Згідно з п.2 Розділу 1 Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

На підставі п.п.1, 2, 3 Розділу 2 Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.

Відповідь на усний рапорт надається усно.

Згідно з п.п.1, 2 Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що у разі погіршення стану здоров`я військовослужбовець зобов`язаний особисто повідомити про це безпосереднього начальника, який направляє його до медичного пункту.

Саме лікар за результатами огляду, вивчення скарг та анамнезу приймає кваліфіковане рішення про направлення хворого на стаціонарне лікування до медичних закладів або, за наявності підстав, ініціює питання про направлення на медичний огляд ВЛК.

Отже, підставою для прийняття командиром управлінського рішення про направлення підлеглого військовослужбовця на позачерговий медичний огляд ВЛК є наявність відповідної фахової рекомендації лікаря (начальника медичної служби частини). Така рекомендація надається виключно за результатами безпосереднього огляду або лікування військовослужбовця.

Командир військової частини є військовою посадовою особою, яка, як правило, не має спеціальної медичної освіти та відповідної кваліфікації, а тому об`єктивно позбавлена можливості самостійно оцінювати стан здоров`я підлеглого, встановлювати діагнози та наявність медичних показань для направлення на ВЛК.

Суд зазначає, що визначення наявності медичних підстав для направлення на ВЛК є дискреційним повноваженням відповідних посадових осіб (лікарів та командирів), яке реалізується у встановленому законом порядку.

Отже, направлення військовослужбовця на ВЛК відбувається за встановленою процедурою, яка включає:

- особисте звернення військовослужбовця безпосереднього начальника;

- направлення військовослужбовця до медичного пункту/підрозділу;

- огляд лікаря;

- лікування;

- прийняття рішення про направлення на ВЛК (у разі потреби).

У той же час, як установлено судом, позивач особисто до безпосереднього начальника з приводу стану свого здоров`я не звертався, а рапорти на ВЛК, у порушення вищевказаних норм, були направлені засобами поштового зв`язку.

Також суд встановив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2025 №6045 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 », згідно доповіді 04/05/1 від 04.05.2025 від командира зенітного ракетного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 встановлено, що 03.05.2025 в ході вечірньої перевірки особового складу було виявлено, що солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишній номер обслуги 2 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , не з`явився в тимчасовому пункті перебування 1 механізованого батальйону населеного пункту АДРЕСА_3 . На телефонні дзвінки не відповідає, місцезнаходження невідоме. Що стало причиною самовільного залишення військової частини не відомо. Пошукові дії результату не дали.

У зв`язку із цим, за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11,12,14,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом “в” статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України “Сувора догана” на солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнього номера обслуги 2 зенітного ракетного відділення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Заступнику командира 1 механізованого батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 доручено підготувати проект повідомлення про кримінальне правопорушення стосовно причин та умов, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України солдатом ОСОБА_1 , та надіслати повідомлення про кримінальне правопорушення разом з копіями матеріалів службового розслідування до органів досудового розслідування.

Отже, вказані вище рапорти про направлення на ВЛК направлені позивачем в період самовільної відсутності на службі.

Відсутність позивача на службі без поважних причин (самовільне залишення частини), на переконання суду, перешкоджає вирішенню питання наявності підстав направлення позивача на ВЛК, оскільки відсутня можливість вчинення дій, напряму передбачених вимогами Статуту внутрішньої служби, зокрема огляд лікаря медичного підрозділу.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача в частині прийняття рішення про направлення на ВЛК з огляду на допущення позивачем вищевказаних порушень щодо порядку звернення, а також самовільне залишення частини.

Тому суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов`язок розгляду по суті направлених поштою рапортів позивача про направлення на ВЛК.

Решта доводів позивача, зокрема, щодо стану його здоров`я, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а судові витрати – розподілу згідно зі ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (67241, Одеська обл., Болградський р-н, с. Петрівка, РНОКПП НОМЕР_3 );

2) відповідач – військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення виготовлено 19.01.2026.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ