Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №560/13427/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/13427/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправними відмову військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України у задоволенні рапорту та неприйняття рішення про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" та зобов`язати відповідачів прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, інвалідом II групи.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 02.04.2025 подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Листом від 13.04.2025 відповідач повідомив про відмову у звільненні з військової служби, оскільки наданий висновок від 25.03.2025 про потребу постійного стороннього догляду ОСОБА_2 (матері) не є належним документом, що підтверджує вказану підставу. Крім того, зазначив, що саме МСЕК мала визначити потребу у постійному догляді. Також зазначив, що до рапорту не додані документи про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи з інвалідністю або їх потребу у постійному догляді. Вважає протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 , оскільки надав необхідні документи, які підтверджують постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю I групи та є єдиною особою, хто може здійснити такий догляд. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалами від 04.08.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд заяву про забезпечення позову повернув ОСОБА_1 без розгляду, позовну заяву залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що оскільки матері позивача встановлена інвалідність, то саме МСЕК мала б визначити для неї потребу у постійному догляді. Вважає, що нормативно-правові акти, які регулювали порядок та підстави встановлення особі інвалідності станом на дату видачі відповідних документів матері позивача, з 01.01.2025 втратили чинність. На дату подання позивачем рапорту, а також станом на сьогодні, такі питання врегульовані Постановою Кабінету міністрів України від 15.11.2024 № 1338. Разом з тим, при оцінюванні уповноваженими органами повсякденного функціонування особи підстави та класифікація основних видів порушення функцій організму, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості, критерії встановлення особі інвалідності, розмежування ознак для віднесення заявників до тієї чи іншої групи осіб з інвалідністю, та пов`язане із цим надання рекомендацій (нагляд, догляд, допомога) не змінилися. Тому вважає обґрунтованою правову позицію, що для осіб, яким встановлено інвалідність, висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду визначає МСЕК. Виняток становлять лише особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яким висновок про необхідність постійного догляду може надаватись ЛКК закладу охорони здоров`я. Додані позивачем до рапорту висновки ЛКК від 25.03.2025 про потребу постійного стороннього догляду для матері та батька позивача не є належними документами, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду, оскільки не відповідає жодній із форм для висновків, затверджених Міністерством охорони здоров`я України, не містить посилання на підзаконний нормативно-правовий акт, яким затверджена його форма, не містить вказівки з урахуванням яких законодавчих приписів видані. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

02.04.2025 позивач подав рапорт до військової частини НОМЕР_1 про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або з інших поважних причин, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ( ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

До рапорту долучив: копію паспорта, паспорта ОСОБА_2 , паспорта ОСОБА_3 , висновку ЛЛК від 25.03.2025, виданої ОСОБА_3 , довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 938905 від 23.05.2024, висновку ЛЛК від 25.03.2025, виданої ОСОБА_2 , витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , довідку про склад сім`ї від 24.03.2025; заяви ОСОБА_2 від 24.03.2025 №49; заяви ОСОБА_2 від 24.03.2025 №50; свідоцтва про народження ОСОБА_1 , військового квитка ОСОБА_1 , заяви ОСОБА_2 від 19.03.2025; листа від 21.03.2024 № 236/31.1-40, акт про встановлення факту здійснення постійного догляду від 26.03.2025.

Листом від 13.04.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відмову у задоволенні рапорту. Відповідач зазначив, що до рапорту про звільнення не додані належні документи про потребу у постійному догляді для особи з інвалідністю, про відсутність у матері інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення та не додані документи, що підтверджують потребу у постійному догляді членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. Водночас, до рапорту долучені документи про наявність у матері чоловіка ОСОБА_3 .Проте, документи, що підтверджують наявність інвалідності у чоловіка та належних документів про потребу у постійному догляді, до рапорту не долучені. Наданий висновок від 25.03.2025 про потребу постійного стороннього догляду для ОСОБА_3 не є належним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

За змістом підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, обов`язковою умовою для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII є документальне підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за матір`ю, як особою з інвалідністю II групи, за умови якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №938905 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з 23.05.2024.

До рапорту позивач також долучив висновок ЛКК від 25.03.2025 №78/2 про те, що ОСОБА_3 (батько) потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до пункту 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18.09.2020 № 2136, медичний висновок - це електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

Форма Висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної допомоги з догляду на професійній основі (№080-4/0) та Інструкція з його заповнення затверджені Наказом Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" №407 від 09.03.2021, на виконання Закону України "Про соціальні послуги” та Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (далі - Порядок №859).

Згідно з пунктом 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

У постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 Верховний Суд зазначив, що повноважень ЛКК закладу охорони здоров`я, віднесені, зокрема, формування висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Висновок ЛКК від 25.03.2025 №78/2 про потребу батька позивача ОСОБА_3 (батько) у постійному сторонньому догляді за своєю формою не відповідає вимогам Наказу Міністерства охорони здоров`я "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" №407 від 09.03.2021.

Разом з тим, рішенням від 21.02.2025 у справі №560/16515/24 Хмельницький окружний адміністративний суд встановив, що потреба матері позивача в постійному догляду підтверджується доказами.

Зазначена обставина не врахована відповідачем під час розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Рішення, оформлене листом від 13.04.2025, про відмову позивачу у звільненні з військової служби, прийняте без врахування усіх обставин, зокрема, тих, що на час розгляду рапорту вже встановлені судовим рішенням, суд вважає таким, що не відповідає зазначеним вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, позовні вимоги про скасування зазначеного рішення слід задовольнити.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", суд враховує таке.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Позивач не надав суду докази долучення до рапорту висновки ЛКК форми №080-4/о про потребу його батька та матері у постійному сторонньому догляді.

Відсутність цих висновків під час розгляду рапорту позивача про звільнення не підтверджується листом від 13.04.2025 та не заперечується позивачем.

Отже висновки ЛКК форми №080-4/о про потребу його батька та матері у постійному сторонньому догляді, наявність яких є обов`язковою умовою для виникнення права на звільнення військовослужбовця на підставі підпункту г пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач не надавав відповідачу до рапорту про звільнення.

Ненадання позивачем зазначених документів свідчить про невиконання позивачем усіх умов, визначених підпунктом г пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" прийняття відповідачем про звільнення позивача з військової служби.

Відповідно, відсутні підстави для застосування судом способу захисту, визначеного частиною 4 статті 245 КАС України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність відмови щодо звільнення позивача з військової служби. Тому позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом від 13.04.2025 №3523, у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служби" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, інвалідом II групи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя О.К. Ковальчук