Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №560/17035/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/17035/25

РІШЕННЯ

іменем України

05 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000190/2 від 21.08.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000506 від 21.08.2025.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що ним до митного оформлення була подана електронна митна декларація щодо товарів, митна вартість яких визначалась за ціною договору (контракту), а також відповідний пакет документів. За результатами перевірки митним органом було прийняте рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів. Підставою прийняття спірних актів є неподання декларантом документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відповідно до вимог п. 3, п. 4 статті 53 Митного кодексу України. Позивач вважає, що рішення та картка відмови є неправомірними та підлягають скасуванню, адже, на думку декларанта, митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджували числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідач подав відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та чинним законодавством України. Під час перевірки правильності визначення митної вартості у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо задекларованої позивачем митної вартості товарів, відтак були прийняті оскаржені рішення і картки відмови, які митний орган вважає правомірними та обґрунтованими.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінюючи правомірність спірного рішення та картки відмови, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів ( ст. 246 МКУ).

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994, до якої приєдналась Україна. Відповідно до статті 1 МКУ якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Статтею VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Частиною 2 статті VII Генеральної угоди визначено, що:

a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості,

b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або і) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту,

c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту Ь) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або

недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У випадку якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У випадку застосування першого (основного) методу визначення митної вартості, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Стаття 64 МКУ передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Згідно з частиною 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують

числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Статтею 54 МКУ передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Глава 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України № 476 від 01.07.2021 (далі - Методичні рекомендації №476) передбачає, що робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом:

- перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення;

- перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення;

- перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування;

- перевірка документів, що містять відомості про страхування;

- перевірки включення/не включення складових митної вартості;

- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; - вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» .

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО «Інспектор»).

Згідно зі змістом глави 5 Методичних рекомендацій №476 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватись, серед іншого, такі джерела інформації як: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація отримана з мережі Інтернет.

Митні органи мають право витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Водночас, витребувати необхідно саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не усі, що передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніви у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16)

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

30.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ПОБУТ ПОСТАЧ” (покупець) та компанією "TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD" (продавець, постачальник) був укладений контракт купівлі-продажу №30/04/25-3, відповідно до якого продавець зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах контракту. Згідно з п. 2.1 контракту ціна на товар встановлена в іноземній валюті - доларах США (US dollar) Умови поставки відповідно до п. 3.1 контракту визначаються у інвойсах на кожну партію товару, якщо інше не буде обумовлено в додаткових контрактах, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів “Інкотермс” (2020). Згідно з умовами п. 3.2 контракту постачальник зобов`язується надати покупцю наступні документи: сертифікат відповідності, інвойс, пакувальний лист, експортну декларацію.

21.08.2025 до митного оформлення було подано електронну митну декларацію ІМ40 ДЕ 25UA400040019868U4 (далі також МД ) на партію товарів (дитячі іграшки)

У вказаній митній декларації митну вартість задекларованої партії товарів було визначено позивачем за першим (основним) методом визначення митної вартості шляхом додавання до фактурної вартості оцінюваних товарів у розмірі 718353,68 грн. (17360,68 дол. США) витрат на транспортування до митного кордону України в сумі 108534 грн.

До митної декларації були надані наступні товаросупровідні документи:

- контракт купівлі-продажу №3/04/25-3 від 30.04.2025;

- інвойс №2530 від 18.06.2025;

- декларація про походження товару №2530 від 18.06.2025;

- заявка №39 від 20.08.2025;

- договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025;

- протокол узгодження розбіжностей від 05.05.2025;

- довідка про транспортні витрати №477961 ід 20.08.2025;

- рахунок №LS-4670698 від 20.08.2025;

- автотранспортна накладна №477961 від 19.08.2025;

- довіреність б/н від 01.05.2025.

За вказаною митною декларацією автоматизованою системою управління ризиками (АСУР) генеровані ризики. Під час перевірки правильності визначення митної вартості оцінюваного товару у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів.

В результаті опрацювання документів, поданих згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ, митним органом виявлені розбіжності, що, на думку відповідача, впливали на правильність визначення митної вартості, а також ознаки відсутності/ невключення окремих складових митної вартості товару, зокрема вартості страхування; заявлений рівень митної вартості товарів 1 - 8 не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби; до митного оформлення не надано замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, в наданому рахунку - фактурі на товарно-експедиційні витрати передбачена експедиційна винагорода, яка не включена до складових митної вартості; витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування по території України, що ставить під сумнів достовірність складових митної вартості товарів; умови оплати за транспортування вантажу, визначені заявкою на перевезення, не відповідають умовам оплати відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до Договору про транспортно - екпедиторське обслуговування.

З огляду на це, митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000506 від 21.08.2025 та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000190/2 від 21.08.2025.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до позиції Верховного Суду, відображеної у постановах від 12.07.2022 у справі №814/2172/16, від 18.08.2021 у справі №821/1050/17, рівень митної вартості імпортованого товару, який формально нижчий від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, як і не може бути достатньою самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом. Факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більшою, ніж заявлена декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16 інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визнання митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі митного органу відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, та чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, відтак які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що до митного оформлення позивач надав документи, передбачені ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, які містили необхідні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України.

Так, наданими митниці документами підтверджуються числові характеристики складових митної вартості: фактурної вартості товарів 718353,68 грн., що підтверджується інвойсом №2530 від 18.06.2025, транспортних витрат, які складаються з вартості міжнародного перевезення за межами державного кордону України на суму 50000 грн. та транспортно - експедиторського обслуговування за межами державного кордону України на суму 58534 грн.

З метою підтвердження вартості транспортування декларантом до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати №477961 від 20.08.2025 та рахунок фактуру №LS-4670698 від 20.08.2025, з яких вбачається, що вартість міжнародного автоперевезення за межами митного кордону України до пункту пропуску Ягодин становить 50000,00 грн. Митним органом не надано доказів, які б свідчили про недостовірність зазначених числових значень.

Посилання митного органу на невідповідність умов оплати транспортних послуг, визначених у заявці на перевезення, умовам оплати, передбаченим протоколом узгодження розбіжностей до договору транспортно-експедиторського обслуговування, не може бути підставою для обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої митній вартості. Заявка на перевезення за своєю правовою природою є організаційно-інформаційним документом і не встановлює грошових зобов`язань сторін, тоді як умови оплати визначаються договором, інвойсом, та їх невід`ємними додатками.

Відповідач не спростував належними доказами достовірність цих числових значень складових митної вартості, які були чітко визначені у наданих до митного оформлення документах, не встановив ознаки підробки документів або відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.

Вказані митним органом копія експортної декларації країни відправлення, замовлення не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару у розумінні статті 53 МК України. Проформа-інвойс за своєю правовою природою є попереднім рахунком, який оформлюється як комерційна пропозиція або як рахунок на попередню оплату та відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України подається до митного оформлення у випадку, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу.

Оскільки у спірних правовідносинах задекларований товар є об`єктом купівлі-продажу, декларантом до митного оформлення було подано саме рахунок - фактуру (інвойс) №2530 від 18.06.2025 року, який підтверджує ціну товару.

Товар поставлявся на умовах CIF (Incoterms 2020), що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати передбачає включення витрат на страхування до ціни товару та покладення обов`язку їх оплати на продавця. За таких умов митна вартість товару не підлягає збільшенню на суму витрат на страхування, що узгоджується з положеннями частини десятої статті 58 МК України.

Зважаючи на зазначене, сумніви митного органу фактично спростовуються наданими декларантом до митного оформлення документами та безпосередньо умовами контракту.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, згідно з ч. 1 статті 57 Митного кодексу України здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач використав інформацію з бази даних митного органу щодо оформлення подібних товарів, тобто виходив не зі змісту конкретних первинних документів, наданих декларантом, а з відомостей щодо інших поставок, які, відповідно, супроводжувались іншими документами.

Посилання відповідача на те, що до митної вартості не було включено 1055 грн. експедиторської винагороди, суд оцінює критично, адже вказана числова складова, якби і мала бути включена до митної вартості, не могла вплинути на збільшення митної вартості та рівень проведеного коригування у тому обсязі, у якому це було зроблено відповідачем.

Зважаючи на викладене, суд не погоджується з тим, що документи, подані позивачем до митного оформлення, не містили підтверджених числових значень складових митної вартості.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач під час митного оформлення надав документи, які ідентифікували оцінювані товари, містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору (контракту) згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України. У митного органу, враховуючи зазначене, не було достатніх підстав для висновку про непідтвердження числових значень складових митної вартості.

Протилежне відповідачем належними доказами не доведено.

Відтак, судом зі змісту наданих до митного оформлення документів не встановлені такі розбіжності або недоліки документів, які б перешкоджали митному органу підтвердити митну вартість товару за обраним декларантом основним методом або спростувати сумніви щодо достовірності визначення митної вартості за цим методом.

Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18 зазначив, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом резервного методу.

Водночас відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не обґрунтував належними доказами, чому митна вартість була визначена ним саме у такому розмірі, які складові вплинули на формування цієї вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого була взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про недотримання вимог статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості рішень.

Враховуючи це суд вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови не є обґрунтованими та підлягають скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 21.08.2025 №UA400000/2025/000190/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000506 від 21.08.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» судовий збір в розмірі 4844,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05 лютого 2026 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 45790610)

Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 43997560)

Головуючий суддя І.С. Козачок