Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №460/20693/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2026 року м. Рівне№460/20693/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук Віктор Сергійович,

відповідача: представник Іващук Тетяна Миколаївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємц ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (відповідач, ГУ ДПС у Рівненській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 19400/17000705-22 від 29.10.2025.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області 06.10.2025 проведено перевірку господарської одиниці - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 та складено Акт фактичної перевірки від 08.10.2025, реєстраційний № 16975/Ж5/17-00-07-05-17/3048216877. На підставі вказаного акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 29.10.2025 № 19400/17000705-22, яким на позивача накладено фінансові санкції на суму 256536,00 грн. (далі – також спірне/оскаржуване ППР). Позивач не погоджується із викладеними в акті фактичної перевірки висновками, вважає, що оскаржуване ППР є протиправним та незаконним, оскільки він не допустив жодних порушень податкового законодавства, тож у посадових осіб податкового органу була відсутня підстава для проведення фактичної перевірки і, як наслідок, складення акта фактичної перевірки та винесення спірних ППР. Позивач насамперед відзначає, що як слідує зі змісту наказу на проведення перевірки, правовою підставою її проведення є, зокрема підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, однак жодних документів, які б підтверджували наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, а отже про підставу проведення перевірки контролюючим органом не надано ФОП ОСОБА_1 ні безпосередньо перед проведення перевірки, ні під час її проведення. У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). Отже, у зв`язку із цим, за встановлення протиправності дій податкового органу щодо призначення та проведення перевірки без законних на те підстав, позивач уважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є незаконним та підлягають скасуванню. По суті правопорушень, позивач зазначає, що 06.10.2025 року у ході перевірки ГУ ДПС у Рівненській області за місцем здійснення господарської діяльності були наявні усі первинні бухгалтерські документи у яких зазначено повну інформацію про куплений товар з сумами. Позивач стверджує, що документами, які підтверджують облік і походження товарів є як Форма ведення обліку товарних запасів, так і первинні документи. У спірному випадку платником податків були надані належні документи, в тому числі, але не виключно, форми ведення обліку товарних запасів, видаткові накладні, які беззаперечно підтверджують факт ведення обліку товарних запасів та їх походження, відтак, спростовують висновки податкового органу щодо реалізації необлікованих в установленому законом порядку товарів. Із цих підстав, є безпідставним, протиправним і таким, що порушує права платника податків неврахування інспекторами електронної форми обліку товарних запасів та видаткових накладних, які є належними, допустимими і достатніми доказами на підтвердження ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства та походження товарних запасів. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача було отримання від ДПС України листа від 19.08.2025 № 20231/7/99-00-07-03-03-07 про вжиття відповідних заходів податкового контролю та організації і проведення фактичних перевірок. Відповідач стверджує, що формулювання підстави проведення перевірки не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі, що і було дотримано при оформлені наказу від 30.09.2025 №2539-п. За наведених обставин відповідач уважає, що у ГУ ДПС в Рівненській були підстави для проведення фактичної перевірки позивача та стверджує про відсутність порушень підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що унеможливлює скасування оскаржуваного ППР з підстав порушення процедури призначення фактичної перевірки. Проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарів, відповідач зазначає, що позивачем не надано на початок перевірки жодного документу первинного бухгалтерського обліку, що свідчить про неналежне виконання позивачем обов`язку надання їх контролюючому органу на початок проведення перевірки. Відповідач вказує, що наявність у позивача документів, без належного ведення (заповнення) Типової форми, не свідчить про облік товарних запасів. Відповідач відзначає, що статтею 20 Закону № 265/95 передбачена відповідальність не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів. Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що є у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції. При цьому зазначеним Законом було уведено обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів. Що у спірній ситуації і мало місце, оскільки ці документи були відсутні на початок проведення перевірки, про що було зазначено в акті фактичної перевірки.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях, просила у його задоволенні відмовити.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 24 листопада 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.12.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 460/20693/25 в межах визначеного Кодексом адміністративного судочинства України строку, до 10:00 год. 22 грудня 2025 року.

Ухвалою суду від 22.12.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 460/20693/25 в межах визначеного Кодексом адміністративного судочинства України строку, до 11:00 год. 05 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 05.01.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2026.

Ухвалою суду від 21.01.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, у розгляді справи було оголошено перерву до 02.02.2026 на 11:30 год.

У судовому засіданні 02.02.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.06.2025 та здійснює підприємницьку діяльність за видами економічної діяльності (КВЕД): 47.99 Iншi види роздрібної торгівлі в неспецiалiзованих магазинах; 47.19 Iншi види роздрiбної торгiвлi в неспецiалiзованих магазинах; 69.20 Дiяльнiсть у сферi бухгалтерського облiку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 47.91 Роздрiбна торгiвля, що здiйснюється фiрмами поштового замовлення або через мережу Iнтернет; 46.90 Неспецiалiзована оптова торгiвля; 63.11 Оброблення даних, розмiщення iнформацiї на веб-вузлах i пов`язана з ними дiяльнiсть; 62.02 Консультування з питань iнформатизацiї; 62.09 Iнша дiяльнiсть у сферi iнформацiйних технологiй i комп`ютерних систем; 82.11 Надання комбiнованих офiсних адмiнiстративних послуг; 82.19 Фотокопiювання, пiдготування документiв та iнша спецiалiзована допомiжна офiсна дiяльнiсть; 47.89 Роздрiбна торгiвля з лоткiв i на ринках iншими товарами; 47.41 Роздрiбна торгiвля комп`ютерами, периферiйним устаткованням i програмним забезпеченням у спецiалiзованих магазинах; 46.42 Оптова торгiвля одягом i взуттям.

Позивач перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Рівненській області .

30.09.2025 ГУ ДПС у Рівненській області видано наказ №2539-п «Про проведення фактичної перевірки» на підставі пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 1 якого вирішено провести з 30.09.2024 фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: вул. Соборна, 289-Б, м. Рівне, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за період діяльності відповідно до статті 102 Податкового кодексу України, з 30.09.2024 по дату закінчення перевірки, тривалістю не більше 10 діб.

Підставою для проведення перевірки стала доповідна записка управління податкового аудиту від 30.09.2025 №3916/17-00-07-05-10, зокрема, що на виконання листа ДПС України від 19.08.2025 №20321/7/99-00-07-03-03-07 щодо діяльності ТОВ «ММ Дніпро-М» (код ЄДРПОУ 41609173), яку сформувало Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, для врахування при організації заходів податкового контролю.

У період з 06.10.2025 по 08.10.2025 на підставі наказу від 30.09.2025 №2539-п та направлень на перевірку від 30.09.2025 №4550/Ж3/17-00-07-05-15, №4549/Ж3/17-00-07-05-15 уповноваженими особами ГУ ДПС у Рівненській області було проведено фактичну перевірку господарського об`єкту магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки посадові особи ГУ ДПС у Рівненській області, склали акт фактичної перевірки від 08.10.2025, реєстраційний №16975/Ж5/17-00-07-05-17/3048216877, згідно із яким у процесі перевірки встановлені порушення:

п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме перевіркою встановлений факт не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: в магазині «Дніпро-М», за адресою: вул. Соборна, 289-Б, м. Рівне, відсутні документи на технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному обслуговуванню згідно акту зняття залишків на загальну суму 256 536,00 грн., тобто документи первинного бухгалтерського обліку на придбання та/або походження товару. Також на момент перевірки відсутня форма обліку товарних запасів, в якій зазначається інформація про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів.

На підставі акту фактичної перевірки від 08.10.2025 №16975/Ж5/17-00-07-05-17/3048216877 ГУ ДПС у Рівненській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 29.10.2025 №19400/17000705-22, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону № 265/95 застосувало до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 256536,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано рекомендованим листом з повідомленням на адресу платника податків: АДРЕСА_2 , який отримав позивач особисто 31.10.2025.

Уважаючи податкове повідомлення-рішення №19400/17000705-22 від 29.10.2025 протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Щодо правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Одним із видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

Так, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

Водночас попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд звертає увагу на правове формулювання норми пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

У постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію у подібних правовідносинах, зокрема:

«Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки».

Матеріалами справи підтверджено, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача була доповідна записка управління податкового аудиту від 30.09.2025 №3916/17-00-07-05-10, зокрема, що на виконання листа ДПС України від 19.08.2025 №20321/7/99-00-07-03-03-07 щодо діяльності ТОВ «ММ Дніпро-М» (код ЄДРПОУ 41609173), яку сформувало Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, для врахування при вжитті відповідних заходів податкового контролю та організації і проведення фактичних перевірок в частині застосування платниками податків наявних інформаційно-комунікаційних систем ДПС.

У аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що наказ ГУ ДПС у Рівненській області від 30.09.2025 №2539-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » містить відомості, зокрема, про:

- мету перевірки – здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками;

- вид перевірки – фактична перевірка;

- підстави для проведення перевірки – підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (порушення порядку проведення розрахунків);

- об`єкта, перевірка якого проводитиметься, – магазин «Дніпро-М» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 289-Б.

Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд уважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.

У зв`язку з цим суд оцінює критично та відхиляє покликання позивача на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки.

Щодо виявленого під проведення фактичної перевірки позивача порушення суд зазначає таке.

Відповідно до приписів пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розділ ІІ Закону № 265/95 урегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95 унормована приписами розділу V цього Закону.

Стаття 20 Закону № 265/95 передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, обов`язок суб`єкта господарювання, передбачений пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95, полягає у веденні в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійсненні продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Водночас вказаною нормою права визначено, що на початок проведення перевірки суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). У разі невиконання суб`єктом господарювання зазначених обов`язків до нього застосовується фінансова санкція на підставі статті 20 Закону № 265/95.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496.

У Порядку № 496 терміни вживаються в таких значеннях:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;

товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Під час ведення обліку товарних запасів у паперовій формі записи у Формі обліку виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою (пункт 7 розділу ІІ Порядку № 496).

За змістом пунктів 9 - 11 Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні:

1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;

2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;

3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

У цій справі суд встановив, що на початок проведення фактичної перевірки та у ході проведення перевірки за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , були наявні долучені до матеріалів справи форма ведення обліку товарних запасів та документи, які підтверджують походження товарів за місцем їх реалізації, а саме видаткові накладні за період з 19.09.2025 по 08.10.2025. Вказані обставини підтверджуються змістом вказаних документів та датою їх оформлення.

Водночас запитом про надання документів від 06.10.2025 посадові особи контролюючого органу зобов`язали позивача надати документи, що становлять предмет перевірки до 12 год. 00 хв. 07.10.2025, а саме:

документи, що підтверджують право користування господарською одиницею;

договір з банком на еквайрингове підключення;

банківські виписки по еквайрингу в розрізі трансакцій по даті і часу за період з 18.09.2026 по 06.10.2025;

накази (трудові договори) про прийняття на роботу найманих працівників.

Вказані документи були надані позивачем для посадових осіб контролюючого органу. Жодного акту про відмову у наданні ФОП ОСОБА_1 витребуваних документів контролюючим органом не складено.

Разом з тим, у акті фактичної перевірки від 08.10.2025 №16975/Ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 контролюючий орган, попри наявні та надані позивачем документи, вказав, що ФОП ОСОБА_1 не надано первинних документів щодо отримання (надходження) товару у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, зробивши на підставі цього висновок про порушення позивачем встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які необліковані у встановленому порядку та за встановленою формою.

Суд критично оцінює такий висновок ГУ ДПС у Рівненській області, оскільки за змістом приписів Порядку № 496 документами, які підтверджують облік та походження товарів, є Форма ведення обліку товарних запасів, як в паперовій так і в електронній формі, та первинні документи.

Своєю чергою, первинними документами згідно з Порядком № 496 є опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

У розглядуваній ситуації у позивача у магазині «Дніпро-М» за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 289-Б, як вже зазначено судом вище, були наявні документи, що підтверджують облік та походження товарів, а саме форма ведення обліку товарних запасів та видаткові накладні за період з 19.09.2025 по 08.10.2025.

Жодних зауважень щодо змісту, форми цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив, оскільки залишив їх поза увагою.

Водночас суд встановив, що форма ведення обліку товарних запасів та видаткові накладні за період з 19.09.2025 по 08.10.2025 містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (постачальник – ТОВ «КТ Україна» (ЄДРПОУ 37682336), покупець – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), дати проведення операцій купівлі товарів, найменування, кількість та вартість товару (найменування та вартість кожної окремої одиниці товару чітко зазначені у видаткових накладних).

Тобто, вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком № 496.

З урахуванням наведеного суд уважає, що наявні у позивача під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку № 496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.

Своєю чергою, податковий орган, ігноруючи наявні у позивача документи та стверджуючи про неподання та відсутність первинних документів щодо отримання (надходження) товару (прихідні) не вказав у запиті про надання документів позивачем про необхідність їх надання.

У відзиві на позовну заяву відповідач відзначає, що первинними є ті документи, які передбачені Порядком № 496.

Суд цього не заперечує, утім, відзначає, що за приписами вказаного Порядку до первинних належать, зокрема, й інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

У спірній ситуації такі документи, як встановив суд вище, були наявні у позивача, проте безпідставно проігноровані контролюючим органом.

З огляду на те, що наявні у позивача під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку № 496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.

Крім того, суду слід зазначити, що пункт 70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».

Контролюючим органом у ході фактичної перевірки не вчинено дій для отримання документів у підтвердження чи спростування обставин наявності складу порушення передбаченого ст.20 Закону № 265/95-ВР, чим самим порушено такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

Так, як було зазначено судом, згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) , за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вищевказаної норми визначає кілька правових підстав для застосування фінансової санкції:

реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

З наведеної, слідує, що для того щоб застосування відповідальності за порушення ст. 20 Закону було правомірним, обов`язково має бути наявний однин із елементів склад порушення - реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку. І лише у поєднанні із іншим елементом порушення не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, таке порушення вважатиметься вчиненим.

Диспозиція норми статті 20 указаного закону передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Натомість у цьому випадку відсутні правові підстави для застосування до платника податків фінансової санкції у заявленому ДПС розмірі на підставі цієї норми законодавства, оскільки всі товари, які знаходились в магазині, офіційно отримані платником податків за відповідними видатковими накладними.

Разом із тим, як свідчить відомості внесенні до акту перевірки, контролюючим органом не було встановлено обставини щодо яких саме необлікованих товарів мала місце реалізація, або які саме документи, що підтверджують облік таких товарів, вимагалося контролюючим органом та не було надано позивачем .

Не було ж також і встановлено й іншого ж елементу такого порушення - здійснення реалізації товару, а ні в акті перевірки, а ні в матеріалах справи таких обставин контролюючим органом встановлено не було.

За таких умов, суд наголошує, що твердження контролюючого органу, щодо відсутності у позивача документів, які підтверджують ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем реалізації, та відсутності будь-яких документів, що підтверджують походження товару, на технічно складні побутові товари, не кореспондує фактичним даним акту перевірки та доданим до нього документам.

Відтак, з наведеного слідує, що якщо жоден із представлених доказів не свідчить, що мало місце реалізація позивачем необлікованих товарів або ж наявності таких товарів у місці їх продажу, то висновок контролюючого органу щодо наявності усіх елементів складу відповідного правопорушення, є передчасним, адже за відсутності доказів здійснення реалізації необлікованого товару або ж наявності такого товару у місці продажу, що належать позивачу, то застосування штрафних санкцій за порушення ст. 20 Закону, за умови відсутності одного із обов`язкових елементів такого порушення, є очевидно протиправним.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд уважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 повністю спростовується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що правові підстави для притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону № 265/95 відсутні.

За цих обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 29 жовтня 2025 року № 19400/17000705-22 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 256536,00 грн., не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А інші доводи та заперечення учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2565,36 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 2565,36 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми "С" №19400/17000705-22 від 29.10.2025.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2565 (дві тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 36 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 05 лютого 2026 року

Суддя Д.П. Зозуля