Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №340/3744/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року справа № 340/3744/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – Відділ), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – Служба) про визнання протиправними дій і рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду зі заявою до Відділу про визнання протиправними дій і постанови від 20 травня 2025 року щодо застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

06 червня 2025 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.29-30).

18 червня 2025 року суд залучив Службу до участі у справі, як співвідповідача (а.с.57-58).

Позивачка пояснила, що перевезення товару здійснював чоловік в межах її господарської діяльності.

Під час перевірки водій надав документи, що супроводжували вантаж (видаткові накладні).

Служба заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.33-37).

Пояснила, що Відділ є її структурним підрозділом і не може бути відповідачем.

Зазначила, що під час перевірки водій не надав товарно-транспортну накладну або інший, належним чином складений, документ на вантаж.

Відділ не подав відзиву на позов, будучи належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі (а.с.31).

20 жовтня 2025 року суд забезпечив позов, зупинивши стягнення на підставі постанови Відділу (а.с.73-75).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Встановлені факти і обставини, що стали підставами звернення до суду.

Так, 11 квітня 2025 року під час перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом інспектори Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті зупинили автомобіль марки MAN № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 на автодорозі Н-23 Кривий Ріг – Кіровоградське Шосе 4-А (а.с.48 (на звороті)).

Водій надав видаткові накладні від 10 і 11 квітня 2025 року №№11046, 11176 (а.с.22-23).

Служба визнає надання водієм під час перевірки видаткових накладних (а.с.33-37).

Згідно змісту видаткових накладних постачальником є Panfilov&company, а покупцем – ОСОБА_2 .

У видаткових накладних, які надав водій, відсутні підписи продавця і покупця (а.с.22-23).

Водій перевозив продукти харчування на значні суми, які реалізує позивачка в межах підприємницької діяльності (а.с.95-96).

Основним видом її діяльності є роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (а.с.48).

Товар замовляла ОСОБА_1 телефонним зв`язком (а.с.95-96).

Транспортний засіб належить позивачці на праві власності (а.с.49 (на звороті)).

Водій ОСОБА_2 не перебував з нею у трудових відносинах (а.с.95-96).

Позивачка і водій ОСОБА_2 перебувають у шлюбі (а.с.17-18, 95-96).

ФОП ОСОБА_3 підтвердив складання ним видаткових накладних і надав свої екземпляри накладних, на яких наявні підписи продавця і покупця (а.с.109-111).

02 травня 2025 року Відділ виготовив повідомлення про виклик на розгляд матеріалів перевірки (а.с.47 (на звороті)).

Зазначив, що розгляд відбудеться 20 травня 2025 року.

Повідомлення позивачка отримала поштовим зв`язком 07 травня 2025 року (а.с.47).

20 травня 2025 року ОСОБА_1 прибула до Відділу і надала пояснення (а.с.1-5).

20 травня 2025 року Відділ прийняв постанову про накладення на позивачку адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн (а.с.46).

Штраф застосовано на підставі приписів абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон) за порушення приписів статті 48 Закону.

Позов подано до суду 04 червня 2025 року (а.с.1-5).

Юридична оцінка, встановлених судом, фактів і обставин справи.

Перш за все, якщо оскаржують дії суб`єкта владних повноважень стосовно прийняття рішення і останнє, то предметом судового розгляду є виключно рішення, оскільки дії відобразились у ньому.

Відповідно до приписів абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, – штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно приписів частин 1-2 статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, притягти до відповідальності можна лише автомобільного перевізника.

Водій ОСОБА_2 за вказівкою дружини перевіз товар від продавця, який вона реалізувала в межах підприємницької діяльності.

Товар перевозив транспортним засобом, котрий належить позивачці на праві власності.

ФОП ОСОБА_3 підтвердив продаж товару (продукти харчування).

Тому покупцем і перевізником була ФОП ОСОБА_1 .

Позивачка погодилась з таким висновком (а.с.95-96).

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі – Правила).

Приписами пункту 1 Правил встановлено, що автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Вантажовідправник – фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Замовник – вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Приписами підпункту 11.3 пункту 11 Правил визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Отже, обов`язок складання товарно-транспортної накладної виникає у вантажовідправника і вантажовідправника, який є і Замовником.

Однак існує виняток з такого правила.

Приписами пункту 1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна — єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

За текстом Правил нормотворець розділяє поняття «фізична особа» і «фізична особа-підприємець» (дивись визначення поняття «вантажовідправник»).

Отже, виняток стосується фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб.

ОСОБА_1 здійснювала перевезення в межах підприємницької діяльності.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що у ФОП ОСОБА_3 – вантажовідправника виник обов`язок скласти товарно-транспортну накладну при передачі товару, кількість якого доводила, що міг переміщатися у просторі лише завдяки транспортному засобу.

Таким чином водій ОСОБА_2 під час перевірки мав надати товарно-транспортну накладну.

Видаткова накладна не заміняє товарно-транспортну накладну (документи різної правової природи).

Водій ОСОБА_2 повен був вимагати складання товарно-транспортної накладної.

Відсутність товарно-транспортної накладної доводить перевезення вантажу з порушенням вимог Правил.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про правомірність притягнення позивачки до відповідальності.

Розмір штрафної санкції відповідає вимогам закону.

Отже, у задоволенні позову належить відмовити.

Судові витрати складаються зі сплати судового збору за розгляд позову у сумі 1211,20 грн і заяви про його забезпечення – 1453,44 грн (а.с.24, 66).

Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ