Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №140/13664/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/13664/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Цуманської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області звернувся з позовом до Цуманської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною щодо невжиття заходів із встановлення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка», площею 2,5 га, яке знаходиться у селі Кадище Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо забезпечення проведення робіт із встановлення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка» площею 2,5 га, яке розташоване у селі Кадище Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, закріплення їх в натурі (на місцевості), відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства Цуманською селищною радою протягом значного часу не вжито заходів, спрямованих на забезпечення проведення робіт з визначення та винесення меж об`єкту природно-заповідного фонду - ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка» площею 2,5 га, та закріплення їх в натурі (на місцевості), встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку, що унеможливлює його належне використання та зберігання, існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

19.11.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позову.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що рішенням Волинської обласної ради від 02.02.2017 №10/49 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду області» (а.с. 15) утворено нові території природно-заповідного фонду місцевого значення, у тому числі ботанічну пам`ятку природи «Дубове урочище «Рудочка» площею 2,5 га, яке знаходиться у с. Кадище Цуманської селищної ради Ківерцівського (тепер – Луцького) району, на території якої знаходяться поодинокі столітні дуби вздовж залізничної станції «Цумань», які є залишками корінних дубових пралісів Південного Полісся. Три із них мають діаметр стовбурів 110-120 см і приблизний вік понад 300 років згідно Додатку №1 (а.с. 15 зворот).

Створення ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка» площею 2,5 га на території с. Кадище Цуманської селищної ради погоджено рішенням Цуманської селищної ради від 11.10.2016 №8/72 «Про погодження створення нового об`єкту ПЗФ» (а.с. 21).

Наказом управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації від 21.12.2017 №52 затверджено Положення про ботанічну пам`ятку природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка» Ківерцівського району Волинської області, згідно з пунктами 1.2., 1.3 якого пам`ятка природи входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Пам`ятка природи площею 2,5 га розташована вздовж залізничної станції «Цумань» в межах с. Кадище Цуманської селищної ради (землевласник). Положення погоджено головою Цуманської селищної ради (а.с. 17-18).

Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації 26.12.2017 видано охоронне зобов`язання №407, яким Цуманській селищній раді Ківерцівського району передано під охорону ботанічну пам`ятку природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка» загальною площею 2,5 га (а.с. 22).

Рішенням Цуманської селищної ради від 02.09.2021 №9/128 надано дозвіл селищній раді на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природнозаповідного фонду - ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка» орієнтовною площею 2,5 га, яка розташована в с. Кадище Цуманської селищної ради Волинської області (а.с. 23).

На підставі наказів Державної екологічної інспекції у Волинській області від 27.02.2025 №104/22-25 «Про здійснення планових заходів (перевірок)» (а.с. 45), від 06.03.2025 №119/22-25 «Про продовження терміну перевірки згідно наказу від 27.02.2025 №104/22-25» (а.с. 46) у період з 03.03.2025 по 31.03.2025 проведено планову перевірку у Цуманській селищній раді щодо здійснення делегованих повноважень, в тому числі додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно акту перевірки від 14.04.2025 №14 на території Цуманської селищної ради знаходиться ботанічна пам`ятка природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка», утворена рішенням Волинської обласної ради від 02.02.2017 №10/49, проект організації і встановлення меж якої не затверджений у встановленому законом порядку (а.с. 47-52).

В подальшому, на запит окружної прокуратури від 08.09.2025 №53-6158 вих-25 з питань затвердження проекту землеустрою щодо організації встановлення меж території об`єкта природно-заповідного фонду «Дубове урочище «Рудочка» (а.с. 29), Цуманська селищна рада листом від 10.09.2025 №1219/03-13/2-25 повідомила про те, що такий проект розроблявся ФОП ОСОБА_1 , проте, на даний час він не затверджений (а.с. 30).

Згідно інформації Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації від 17.10.2025 №1723/1.15/2-25 у ході розгляду проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_1 , встановлено розбіжності у конфігурації меж та площі ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка», передбачених проектом створення об`єкта природно-заповідного фонду та проектом землеустрою.

Незважаючи на те, що селищною радою погоджено створення ботанічної пам`ятки природи площею 2,5 га (така ж площа вказана і у вищезгаданих рішенні про її створення, положенні про неї та охоронному зобов`язанні), проект землеустрою розроблено ФОП ОСОБА_1 на меншу площу (2,1678 га) у зв`язку з наявністю накладення на територію об`єкта природно-заповідного фонду земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності з кадастровим номером 0721855701:02:001:0019, яка нібито передана ОСОБА_2 на підставі рішення Цуманської селищної ради від 12.11.2004 №14/6.

Разом з тим, згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 16.10.2025 №10-3-0.2-4174/2-25, наданій на запит Луцької окружної прокуратури, на земельну ділянку з кадастровим номером 0721855701:02:001:0019 державний акт на право власності на землю не видавався, відомості про земельну ділянку помилково перенесені до Державного земельного кадастру. Технічна помилка допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель, виправлена відповідно до п. 156-1 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомості про земельну ділянку набули статусу архівних (а.с. 42).

Виправлення помилки у державному земельному кадастрі підтверджується, також, протоколом №10758800 виправлення помилки від 16.10.2025 (а.с. 44).

Цуманською селищною радою з Державного архіву Волинської області 19.06.2025 (лист №919/01-25) отримано інформацію про відсутність у рішенні сесії Цуманської селищної ради від 12.11.2004 №14/6 «Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок у приватну власність» в списку громадян прізвища ОСОБА_2 . Також, селищною радою з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області 10.07.2025 отримано інформацію (лист №18-3-0.32-2810/2-25) про відсутність державного акту на право власності на землю ОСОБА_3 у відділі №4 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Вважаючи бездіяльність Цуманської селищної ради щодо невжиття заходів із встановлення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка» площею 2,5 га, яке розташоване у селі Кадище Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, закріплення їх в натурі (на місцевості) протиправною, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі – Закон №1697-VІІ) та статтею 53 КАС України.

Так згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

За приписами статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.

Частиною першою статті 4 Закону України 25.06.1991 №1264-XII “Про охорону навколишнього природного середовища” (далі – Закон №1264-XII) визначено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно зі статтею 5 Закону №1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Отже, державний та суспільний інтерес полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного природного надбання країни.

Статтею 20-2 Закону №1264-XII передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про природно-заповідний фонд; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 1 розділу І, пункту 11 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції України, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за №350/34633), Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. До функцій Інспекції належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах.

Підпунктом 15 пункту 2 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №28, визначено, що Державна екологічна інспекція у Волинській області здійснює нагляд за додержанням законодавства про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Також пунктом 6 Положення №28 передбачено можливість Інспекції на звернення до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор листом від 10.11.2025 №53/1-737вих-25 повідомив Інспекцію про пред`явлення позову до суду в інтересах держави в особі Інспекції до Цуманської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо забезпечення організації проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка», площею 2,5 га, яке знаходиться у селі Кадище Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області та закріплення їх в натурі (на місцевості). Одночасно роз`яснено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень у встановленому законом порядку (а.с.73).

Інспекція не подала до суду заперечень проти її представництва прокурором в інтересах держави.

Надаючи оцінку доводам прокурора по суті спору, суд зазначає, що відповідно до статтей1, 2 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами статті 19 ЗК України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

У статті 79 ЗК України вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а відповідно до частини восьмої цієї ж статті ЗК України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 44 ЗК України передбачено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до статті 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначені Законом України від 16.06.1992 №2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон №2456-XII).

Відповідно до статті 3 Закону №2456-XII до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно із статтею 7 Закону №2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 29 Закону №2456-XII заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Частиною другою статті 30 Закону №2456-XII передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно зі статтею 8 Закону №2456-XII збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування.

Частиною п`ятою статті 53, статтею 60 Закону №2456-XII визначено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання. Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Таким чином за змістом вказаних норм власники або користувачі земельних ділянок, оголошених об`єктами природно-заповітного фонду, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. У свою чергу, забезпечення режиму охорони та збереження об`єктів природно-заповітного фонду здійснюється, зокрема, шляхом встановлення меж території такого об`єкту в натурі відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Закон України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі Закон №858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні: проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (стаття 1).

Відповідно до підпункту “в” частини першої статті 2 Закону №858-IV землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

У статті 20 Закону №858-IV обумовлено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Підставою для здійснення землеустрою відповідно до статті 22 Закону №858-IV є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Статтею 25 Закону №858-IV визначено, що одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 30 Закону №858-IV та пунктом 3 частини третьої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення зобов`язано погоджувати з структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності); е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності); є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні; ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів; з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості).

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Аналізуючи наведені правові норми, слід прийти до висновку, що природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.

Відповідно до пункту 34 та пункту 37 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Отже, до повноважень землекористувачів належить прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення землеустрою, що включає в себе, зокрема, встановлення і закріплення на місцевості територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Судом встановлено, що ботанічна пам`ятка природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка», площею 2,5 га знаходиться у селі Кадище Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області (а.с. 15 зворот).

Відповідно до охоронного зобов`язання від 26.12.2017 №407 (а.с. 22) Цуманській селищній раді Ківерцівського району передано під охорону та дотримання встановленого режиму ботанічна пам`ятка природи «Дубове урочище «Рудочка», площею 2,5 га, в межах землеволодіння Цуманської селищної ради Ківерцівського району (землевласник); землевласник зобов`язаний: дотримуватися встановленого режиму для території природно-заповідного фонду; не здійснювати у межах території природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу та територію природно-заповідного фонду; дотримуватися вимог щодо використання території природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території природно-заповідного фонду.

З наведеного слідує, що Цуманська селищна рада як землевласник має обов`язок вчинити дії, спрямовані на забезпечення проведення робіт з винесення меж об`єкту природно-заповідного фонду - ботанічної пам`ятки природи «Дубове урочище «Рудочка», площею 2,5 га, в межах землеволодіння Цуманської селищної територіальної громади та закріплення їх в натурі (на місцевості)

Натомість, Цуманська селищна рада як землевласник не виконала обов`язок щодо вчинення дій, спрямованих на забезпечення винесення меж об`єкта природно-заповідного фонду – ботанічної пам`ятки природи «Дубове урочище «Рудочка», площею 2,5, та їх закріплення в натурі (на місцевості).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність підстав звернення до суду з позовом та підстав для визнання бездіяльності протиправною щодо невжиття заходів із встановлення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка», площею 2,5 га, яке знаходиться у селі Кадище Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо забезпечення проведення робіт із встановлення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка» площею 2,5 га, яке розташоване у селі Кадище Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, закріплення їх в натурі (на місцевості), відповідно до вимог чинного законодавства України, тому взаємопов`язані позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» також встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи, суд вважає, що наявні підстави для повернення органу прокуратури - Волинській обласній прокуратурі, яка є юридичною особою і яка згідно з платіжним дорученням від 11.11.2025 №2635 сплатила за позивача судовий збір у сумі 2422,40 грн, п`ятдесят відсотків суми судового збору, що становить 1211,20 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Цуманської селищної ради щодо невжиття заходів із встановлення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка», площею 2,5 га, яке знаходиться у селі Кадище Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області.

Зобов`язати Цуманську селищну раду (45233, Волинська область, смт Цумань, вулиця Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 04333885) щодо забезпечення проведення робіт із встановлення меж ботанічної пам`ятки природи місцевого значення «Дубове урочище «Рудочка» площею 2,5 га, яке розташоване у селі Кадище Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, закріплення їх в натурі (на місцевості), відповідно до вимог чинного законодавства України.

Повернути Волинській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код юридичної особи 02909915) з державного бюджету п`ятдесят відсотків сплаченого судового збору, що становить 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.), сплаченого згідно з платіжним дорученням від 11 листопада 2025 року №2635.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. О. Андрусенко