Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №120/13528/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 лютого 2026 р. Справа № 120/13528/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка, 1, м. Львів, 79000)

про: визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про визначення коду товарів від 17.07.2025 № KT-UA209000-0093-2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 28.06.2025 ним подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230060663U5 для випуску у вільний обіг медичного обладнання, класифікованого за кодом УКТ ЗЕД 9018902000 як медичні вироби. Разом із декларацією надано всі необхідні товаросупровідні документи, зокрема контракт, сертифікати та декларації про відповідність. 17.07.2025 відповідачем прийнято рішення про визначення коду товару №KT-UA209000-0093-2025, яким перекласифіковано імпортовані товари за іншими кодами УКТ ЗЕД зі збільшенням ставок ввізного мита. Позивач наголошує, що таке рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, без належного обґрунтування та із застосуванням застарілої форми, яка втратила чинність ще 14.03.2023, у ньому відсутні мотиви, чому задекларовані коди є неправильними. Крім того, позивач наголошує, що аналогічні товари раніше оформлювались іншими митницями саме за кодом 9018902000. На переконання позивача, усі подані документи підтверджують правильність класифікації імпортованих товарів як медичних виробів, що вказує на протиправність оскаржуваного рішення відповідача від 17.07.2025.

Ухвалою суду від 01.10.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.10.2025 за вх.№65109/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що 28.06.2025 позивачем подано митну декларацію №25UA209230060663U5, за якою задекларовано товар «Медичні вироби, інструменти та пристрої для медицини або хірургії…» за кодом УКТ ЗЕД 9018902000. У межах митного контролю автоматизованою системою управління ризиками були згенеровані форми митного контролю, зокрема щодо правильності класифікації товарів, у зв`язку з чим проведено повний митний огляд та витребувано додаткові документи. За результатами митного огляду та опрацювання наданих документів спеціалізованим підрозділом митниці встановлено, що заявлений код товару не відповідає його фактичним характеристикам. Так, товар «Медична ендоскопічна камера», з огляду на свої технічні властивості, є телевізійною камерою і, незалежно від медичного призначення, підлягає класифікації у товарній підкатегорії 8525890010 УКТ ЗЕД. Товар «Медичний ендоскопічний освітлювач», який не змонтований разом з ендоскопом та може використовуватись як самостійне джерело світла, підлягає класифікації за кодом 9405423900 УКТ ЗЕД. Силіконові ковпачки, які не є спеціальною частиною медичного інструменту та мають універсальний характер використання, обґрунтовано класифіковано як вироби з пластмаси за кодом 3926909790 УКТ ЗЕД. На підставі вищевикладеного митницею прийнято рішення про визначення коду товару від 17.07.2025 № KT-UA209000-0093-2025, яким заявлений позивачем код було змінено, що, у свою чергу, стало підставою для складання протоколу про порушення митних правил за ст. 485 МК України та оформлення картки відмови у митному оформленні. Надалі позивачем подано нову митну декларацію з урахуванням прийнятого рішення митного органу. Враховуючи викладене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення з Львівської митниці витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, вказуючи, що дана справа є справою незначної складності, не потребувала значних часових витрат та складних правових досліджень, а заявлений розмір витрат є неспівмірним та документально не обґрунтованим.

Разом із відзивом відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

21.10.2025 за вх.№66016/25 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач не спростував доводи про те, що оскаржуване рішення прийнято за формою, яка втратила чинність ще 14.03.2023, а також не містить належного обґрунтування класифікації товарів. Рішення фактично зводиться до переліку нормативно-правових актів без їх тлумачення та без пояснення, у чому саме полягає неправильність заявленої позивачем класифікації і з яких підстав товари віднесені саме до відповідних кодів УКТ ЗЕД. Таким чином, з оскаржуваного рішення неможливо встановити його мотиви та підстави, що суперечить вимогам Порядку № 650 у редакції, чинній на момент його прийняття. Крім того, відповідач не спростував доводи позивача щодо правильності класифікації імпортованих товарів, не надав жодних доказів на підтвердження законності зміни кодів товарів та не пояснив, чому документи, подані позивачем, не були враховані під час прийняття оскаржуваного рішення. Також відповідач не надав жодних пояснень щодо того, що аналогічний товар вже оформлювався митним органом за митною декларацією типу ІМ 40 АА №25UA500100008605U0 від 01.08.2025 із застосуванням коду УКТ ЗЕД 9018 90 20 00, що свідчить про погодження митниці з відповідною класифікацією. Зазначене, на думку позивача, підтверджує безпідставність і необґрунтованість оскаржуваного рішення та його невідповідність вимогам ст. 2 КАС України.

Ухвалою суду від 04.02.2026 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності та здійснює імпорт товарів медичного призначення на митну територію України.

28.06.2025 позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №25UA209230060663U5, за якою задекларовано товари медичного призначення, зокрема медичну ендоскопічну камеру SY-GW121ОС - 1 шт; медичний ендоскопічний освітлювач SYGW1210L – l шт; ковпачки силіконові – 10 шт, 810.086.Bl, ковпачки силіконові – 10 шт 810.086.В2.

Під час митного оформлення позивачем заявлено класифікацію зазначених товарів за кодом УКТ ЗЕД 9018 90 20 00 як медичних інструментів та приладів.

У межах здійснення митного контролю автоматизованою системою управління ризиками сформовано відповідні форми митного контролю, у тому числі щодо перевірки правильності класифікації товарів. За результатами митного огляду та аналізу поданих документів Львівська митниця дійшла висновку про невідповідність заявленого позивачем коду УКТ ЗЕД фактичним характеристикам імпортованих товарів.

17.07.2025 відповідачем прийнято рішення про визначення коду товару №KT-UA209000-0093-2025, яким змінено заявлену позивачем класифікацію частини товарів, а саме:

- медична ендоскопічна камера: артикул SY-GW1210C Medical endoscopic camera / SY-GW1210C Медична ендоскопічна камера. Система камери складається з блоку керування, оптичного адаптера, голови камери та кабеля живлення. Зображення виводиться на дисплей, який забезпечує візуалізацію камери під час обстеження людських органів. Наявна можливість підключення до робочої станції з фото/ відеозаписом та веденням бази даних хворих, лікарів, інструментів, тощо. Торговельна марка – SHREK, виробник - Shanghai Shiyin Photoelectric Instrument Co., Ltd - код УКТЗЕД 8525890010, ставка ввізного мита -10%;

- освітлювальне обладнання: артикул SY-GW1210L Medical endoscopic light source / SY-GW1210L Медичний ендоскопічний освітлювач, призначений для подачі світла в ендоскоп. Складається з блоку керування (корпус металевий) та кабелю живлення. Обладнаний LCD дисплеєм. Використовує LED лампи OSRAM. Торговельна марка – SHREK, виробник - Shanghai Shiyin Photoelectric Instrument Co., Ltd. - код УКТЗЕД 9405423900, ставка ввізного мита – 5%;

- ковпачки силіконові: артикул 810.086.B1 Silicone cap / 810.086.B1 Ковпачок силіконовий, артикул 810.086.B2 Silicone cap / 810.086.B2. Надіваються на медичний інструмент (троакар) - код УКТЗЕД 3926909790, ставка ввізного мита - 0%.

Водночас позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, а тому з метою його скасування звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

П. 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України встановлено, що митне оформлення – це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 МК).

Як встановлено ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 5 ст. 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний:

1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;

2) на вимогу митного органу забезпечити пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;

3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;

4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Ч. 8 ст. 257 МК України визначено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про утримувача митного режиму, декларанта, митного представника декларанта, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) назва країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) номер загальної декларації прибуття або декларації тимчасового зберігання;

11) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Згідно зі ст. 67 МК України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Нормами ст. 68 МК України передбачено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант зобов`язаний надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Наявність рішення митних органів щодо класифікації товарів не є підставою для відмови у прийнятті рішення щодо зобов`язуючої інформації з питань класифікації товарів.

У разі якщо рішення щодо класифікації товарів суперечить рішенню щодо зобов`язуючої інформації з питань класифікації товарів щодо товарів з ідентичними характеристиками, рішення щодо класифікації товарів підлягає скасуванню. У такому разі рішення щодо класифікації товарів втрачає чинність з моменту набрання чинності рішенням щодо зобов`язуючої інформації з питань класифікації товарів, а підприємство не несе відповідальності за негативні наслідки застосування рішення щодо класифікації товарів з моменту його прийняття до моменту його скасування.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Аналіз положень ст. 69 МК України дає підстави для таких висновків: класифікацію товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснює декларант; митний орган здійснює контроль за такою класифікацією; митний орган може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.

Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 у справі № 814/1256/17.

Суд зазначає, що у даному випадку спір фактично виник у зв`язку з правильністю визначення позивачем коду УКТ ЗЕД для задекларованих товарів медичного призначення, а саме медичної ендоскопічної камери, медичного ендоскопічного освітлювача та силіконових ковпачків, оскільки від правильності їх класифікації залежали умови митного оформлення та розмір митних платежів. Відповідач зазначає, що позивачем при митному оформленні було обрано неналежний код УКТ ЗЕД - 9018 90 20 00, у зв`язку з чим, на думку митного органу, задекларовані товари підлягали класифікації за іншими товарними підкатегоріями УКТ ЗЕД.

Порядок роботи митних органів при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (далі - Порядок № 650, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1, 2 розділу II Порядку № 650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу; відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.

У разі якщо посадова особа підрозділу митного оформлення не може однозначно перевірити правильність класифікації товарів на підставі задекларованих відомостей, така посадова особа у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення (п. 3 розділу II Порядку № 650).

П. 5, 7, 9, 11 розділу II Порядку № 650 передбачено, що в разі надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, такі документи та/або відомості обов`язково враховуються під час перевірки правильності класифікації товарів, за результатами якої посадова особа ПМО: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД; або передає виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією до Підрозділу.

Передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює посадова особа ПМО за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) шляхом оформлення запиту за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку виконання митних формальностей (далі - Запит).

Посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення.

11. Рішення приймається у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для його класифікації.

Для прийняття Рішення використовуються відомості, які містяться у митній декларації, інших документах, поданих для митного оформлення, а також документи та відомості, надані разом із Запитом та/або у порядку, передбаченому пунктом 12 цього розділу.

Відповідно до пункту «а» статті 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.1983, до якої Україна приєдналася згідно з Указом Президента України від 17.05.2002 № 466/2002, кожна Договірна Сторона Конвенції зобов`язується, за виключенням випадків застосування пункту (а) даного параграфу, що її митно-статистичні номенклатури будуть відповідати Гармонізованій системі з моменту набуття чинності даної Конвенції стосовно цієї Сторони. Тим самим вона зобов`язується відносно своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без будь-яких доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій та не змінювати об`єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватися порядку кодування, прийнятого в Гармонізованій системі.

За правилами п. 3 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 (далі - Порядок № 428), УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Згідно з п. 6 Порядку № 428 пропозиції щодо внесення змін до УКТ ЗЕД у зв`язку із змінами, що вносяться Всесвітньою митною організацією до Гармонізованої системи, а також Європейським Союзом до Комбінованої номенклатури, надсилаються Держмитслужбою до Мінфіну для їх опрацювання та подання Мінекономіки з метою врахування під час підготовки пропозицій щодо внесення змін до Митного тарифу України.

Відповідно до п. 12 Порядку № 428 пояснення до УКТ ЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні.

Так, на виконання положень ст. 68 МК України, Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», наказом Держмитслужби № 543 від 14.12.2022 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі- Пояснення).

Відповідно до Пояснень до товарної позиції 9018 УКТ ЗЕД, до цієї товарної позиції включаються прилади та пристрої, що використовуються у медицині або хірургії, у тому числі інструменти та апарати, призначені для діагностики, профілактики або лікування захворювань, які у більшості випадків використовуються лише в професійній медичній практиці. Такі прилади можуть бути обладнані оптичними пристроями, а також використовувати електрику для передавання зображення, освітлення або забезпечення діагностичних функцій.

До цієї товарної позиції прямо віднесені ендоскопи (9018 90 20 00), зокрема гастроскопи, торакоскопи, перитонеоскопи, бронхоскопічні телескопи, цистоскопи, уретроскопи, резектоскопи, кардіоскопи, колоноскопи, нефоскопи, ларингоскопи і т.п. В багатьох з них присутній оперативний канал, достатньо крупний для проведення хірургічних операцій за допомогою дистанційно керованих інструментів. Проте ендоскопи для немедичних цілей до цієї товарної позиції не включаються (товарна позиція 9013).

Інструменти і пристрої цієї товарної позиції можуть бути обладнані оптичними пристроями та системами візуалізації, використовувати джерела освітлення та електронні компоненти, необхідні для забезпечення огляду внутрішніх органів людини під час медичних досліджень або втручань.

Згідно з Поясненнями, частини і приладдя до апаратів або пристроїв цієї товарної позиції також включаються до цієї товарної позиції за умови додержання положень Приміток 1 і 2 до відповідної групи.

Разом з тим, відповідно до Примітки 1 до групи 90, до цієї групи не включаються частини загального призначення з недорогоцінних металів, зазначені у примітці 2 до розділу XV, а також подібні вироби з пластмас (група 39). Зазначене виключення не застосовується лише до виробів, спеціально розроблених для використання виключно в імплантатах у медицині, хірургії, стоматології або ветеринарії, які класифікуються у товарній позиції 9021.

Крім того, згідно з пунктом (h) Примітки 1 до групи 90, до цієї групи також не включаються, зокрема: прожектори або фари, що використовуються на велосипедах або моторних транспортних засобах (товарна позиція 8512); портативні електричні ліхтарі товарної позиції 8513; телевізійні камери, цифрові камери та записуючі відеокамери товарної позиції 8525; а також інші перелічені в цій примітці електротехнічні та освітлювальні вироби, які за своїми об`єктивними характеристиками ідентифікуються як самостійні пристрої відповідних товарних позицій, незалежно від можливості їх використання у медичному середовищі.

Таким чином, у межах групи 90 та товарної позиції 9018 враховується функціональне призначення виробу як медичного або хірургічного приладу, тоді як вироби, що за своїми властивостями відповідають опису телевізійних камер, портативних ліхтарів, прожекторів або частин загального призначення з металів чи пластмас, виключаються з цієї позиції на підставі прямих приписів Примітки 1 до групи 90.

Відповідно до Правила 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД у разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(с) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 28.06.2025 позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №25UA209230060663U5, за якою задекларовано товари медичного призначення, зокрема медичну ендоскопічну камеру SY-GW121ОС - 1 шт; медичний ендоскопічний освітлювач SYGW1210L – l шт; ковпачки силіконові – 10 шт, 810.086.Bl, ковпачки силіконові – 10 шт 810.086.В2.

Під час митного оформлення позивачем заявлено класифікацію зазначених товарів за кодом УКТ ЗЕД 9018 90 20 00 як медичних інструментів та приладів.

У межах здійснення митного контролю автоматизованою системою управління ризиками сформовано відповідні форми митного контролю, у тому числі щодо перевірки правильності класифікації товарів. За результатами митного огляду та аналізу поданих документів Львівська митниця дійшла висновку про невідповідність заявленого позивачем коду УКТ ЗЕД фактичним характеристикам імпортованих товарів.

17.07.2025 відповідачем прийнято рішення про визначення коду товару №KT-UA209000-0093-2025, яким змінено заявлену позивачем класифікацію частини товарів, а саме:

- медична ендоскопічна камера: артикул SY-GW1210C Medical endoscopic camera / SY-GW1210C Медична ендоскопічна камера. Система камери складається з блоку керування, оптичного адаптера, голови камери та кабеля живлення. Зображення виводиться на дисплей, який забезпечує візуалізацію камери під час обстеження людських органів. Наявна можливість підключення до робочої станції з фото/ відеозаписом та веденням бази даних хворих, лікарів, інструментів, тощо. Торговельна марка – SHREK, виробник - Shanghai Shiyin Photoelectric Instrument Co., Ltd - код УКТЗЕД 8525890010, ставка ввізного мита -10%;

- освітлювальне обладнання: артикул SY-GW1210L Medical endoscopic light source / SY-GW1210L Медичний ендоскопічний освітлювач, призначений для подачі світла в ендоскоп. Складається з блоку керування (корпус металевий) та кабелю живлення. Обладнаний LCD дисплеєм. Використовує LED лампи OSRAM. Торговельна марка – SHREK, виробник - Shanghai Shiyin Photoelectric Instrument Co., Ltd. - код УКТЗЕД 9405423900, ставка ввізного мита – 5%;

- ковпачки силіконові: артикул 810.086.B1 Silicone cap / 810.086.B1 Ковпачок силіконовий, артикул 810.086.B2 Silicone cap / 810.086.B2. Надіваються на медичний інструмент (троакар) - код УКТЗЕД 3926909790, ставка ввізного мита - 0%.

Відповідно до опису товарної підкатегорії « 8525890010», за якою відповідачем класифіковано медичну ендоскопічну камеру, то до неї включаються: апаратура передавальна для радіомовлення або телебачення, до складу якої входять або не входять приймальна, звукозаписувальна чи звуковідтворювальна апаратура; телевізійні камери; цифрові камери та записувальні відеокамери - телевізійні камери.

Згідно з Поясненнями до цієї категорії апаратури відносяться телевізійні камери, котрі фіксують зображення та перетворюють їх в електронний сигнал, який:

1) передається у вигляді відеозображення в певне місце за межами камери для перегляду або віддаленого запису (наприклад, телевізійні камери); або

2) записується на камеру у вигляді покадрового зображення або кінофільмів (тобто цифрові камери та записувальні відеокамери).

Багато з камер даної товарної позиції можуть фізично нагадувати фотокамери товарної позиції 9006 або кінокамери товарної позиції 9007. Камери товарної позиції 8525 та камери групи 90 зазвичай включають оптичні об`єктиви для фокусування зображення на світлочутливому матеріалі та засоби налаштування для зміни кількості світла, що проникає в камеру. Однак фотокамери та кінокамери групи 90 експонують зображення на фотографічній плівці групи 37, в той час як камери даної товарної позиції перетворюють зображення у аналогові або цифрові дані.

Камери даної товарної позиції фіксують зображення за допомогою його фокусування на світлочутливому пристрої, такому як комплементарний метал-оксид-напівпровідник (КМОН) або прилад з зарядовим зв`язком (ПЗЗ). Світлочутливий пристрій посилає зображення в електричному вигляді, що підлягають подальшій обробці, в пристрій аналогового або цифрового запису зображень.

Телевізійні камери можуть включати або не включати до свого складу пристрій дистанційного керування об`єктивом та діафрагмою так само як і пристрій дистанційного керування горизонтальним та вертикальним переміщенням камери (наприклад, студійні та репортажні телевізійні камери, камери, що використовуються для промислових або наукових цілей, в телевізійних системах замкнутого типу (для відеонагляду) або для контролю за дорожнім рухом). Ці камери не мають вбудованих засобів запису зображень.

Деякі з таких камер можуть також використовуватись разом з обчислювальними машинами (наприклад, веб-камери).

Як зазначалось судом вище, згідно з пунктом (h) Примітки 1 до групи 90, до цієї групи не включаються, зокрема, телевізійні камери, цифрові камери та записуючі відеокамери товарної позиції 8525.

За змістом Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, класифікація товарів здійснюється виходячи з назв товарних позицій та приміток до розділів чи груп.

Судом встановлено, що відповідач при зміні коду з 9018 на 8525 керувався виключно Приміткою 1 (h) до Групи 90, яка виключає телевізійні камери з цієї групи.

Проте, суд зазначає, що вказана примітка стосується камер загального призначення, які за своїми об`єктивними характеристиками ідентифікуються як самостійні пристрої.

У даному випадку, з опису товару, наведеного самим відповідачем у спірному рішенні («Медична ендоскопічна камера»), вбачається, що товар має вузькоспеціалізоване медичне призначення.

Згідно з Правилом 3 (а) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, у разі, якщо товар prima facie можна віднести до двох або більше товарних позицій, перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше.

Варто зауважити, що товарна позиція 8525 містить загальний технічний опис апаратури (камери), що базується на принципі передачі сигналу. Товарна позиція 9018, в свою чергу, описує товари за їх конкретним функціональним призначенням - «Прилади та пристрої, що використовуються у медицині, хірургії... Ендоскопи».

Суд вважає, що опис товару як складової частини ендоскопічної системи (код 9018) є більш точним та конкретним, оскільки він враховує не лише технічний спосіб отримання зображення, а й унікальну конструктивну сумісність пристрою з медичним обладнанням, що унеможливлює його використання в інших сферах (побутовій, охоронній тощо).

Відповідно до Правила 2 (а) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД будь-яке посилання в назві товарної позиції на виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу, за умови, що він має основну властивість завершеного виробу. Медична ендоскопічна камера SY-GW1210C, хоча і подана до оформлення як окремий товар, за своєю суттю є невід`ємним компонентом відеоендоскопа. Без оптичної трубки та джерела світла камера не може виконувати функцію візуалізації, яка є основною властивістю ендоскопа. Таким чином, класифікація камери як частини ендоскопічного набору за кодом 9018 є більш обґрунтованою, ніж її виокремлення як телекамери.

Щодо класифікації відповідачем медичного ендоскопічного освітлювача за кодом УКТЗЕД 9405423900, то суд зазначає таке.

Відповідно до опису товарної підкатегорії « 9405423900», то до неї включаються: «Інші електричні світильники та освітлювальне обладнання, призначені для використання виключно зі світлодіодними (LED) джерелами світла, виготовлені з інших матеріалів (не з пластмаси), які не є прожекторами та не закріплюються на стелі чи стіні».

До цієї товарної позиції не включаються, крім іншого, (l) медичні лампи для діагностики, зондування, опромінення і т.д. (товарна позиція 9018).

Разом з тим, згідно з описом товарної підкатегорії « 9018902000» група «Інструменти та пристрої для медицини або хірургії» включає (R) лампи, спеціально спроектовані для цілей діагностики, зондування, опромінення і т.п. Ліхтарі, наприклад, у вигляді самописної ручки, до цієї товарної позиції не включаються (товарна позиція 8513) так, як і інші лампи, які не ідентифікуються як явно призначені для медичних або хірургічних цілей (товарна позиція 9405).

Досліджуючи об`єктивні характеристики вищевказаного товару, суд звертає увагу на маркування та артикул виробу «SY-GW1210L». Судом встановлено, що даний артикул є ідентичним артикулу задекларованої медичної камери SY-GW1210C, де літерні позначення «L» (Light — світло) та «C» (Camera — камера) вказують на функціональне призначення кожного блоку в межах однієї ендоскопічної системи серії 1210. Така ідентичність артикулів свідчить про те, що освітлювач SY-GW1210L не є самостійним освітлювальним приладом загального призначення, а є конструктивно та технологічно поєднаним компонентом медичного комплексу. Освітлювач спеціально спроектований для роботи в парі з камерою тієї ж серії для забезпечення процесу ендоскопічної візуалізації. Оскільки медичний ендоскопічний освітлювач за своїми технічними характеристиками та системним зв`язком із медичною камерою серії 1210 явно ідентифікується як призначений для медичних цілей, він підпадає під дію спеціальної товарної позиції 9018.

Таким чином, згідно з правилами Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД 1 та 3 (а), зазначений товар виключається з резервної товарної позиції 9405.

Щодо класифікації відповідачем силіконових ковпачків артикул 810.086.B1 Silicone cap / 810.086.B1, артикул 810.086.B2 Silicone cap / 810.086.B2 за кодом УКТЗЕД 3926909790, то варто наголосити, що до товарної позиції 3926 включаються «Інші вироби з пластмас», які в іншому місці не зазначені.

Згідно з Поясненнями до цієї позиції, до неї відносяться вироби загального користування (кріплення, фурнітура, канцелярське приладдя) та окремі вироби для догляду за хворими (пустушки, клізми, подушки для інвалідів).

Водночас, пункт (12) Пояснень відносить до цієї позиції «захисні ковпачки та прокладки» лише у контексті виробів загального призначення.

При розмежуванні виробів Групи 39 та Групи 90 ключове значення має Примітка 1 (f) до Групи 90.

Відповідно до зазначеної Примітки, до Групи 90 не включаються «частини загального призначення з недорогоцінних металів (Розділ XV) або подібні вироби з пластмас (Група 39)».

Суд наголошує, що визначальним критерієм для виключення виробу з медичної групи (90) та переведення його до пластикових виробів (39) є його належність до категорій «загального призначення».

Як встановлено судом, задекларовані силіконові ковпачки за своїми об`єктивними характеристиками, формою та специфічними артикулами призначені для надівання на медичний інструмент — троакар. Такі вироби не мають ознак товарів «загального призначення», оскільки розроблені спеціально для забезпечення герметичності під час проведення лапароскопічних операцій та не можуть бути використані в інших сферах поза межами професійної медичної практики.

Враховуючи, що дані вироби є спеціалізованими частинами хірургічного інструментарію, а не «подібними виробами загального призначення з пластмас», посилання відповідача на Примітку 1(f) до Групи 90 як на підставу для класифікації за кодом 3926 є помилковим.

Згідно з правилом 3 (а) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, опис товару як частин медичного приладдя у товарній позиції 9018 є значно конкретнішим порівняно із загальним описом виробів з пластмас у позиції 3926.

Також суд зауважує, що відповідно до Пояснень до групи 90, частини та приладдя, які ідентифікуються як призначені виключно для медичних інструментів, мають класифікуватися разом із ними. Оскільки дані силіконові ковпачки є конструктивними елементами троакара, їх класифікація за кодом 9018 90 20 00 (як інструментів для медицини) є більш точною та пріоритетною щодо загального коду 3926.

З огляду на вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті спірного рішення від 17.07.2025 № KT-UA209000-0093-2025 про визначення коду товару невірно застосовано Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД та проігноровано функціональне призначення імпортованих товарів. Відтак, таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо посилання позивача на те, що рішення від 17.07.2025 № KT-UA209000-0093-2025 прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства, без належного обґрунтування та із застосуванням застарілої форми, яка втратила чинність ще 14.03.2023, то суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 затверджено Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Зокрема вказаним порядком встановлена форма рішення про визначення коду товару (додаток 5 до Порядку №650), зокрема рішення повинно мати перелік поданих до розгляду документів, дані граф 31 та 33 ВМД (дані граф митної декларації), за якими задекларовано товар, документи, якими керувалися під час прийняття рішення, висновок.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.12.2022 №455 затверджено Порядок прийняття та оприлюднення рішень щодо зобов`язуючої інформації, розгляду звернення підприємства про продовження строку використання рішення щодо зобов`язуючої інформації, відшкодування коштів за проведення досліджень (аналізів, експертиз) проб (зразків) товарів для прийняття митним органом рішень щодо зобов`язуючої інформації та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України.

Порядком №455 внесено зміни до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за № 1085/21397, виклавши його в новій редакції.

В додатку 1 до Порядку №455 викладено нову форму рішення щодо класифікації товарів, відповідно до якої, в рішенні має бути зазначено: номер рішення, номер запиту, перелік документів, відомості щодо товару, які містяться у митній декларації, обґрунтування класифікації товару, висновок, строк дії рішення, посадова особа митного органу, яка прийняла рішення.

Відповідно до пояснень до заповнення рішення щодо класифікації товарів (додаток до форми рішення щодо класифікації товарів) у пункті «Обґрунтування класифікації товару» надається обґрунтування класифікації товару у коді товару згідно з УКТЗЕД, зазначеному у графі 6 рішення щодо класифікації товарів, у тому числі з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів з питань класифікації товарів, Основні правила інтерпретації УКТЗЕД, відповідні примітки до розділів та груп, пояснення до товарних позицій УКТЗЕД тощо.

Як наголосив Верховний Суд у постанові від 15.01.2025 у справі №160/31315/23, суттєвою різницею рішень про визначення коду товар визначених в Порядку №650 та Порядку №455 є необхідність обґрунтування класифікації товару у коді товару згідно з УКТЗЕД, зазначеному у графі 6 рішення щодо класифікації товарів, у тому числі з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів з питань класифікації товарів, Основні правила інтерпретації УКТЗЕД, відповідні примітки до розділів та груп, пояснення до товарних позицій УКТЗЕД тощо. При цьому Суд звернув увагу на те, що в даному випадку не достатньо лише зазначити документи, якими керувався митний орган під час прийняття рішення.

Як вбачається зі змісту спірного рішення, у графі «Висновок» відповідач обмежився лише описом технічних характеристик товарів (склад системи камери, марка світлодіодів освітлювача, матеріал ковпачків). Такий виклад є лише констатацією фізичних властивостей товарів, а не правовим обґрунтуванням їх класифікації.

Зокрема, у рішенні повністю відсутній мотивувальний аналіз того, чому наведені характеристики (наприклад, наявність LCD-дисплея в освітлювачі чи блоку керування в камері) зумовлюють відмову в застосуванні товарної позиції 9018 та вимагають переходу до позицій 8525 чи 9405. Відповідачем не наведено жодного посилання на конкретні Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД (ОПІ), які б пояснювали логіку вибору митницею саме цих кодів, що прямо суперечить вимогам Порядку №455, який набрав чинності 14.03.2023.

Суд зазначає, що заповнення графи «Висновок» шляхом простого перерахування товару, його артикулів та виробників без роз`яснення правової природи зміни коду не може вважатися «обґрунтуванням класифікації» у розумінні актуальної практики Верховного Суду.

Брак мотивів щодо відхилення позиції декларанта та відсутність посилань на правила інтерпретації свідчать про формальний підхід митного органу до прийняття такого рішення.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003 року, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Відтак, рішення відповідача від 17.07.2025 № KT-UA209000-0093-2025 не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, що додатково свідчить про його протиправність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у сумі 3 028, 00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд зауважує, що позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Так, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Ч. 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

На підтвердження цих обставин суду надаються договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших понесених стороною витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Такі документи повинні бути оформлені у визначеному законом порядку та відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності.

При цьому, покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень ст. 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №4 від 08.09.2025, платіжну інструкцію №82 від 09.09.2025 на суму 15 000 грн, звіт і з детальним описом наданих послуг від 25.09.2025 та ордер серії АІ №1947354.

Так, відповідно до п. 3.3 договору від 08.09.2025 позивачем та адвокатом погоджено вартість послуг адвоката в розмірі 15 000 грн.

Згідно з описом наданих послуг адвокатом надано такі послуги:

- підготовка позовної заяви – 4 год 10 000 грн;

- аналіз судової практики в аналогічних спорах та вивчення матеріалів справи – 2 год 5 000 грн,

Суд звертає увагу на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) де вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

На переконання суду заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із спором, що розглядався, оскільки предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Крім того слід врахувати, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження без участі сторін, а також те, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

За наведених обставин, суд при визначенні суми відшкодування доходить висновку про присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 6, 73-77, 90, 94, 132, 134, 139, 143, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 17.07.2025 № KT-UA209000-0093-2025.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 028, 00 грн.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Львівська митниця (вул. Тадеуша Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.02.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна