Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №120/2473/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 лютого 2026 р. Справа № 120/2473/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії:

- визнати протиправними дії Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України що полягають у неврахуванні до вислуги років ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ періоду його навчання у вищому навчальному закладі - Вінницькому педагогічному інституті з 01.09.1985 по 20.06.1990 з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;

- зобов`язати Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років (стажу служби) в органах внутрішніх справ (міліції) станом на 14 травня 2008 року час навчання у цивільному закладі вищої освіти - Вінницькому педагогічному інституті з 01.09.1985 по 20.06.1990 з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби ( в загальному 2 роки 4 місяці 24 дні), що дає право на отримання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ».

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у визнанні його ветераном органів внутрішніх справ відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", оскільки останній є особою з інвалідністю ІІ групи та має відповідний стаж служби в органах внутрішніх справ більше 20 років.

Ухвалою судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що навчання у цивільних вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання) є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не видом служби, періоди проходження якої враховуються для надання статусу «Ветерана органів внутрішніх справ». Таким чином, час навчання позивача у вищому навчальному закладі не може бути зарахований до вислуги років для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ. У той же час з розрахунку вислуги років вбачається, що вислуга років позивача безпосередньо в органах внутрішніх справ України складає 17 років 09 місяців 10 днів у зв`язку з чим у останнього не виникло право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України і отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 336322 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 02.03.2023 безтерміново.

Судом встановлено, та не є спірним те, що позивач навчався у Вінницькому педагогічному інституті у період з 01.09.1985 по 20.06.1990.

Відповідно до Архівного витягу з Наказу Управління внутрішніх справ Україні у Вінницькій області від 14.05.2008 № 92 о/с майора міліції ОСОБА_1 згідно з положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено з посади помічника начальника районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу (на правах сектору Замостянського районного відділу Вінницького міського управління Управління МВС України у Вінницькій області) з 14 травня 2008 року у відставку по статті 65 п. «б» ( через хворобу).

На день звільнення вислуга років становила в календарному обчисленні – 20 років 00 місяців 05 днів (в тому числі навчання - 02 роки 04 місяці 25 днів); в пільговому обчисленні 20 років 02 місяці 05 днів.

В подальшому позивач звернувся через Сектор з пенсійних питань з обслуговування Вінницької області РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях до Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України із заявою щодо видачі йому посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ".

Листом від 23.01.2025 №2024/51-2025 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для видачі йому посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", оскільки на дату звільнення ОСОБА_1 вислуга військової служби і служби в органах внутрішніх справ відповідно до архівного витягу з наказу від 14.05.2008 №92 о/с (яка обчислюється для визначення відповідного статусу) у календарному обчисленні становить 17 років 07 місяців 10 днів, в пільговому - 17 років 09 місяців 10 днів, що недостатньо для надання статусу "Ветеран органів внутрішніх справ" відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Позивач вважає дії Відділу координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України щодо неврахування до його вислуги років в органах внутрішніх справ періоду навчання у цивільному вищому навчальному закладі - Вінницькому педагогічному інституті з 01.09.1985 по 20.06.1990, внаслідок чого його позбавлено права на отримання статусу «Ветерана органів внутрішніх справ», протиправними у зв`язку із чим він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пунктів 1, 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ветеранами військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що посвідчення та нагрудні знаки ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.

Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.99 №1601 затверджено Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", зразок та опис посвідчення "Ветеран військової служби", зразок та опис нагрудного знака "Ветеран військової служби".

Постановою Кабінету Міністрів України від 1.06.02 №742 затверджено зразок та опис посвідчення "Ветеран органів внутрішніх справ", зразок та опис нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ", поширивши дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.99 №1601, на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ", та визначивши МВС замовником виготовлення бланків посвідчень і нагрудних знаків "Ветеран органів внутрішніх справ".

Відповідно до пункту 3 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є:

наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ( 203/98-ВР );

наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи ІI групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР);

наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, - для осіб, зазначених у пункті 3 статті5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР);

посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (203/98-ВР);

наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ( 203/98-ВР ).

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами та органами пенсійного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, МВС, Управління державної охорони, Адміністрацією Держспецзв`язку за місцем проживання ветерана, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) до видів військової служби відносяться:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до пункту "б" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.

Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» встановлено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 17 названого Закону, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

На виконання вимог цього Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей від 17.07.1992р. №393.

За змістом пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 №393, до вислуги років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 2 названого Порядку, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, під час призначення пенсії згідно з пунктом “а” частини першої статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.03.2015р. №21-411а14 і таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постановах від 14.08.2019р. №805/2337/16-а, від 01.02.2019р. №809/780/15, від 18.06.2019р. №809/490/16, від 23 червня 2022 року у справі № 809/1566/17.

Так, судом встановлено, що позивач навчався у Вінницькому педагогічному інституті у період з 01.09.1985 по 20.06.1990.

Однак, матеріали справи доказів присвоєння позивачу офіцерського (спеціального) звання після завершення навчання у Вінницькому педагогічному інституті не містять. Позивач на присвоєння йому відповідного звання не посилається та жодним чином не обґрунтовує правомірність своїх вимог у цій частині.

При цьому, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не зараховано час його навчання у цивільному вищому навчальному закладі до військової служби, крім того вказав на те, що пунктом 2 Постанови КМУ № 393 встановлено, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на службу до органів внутрішніх справ або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

З системного аналізу вищевказаних норм, на переконання суду до даних правовідносин не застосовується Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки вказаний Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, позаяк, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна норма - Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», який визначає умови, норми та порядок для отримання статусу ветерана військової служби.

Дане стосується і Порядку № 393.

Тобто, стаж військової служби для отримання статусу ветерана та стаж для призначення пенсії мають різну правову природу.

Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №817/1269/16, від 23.06.2022 у справі № 809/1566/17.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України, даючи тлумачення положенням ст. 5 Закону №203-98-ВР (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) в рішенні від 27.02.2003р. №4-рп, зазначив, що статус ветерана органів внутрішніх справ може надаватися лише за наявності таких фактів: громадянство України, бездоганна служба; 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше як 20 років становить вислуга у календарному обчисленні); звільнення в запас або у відставку відповідно до законодавства України, колишнього Союзу РСР чи держав СНД (п. 4 Рішення).

Отже, враховуючи вищевикладене, час навчання позивача у цивільному вищому навчальному закладі не відноситься до військової служби і не може бути обрахований до вислуги років передбаченої Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», оскільки в цей час позивач не був призваний на військову службу.

Відтак, суд не бере до уваги покликання позивача на архівний витяг з наказу Управління внутрішніх справ Україні у Вінницькій області від 14.05.2008 № 92 о/с, яким визначено вислугу років на пенсію, як на підставу для надання позивачеві статусу ветерана військової служби.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у позивача відсутній стаж необхідний для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у надані статусу ветерана органів внутрішніх справ, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно статті 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 00032684

Суддя Віятик Наталія Володимирівна