Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №120/2718/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 лютого 2026 р. Справа № 120/2718/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 04 лютого 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проте, за результатами розгляду даної заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області рішенням від 11 лютого 2025 року № 025750011882 відмовило позивачеві в призначенні пенсії.

Позивач з таким рішенням не погоджується, а тому вважає, що таке слід визнати протиправним та скасувати, а Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід зобов`язати призначити пенсію за віком, зарахувавши до пільгового стажу період роботи позивача з 06 липня 1987 року по 24 жовтня 2005 року (включаючи службу в Збройних Силах з 07 грудня 1987 року по 31 жовтня 1989 року) та з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року, а до страхового стажу - періоди роботи з 08 листопада 1989 року по 31 грудня 1989 року, з 01 вересня 2004 року по 30 вересня 2004 року, з 01 січня 2005 року по 24 жовтня 2005 року, з 01 лютого 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 січня 2008 року по 29 лютого 2008 року та з 01 січня 2024 року по 26 лютого 2024 року.

Ухвалою від 05 березня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачам встановлено строк для подання відзивів на позовну заяву.

20 березня 2025 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області подано до суду відзив на позовну заяву. Такий обґрунтований тим, що 04 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Особливості подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” врегульовано однойменним Порядком, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1. Згідно з пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. Пунктом 4.2 згаданого Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 розділу IV Порядку).

З урахуванням зазначених приписів заява про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яке 11 лютого 2025 року прийняло рішення № 025750011882 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Представник цього відповідача стверджує, що згідно з долучених до заяви документів страховий стаж заявника складає 28 років 9 місяців 05 днів, а пільговий стаж - 17 років 0 місяців 14 днів. При цьому оскаржуваним рішенням до стажу на посаді тракториста не зараховано період його роботи у приватному акціонерному товаристві "Зернопродукт МХП" відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27 грудня 2024 року № 138/к, оскільки така довідка не відповідає додатку, визначеному у роз`ясненні Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства".

За наведених обставин представник цього відповідача просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

21 березня 2025 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому йдеться про те, що Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не приймалось рішення по суті заяви ОСОБА_1 , а тому належним відповідачем у справі є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, оскільки саме цим територіальним органом Пенсійного фонду України прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

04 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності розгляд цієї заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яке рішенням від 11 лютого 2025 року № 025750011882 відмовило позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зі змісту такого рішення слідує, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи у приватному акціонерному товаристві "Зернопродукт МХП" з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27 грудня 2024 року № 138/к, оскільки така довідка не відповідає додатку, наданим у роз`ясненні Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства".

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за список №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Отже, умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення відповідного віку, наявність необхідного загального стажу та стажу роботи на посадах тракториста-машиніста, підтвердження безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.

При цьому порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України № 7 від 20 січня 1992 року.

Зокрема, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист.

До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах цій категорії осіб є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому положення Порядку № 637 поширюються саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 22 січня 1997 року ОСОБА_1 у період з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року працював трактористом у Хмільницькій філії товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт".

При цьому у суду відсутні сумніви щодо правдивості записів трудової книжки позивача, оскільки вони виконані належним чином, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця, а тому є такими, що внесені у відповідності до норм чинного законодавства.

Водночас на реалізацію приписів Порядку № 637 разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подавалася довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 138/к, що видана МХП "Зернопродукт" від 27 грудня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року працював трактористом та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві, протягом календарного року - в тваринництві.

Також у згадуваній довідці зазначено, що вказаний період зараховується до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Підставою видачі довідки зазначено наказ № 120/3 "Про прийняття на роботу" від 26 червня 2006 року, наказ № 60 "Про припинення трудового договору" від 03 березня 2008 року, розрахункові листи та відомості по нарахуванню заробітної плати з 2006 року по 2008 рік.

Водночас як на підставу для неврахування згадуваної вище довідки та, як наслідок, незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року відповідач послався на те, що така довідка не відповідає додатку, наданим у роз`ясненні Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7.

При цьому судом встановлено, що довідка від 27 грудня 2024 року № 138/к дійсно видана відповідно до Додатку № 5 до Порядку № 637, а не відповідно до Додатку № 7 роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року.

Разом із тим, дослідивши зміст довідки від 27 грудня 2024 року № 138/к, що видана МХП "Зернопродукт", суд установив, що така відповідає всім реквізитам, визначеним у Додатку № 7 до роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року, зокрема у такій довідці зазначено період роботи особи за професією тракториста, який був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві або протягом календарного року в тваринництві, вид зайнятості, підставу видачі, підписи відповідальних осіб та печатку підприємства.

За таких обставин доводи пенсійного органу про те, що видана позивачу довідка не відповідає Додатку 7 до роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року є безпідставними.

Більше того, пенсійним органом не зазначено, яких саме відомостей не містить надана позивачем довідка, які б унеможливлювали зарахувати до пільгового стажу період його роботи з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року.

Крім того, суд зазначає, що у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, пенсійний орган має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб`єкт владних повноважень не скористався.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наданими ОСОБА_1 документами підтверджується те, що в період з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року позивач працював трактористом-машиністом та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 11 лютого 2025 року № 025750011882 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги зобов`язального характеру, то суд зауважує наступне.

Так, вище уже цитувалися приписи пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з якими на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Отже, необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є досягнення необхідного віку (55 років), наявність страхового стажу не менше 30 року, з яких не менше 20 років за професією тракториста-машиніста, що безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.

Так, на момент подання заяви про призначення пенсії вік позивача складав більше 55 років, страховий стаж - 28 років 9 місяців 05 днів.

Проте, оскаржуваним рішенням не зазначено кількість пільгового стажу, який зараховано позивачеві пенсійним органом.

Разом із тим пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу позивача період його роботи, що зазначений у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 138/к, що видана приватним акціонерним товариством "Зернопродукт МХП" від 27 грудня 2024 року, - з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року, тобто 1 рік 8 місяців 7 днів.

Водночас в позовній заяві позивач наполягає на зобов`язанні відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди його роботи з 06 липня 1987 року по 24 жовтня 2005 року (включаючи службу в Збройних Силах з 07 грудня 1987 року по 31 жовтня 1989 року) та з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року, а до страхового стажу - періоди роботи з 08 листопада 1989 року по 31 грудня 1989 року, з 01 вересня 2004 року по 30 вересня 2004 року, з 01 січня 2005 року по 24 жовтня 2005 року, з 01 лютого 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 січня 2008 року по 29 лютого 2008 року та з 01 січня 2024 року по 26 лютого 2024 року.

Однак, оскаржуваним у цій справі рішенням до пільгового стажу позивача не зараховано лише період з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року і такий період безпідставно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Водночас із цього ж рішення слідує, що в такому взагалі не надавалася оцінка можливості зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 06 липня 1987 року по 24 жовтня 2005 року (включаючи службу в Збройних Силах з 07 грудня 1987 року по 31 жовтня 1989 року), а до страхового стажу - періоди роботи з 08 листопада 1989 року по 31 грудня 1989 року, з 01 вересня 2004 року по 30 вересня 2004 року, з 01 січня 2005 року по 24 жовтня 2005 року, з 01 лютого 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 січня 2008 року по 29 лютого 2008 року та з 01 січня 2024 року по 26 лютого 2024 року.

Відтак, суд позбавлений можливості зобов`язати пенсійний орган призначити позивачеві пенсію, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, приймаючи рішення від 11 лютого 2025 року, не надало оцінку підставам незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 06 липня 1987 року по 24 жовтня 2005 року (включаючи службу в Збройних Силах з 07 грудня 1987 року по 31 жовтня 1989 року), а до страхового стажу - періодам роботи з 08 листопада 1989 року по 31 грудня 1989 року, з 01 вересня 2004 року по 30 вересня 2004 року, з 01 січня 2005 року по 24 жовтня 2005 року, з 01 лютого 2007 року по 28 лютого 2007 року, з 01 січня 2008 року по 29 лютого 2008 року та з 01 січня 2024 року по 26 лютого 2024 року.

За таких обставин суд не може перебирати на себе функції органу Пенсійного фонду і вирішувати питання про призначення пенсії ОСОБА_1 , адже завданням адміністративного суду є здійснення контролю за правомірністю рішення суб`єкта владних повноважень, а не первинний його розгляд.

Тому з метою захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 04 лютого 2025 року із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього судового рішення, зарахувавши при цьому до пільгового стажу період роботи позивача з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 26 лютого 2025 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 1211,20 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.

А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 025750011882 від 11 лютого 2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04 лютого 2025 року, зарахувавши при цьому до пільгового стажу період роботи з 26 червня 2006 року по 03 березня 2008 року, а також врахувавши висновки суду, що наведені в мотивувальній частині судового рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 605,60 гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43027, м. Луцьк, вул. Київський Майдан, буд. 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13358826)

Рішення суду в повному обсязі складено 04.02.2026

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович