Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №640/28802/20 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 лютого 2026 р. Справа № 640/28802/20

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

в с т а н о в и в :

18.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0258184-3312-2655 від 28.08.2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.02.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вподальшому, Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 року № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом 4 цього пункту.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825 (в редакції Закону №3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/28802/20 передана на розгляд та вирішення Вінницькому окружному адміністративному суду.

03.03.2025 року автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 КАС України, визначено головуючого суддю у даній справі Дончика В.В.

Ухвалою суду від 12.03.2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/28802/20. Запропоновано учасникам справи у 15-денний строк з дня отримання копії даної ухвали надати суду письмові пояснення: щодо актуальності цього спору та процесуальної позиції по суті заявлених позовних вимог; чи подавались до Окружного адміністративного суду міста Києва чи Київського окружного адміністративного суду (після передачі справи до нього) заяви/клопотання з процесуальних питань, окрім тих, що зазначені в цій ухвалі. Зобов`язано учасників справи, у разі зміни фактичних обставин у даній справі, вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

04.04.2025 року представником відповідача подано до суду заяву про заміну Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Ухвалою суду від 16.04.2025 року заяву представника відповідача задоволено. Замінено первісного відповідача ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру правочинів № 9653132, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру, загальною площею 229,30 кв.м., житловою площею 133,80 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування квартири від 09.03.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапчук З.А.

28.08.2020 року ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення № 0258184-3312-2655, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за 2019 рік у розмірі 7948 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернулася до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п/п. 266.1.1. ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п/п. 266.2.1. ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п/п. 266.3.1. ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

У свою чергу, відповідно до п/п. 266.3.2. ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п/п 266.4.1. ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

Згідно з п/п 266.4.2. ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Відповідно до п/п. 266.5.1. ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п/п. 266.6.1. ПК України).

Так, рішенням Київської міської ради від 18.10.2018 року № 1910/5974 внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», зокрема, викладено у новій редакції Додаток № 1, а саме - Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві (далі - Положення) з метою врахування контролюючим органом під час визначення сум грошових зобов?язань платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у м. Києві за 2019 базовий податковий (звітній) період (рік).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п. 3.1 Положення).

Відповідно п. 4.1 Положення база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з п. 5.1 Положення № 242/5629 ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 5.2.1. Положення № 242/5629 визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та /або нежитлової нерухомості встановлюються: відповідно до таблиці № 1 до цього Положення.

Відповідно до таблиці № 1 до Положення № 242/5629 (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, ставка податку за 1 кв. метр на житлові будинки для фізичних осіб становить 1,500 відсотків (1,5%) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року.

При цьому, до зазначеної ставки застосовано примітку « 4», яка під таблицею № 1 до Положення свідчить про те, що з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року до ставки податку об`єктів нерухомості, що класифікуються за цими підкласами, для фізичних осіб застосовується понижуючий коефіцієнт 0,75.

Відтак, розрахунок ставки податку здійснюється наступним чином:

1,500*0,75=1,12%

де 1,500 % - ставка податку за 1 кв. метр на «Будинки багатоквартирні масової забудови» для фізичних осіб;

0,75 - понижуючий коефіцієнт.

В той же час, статтею 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2019 рік» передбачено, що мінімальна заробітна плата на 01.01.2019 року складає 4173 грн., у зв`язку з чим сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки становить 46,95 грн. (4123 грн.*1,12%).

Як вже судом встановлено, позивач є власником квартири, загальною площею 229,30 кв.м., житловою площею 133,80 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Тож, оподатковувана площа об`єкта оподаткування (229,30 кв.м.), з урахуванням пільги (60 кв.м.) із сплати податку для житлового будинку, становить 169,30 кв.м. (229,30 - 60 = 169,30).

З огляду на зазначене податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік щодо об`єкту оподаткування, який належить позивачу, становить 7948 грн. (169, 30 кв.м х 46,95 грн.), де:

- 169,30 м - оподатковувана площа об?єкта нерухомого майна з урахуванням пільги для квартири/квартир;

- 46,95 грн. - ставка податку у розмірі 1,12% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу податкових зобов`язань на суму 7948 грн.

Доводи позивача про те, що відповідачем було протиправно застосовано ставку податку 1,12% (46,95 грн.) на загальну площу квартири замість застосування 0,75% (31,30 грн.) на нежитлову площу, суд не приймає до уваги з підстав, наведених вище та наголошує, що Положенням № 242/5629, на яке також посилається й сама позивач, передбачена єдина ставка податку за 1 кв.м. у розмірі 1,500%, з урахуванням коефіцієнту 0,75 для фізичних осіб для усіх місць розташування (зональності), тобто як для житлової, так і для нежитлової площі.

Водночас відповідно до таблиці № 1 до вказаного Положення ставка податку у розмірі 0,4% передбачена виключно для наземних та підземних гаражів, а не для нежитлових (допоміжних) приміщень житлових будівель.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до ст. 6 КАС України ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011)

Суддя Дончик Віталій Володимирович