Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №751/466/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/466/26

Провадження №3/751/453/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Топіхи Р.М.,

за участю: секретаря судового засідання Овдій О.М.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2026 року о 13 годині 07 хвилин у м. Чернігові по

вул. Ріпкинська, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta» з державним номерним знаком НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Alcotest Drager ARLM-0325», результат тесту № 1544 позитивний – 2,34‰ проміле, чим водій порушив вимоги п. 2.9.а) Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні особа, щодо якої складений протокол,

ОСОБА_1 вину визнав частково, погодився, що порушив, однак не згоден з результатом, який показав Драгер – 2,34‰. Оскільки він хворіє на цукровий діабет, прилад міг показати невірний завищений результат. Пояснив, що в цей день не вживав алкоголю, вживав напередодні 01 січня 2026 року. Просив розстрочити виплату штрафу на 10 місяців, оскільки сума штрафу є для нього великою і він офіційно не працює.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини.

За вимогами пункту 2.9.а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справах «Коробов проти України», «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини» та «Лавенте проти Латвії» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У рішенні в справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд безпосередньо дослідив та оцінив докази у справі, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 557280 від

02 січня 2026 року; - акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та результат тесту від

02 січня 2026 року № 1544; - розписку ОСОБА_2 про зобов`язання доставити транспортний засіб марки «Volkswagen Jetta» з державним номерним знаком НОМЕР_1 до місця стоянки; - відеозапис до протоколу серії ЕПР1 № 557280 від 02 січня 2026; - копія постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення серії ЕНА № 6448840 від 02 січня 2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 2 ст. 122 КУпАП; - рапорт інспектора взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП Шкіня Р.В. від 02 січня 2026 року, та дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативного адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладання адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно зі ст. 307 даного кодексу, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 33 даного Закону передбачене право особи за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Зі змісту вказаної норми слідує, що підставою вирішення судом питання про відстрочку або розстрочку виконання є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

У судовому засіданні встановлено, що у ОСОБА_3 скрутне матеріальне становище, сума штрафу для нього є значною, тому суд вважає, що зазначені обставини ускладнюють правопорушником виконання постанови суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що клопотання

ОСОБА_1 слід задовольнити та розстрочити виплату штрафу строком на десять місяців.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 23, 33-35, 40-1, ч. 1 ст. 130, 245, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (Отримувач коштів: ГУК у Черніг. обл /21081300; КОД ЄДРПОУ: 37972475; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; Рахунок UA528999980313070149000025001; КБКД 21081300; Призначення платежу *; 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, строком на десять місяців, встановивши щомісячну суму виплати штрафу у розмірі 1 700 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Р.М. Топіха