Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №751/8454/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/8454/25

Провадження №3/751/5/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Маслюк Н.В.

секретаря судового засідання Стрижак В.П.

з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Мороза О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

В с т а н о в и в :

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №460886 від 21.09.2025 вбачається, що 21.09.2025 о 19 год 24 хв у м. Чернігів по вул. Єлецька, 7, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Escape, н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер та в медичному заклад у лікаря-нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав. Пояснив, що він повернувся із м. Прилуки, де була служба, його висадили і він пішов до своєї машини, яку залишив зранку неподалік Єкатерининської церкви. Там вже були працівники поліції, які повідомили, що давно йому телефонують. На цьому місці була складена постанова за порушення правил паркування, його відпустили і він поїхав додому. Через декілька хвилин його зупинили ті самі поліцейські. Вони повідомили, що він має ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд на місці, він відмовився. Потім погодився поїхати на огляд у лікарню, але і там відмовився від проходження огляду. Наслідки відмови йому повідомляли.

Захисник у судовому засіданні просив закрити провадження у справі. Вказав, що відбулась провокація з боку працівників поліції. Інспектор дійсно під час першого спілкування з водієм відчув запах алкоголю, що підтверджується відеозаписом. Разом з тим, відпустили водія після складання постанови. Крім того, вказав, що на відеозаписі не вбачається жодної ознаки алкогольного сп`яніння, про які в акті зазначив інспектор. Також вказав, що автомобіль був зупинений повторно тими ж поліцейськими через декілька хвилин.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка, захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивною стороною даного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є саме керування транспортним засобом особою в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння, або з явними ознаками алкогольного сп`яніння і при цьому відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, частина 2 статті 266 КУпАП визначає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вини ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано обставини інкримінованого правопорушення, зокрема, вказано про керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а також про його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в порядку встановленому законом.

Сам протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції, складені уповноваженим суб`єктом, не можуть бути беззаперечним доказом вини у вчиненні правопорушення. Обставини викладені у протоколі, рапорті поліцейського, які є документами складеними уповноваженим суб`єктом, мають бути підтверджені й іншими доказами, що мають узгоджуватися між собою.

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів та направлення на огляд, поліцейським у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення 21.09.2025, працівниками поліції також надано відеозапис з камери поліцейського, з якого вбачається, що 21.09.2025 о 19.26 год був зупинений автомобіль Renault Escape нз НОМЕР_2 з тих причин, що не працювали задні габаритні вогні. О 19.27 год сержант поліції ОСОБА_2 запитав чи не вживав водій алкогольні напої, той відповів, що причащався у церкві (5 ковтків). Також в цей час було повідомлено, що у водія вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота (як зазначив ОСОБА_2 запах він відчув ще тоді, коли стояв біля водія вперше), виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. о 19.29 год було запропоновано водію пройти огляд, він попросив 5 хв почекати. На місці пройти огляд він відмовився (19.30 год). О 19.32 год поліцейський зазначив, що не запропонував водієві пройти огляд під час складання першої постанови, оскільки не зрозумів чи він в стані алкогольного сп`яніння, чи ні. О 19.35 год ОСОБА_2 повторно запитав чи згоден водій пройти огляд на місці, але ОСОБА_1 зажадав поїхати в лікарню. О 19.42 год поліцейські разом із водієм поїхали в лікарню. О 19.52 год поліцейський почав складати направлення. О 19.55 год лікар запитав у водія чи готовий він пройти огляд, водій відмовився, тоді інспектор втретє запропонував пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер і ОСОБА_1 не погодився. У зв`язку з цим поліцейський повідомив про відповідальність за порушення п.2.5 ПДР та роз`яснив права, передбачені ст. 63 Конституції, ст.268 КУпАП. Складання матеріалів про адміністративне правопорушення закінчено о 20.18 год.

Поліцейський взводу №2 роти №3 БУПП в Чернігівській області ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що в складі автопатруля «Вікінг» вони отримали виклик про те, що на вул. Єлецька та просп. Миру стоїть автомобіль з порушенням ПДР. Прибувши на місце вони дійсно побачили автомобіль, який був припаркований на тротуарі, знайшли номер телефону власника автомобіля, яким виявився ОСОБА_1 . Після телефонного дзвінка він через 15-20 хв прибув на місце. Після цього проведено розгляд справи за порушення правил стоянки, ОСОБА_1 вручено копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, він сів в автомобіль і поїхав. Одночасно до нього підійшов напарник ОСОБА_3 та повідомив, що від водія відчув незрозумілий запах схожий на алкоголь. У цей час водій тронувся з місця і вони побачили, що він не ввімкнув ближнє світло фар, а тому вони поїхали за ним. Постанову щодо керування ОСОБА_1 без ближнього світла фар не складали за відсутності доказів. Проте під час спілкування з водієм він дійсно відчув запах алкоголю та запитав у ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої чи ні. Зазначив, що під час першого спілкування з водієм він не відчув запаху, бо був подалі від нього і дивився весь час у планшет. У напарника були сумніви щодо наявності у водія ознак сп`яніння, тому після складання постанови не повідомили про це водія. Вказав, що для того, щоб доставити водія до медичного закладу, поліцейський повинен скласти акт огляду та направлення. Ознаки сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, порушення координації рухів він побачив відразу після зупинки водія. Першу постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності він склав дуже швидко, оскільки водій з правопорушенням був згоден. Зазначив, що працівники поліції повинні вживати заходів щодо припинення вчинення правопорушення. Відразу не зупинили водія, тому що він поїхав. Були сумніви щодо наявності у водія ознак сп`яніння, тому не наважилися повідомити водія про наявність таких ознак.

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturkv. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, SeriesA № 73; «Лауко проти Словаччини» (Laukov. Slovakia).

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Відповідно до практики ЄСПЛ забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби сторона обвинувачення цьому не сприяла. Здобуті в такий спосіб докази не можуть бути використані для доведення винуватості особи.

У своїх рішеннях ЄСПЛ розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати, чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Так, відповідно постанови серії ЕНА № 577487, яка винесена 21.09.2025 о 19.22 год поліцейським взводу №2 роти №3 БУПП в Чернігівській області Шкінь Р.В., ОСОБА_1 , 21.09.2025 о 19.00 год у м. Чернігові вул. Миру,12, керуючи транспортним засобом Renault Escape, н.з. НОМЕР_2 , здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, чим порушив п.15.10 «б» ПДР України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Після складання постанови, за протоколом факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксовано о 19.24 год.

Як було встановлено з відеозапису та підтверджено у судовому засіданні поліцейським, після складання указаної постанови напарник повідомив щодо наявності у водія ознак сп`яніння.

Отже, працівники поліції підозрюючи про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, мали вжити заходів на усунення та припинення майбутнього адміністративного правопорушення, зокрема відсторонення його від можливого керування транспортним засобом, запропонувати ОСОБА_1 викликати на місце тверезого водія. Натомість, після складання постанови надали можливість поїхати з місця незаконної стоянки, поїхати за ним, зупинити та надалі повідомити ознаки алкогольного сп`яніння, у тому числі запах алкоголю з порожнини рота, який відчув поліцейський під час складання постанови (відеозапис о 19.27 год). Потім поліцейський запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а після отримання відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що за дотримання працівниками поліції положень ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» щодо здійснення профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація стосовно ОСОБА_1 з метою вчиненням останнім адміністративного правопорушення - керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та складанням на нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що всі зібрані відносно ОСОБА_1 докази є недопустимими.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, ч.1 ст. 130, 245, 247, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова.

Повний текст постанови суду складено 03.02.2026.

Суддя: Н.В. Маслюк