Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №713/3208/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року місто Чернівці справа №713/3208/25

провадження №22-ц/822/229/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.

за участю секретаря судових засідань Факас А.В.

учасники справи:

позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2025 року по цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів у виді житлової субсидії, головуючий в суді першої інстанції суддя Кибич І.А.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів у виді житлової субсидії.

Посилалося на те, що 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації (Вижницька РДА) із заявою про призначення житлової субсидії та декларацією. Призначення житлової субсидії здійснено на підставі поданої заяви та декларації до Вижницької РДА та згідно з постановою КМУ від 21.10.1995 №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива».

Відповідно до інформації наданої за рекомендаціями Міністерства Фінансів України, виявлено, що ОСОБА_1 під час отримання житлової субсидії здійснила операції з купівлі безготівкової та/або з купівлі готівкової іноземної валюти, а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 50 тис. грн. Дата здійснення операцій, відповідно до рекомендацій здійснена в період з 12 грудня 2022 року по 05 квітня 2023 року, назва банку — Приватбанк.

Для визначення правомірності виплати житлової субсидії за попередні періоди та визначення права для її отримання на наступний період відповідачем надано виписку з вищезазначеного банку, проаналізувавши її виявлено покупку іноземної валюти в сумі 1400 USD за курсом 37,20, тобто загальна сума операції перевищує 50000,00 гривень.

17 січня 2025 року направлено повідомлення про досудове врегулювання спору відповідно до ст.16 ЦПК України №2400-0802 8/2247 до ОСОБА_1 та повторно 08 серпня 2025 року №2400-0802-8/28475 щодо повернення надміру виплачених коштів у вигляді житлової субсидії на загальну суму 9887,03 грн. Однак жодних дій щодо повернення в добровільному порядку коштів ОСОБА_1 не вчинено.

На думку Головного управління факт недобросовісності з боку ОСОБА_1 є очевидним, оскільки остання на протязі 30 календарних днів не повідомила про обставини, які вплинули на отримання житлової субсидії, що призвело до переплати коштів у виді житлової субсидії на загальну суму 9887,03 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 9887,03 грн надміру виплачених коштів у виді житлової субсидії за період з 01.05.2023 року по 30.04.2024 року на користь позивача – Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, а також стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів у виді житлової субсидії – відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

Не погоджуючись із рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, інтереси якого представляє ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на те, що рішення є таким що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі наводить обставини та підстави для задоволення позову, які викладені в позовній заяві та додатково мотивує апеляційну скаргу тим, що відповідачка при подачі заяви про призначення та надання житлової субсидії особистим підписом засвідчила ознайомлення з розпискою, що «у разі виникнення обставин, які можуть вплинути на отримання житлової субсидії (зміни у складі осіб, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні/будинку; зміна в переліку отриманих житлово-комунальних послуг; придбання майна, товарів або послуг на суму, що перевищує 50 тис. грн; заборгованість понад три місяці за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів) зобов`язується протягом місяця повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення».

За результатами верифікації, проведеної Міністерства Фінансів України, виявлено, що ОСОБА_1 під час отримання житлової субсидії здійснила операції з купівлі безготівкової та/або з купівлі готівкової іноземної валюти, а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 50 тис. грн. Дата здійснення операцій, відповідно до верифікації здійснена в період з 12.12.2022 по 05.04.2023, назва банку — Приватбанк.

Внаслідок неправомірної поведінки відповідача виникла переплата субсидії за період з 01.05.2023 по 30.04.2024 року в сумі 9887,03 грн.

Виходячи зі змісту наведених вище законодавчих норм, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вказала, що на підтвердження обставин викладених у відзиві на позов надала копії медичної документації за період з 14 серпня 2023 року по 28 серпня 2023 року, з яких вбачається, що її було прооперовано у ОКНП «ЧОККЦ», згідно копії рахунку на оплату №113 від 28 серпня 2023 року на суму 61000 грн. за коронарну стент-систему.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 15 жовтня 2019 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Вижницької РДА із заявою про призначення житлової субсидії та декларацією, що підтверджується копіями заяви та декларації.

З довідки про склад сім`ї виданої виконкомом Вижницької міської ради №1097 від 10 червня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 .

З довідки наданої АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2022 року по 31 серпня 2023 року здійснила в АТ КБ «Приватбанк» валюто-обмінні операції, а саме: 12.12.2022 року 100,00 доларів США, сума в еквіваленті 3970,00 грн.; 14.12.2022 року 100,00 доларів США, сума в еквіваленті 3990,00 грн.; 09.01.2023 року 200,00 доларів США, сума в еквіваленті 8090,00 грн.; 11.01.2023 року 100,00 доларів США, сума в еквіваленті 4030,00 грн.; 13.02.2023 року 300,00 доларів США, сума в еквіваленті 11940,00 грн.; 08.03.2023 року 100,00 доларів США, сума в еквіваленті 3860,00 грн.; 09.03.2023 року 100,00 доларів США, сума в еквіваленті 3835,00 грн.; 10.03.2023 року 200,00 доларів США, сума в еквіваленті 7680,00 грн.; 05.04.2023 року 200,00 доларів США, сума в еквіваленті 7440,00 грн.

Позивач звертаючись з даним позовом зазначив, що відповідачці ОСОБА_1 надмірно виплачено кошти у вигляді житлової субсидії на загальну суму 9887,03 грн.

17 січня 2025 року направлено повідомлення про досудове врегулювання спору відповідно до ст.16 ЦПК України №2400-0802 8/2247 до ОСОБА_1 та повторно 08.08.2025 року №2400-0802-8/28475 щодо повернення надміру виплачених коштів у вигляді житлової субсидії на загальну суму 9887,03 грн, що підтверджується копіями досудової вимоги та копіями повідомлення.

Відповідачка надала копії медичної документації за період з 14 серпня 2023 року по 28 серпня 2023 року з даних яких вбачається, що ОСОБА_1 було прооперовано у ОКНП «ЧОККЦ», та копію рахунку на оплату №113 від 28 серпня 2023 року на суму 61000,00 грн. за коронарну стент-систему.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у справі доказів на підтвердження факту недобросовісності дій ОСОБА_1 , що призвело до отримання надмірно виплаченої субсидії. Відтак, у позивача відсутнє право, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, вимагати від відповідача повернути майно (грошові кошти в сумі 9887,03 грн.) як таке, що набуте без достатньої правової підстави.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17.

При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

Умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій визначає Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 №848 (далі Положення № 848).

Пунктом 1 Положення № 848 обумовлено, що це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій, крім іншого, житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Відповідно до пункту 4 Положення № 848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Згідно пункту 5 Положення № 848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії".

Пунктом 9 Положення № 848 визначено, що контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи.

Житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається один раз на календарний рік за особистим зверненням громадян (пункт 72 Положення).

В силу пункту 24 Положення № 848 житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають). На таких осіб розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і їх доходи враховуються під час призначення житлової субсидії.

Приписами пункту 56 Положення №848 визначено, що уповноважені органи мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням.

Згідно абз.3, 4 пункту 119 Положення № 848 за рішенням уповноваженого органу надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється, у тому числі за поданням управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг у разі, коли: у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; громадянин не повідомив уповноваженому органу про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» органи, які здійснюють державні виплати, мають право проводити додаткові перевірки інформації, наданої реципієнтами під час звернення за державними виплатами та опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, а також приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року в справі № 727/5743/15-ц у пунктах 19-21 виснувала, «…що сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії є майном, збереженим без достатньої правової підстави. А тому на правовідносини з повернення цієї суми поширюються приписи глави 83 ЦК України. Суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що надмірно перерахована (виплачена) субсидія є шкодою. Застосування до спірних правовідносин приписів статей 1166 і 1231 ЦК України є помилковим. Не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, пенсії, допомоги, інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України). Отже, не може бути повернута сума надмірно перерахованої (виплаченої) субсидії зокрема тоді, якщо позивач не доведе, що виплату здійснив добровільно, але внаслідок рахункової помилки з його боку чи недобросовісності з боку особи як набувача субсидії. Така недобросовісність може проявлятися у несумлінному ставленні до виконання власних обов`язків, зловживанні правом у власних інтересах або в інтересах третіх осіб тощо…».

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тобто, суд вирішує питання про незаконність набуття права власності, у всіх випадках, окрім, коли така незаконність прямо не випливає із закону. Такими випадками може бути імперативна заборона закону на відчуження певних видів майна. Суд може встановлювати такі обставини, надавати їм оцінку, але спору про перехід права і титул власності, який може бути вирішений на користь будь-якої із сторін, немає. Пряме застосування судом ч.2 ст.328 ЦК в такому разі має охоронне значення.

Однією з цілей регулювання, встановленого ЦК України і Законом про забезпечення, є захист добросовісного набувача. Водночас регулювання має бути спрямованим виключно на захист того набувача, який є добросовісним, і не надавати захисту недобросовісному набувачу.

Загалом, принцип (презумпція) добросовісності немає переваги над всіма іншими принципами, які водночас можуть бути презумпціями. Наприклад, Конституцією України встановлена презумпція знання закону. Ч.2 ст.68 Конституції України визначає, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Як конституційна презумпція найвищого рівня, вона має перевагу перед всіма іншими презумпціями. Звісно вона застосовується в тих випадках, коли правове регулювання визначене (чіткий і зрозумілий закон існує).

Відповідно до п. 9 Положення, призначення житлових субсидій здійснюється, починаючи з 01 грудня 2022 року - органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до підпункту 10 пункту 14 Положення № 848 (в редакції на 01 грудня 2022 року) житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії, призначенням житлової субсидії без звернення здійснив операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 50 тис. гривень.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що право на житлову субсидію втрачає особа, яка протягом 12 місяців перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії саме придбала іноземну валюту, тобто, здійснила купівлю майна з власних прибутків.

Відповідно до п.11 Порядку, суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тлумачення наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми субсидії можуть бути стягнуті з відповідачки лише за умови зловживань з її боку, невиконання обов`язку або подання нею недостовірних даних.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Добросовісність як презумпція матеріального права має процесуальне значення та впливає на розподіл доказування.

Згідно матеріалів справи встановлено, що 30 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації (Вижницька РДА) із заявою про призначення житлової субсидії і призначення житлової субсидії здійснено на підставі поданої заяви та декларації до Вижницької РДА та згідно з постановою КМУ від 21.10.1995 №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива».

Також, 30 травня 2019 року ОСОБА_1 подала до Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії (а.с.9-10).

Позивач звертаючись до суду з позовом посилався на те, що з 01 грудня 2022 року повноваження стосовно призначення житлових субсидій передано органу Пенсійного фонду України.

В подальшому призначення субсидії ОСОБА_1 автоматично продовжувалось.

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відповідачу призначено субсидію на період з травня 2023 року по квітень 2024 року на загальну суму 9887,03 грн.

Відповідно до інформації наданої за рекомендаціями Міністерства Фінансів України, виявлено, що ОСОБА_1 під час отримання житлової субсидії здійснила операції з купівлі безготівкової та/або з купівлі готівкової іноземної валюти, а також банківських металів на загальну суму 1400 доларів США, що перевищує 50 тис. грн. Дата здійснення операцій в період з 12 грудня 2022 року по 05 квітня 2023 року, назва банку — Приватбанк.

Зокрема, з наданої довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що ОСОБА_1 за період з грудня 2022 року по 31 серпня 2023 року здійснила в АТ КБ «Приватбанк» валюто-обмінні операції, а саме: 12.12.2022 року 100,00 доларів США, сума в еквіваленті 3970,00 грн.; 14.12.2022 року 100,00 доларів США, сума в еквіваленті 3990,00 грн.; 09.01.2023 року 200,00 доларів США, сума в еквіваленті 8090,00 грн.; 11.01.2023 року 100,00 доларів США, сума в еквіваленті 4030,00 грн.; 13.02.2023 року 300,00 доларів США, сума в еквіваленті 11940,00 грн.; 08.03.2023 року 100,00 доларів США, сума в еквіваленті 3860,00 грн.; 09.03.2023 року 100,00 доларів США, сума в еквіваленті 3835,00 грн.; 10.03.2023 року 200,00 доларів США, сума в еквіваленті 7680,00 грн.; 05.04.2023 року 200,00 доларів США, сума в еквіваленті 7440,00 грн. (а.с.12).

Вказаного не заперечує і сама відповідачка ОСОБА_1 .

Відповідачка у відзиві на позов зазначала, що згідно медичної документації за період з 14 серпня 2023 року по 28 серпня 2023 року її було прооперовано у ОКНП «ЧОККЦ», і згідно рахунку на оплату №113 від 28 серпня 2023 року здійснено оплату за операцію на суму 61000,00 грн. за коронарну стент-систему (а.с.49).

Колегія суддів дані доводи вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 операцію проводила в медичному закладі України і оплату проводила в гривнях. Проте в АТ КБ «Приватбанк» вона проводила операцію по купівлі іноземної валюти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Колегія суддів зауважує, що відповідачка зобов`язувалася протягом місяця повідомити структурний підрозділ у разі виникнення обставин, які можуть вплинути на отримання житлової субсидії (зміна у складі осіб, які зареєстровані (фактично проживають) у житловому приміщенні/ будинку; зміна в переліку отримуваних житлово-комунальних послуг; придбання майна, товарів або оплата послуг на суму, що перевищує 50 тисяч гривень; заборгованість понад три місяці за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів).

Проте, даного обов`язку відповідачка не дотрималася, що свідчить про недобросовісність отримувача субсидії ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_1 здійснила купівлю валюти на суму, що перевищує 50 тисяч гривень починаючи з грудня 2022 року, тому субсидія, яка була призначена з травня 2023 року має бути повернута відповідачем, оскільки грошові кошти були нею отримані без достатньої правової підстави.

З метою досудового врегулювання даного спору, позивачем відповідачу запропоновано повернути надмірно виплачені кошти, однак відповідачка на такі повідомлення не відреагувала.

Відповідно до абзацу 3 п. 49 Положення (в редакції чинній на момент призначення субсидії), громадянин несе відповідальність за подані відомості в заяві, декларації, інших документах, що вплинули на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру.

Аналізуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки житлова субсидія була призначена незаконно з вини відповідачки, яка не повідомила про факт здійснення нею вищезазначених операцій з придбання валюти, що вплинуло на призначення та виплату житлової субсидії. Зазначене призвело до надмірної виплати бюджетних коштів у вигляді житлових субсидій за період з 01 травня 2023 року по 30 квітня 2024 року на суму 9887,03 гривень. Оскільки відповідачем вимога позивача про повернення коштів залишена без реагування, добровільно кошти не повернуті, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 9887,03 грн.

Щодо розподілу судових витрат понесених в суді першої та апеляційної інстанціях

Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та задоволення позову в повному обсязі.

Отож, понесені витрати позивача в суді першої та апеляційної інстанціях підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачки.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 2422,40 грн. (а.с.32), за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. (а.с.87).

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги сплачений позивачем в загальному розмірі 6056 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області – задовольнити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2025 року – скасувати та постановити нове.

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів у виді житлової субсидії – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надміру виплачені кошти у виді житлової субсидії за період з 01 травня 2023 року по 30 квітня 2024 року у розмірі 9887,03 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати за сплату судового збору за подання позову та за подання апеляційної скарги у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

І.Б. Перепелюк