Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №712/9962/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/381/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/9962/25 Категорія: 310020000 Чапліна Н.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

суддіКарпенко О. В., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача– адвоката Руденко Ю.В. на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.11.2025(повний текст складено 19.11.2025, суддя в суді першої інстанції Чапліна Н. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

у липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила змінити спосіб стягнутих з відповідача на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для відповідної вікової категорії щомісячно, на тверду грошову суму у розмірі 20 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини з відповідною індексацією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 25.07.2015 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.08.2024 шлюб між сторонами розірваний.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.05.2025 місце проживання ОСОБА_5 визначено разом із матір`ю.

Відповідач проходить службу на посаді чергового коменданта Посольства України в Республіці Кенія та Наказом Міністерства закордонних справ від 20.01.2025 йому встановлений посадовий оклад у національній валюті у розмірі 6722 грн та норма компенсаційних виплат в іноземній валюті у розмірі 1963 доларів США на місяць.

Соснівським районним судом м. Черкаси 26.03.2025 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 у розмірі частки усіх видів доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для відповідної вікової категорії щомісячно, починаючи з 05.02.2025 до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист пред`явлений до виконання до Першого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ). Відкрите виконавче провадження.

Відповідач, діючи всупереч інтересам дитини, яка потребує лікування, повноцінного харчування, оздоровлення, гармонійного розвитку вчиняє усі дії, щоб позивач отримувала аліменти у мінімальному розмірі близько 1500,00 грн на місяць. Син сторін відвідує репетитора з англійської мови двічі на тиждень, логопеда 2-3 рази на тиждень, секцію легкої атлетики, психолога, має захворювання очей, потребує постійного нагляду лікаря офтальмолога (раз на два місяці), корекції, діагноз встановлений лікарем – збіжна співдружня косоокість, гіперметропічний асигматизм правого ока, змішаний астигматизм лівого ока, амбліопія обох очей. На лікування, харчування, розвиток дитини в місяць позивач витрачає близько 30 000 грн, коштів від батька дитини, окрім 1500 грн позивачка не отримує, лише раз відповідач додатково перерахував кошти на день народження сина в сумі 10 000 грн, з чого робить висновок, що батько має фінансову можливість сплачувати більшу суму аліментів.

Відповідач працездатного віку, не є особою з інвалідністю, військовослужбовець, окрім аліментів стягнення з нього не проводяться, має стабільний дохід та можливість сплачувати аліменти на утримання сина, інших утриманців не має.

На даний час внаслідок зростання цін на продукти харчування та одяг, витрати на утримання сина ОСОБА_6 значно зросли, а тому розмір аліментів, який стягнутий рішенням суду від 26.03.2025 у розмірі частки від усіх видів доходу з урахуванням дійсних цін на ліки, товари і послуги є недостатнім для забезпечення належного рівня життя та розвитку дитини, що змушує позивача звернутися до суду із позовом про зміну розміру та способу стягуваних аліментів.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.11.2025позов задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначений судовим наказом Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.03.2025 у справі № 712/1482/25 з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів на тверду грошову суму в розмірі 10 000,00 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з урахуванням індексації на час їх виплати, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Судовий наказ Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.03.2025 у справі №712/1482/25 відкликано після завершення утримання сум аліментів, які підлягають стягненню станом на дату набрання цим рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що необхідність у стягненні 20 000 грн є не доведеною, з урахуванням потреб дитини, розумним та справедливим суд вважає зміну способу стягнення аліментів з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів на тверду грошову суму в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., щомісяця, що відповідатиме найкращим інтересам дитини, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини з урахування участі обох батьків у витратах на потреби дитини.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції представник відповідача адвоката Руденко Ю.В. 18.12.2025 направила до суду засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що відповідач є військовослужбовцем ДПС України, отримує регулярний місячний дохід, проте тимчасово відряджений відповідно до Посольства України в Республіці Кенія. Так, відповідач отримує компенсаційні виплати у зв`язку з тимчасовим проживанням за межами України, проте це ніяким чином не свідчить про покращення його матеріального стану з часу видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів.

Вказує, що працівник дипломатичної служби, направлений у довготермінове відрядження, окрім заробітної плати, один раз на місяць отримує компенсаційні виплати на оплату певних витрат (ст. ст. 33, 34 Закону України «Про дипломатичну службу»). Крім того, працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження, одноразово виплачується підйомна допомога ( ст. 34 Закону України «Про дипломатичну службу»). Компенсаційні виплати та оплата витрат (включаючи підйомну допомогу) не є складовими заробітної плати (ст.ст. 1, 33 Закону України «Про дипломатичну службу» та пп. «в» п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100). Норма і гарантії в оплаті праці, до яких відносяться також гарантії та компенсації працівників в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень є мінімальними державними гарантіями і не відносяться до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку. Не підлягають декларуванню доходи у вигляді коштів, одержаних як відшкодування або покриття витрат на службове відрядження, якщо таке відшкодування або покриття витрат здійснюється за рахунок, зокрема коштів державного бюджету. Тому, видом доходу для стягнення аліментів на даний час є лише посадовий оклад відповідача.

Отже, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що виплати, які отримує відповідач характеризують його майновий стан та можливість сплачувати аліменти.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача просить суд її відхилити як безпідставну, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обгрунтованим.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що сторони перебували у шлюбі та мають спільну дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.08.2024 шлюб між позивачем та відповідачем розірваний.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.05.2025 місце проживання ОСОБА_5 визначено разом із матір`ю ОСОБА_1 .

На підставі судового наказу Соснівським районним судом м. Черкаси 26.03.2025 року справа № 712/1482/25 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 у розмірі частки усіх видів доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для відповідної вікової категорії щомісячно, починаючи з 05.02.2025 до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до Консультаційного висновку спеціаліста від 15.07.2025 у ОСОБА_3 встановлений діагноз: збіжна співдружня косоокість, гіперметропічний асигматизм правого ока, змішаний асигматизм лівого ока, амбліопія обох очей.

Відповідно до копії листа від 17.04.025 вих.№ 08/29303-25-вих. ОСОБА_2 на підставі наказу Міністерства закордонних справ від 20.01.2025 за № 100-ос призначений на посаду чергового коменданта Посольства України в Республіці Кенія. У листі також зазначено, що відповідно до п.4.8 Положення військовослужбовці, призначені на посади чергових комендантів направляються у довготермінові відрядження на термін до двох років.

Згідно із Наказом від 20.01.2025 № 100-ос з ОСОБА_2 укладений контракт про проходження дипломатичної служби, встановлений оклад в розмірі 6722 грн, встановлена норма компенсаційних виплат в іноземній валюті у розмірі 1963 доларів США на місяць, відряджений ОСОБА_2 до Посольства України в Республіці Кенія 03.02.2025 та оплатити вартість проїзду за маршрутом Черкаси-Найробі. Нарахування та виплату ОСОБА_2 коштів, передбачених пунктом 5 Порядку формування та здійснення компенсаційних виплат в іноземній валюті та оплати інших витрат працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядженн , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2020 року № 1288 та у розмірах, встановлених наказом МЗС від 04 січня 2021 року № 2/ДСК (зі змінами) здійснювати на підставі наказу по Посольству України в Республіці Кенія.

Відповідно до Довідки від 07.08.2025 №116192 Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси за матеріалами виконавчого провадження №78112925, згідно примусового виконання судового наказу № 712/1482/25 від 26.03.2025 станом на 07.08.2028 заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Відповідно до Довідки про доходи №1286 від 14.10.2025 ОСОБА_1 , наданої Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання ухвали суду загальна сума доходу з лютого по липень 2025 року складає 207649,22 грн, щомісяця нараховано: 32716,00 – лютий, 32716,00– березень, 32716,00 – квітень, 34858,86 грн –травень, 38055,13 – червень, 36587,23 – липень. Із нарахувань утримані податки та збори.

Міністерством закордонних справ України на виконання ухвали суду надані Довідка МЗС та завірена довідка ПУ в Республіці Кенія. Відповідно до Довідки від 31.10.2025 № 212/17-927-205 Міністерства закордонних справ України заробіток ОСОБА_2 з лютого по липень 2025 року складав 48133,23 грн, з лютого по червень по 8000 грн щомісячно та за липень 2025 – 8133,23 грн, щомісячно утримуються аліменти в сумі 1540 – з лютого по травень та в сумі 1598 - - червня по липень та податки та збори.

Відповідно до Довідки про підтвердження суми здійснених компенсаційних виплат в іноземній валюті від 04.11.2023 наданої Посольством України в Республіці Кенія ОСОБА_2 загальна сума компенсаційних виплат в іноземній валюті за період з лютого по липень 2025 року становить 20424 доларів США, причому виплати складають помісячно: 2989 – липень, з них: 1683 – норма компенсаційних виплат 1014 – кошти для компенсації вартості оренди житла, 243 – кошти для компенсації вартості комунальних послуг, 49 – компенсація вартості зв`язку; 3487 – з березня по липень щомісяця, з них: 1963 – норма компенсаційних виплат 1283 – кошти для компенсації вартості оренди житла, 284 – кошти для компенсації вартості комунальних послуг, 57– компенсація вартості зв`язку.

Такими є фактичні обставини у справі.

Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають зазначене правове регулювання.

Ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У зазначеній нормі права законодавець розширив можливості того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (отримувача аліментів) щодо вибору способу стягнення аліментів.

Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства можна дійти висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

До аналогічного висновку дійшов й Верховний суд України у постанові від 05 лютого 2014 року по цивільній справі № 6-143цс13, зазначивши, що зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

У даній справі одержувач аліментів скористалась своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у частці від доходу.

При цьому, внаслідок зміни способу стягнення аліментів буде збільшений і розмір стягуваних аліментів.

У ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Судом встановлено, що спільна дитина сторін проживає разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по її утриманню та вихованню.

Відповідач є молодою та працездатною особою, працює на престижній роботі та отримує хороший дохід. Крім цього, відповідач немає на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних утриманців.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності та гармонійного розвитку дитини.

За змістом ст.192 СК України у системному зв`язку із положеннями ст.182 СК України, при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини, суд зобов`язаний виходити з пріоритету інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

З`ясовуючи наведені обставина справи, що мають значення для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що, враховуючи засади справедливості, добросовісності та розумності, вік, стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, для фізичного, духовного, морального і соціального розвитку дитини, суд першої інстанції правильно виходив з того, що виплати, які отримує відповідач характеризують його майновий стан та можливість сплачувати аліменти на дитину у більшому розмірі, ніж стягується – 1598 грн, що складає близько 1/100 частини від отримуваних відповідачем щомісяця коштів, а спосіб визначення аліментів – у від отриманого доходу суперечить інтересам дитини.

Далі, згідно до чинного законодавства України, дохід - це сукупність усіх видів заробітку, грошових та натуральних виплат, отриманих платником, з яких за законом утримуються кошти на утримання дитини. Включає офіційну зарплату, премії, надбавки, лікарняні, відпускні, доходи за договорами ЦПХ, пенсії, стипендії, виплати по безробіттю, а також доходи з-за кордону.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року по справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18), відступаючи від висновку, викладеному у постанові від 07 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18), ухваленої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зробив висновок про те, що «Положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним. З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.».

В своїй постанові від 31.07.2020 у справі № 234/15413/17 ВС вказав про те, що аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Разом з тим, з урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

Отже, доводи відповідача про те, що компенсаційні виплати та оплата витрат не є складовою заробітної плати, відповідно, не являються тим видом доходу, з якого можуть бути стягнуті аліменти, не ґрунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів вважає, що встановлений судом першої інстанції розмір аліментів визначений з урахуванням вимог сімейного законодавства та відповідає інтересам неповнолітньої дитини сторін у справі, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та достойного рівня його матеріального забезпечення.

Отже, суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, та правильно виходив з того, що є законні підстави для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують є аналогічними доводам відповідача, які вже були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.11.2025 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.11.2025у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 03.02.2026.

Суддя-доповідач

Судді