Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №569/12265/25 — Рівненський апеляційний суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/12265/25

Провадження № 22-ц/4815/89/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С..

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1

заінтересована особа – ІНФОРМАЦІЯ_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічненського районного суду Рівненської області від 08 вересня 2025 року ухвалену в складі судді Зейкан Н.М., у справі №569/12265/25

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту знаходження на автодорозі сполученням контрольно-пропускний пункт села Прикладники-Зарічне-Дубровиця (р-76) між смт. Зарічне та с. Чернин Вараського району бетонної плити в період з початку повномасштабного вторгнення РФ до червня 2024 року.

Заява мотивована тим, що після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, на автошляхах Вараського району прикордонною службою були виставлені бетонні плити, піраміди, насипані купи землі, з метою часткового перекриття проїзду автошляхами.

30.05.2024 року біля 2 години ночі він, разом з співмешканкою ОСОБА_2 , рухаючись мотоциклом, на автодорозі між селищем Зарічне та селом ОСОБА_3 , відволікся від дороги та допустив зіткнення з бетонною плитою, яка не була оснащена попереджувальними знаками, освітлена чи пофарбована світловідбивальною фарбою. Саме зіткнення з бетонною плитою стало причиною загибелі ОСОБА_2 .

Встановлення такого факту йому необхідно для визнання та підтвердження актів, що мають правові наслідки.

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 08 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту знаходження на автодорозі сполученням контрольно-пропускний пункт села Прикладники-Зарічне-Дубровиця (р-76) між смт. Зарічне та с. Чернин Вараського району бетонної плити в період з початку повномасштабного вторгнення РФ до червня 2024 року.

Ухвала суду мотивована тим, що встановлення даного факту не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки питання які порушені заявником вирішуються за нормами Кримінального процесуального Кодексу України шляхом встановлення в ході досудового розслідування наявності складу кримінального правопорушення в діях певних осіб.

У поданій апеляційній скарзі заявник, вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною і необґрунтованою, що полягало у порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить скасувати її та справу повернути до суду першої інстанції для розгляду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Встановлено, що вироком Зарічненського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.3 статті 286-1 КК України та засуджений до семи років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на вісім років.

Згідно з вироком суду, 30 травня 2024 року приблизно о 02 год ОСОБА_5 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, керуючи технічно справним мотоциклом марки КАМАХ, який не зареєстрований в уповноваженому органі МВС, рухаючись на 29 км автодороги КПП «Прикладники»-Зарічне-Дубровиця Р-76 зі сторони селища Зарічне в напрямку села Чернин Вараського району, в порушення вимог підпунктів «а, г» пункту 2.1, підпунктів «б, г» пункту 2.3, підпунктів «а, в» пункту 2.9, пункту 12.1, пункту 12.2, підпункту «б» пункту 12.6 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та неправильно її оцінив, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням та допустив падіння мотоцикла на проїзну частину.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та загинула.

Зазначений вирок набрав законної сили та є чинним.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та ІІІереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Згідно з частинами першою і другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц (провадження № 61-18514сво21), зазначено, що «у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки».

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

У частині сьомій статті 19 ЦПК України (справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів) визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Натомість завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

Сторонами кримінального провадження з боку обвинувачення є, зокрема, слідчий, прокурор, потерпілий (пункт 19 частини 1статті 3 КПК України).

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку (частина перша статті 369 КПК України).

Згідно з частиною 1статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначає Глава 26 КПК України.

Звертаючись із заявою ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства, просить встановити факт знаходження на автодорозі між селищем Зарічне та селом Чернин Вараського району бетонної плити, зіткнення з якою, мотоцикла під його керуванням, стало причиною загибелі його співмешканки. Вважає, що керівництво прикордонної служби причетне до злочину, який розслідується в рамках кримінального провадження.

Тобто у межах спірних правовідносин заявник діє як учасник кримінального провадження, права і обов`язки якого визначені кримінальним процесуальним законом.

Аналіз заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що встановлення факту фактично має на меті встановлення обставин злочину (подія, склад та суб`єкти), що підлягає встановленню лише в межах кримінального провадження. Суд цивільної юрисдикції не може перевіряти та надавати оцінку обставинам, які підлягають встановленню під час здійснення кримінального провадження відповідно до вимог КПК України.

Таким чином, суд зробив правильний висновок про відмову у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 статті 186 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Враховуючи викладене, тому ухвалу слід залишити без змін, оскільки вона ухвалена з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382- 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічненського районного суду Рівненської області від 08 вересня 2025 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 лютого 2026 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимківа С.С.