Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №396/358/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

05 лютого 2026 року м. Кропивницький

справа № 396/358/25

провадження № 22-ц/4809/343/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Таскомбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2025 року у складі судді Майстера І.П.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі по тексту – АТ «Таскомбанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви посилалося на те, що 16 травня 2024 року сторони уклали договір №4064729-943 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум», на підставі якого ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти в сумі 104900 грн, строк кредиту 60 місяців, проценти за користування кредитом 0,01% річних, комісія за обслуговування кредиту 4,9 % щомісячно. Відповідач свої кредитні зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 25.02.2025 у сумі 156308,60 грн, з яких 104900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7,60 грн - заборгованість за відсотками, 51401,00 грн - заборгованість за комісією. Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість та судові витрати.

Заочним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість заявою-договором від 16.05.2024 №4064729-943 у розмірі 104907 грн 60 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 51401 грн та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову у цій частині.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України перегляду та перевірці апеляційним судом не підлягає.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, - без змін.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 16 травня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4064729-943, за умовами якого відповідач отримав споживчий кредит шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника у загальній сумі 104900 грн, яка складається з 100000 грн суми кредиту та 4900 грн одноразової комісії за надання кредиту, строком на 60 місяців, де розмір процентної ставки - 0,01% річних, розмір комісії за обслуговування кредиту - 4,9% щомісячно (а.с.7-10).

До заяви-договору про надання кредиту позивачем також додано паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, в якому зазначено суму кредиту - 104900 грн, строк кредитування - 60 місяців, процентну ставку - 0,01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредиту - 4,9% щомісячно(а.с.12 зворот-13).

Як свідчить платіжна інструкція від 16 травня 2024 року АТ «Таскомбанк» перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 104900 грн (а.с.15).

Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованість за кредитним договором від 16 травня 2024 року №4064729-943 станом на 25 лютого 2025 року складає 156308 грн 60 коп, з яких 104900 грн 00 коп - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 7 грн 60 коп - заборгованість по процентах, 51401 грн 00 коп - заборгованість по комісії (а.с.16).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 51401 грн суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог АТ «Таскомбанк» в цій частині, оскільки умови заяви-договору щодо обов`язку здійснення платежів за комісією є нікчемними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частин першої та другої ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі, якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними, а договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», а саме 10 червня 2017 року, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, зі змісту п.1.2.3 заяви-договору про надання споживчого кредиту від 16 травня 2024 року №4064729-943 та зі змісту п.4 паспорту споживчого кредиту у цій справі убачається, що відповідачу встановлено комісію за обслуговування кредиту у розмірі 4,9 % щомісячно.

При цьому, як у заяві-договорі про надання споживчого кредиту від 16 травня 2024 року №4064729-943, так і у паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультаційних та інформаційних послуг), за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні кредитного договору, то положення заяви-договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 51401 грн стягненню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2025 року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко