Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №673/1287/25 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/1287/25

Провадження № 2/673/213/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"02" лютого 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді - Грицишиної Л.В.

з участю:

секретаря судового засідання - Осієвської Н.В.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

в с т а н о в и в:

20 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр») звернулося до ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 0689102741/5 від 09.07.2020 року, яка утворилась станом на день подачі позову у розмірі 50 532 грн. 15 коп., з яких: 3 020 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 47 512 грн. 15 коп. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, а також понесені витрати по справі на сплату судового збору та правову допомогу.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що 09.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі – ТОВ «Інфінанс») і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0689102741/5 (далі – кредитний договір №0689102741/5 від 09.07.2020 року). В рамках цього договору на підставі заяви-анкети №3251446 від 08.09.2020 року ТОВ «Інфінанс» надало ОСОБА_1 кредит (транш) у розмірі 3 020 грн. строком на 30 днів під 1,75% за один день користування кредитом, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти в установлений строк.

Позивач вказує, що ТОВ «Інфінанс» зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Однак, в подальшому відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданого йому траншу.

16.12.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») укладено договір факторингу №16-12/21, за умовами якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі, і за кредитним договором №0689102741/5 від 09.07.2020 року, укладеним із ОСОБА_1 .

У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі і за кредитним договором №0689102741/5 від 09.07.2020 року, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, позивач вказує, що ТОВ «Коллект Центр» правомірно набув право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним договором, оскільки відповідач зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати суми кредиту за договором не виконує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Так, представник зазначив, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо погашення кредиту та процентів за користування кредитом, станом на день формування позовної заяви у нього утворилась заборгованість за кредитним договором №0689102741/5 від 09.07.2020 року в розмірі 110 781 грн. 15 коп., з яких: 3 020 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 88 735 грн. 15 коп. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 19 026 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Проте, враховуючи принципи розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 532 грн. 15 коп.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань за договором, тому ТОВ «Коллект Центр» звернулось за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою судді від 25 листопада 2025 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, підтримуючи позовні вимоги та не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом відправки рекомендованих повідомлень за зареєстрованим місцем його проживання та розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про його виклик. Відзиву на позов не подав, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

За ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, згідно ст.281 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.07.2020 року ТОВ «Інфінанс» і ОСОБА_1 уклали договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0689102741/5 від 09.07.2020 року (оферта). В рамках цього договору ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 уклали заяву-анкету №3251446 від 08.09.2020 року щодо надання відповідачу кредиту (траншу), ОСОБА_1 підписав вказаний договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «8d9g3q».

У вказаній заяві-анкеті №3251446 від 08.09.2020 року, а також у акцепті оферти від 08.09.2020 року на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689102741/5 від 09.07.2020 року та отримання кредиту згідно заявки-анкети №3251446 від 08.09.2020 року зазначено, що ОСОБА_1 надається кредит (транш) на наступних умовах: розмір кредиту 3 020 грн; строк користування кредитом 30 днів; строк дії договору 3 роки; відсоткова ставка 1,75 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; максимальна відсоткова ставка 3,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується за умови неналежного виконання умов договору.

ТОВ «Інфінанс» свої зобов`язання за вищевказаною заявкою-анкетою №3251446 від 08.09.2020 року виконав в повному обсязі шляхом перерахування відповідачу коштів на його банківський рахунок, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.07.2025 року № 12119_25708142135, згідно даних якої 08.09.2020 року на картку № НОМЕР_1 , номер трансакції в системі iPay.ua 65790116, здійснено переказ в сумі 3 020 грн.

ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

16.12.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал») укладено договір факторингу №16-12/21, за умовами якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №0689102741/5 від 09.07.2020 року, укладеним із ОСОБА_1 .

У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі, і за кредитним договором №0689102741/5 від 09.07.2020 року, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором №0689102741/5 від 09.07.2020 року та укладеною в рамках цього договору заявою-анкетою №3251446 від 08.09.2020 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №0689102741/5 від 09.07.2020 року, який позивач додав до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 року складає 110 781 грн. 15 коп., з яких: 3 020 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 47 512 грн. 15 коп. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 41 223 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Однак, виходячи із змісту позовної заяви та її прохальної частини, суд у відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, бере до уваги розраховану позивачем заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» у сумі 50 532 грн. 15 коп., з яких: 3 020 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 47 512 грн. 15 коп. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання заявки-анкети №3251446 від 08.09.2020 року свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів і своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказана заявка-анкета №3251446 від 08.09.2020 року підписана відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Згідно ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із заявлених позивачем вимог, у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором № 0689102741/5 від 09.07.2020 року згідно оформлення заявки-анкети №3251446 від 08.09.2020 року у розмірі 50 532 грн. 15 коп., з яких:

- заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) – 3 020 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 47 512 грн. 15 коп.

З огляду на вищезазначене, судом враховується, щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з`ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Зібрані докази вказують на те, що 09.07.2020 року ТОВ «Інфінанс» і ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії, на виконання якого 08.09.2020 року ТОВ «Інфінанс» надало відповідачу кредит (транш) у розмірі 3 020 грн, а той зобов`язався через 30 днів (до 08.10.2020 року) повернути цей кредит і сплатити проценти у розмірі 1 585 грн. 50 коп. за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. У разі неналежного виконання умов договору загальний розмір процентів становитиме 3 171 грн.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач отримав від ТОВ «Інфінанс» кредит в сумі 3 020 грн, тому вимоги позивача, як правонаступника, про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 020 грн підлягають задоволенню.

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача по вищезазначеному договору в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.

Відповідно до змісту акцепт оферти від 08.09.2020 року на укладення Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0689102741/5 від 09.07.2020 року та отримання кредиту згідно заявки-анкети №3251446 від 08.09.2020 року, якими визначено строк користування кредитом, процентна ставка та загальна вартість кредиту, вказує на те, що сторони встановили строк кредитування не за Договором № 0689102741/5 від 09.07.2020 року у цілому, а за окремим кредитом (траншем) №3251446 від 08.09.2020 року строком 30 днів.

Також сторони передбачили можливість продовження строку дії кредиту (траншу) на строк, що відповідає кількості днів діючого кредиту (траншу), але за умови фактичного незакінчення загального строку дії Договору та повного внесення позичальником нарахованих процентів (а можливо і штрафних санкцій).

При цьому, суд, враховує, що позивачем не надано суду належних та достовірних доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування.

Більше того, позивачем не надано суду згаданий ним первісний договір від 09.07.2020 року № 0689102741/5, на підставі і на умовах якого надавався відповідачу кредит 08.09.2020 року, що дало б змогу оцінити правильність нарахування відсотків за отриманим ним кредитом.

Судом враховується, що ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому позивач не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, обґрунтованим є нарахування процентів за кредитним договором №0689102741/5 від 09.07.2020 року (заяви-анкети №3251446 від 08.09.2020 року) за період з 08.09.2020 року по 08.10.2020 року у відповідності до основних умов кредиту (траншу) в розмірі 6 191 грн. за процентною ставкою 3,5% на добу (3 020*3,5%:100%*30 = 3 171 грн., де 3 020 грн. - сума наданого кредиту, 3,5% - процентна ставка на добу, 30 - кількість днів користування коштами).

Отже, враховуючи, що після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, тому вимоги позивача про стягнення процентів у розмірі 47 512 грн. 15 коп. нараховані після закінчення строку дії Договору, є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2024 року між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір про надання правової допомоги №01-07/2024.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги №630 від 01.10.2025 року, акта №15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року вбачається, що вартість наданих Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 16 000 грн.

Однак, враховуючи, часткове задоволення позовних вимог, суд, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, прийшов до висновку, що з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 960 грн. 26 коп. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 296 грн. 78 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 0689102741/5 від 09.07.2020 року у розмірі 6 191 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 296 грн. 78 коп. судового збору та 1 960 грн. 26 коп.витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: , вул. Мечнікова,3, офіс 306 м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 05.02.2026 року.

Суддя: Л. В. Грицишина