Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №165/3526/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 165/3526/25 Провадження №33/802/56/26 Головуючий у 1 інстанції:Ференс-Піжук О. Р.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Зубрицької А.М., захисника Карпука А.С., особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу захисника Карпука А.С. в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Нововолинського міського суду від 09 грудня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. 00 коп. (сорок тисяч вісімсот гривень, 00 копійок) в дохід держави, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 гривень.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 17.09.2025 о 20.42.00 в м. Нововолинську, по вул. Івана Сірка 5, керував транспортним засобом «SKODA OCTAVIA», НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.1.а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник оскаржує його з мотивів необґрунтованості. Вказує, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки його бабусі терміново потрібно було привести ліки, адже вона є особою з інвалідністю, однак документи на підтвердження цього зникли з матеріалів справи. Зазначає, що в протоколі не розкрито об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, оскільки не зазначено коли саме ОСОБА_1 притягався вперше до адміністративної відповідальності, відсутні дані щодо підставності зупинки, та інформація чи перебував в русі транспортний засіб. З огляду на наведене, просить допитати в якості свідка бабусю – ОСОБА_2 , постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі – закрити у зв`язку із вчиненням правопорушень у стані крайньої необхідності.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляцію і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу наступного висновку.

Приписами ч.7 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до норм ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положення ст.251 КУпАП регламентують, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП є вірною, оскільки останній керував транспортним засобом не маючи права керування даним транспортним засобом, чим було порушено вимоги п. 2.1А Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинене повторно протягом року.

Перш за все, постановою від 05 травня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. штрафу. Вказана постанова не оскаржувалась і набрала законної сили (а.с.2), відтак доводи апеляційної скарги захисника в цій частині, спростовуються матеріалами справи.

Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №4569866397093 від 17.09.2025, постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП від 05.05.2025, відеозаписом на цифровому носії – DVD диску (а.с.12), копією посвідчення водія від 18.10.2025, у якому відсутня відмітка про право ОСОБА_1 керувати транспортними засобами категорії В.

При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу правопорушника, а тому прийшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, яке передбачене санкцією частини 5 статті 126 КУпАП.

Положення ст.18 КУпАП регламентують, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Захисник вказує, що ОСОБА_1 у зв`язку з поганим самопочуттям своєї бабусі, був змушений поїхати в аптеку.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що жодних доказів того, що адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності не здобуто.

За таких обставин, вважаю рішення суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, правильним.

Нових доказів стороною захисту суду апеляційної інстанції надано не було.

Також, відеозаписом з бодікамер поліцейських підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зокрема і підставність зупинки транспортного засобу, факт керування транспортним засобом, більш того останній зазначає про те, що стало погано батькові, виїхав в магазин.

Апеляційний суд вважає, що накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.2 ст.33 КУпАП, урахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, визначене санкцією ч.5 ст.126 КУпАП.

Стан крайньої необхідності не настав, оскільки пояснення свідка ОСОБА_2 про виклик швидкої медичної допомоги не знайшло документального підтвердження.

Враховуючи вищенаведене, підстави для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу захисника Карпука А.С. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Нововолинського міського суду від 09 грудня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Клок О.М.