Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №650/3193/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3193/25

Провадження № 2/650/787/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Хомик І.І.,

за участі секретаря Дорошенко Т.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника третьої особи: Забавської Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Борозенської сільської ради про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю та стягнення з батька аліментів на утримання двох малолітніх дітейгромади Бериславського району Херсонської області,

Встановлено:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що з 10 січня 2018 року позивач проживала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. 16.01.2025 року рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Під час шлюбних відносин у сторін народилася двоє дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу позивач разом з дітьми проживає у будинку своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 .

Всі фінансові витрати, щодо виховання дітей покладені на позивача. Відповідач не забезпечує матеріальні потреби дітей, матеріальної та фінансової допомоги не надає.

Відповідач часто зловживає спиртними напоями, ніде не працює. Протягом 2024-2025 року неодноразово вчиняв домашнє насильство психологічного, фізичного та економічного характеру відносно позивача.

Відповідно до характеристики Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області, відповідач характеризується негативно, конфліктний, має запальний характер, зловживає спиртними напоями, розглядався на засіданнях комісій стосовно вчинення домашнього насильства щодо дружини та дітей.

Вважає, що місце проживання дітей має бути визначено разом з позивачкою оскільки вона є працездатною, офіційно працевлаштована, у фінансовому плані є стабільно забезпеченою особою, займається вихованням та розвитком дітей, бере активну учать у їх житті до того ж, місце проживання дітей разом з позивачкою буде відповідати найкращим інтересам дітей, адже саме мати зможе створити умови для їх повноцінного та всебічного розвитку. Тому просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір`ю.

Крім того, ОСОБА_2 здоровий та працездатний, і має змогу сплачувати аліменти на рівні 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що вона з чоловіком проживала у шлюбі з 2018-2025 р. Мають двох неповнолітніх дітей. Фактично сторони не проживають з 2024 року. Відповідач неодноразово вчиняв відносно позивача домашнє насильство, а саме бив, виганяв з дому з дітьми, зраджував. Кошти на утримання дітей не надавав, на даний час перебуває у Збройних силах України. У грудні місяці 2025 року перший раз за весь час проживання окремо надіслав дітям кошти. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Борозенської сільської ради у судовому засіданні позовні вимоги визнала і пояснила, що позивач звернулася з заявою про визначення місця проживання дітей. Надала документи. Комісія перевірила місце знаходження дітей. Відповідача викликали на засідання комісії, однак конверти поверталися з відміткою «не проживає». Приїхали за місцем його проживання, сусіди пояснили, що він в стані алкогольного сп`яніння зачинився в будинку і не відчиняє.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку. Заперечень на позов не надав, про причини неявки до суду не повідомив.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 10 січня 2018 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем у Херсонському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.01.2018 року.

16.01.2025 року рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Від спільного подружнього життя у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 від 03.04.2018 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_3 від 19.07.2022 року

Після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 , позивач разом з дітьми переїхала та проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про дітей та не приділяє уваги їх вихованню. Всі фінансові витрати, пов`язані з вихованням дітей здійснює позивач, оскільки відповідач фінансової підтримки на утримання дитини не надає.

Згідно Акту обстеження умов проживання складеного службою у справах дітей виконавчого комітету Борозенської сільської ради від 20.02.2025 р. діти мають задовільні умови проживання: у будинку діти мають окремі кімнати, окремі спальні ліжка, облаштовано місце для гри та розвитку дітей, для старшої доньки є місце для виконання домашнього завдання.

Позивач з грудня 2024 року, офіційно працює, що підтверджується копією наказу №10 від 02.12.2024 року «Про призначення на роботу ОСОБА_1 », виданого директором КО «Центр надання соціальних послуг» Борозенської сільської ради.

ОСОБА_3 , є ученицею 1 класу Борозенського опорного закладу повної загальної середньої освіти. Позивач сумлінно ставиться до виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини. Батько в свою чергу навчанням дитини та її успіхами не цікавиться, з класним керівником не контактує, вказана обставина підтверджується характеристикою класного керівника та директора Борозенського опорного закладу повної загальної середньої освіти Борозенської сільської ради.

Як вбачається із позовної заяви відповідач часто зловживає спиртними напоями, ніде не працює. Протягом 2024-2025 року неодноразово вчиняв домашнє насильство психологічного, фізичного та економічного характеру відносно позивача.

Відповідач характеризується негативно, конфліктний, має запальний характер, зловживає спиртними напоями, розглядався на засіданнях комісій стосовно вчинення домашнього насильства щодо дружини та дітей, що підтверджується характеристикою Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Позивач зможе забезпечити дітям належний рівень інтелектуального, морального, духовного розвитку, має достатнє фінансове забезпечення для того щоб їх утримувати на високому рівні для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Борозенської сільської ради вих. № 484 від 03.03.2025 року визнано доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір?ю ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень частин 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти - років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Частинами 1, 2 статті 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року № 10383/09 у справі "Мамчур проти України").

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Таким чином, враховуючи, що у судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дітей разом з матір`ю не суперечить інтересам дітей, суд, з врахуванням окремого проживання батьків дітей, віку дітей, умов проживання дітей, здоров`я батьків дітей зокрема матері, яке є добрим та таким що дає змогу виховувати дітей, матеріального забезпечення, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню, що буде відповідати в першу чергу інтересам дітей, а як наслідок і інтересам батьків дітей.

Своєю поведінкою відповідач як батько не проявив належної уваги до дітей, що при цьому було здійснено матір`ю дітей, яка вжила усіх заходів для забезпечення найкращих інтересів дітей за умов, що склалися.

При вирішенні спору суд також врахував, що за встановлених обставин та звикання дитини до інших умов життя, знаходження її в комфортному для неї соціальному середовищі, за відсутності протилежних аргументів, різка зміна оточуючої обстановки та залишення за батьком активної ролі у її вихованні, який до цього не прагне, не відповідатиме найкращим інтересам дітей та може призвести до створення для неї негативних факторів у подальшому вихованні та розвитку.

Щодо стягнення аліментів з відповідача суд зазначає наступне.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:стан здоров`я та матеріальне становище дитини;стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

При визначенні розміру аліментів суд враховує положення ст. 182 Сімейного кодексу України та вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утриманні дитини підлягають задоволенню з визначенням розміру аліментів в частці від доходу відповідача, запропонованому позивачем з гарантіями, визначеними частиною 2 статті 182 цього кодексу. У статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Визначаючи баланс інтересів між обов`язками батьків, щодо утримання дітей та прав дітей на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, суд виходив з того, що стягнення аліментів у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, матиме об`єктивну і розумну підставу, переслідуватиме правомірну мету, узгоджуватиметься з вимогами, яких дотримується демократичне суспільство, та буде пропорційним принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Разом з тим, такий розмір аліментів не становитиме надмірного тягаря для відповідача, натомість буде мінімальним гарантом захисту прав дітей.

Згідно ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Судовий збір суд розподіляє відповідно до приписів ч.1 ст. 141 ЦПК України та повністю покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про охорону дитинства», ст. ст. 7, 141, 150, 161 СК України, ст. 10, 43, 49, 81, 83, 141, 274, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Борозенської сільської ради про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю та стягнення з батька аліментів на утримання двох малолітніх дітейгромади Бериславського району Херсонської області – задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня подання заяви до суду, а саме з 19.05.2025 року до повноліття дітей.

Аліменти в розмірі суми платежу за один місяць підлягають негайному стягненню.

Стягнути з ОСОБА_2 , судові витрати у виді сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина ХОМИК