Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №595/25/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Суд: Бучацький районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 04 лютого 2026 р.

Справа: №595/25/26

Суддя: Созанська Л. І.

Справа № 595/25/26

Провадження № 2-а/595/15/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., подав до суду позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 4936 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП від 24 грудня 2025 року.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 4936 від 24 грудня 2025 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП в розмірі 17000 грн. В обґрунтування постанови вказано, що відповідачем не доведено наявність події та складу адміністративного правопорушення, порушено порядок притягнення до відповідальності та винесено постанову після спливу строків накладення адміністративного стягнення. Як підстава для притягнення до відповідальності у постанові зазначено нібито не проходження позивачем ВЛК у визначений період. Водночас позивач не є особою зі статусом “обмежено придатний”, щодо якої законодавством передбачалися спеціальні обов`язки щодо повторного проходження військово-лікарської комісії у визначені строки. Позивач також не отримував повісток, викликів чи належних направлень на проходження ВЛК, не був належним чином повідомлений про час і місце явки, а відтак реального та юридичного обов`язку прибувати для проходження ВЛК у нього не виникало. За таких умов твердження відповідача про «не проходження/відмову від проходження ВЛК» є необґрунтованим, а висновки постанови ґрунтуються на припущеннях, а не на належних і допустимих доказах. Також зазначає, що у мобільному застосунку Міністерства оборони України «Резерв+» та у сформованому електронному військово-обліковому документі позивача відображено статус «Порушення правил військового обліку», причина розшуку - «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», а датою початку розшуку визначено 03 вересня 2025 року. Таким чином, сам відповідач (як суб`єкт ведення відповідної реєстрової інформації) фіксує, що відповідні негативні відомості були виявлені не пізніше 03 вересня 2025 року. Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 210 КУпАП, вчинені в особливий період, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення. Отже, виходячи з дати виявлення (03 вересня 2025 року), граничний строк накладення стягнення сплинув орієнтовно 03 грудня 2025 року, тоді як оскаржувана постанова винесена 24 грудня 2025 року, тобто після закінчення строків притягнення до відповідальності. За таких обставин провадження у справі не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Навіть у випадку, якщо позивач подавав заяву, та зазначав, що не оспорює обставини, це не є достатньою підставою для визнання постанови законною та не звільняє відповідача від обов`язку діяти в межах закону, дотриматися процедури та підтвердити свою позицію належними і допустимими доказами. Таким чином, оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що винесена за відсутності належних доказів порушення, із порушенням вимог законодавства та поза межами строків, установлених для накладення адміністративного стягнення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.Зазначену постанову позивач отримав лише 30 грудня 2025 року, що підтверджується супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд: поновити строк звернення до суду на оскарження постанови № 4936 від 24 грудня 2025 року; скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4936 від 24 грудня 2025 року та закрити провадження у справі.

Ухвалою судді від 13 січня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

19 січня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Відзив мотивованим тим, що військовозобов`язані повинні протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. До персональних даних, що підлягають уточненню належать, зокрема, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. В подальшому від початку та протягом дії воєнного стану військовозобов`язані повинні проходити медичний огляд щороку. Позивач не проходив медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби щонайменше протягом року до винесення оскаржуваної постанови. А як вбачається з наданої позивачем роздруківки з електронного військово-облікового документа з додатку “Резерв+”, позивач взагалі не проходив ВЛК з метою встановлення ступеня придатності до військової служби. Відповідно до наявних у відповідача даних, позивачем вчинено порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію - не пройдено медичний огляд та не уточнено персональних даних, в тому числі про результати медичних оглядів. Позивач звернувся із заявою від 18 грудня 2025 року, якою визнав вчинення адміністративного правопорушення, що полягає у порушенні встановлених правил військового обліку, не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Вказана заява отримана та зареєстрована 22 грудня 2025 року за № 6781. Відповідачем за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що позивач не проходив медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби, про що і було винесено оскаржувану постанову протягом встановленого законом триденного терміну. Позивачу вказана постанова направлена засобами поштового зв`язку. Таким чином, відповідачем повністю дотримана процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ухвали суду від 20 січня 2026 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

21 січня 2026 року третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання ухвалу суду від 20 січня 2026 року надано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а саме: копію заяви ОСОБА_1 від 18 грудня 2025 року та поштового конверта; копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 та картки платника податків; копію постанови № 4936 від 24 грудня 2025 року.

23 січня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача, адвокатом Ковалівським Б.В. подано відповідь на відзив, у якій представник зазначає, що відзив відповідача не спростовує доводів позовної заяви, містить здебільшого загальні посилання на нормативні акти та не підтверджує правомірність оскаржуваної постанови належними і допустимими доказами. Обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. У відзиві відповідач фактично обмежився викладенням загальних положень про дію воєнного стану, завдання ТЦК та СП, обов`язки військовозобов`язаних щодо дотримання правил військового обліку, а також навів витяги з нормативних актів щодо ведення реєстрових відомостей і медичних оглядів. При цьому, відповідач не надав доказів, які підтверджують подію та склад правопорушення саме в діях позивача, не довів наявність у позивача конкретного юридичного обов`язку пройти ВЛК у визначений час і не підтвердив належне повідомлення позивача про необхідність явки. Відповідач стверджує, що позивач начебто не проходив медичний огляд протягом року до винесення постанови та що в умовах воєнного стану медичний огляд має відбуватися щороку. Однак таке твердження не є доказом правопорушення саме за частиною третьою статті 210 КУпАП і не замінює встановлення об`єктивної сторони проступку, вини, причинного зв`язку та наявності обов`язку, який позивач порушив. Відповідач також посилається на подання позивачем заяви про визнання порушення та згоду на розгляд справи за відсутності. Водночас дана заява щодо іншої кваліфікації, а саме щодо частини третьої статті 210-1 КУпАП. Оскаржуваною постановою № 4936 від 24 грудня 2025 року позивача притягнуто за частиною третьою статті 210 КУпАП. Згоди на притягнення за статтею 210 КУпАП позивач не надавав, а тому відповідач не мав правових підстав поширювати зміст заяви на іншу статтю та інший склад адміністративного правопорушення. Заява, на яку посилається відповідач, не є універсальним підтвердженням будь-якого порушення, а має стосуватися конкретної справи і конкретної кваліфікації. Відповідач не довів, що позивачу було роз`яснено, за якою саме статтею його планують притягнути, та що позивач погодився на розгляд справи саме за частиною третьою статті 210 КУпАП. За таких умов посилання відповідача на цю заяву не підтверджує правомірність оскаржуваної постанови. Відповідач фактично розглянув справу та виніс постанову за частиною третьою статті 210 КУпАП без участі позивача, посилаючись на заяву, яка стосувалася іншої кваліфікації. Унаслідок цього позивача було позбавлено реальної можливості реалізувати гарантовані законом права на захист, зокрема права бути належним чином повідомленим про предмет та підстави притягнення саме за статтею 210 КУпАП, права брати участь у розгляді справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою та заперечувати проти доводів відповідача. Таке вирішення справи за відсутності позивача, без його чіткої та однозначної згоди на розгляд саме за статтею 210 КУпАП, істотно порушило його процесуальні права та саме по собі є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Доводи відповідача не спростовують також ключової підстави позову щодо пропуску строків накладення адміністративного стягнення. У реєстрових відомостях у застосунку «Резерв+» відображено дату початку розшуку 03 вересня 2025 року за підставою, пов`язаною з непроходженням ВЛК, а отже відповідач як суб`єкт ведення відповідних відомостей зафіксував виявлення зазначених обставин не пізніше цієї дати. Тримісячний строк, передбачений частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, сплинув орієнтовно 03 грудня 2025 року, тоді як постанова винесена 24 грудня 2025 року. Відповідач не надав доказів іншої дати виявлення правопорушення і не пояснив причин винесення постанови поза межами строків, установлених законом. За таких обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП. Оскаржувана постанова підлягає скасуванню також з підстави недоведеності події та складу адміністративного правопорушення, що є самостійною підставою для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. Відповідач не надав доказів належного виклику позивача, направлення на ВЛК, вручення повістки або повідомлення про час і місце явки, а також не довів наявність у позивача статусу, який утворює спеціальний обов`язок повторного огляду до 05 червня 2025 року. За відсутності таких доказів твердження відповідача про порушення позивачем правил військового обліку є недоведеними. З огляду на викладене, доводи відзиву не заслуговують на увагу суду і не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник позивача, адвокат Ковалівський Б.В. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав із підстав, викладених у ній, а також у відповіді на відзив, просив вимоги задовольнити, скасувати постанову № 4936 від 24 грудня 2025 року.

Будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати без участі представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, як військовозобов`язаний, у ІНФОРМАЦІЯ_6 та користується відстрочкою від призову на військову службу під час мобілізації на підставі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на строк до 31 жовтня 2026 року, що підтверджується скріншотом із застосунку Резерв+.

Згідно заяви від 18 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнає, що вчинив адміністративне правопорушення, яке полягає у порушенні встановлених правил військового обліку, що передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На виконання ст. 279-9 КУпАП повідомляє, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

24 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 винесено постанову № 4936 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.

Згідно вказаної постанови, 22 грудня 2025 року громадянин ОСОБА_1 , житель с. Стінка Чортківського району, звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання ним вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також було під час звірки даних встановлено, що ОСОБА_1 з 2024 року по дату винесення постанови не пройшов військово-лікарську комісію з метою визнання придатності до військової служби, та своїми діями порушив вимоги пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідні положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. (ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

В цьому ж Законі визначено поняття: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

- призовники - особи, які взяті на військовий облік;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з п.2, 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесено зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції:

«Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-IX Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" викладено в такій редакції:

"2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".

Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Тобто обов`язковою умовою для того, щоб стверджувати про наявність у громадянина України віком від 25 до 60 років обов`язку щодо повторного проходження ВЛК є наявність у такої особи попереднього висновку ВЛК, якою особу визнано обмежено придатною до військової служби, і такий висновок повинен бути складений до 12 травня 2025 року.

За відсутності цієї обставини, проходження ВЛК регулюється абз. 2 п. 69 Постанови № 560, відповідно до якого особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Згідно з п. 74 Постанови № 560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Як слідує із пункту 74-1 цього Порядку, для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку). Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Відповідно до абз. 4 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що громадяни України, які не були визнані обмежено придатними до військової служби до 12 травня 2025 року, зобов`язані пройти військово-лікарську комісію виключно на підставі направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, виданого за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та сформованого відповідно до пункту 74-1 Постанови № 560.

В оскаржуваній постанові та в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 до 12 травня 2025 року був визнаний обмежено придатним відповідним висновком ВЛК. За таких обставин, на нього не поширюються вимоги пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, який передбачає наявність у особи обов`язку самостійно ініціювати та пройти до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Відтак ОСОБА_4 не порушив і не міг порушити вимоги цього закону, що спростовує зазначені у постанові твердження.

При цьому, порушення ОСОБА_4 обов`язку, передбаченого абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», можливе виключно у разі не проходження ним військово-лікарської комісії у випадку наявності відповідного направлення на ВЛК для проходження медичного огляду, виданого за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та сформованого відповідно до пункту 74-1 Постанови № 560.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не надав доказів того, що ОСОБА_4 не пройшов військово-лікарську комісії на підставі направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформованого відповідно до пункту 74-1 Постанови № 560.

Також слід зазначити, що доводи представника відповідача про правомірність оскаржуваної постанови у зв`язку з тим, що позивач визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки сам факт визнання особою своєї вини не може бути достатнім доказом правомірності прийнятого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що постанову по справі про адміністративне правопорушення № 4936 від 24 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд вважає, що слід поновити пропущений позивачем строк для оскарження спірної постанови, визнавши причини його пропуску поважними, оскільки про дану постанову позивач дізнався, отримавши її копію 30 грудня 2025 року, що підтверджено доданим до позову супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30 грудня 2025 року, та скористався правом на оскарження постанови, своєчасно звернувшись до суду.

Керуючись ст. ст. 245-246, 251, 268, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Поновити пропущений ОСОБА_1 строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 4936 від 24 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: с. Стінка Чортківського району Тернопільської області.

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя: Л. І. Созанська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua