Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №591/6419/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/6419/25

Провадження № 1-кп/591/214/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 лютого 2026 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №22024200000000423 щодо обвинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Новонаталівка Чаплинського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 , будучи громадянином України, документованим паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 23.10.2007 року Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області, постійно проживаючи в м. Севастополь, після початку незаконної окупації російською федерацією 20 лютого 2014 року території АР Крим, підтримав агресивні дії російської федерації, щодо захоплення територій України, залишився проживати під окупацією та порушив правовий зв`язок з державою Україною, набувши громадянство російської федерації без позбавлення українського.

В подальшому, в серпні 2024 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) у громадянина ОСОБА_7 , на якого згідно із ст. 65 Конституції України покладається обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, будучи чітко обізнаним про розпочате російською федерацією 24 лютого 2022 року повномасштабне збройне вторгнення в Україну, підтримуючи агресивні дії російської федерації, перебуваючи під впливом комуністичних ідей та імперської російської ідеології, виник злочинний умисел на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, вираженого у формі переходу на бік ворога в умовах воєнного стану.

Так, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_7 , в серпні 2024 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у тимчасово окупованому російською федерацією м. Севастополь АР Крим, звернувся до пункту відбору на військову службу по контракту АДРЕСА_3 з метою вступу на військову службу до збройних сил російської федерації.

В подальшому, 29.08.2024 року ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, добровільно, за власною ініціативою, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників держави-агресора, діючи на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, перебуваючи у пункті відбору на військову службу по контракту АДРЕСА_3 , уклав контракт з міністерством оборони рф про проходження військової служби в збройних силах російської федерації строком на 1 рік та був зарахований на посаду водія автозаправника 2 взводу 1 роти 3 батальйону морської піхоти НОМЕР_2 бригади морської піхоти в/ч НОМЕР_3 , обравши позивний « ОСОБА_8 ».

Надалі, після підписання контракту та проходження підготовчих курсів, в період з 01 жовтня 2024 року до 1 1 жовтня 2024 року, ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем збройних сил російської федерації, займаючи посаду водія автозаправника 2 взводу 1 роти 3 батальйону морської піхоти НОМЕР_2 бригади морської піхоти в/ч НОМЕР_3 , у складі свого підрозділу, виконував бойові завдання проти підрозділів ЗСУ та інших військових формувань на території Курської області рф.

11 жовтня 2024 року ОСОБА_7 , під час виконання бойових завдань проти підрозділів ЗСУ та інших військових формувань на території Курської області рф, взятий у полон військовослужбовцями ЗСУ, чим його злочинну діяльність було припинено.

Таким чином, ОСОБА_7 у період часу з 29 серпня 2024 року по 11 жовтня 2024 року, вчинив державну зраду, у формі переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, основними складовими взаємозв`язаними ознаками та мотивами якої є:

- спеціальний антидержавницький мотив - вчинення діяння на шкоду інтересам України та корисливий мотив;

- мета - заподіяння шкоди національній безпеці України;

- перехід на бік ворога та здійснення ним підривної діяльності проти України у вигляді участі в бойових діях на боці ворога у лавах збройних силах російської федерації у зв`язку з добровільно укладеним контрактом з міністерством оборони російської федерації;

- добровільний характер його протиправної, злочинної діяльності, здійснений з власного бажання, без фізичного та психічного примусу.

Підготовче судове засідання було проведено за участі обвинуваченого, після чого його було передано в якості військовополоненого державі агресору. У зв`язку із цим ухвалою суду від 03.11.2025 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження, відповідно до ст.323 КПК України, у відсутність обвинуваченого (in absentia).

При цьому, суд вважає, що матеріали судової справи містять документи про те, що в даному випадку були здійснені всі можливі передбачені законом заходи стосовно дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, зокрема, здійснювались його виклики, вживались заходи для сповіщення в спосіб і порядок визначений КПК України, він був забезпечений захисником.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого повідомила, що мала спілкування з ОСОБА_7 , він свою вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнав.

Крім того, в судовому засіданні відповідно до ч.11 ст. 615 КПК України було досліджено відеозапис допиту ОСОБА_7 від 21.05.2025 та протокол огляду такого диску з відеозаписом від 30.05.2025, в яких зафіксовано надання ОСОБА_7 в присутності захисника показів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, в якому його звинувачують. Зокрема, ОСОБА_7 повідомив, що він отримував паспорт громадянина України, з 2010 року мешкав та працював у м.Севастопіль. У 2022 році звернувся у ДМС із заявою про отримання громадянства рф, а також написав заяву про відмову від громадянства України. Його заяви прийняли, повідомили, що відправлять заяву про вихід з громадянства України у компетентні органи, а через декілька днів після цього він отримав громадянство рф. Крім того, він забажав стати військовослужбовцем. При цьому, конкретної мети у нього не було, але йому обіцяли гарну грошову винагороду. Він усвідомлював, що він буде задіяний в бойових діях та виконуватиме обов`язки військового. Після того, як він добровільно підписав контракт у серпні 2024 року, йому виплатили частину обіцяних коштів, та він пішов служити водієм до НОМЕР_2 бригади морської піхоти, де йому було присвоєно позивний « ОСОБА_8 ». Також він склав присягу російському народу та йому було видано зброю. Проходив службу спочатку у м.Севастополь, потім їх було направлено у Краснодарський край, звідти в ОСОБА_10 , потім до ОСОБА_11 і вже з Воронежу вони приїхали в Курську область, де завданням було закріпити позиції та вести вогонь проти Збройних сил України. Через чотири дні його було взято у полон. Про вчинене не жалкує.

Також, за участю захисника були досліджені письмові докази. Клопотань про їх неналежність чи недопустимість стороною захисту не заявлялось та судом неналежності та недопустимості доказів не було встановлено.

Суд вважає, що не дивлячись на позицію обвинуваченого, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, підтверджується дослідженими судом доказами, наданими стороною обвинувачення, зокрема:

- інформацією ДВКР СБУ, що здобута на виконання доручення слідчого про те, що ОСОБА_7 уродженець с.Новонаталівка Чаплинського району Херсонської області, що він документований паспортом громадянина України, зареєстрований з родиною в АРК та користувався мобільним телефоном російського оператора мобільного зв`язку, а 29.08.2024 на добровільній основі підписав контракт на військову службу у зс рф з військовою частиною НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 окрема гвардійська бригада морської піхоти, АДРЕСА_3 ). 11.10.2024 року, перебуваючи в Курській області, потратив у полон (а.с. 74-75);

- інформацією військової частини НОМЕР_4 МОУ та копією справи військовополоненого з відомостями про те, що ОСОБА_7 – військовослужбовець НОМЕР_2 окремої гвардійської бригади морської піхоти, АДРЕСА_3 (в/ч НОМЕР_3 ), що 29.08.2024 він уклав контракт про проходження військової служби у зс рф та 11.10.2024 взятий у полон в Курській області (а.с. 109, 116-127);

- відповіддю Департаменту консульської служби про те, що відсутня інформація про звернення ОСОБА_7 з клопотанням про вихід з громадянства України та з оформленням подання про втрату ним громадянства України (а.с. 108);

- відповіддю УДМС в Сумській області про те, що ОСОБА_7 документований паспортом громадянина України та з питаннями припинення громадянства України не звертався (а.с. 107);

- дослідженим у судовому засіданні відповідно до ч.11 ст. 615 КПК України відеозаписом допиту свідка ОСОБА_12 від 15.11.2024 та протоколом огляду такого диску з відеозаписом, відповідно до яких свідок повідомив, що є військовополоненим. ОСОБА_7 він знає, познайомився з ним під час військової служби в зс рф у 2024 р. та разом з ним потрапив у полон. Знає, що ОСОБА_7 , до того як їх взяли у полон у Курській області, проходив службу у 810 бригаді (а.с. 76-84);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.11.2024 проведеного зі свідком ОСОБА_12 , який на одному із фотознімків упізнав військовослужбовця зс рф НОМЕР_2 окремої гвардійської бригади морської піхоти, АДРЕСА_3 під позивним « ОСОБА_8 » - ОСОБА_7 , з яким вони були взяті у полон (а.с. 85-88);

- дослідженим у судовому засіданні відповідно до ч.11 ст. 615 КПК України відеозаписом допиту свідка ОСОБА_13 від 15.05.2025 та протоколом огляду такого диску з відеозаписом, відповідно до яких свідок повідомив, що є військовополоненим. ОСОБА_7 він знає як військовослужбовця зс рф;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.05.2025 проведеного зі свідком ОСОБА_13 , який на одному із фотознімків упізнав військовослужбовця зс рф НОМЕР_2 окремої гвардійської бригади морської піхоти, АДРЕСА_3 під позивним « ОСОБА_8 » - ОСОБА_7 ;

-протоколом огляду від 14.05.2025 мобільного телефону «Samsung» оперуповноваженого ДВКР СБ України, де в додатку Телеграм міститься діалог з користувачем ОСОБА_14 , з якого вбачається, що остання надіслала фотознімки паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_7 серії НОМЕР_1 , виданим 23.10.2007 року Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області та контракту про проходження ОСОБА_7 військової служби в зс рф від 29.08.2024 (а.с. 89-106). При цьому, під час допиту ОСОБА_7 , останньому демонструвались вказані документи (паспорт громадянина України та контракт) і він підтвердив належність йому цих документів. Крім того, підтвердив факт того, що ОСОБА_14 є його дружиною, яка користується тим номером телефону, по якому з нею зв`язувався оперуповноважений ДВКР СБ України ОСОБА_15 .

Подані стороною обвинувачення докази узгоджуються між собою, є логічними, послідовними та такими, що цілком переконливо та беззаперечно підтверджують добровільну участь у війні ОСОБА_7 в складі ЗС РФ проти України, тобто на боці ворога, що посягає на територіальну цілісність, суверенітет, безпеку України.

При цьому, ОСОБА_7 залишається громадянином України, не відмовився, не залишив та не припинив в передбаченому законом порядку громадянства нашої країни, не здійснив жодних дієвих заходів для цього, в тому числі шляхом звернення до уповноважених в вирішенні питання громадянства державних органів України.

До того ж, з урахуванням характеру диспозиції ч. 2 ст. 111 КК України, достатнім є сам факт долучення обвинуваченого до лав ЗС РФ та виконання будь-яких функцій в їх складі, що вже шкодить інтересам України, а у даному випадку, як зазначив сам ОСОБА_7 під час допиту, він добровільно і за власним бажанням пішов на військову службу та усвідомлював те, що буде виконувати бойові завдання, у тому числі під час дислокації в Курській області – вчиняти військові дії проти військовослужбовці зс рф.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена сукупністю вищенаведених доказів в повному обсязі та його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.111 КК України, оскільки він вчинив діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, тобто державну зраду.

Відповідно до вимог статей 50,65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

В даному випадку, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що обвинувачений вчинив особливо тяжкий злочин, дані про особу обвинуваченого, який є несудимим, на обліку в псих- диспансері не перебуває, а також те, що обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Враховуючи такі відомості, суд вважає, що в даному випадку основне покарання ОСОБА_7 слід призначити в межах, встановлених санкцією статті, за якою його визнано винуватим, у виді позбавлення волі. Крім того, слід призначити й додаткове покарання у виді конфіскації, що передбачено санкцією ч.2 ст.111 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 395 КПК, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією майна.

Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 слід обчислювати з дня його затримання для відбування покарання за даним вироком.

Строк додаткового покарання ОСОБА_7 у виді конфіскації майна обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На даний вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченому, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційних веб-сайтах суду та органів прокуратури відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Виконання вироку в частині здійснення публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора покласти на прокурора.

Судді