Рішення від 24 серпня 2025 р. у справі №761/16262/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16262/25

Провадження № 2/761/6595/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 серпня 2025 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Однолько Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія? Віва Капітал? до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія? Віва Капітал? (надалі по тексту - ТОВ ?ФК ?Віва Капітал?) звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просило суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на його (ТОВ ?ФК ?Віва Капітал?) користь заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит продукту ?Старт?№145536766616 від 03 червня 2024 року у розмірі 35 820, 00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03 червня 2024 року між ТОВ ?ФК ?Віва Капітал? та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит продукту ?Старт?№145536766616. Відповідно до умов Договору товариство надає позичальнику кредит у розмірі 7 500, 00грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 540, 20% річних (1,48% в день) від суми кредиту строком на 120 днів. ТОВ ?ФК ?Віва Капітал? свої зобов?язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало у повному обсзі. Відповідачка, у свою чергу, свої зобов?язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. Станом на 03 квітня 2025 року заборгованість відповідачки за кредитом становить 35 820,00грн, з яких: 7 500, 00грн - заборгованість за кредитом; 13 320, 00грн - заборгованість за відсотками; 15 000, 00грн - штраф. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 820, 00грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028, 00грн та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 10 600, 00грн.

Відповідач, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.

Представник позивача в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; в позовній заяві зазначив, що просить провести розгляд справи за відсутності представника, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі з підстав, викладених у позові; проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістив; письмовий відзив на позов не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що 03 червня 2024 року між ТОВ ?ФК ?Віва Капітал? та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у кредит продукту ?Старт?№145536766616, сума кредиту 7 500, 00 грн., строк кредитування: 120 днів з 03 червня 2024 по 01 жовтня 2024 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 540, 20% (1, 48% в день).

Відповідно до п. 1.5., 1.7., 1.8. Договору, загальні витрати за кредитом 13 424, 10грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання Договору становить 12 164, 63%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання Договору становить 20 924, 10 грн.

Згідно із п. 4.3.1. Договору, позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

У п. 2.23 договору вказано, що кредит надається шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця в сумі 7 500, 00 грн. на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Пунктом 2.24. Договору визначено, що сторони підтверджують що електронний договір та всі додатки до нього мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін.

Як вбачається з Додатку №1 до вказаного договору, реальна річна процентна ставка становить 12 164, 74%.

Під час укладення вищевказаного договору, відповідачем ОСОБА_1 03 червня 2024 року підписано електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТОВ ?Віва Капітал? кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 , Додаток №1 до Договору №145536766616 від 03 червня 2024 року, яким є Графік платежів, де обчислено загальну вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором надання коштів у кредит, в якому відображені: дата видачі позики/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума позики/сума платежу за розрахунковий період, сума позики за договором/погашення суми позики, проценти за користування позикою, реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме довідки ТОВ ФК ?Контрактовий дім? №7/8190 від 12 березня 2025 року, ТОВ ФК ?Контрактовий Дім? повідомляє про успішність наступної операції, транзакція №1306150557, сума 8 000, 00 грн., дата прийняття 03 червня 2024 року 15:44:14, номер замовлення №1418575228, номер картки НОМЕР_1 , у розмірі 7 500, 00 грн.

Із довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ ?ФК ?Віва Капітал?, вбачається, що ОСОБА_1 , з якою укладено кредитний договір №1415536766616 ід 03 червня 2024 року у ТОВ ?фк ?Віва Капітал?, були пепераховані кредитні кошти у розмірі 7 500, 00 грн., номер транзакції 1418575228 в ПАТ Універсал Банк?.

Судом також досліджено Анкету - заяву на отримання кредиту від 03 червня 2024 року, Паспорт кредиту до договору №1415536766616 від 03 червня 2024 року, Договір про надання послуг з приймання та переказу платежів №1805/1 від 18 травня 2023 року, претензію - вимогу про виконання грошових зобов?язань (Вих. №4389 від 03 березня 2025 року).

Як вбачається із наданого розрахунку, заборгованість Договором про надання грошових коштів у кредит продукту ?Старт? №145536766616 від 03 червня 2024 року, станом 03 квітня 20525 року складає 35 820, 00 грн. грн., яка складається з 7 500, 00 грн. - тіло кредиту, 13 320, 00грн. - відсотки та 15 000,00 грн. - штраф.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов?язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У статті 3 Закону України ?Про електрону комерцію? зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України ?Про електронну комерцію? від 03 вересня 2015 року № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України ?Про електронну комерцію? від 03 вересня 2015 року №675-VIII встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України ?Про електронний цифровий підпис?, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;а налога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України ?Про електронну комерцію? від 03 вересня 2015 року №675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб?єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях, крім того підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Отже, заповненням анкети-заяви відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене вище, суд вважає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 7 500,00 грн. підтверджено відповідною квитанцією про перерахування коштів на вказану відповідачем в анкеті та договорі платіжну картку.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 1056 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77 ЦПК, України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з?ясування дійсних обставин справи, обов?язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов?язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

З боку відповідачки суду не надано жодного доказу на спростування наявної заборгованості чи про її погашення (повне, часткове).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу та відсотків підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 20 820, 00 грн., з яких: 7 500, 00 грн. - сума заборгованості за кредитом; 13 320, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками, яка нарахована за період з 03 червня 2024 року по 01 жовтня 2024 року.

Щодо стягнення штрафу, суд приходить до наступного.

Відповідно до Закону України ?Про внесення змін до Господарського Кодексу та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану? №2120-ІХ від 15 березня 2022 року Прикінцеві та Перехідна положення ЦК України були доповнені п. 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням вищезазначеного, оскільки, нарахування штрафу з боку ТОВ ?ФК ?Віва Капітал? має місце після 24 лютого 2022 року, а тому, позовні вимоги в цій частині стягнення штрафу у розмірі 15 000, 00 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо стосується позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу, то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов?язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов?язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України ?Про адвокатуру та адвокатську діяльність?).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснювало Адвокатське бюро ?Грушевий Ю. В.? на підставі Договору про надання правової допомоги №1 віл 02 січня 2025 року; Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СА №1079651; Акту виконаних робіт від 17 березня 2025 року, відповідно до Договору про надання правової допомоги № 1 від 02 січня 2025 року; Рахунку № 17/17-03 від 17 березня 2025 року; Платіжної інструкції № LK473/9.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі ?Двойних проти України? (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі ?Гімайдуліна і інших проти України? (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі ?East/West Alliance Limited? проти України", від 26 лютого 2015 року у справі ?Баришевський проти України? (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ?Лавентс проти Латвії? зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 10 600, 00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також, суперечить принципу розподілу таких витрат. З матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та тим, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд врахувавши обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру. Виходячи з конкретних обставин справи, взявши до уваги задоволення позову, прийшов до висновку про необхідність обмежити розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суми 4 000, 00грн, яка відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028, 00грн.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України ?Про електрону комерцію?, статтями 11, 207, 203, 215, 512-519, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 638, 639, 1046-1056 ЦК України, статтями 7, 10, 79-81, 141, 265-268, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Віва Капітал? (код ЄДРПОУ 40860735, місцезнаходження: Черкаська область м. Шпола, вул. Таранця, 20,) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити часково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Віва Капітал? заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит продукту ?Старт?№145536766616 від 03 червня 2024 року у розмірі 20 820 (двадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Віва Капітал? відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: