Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №760/13389/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

__________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/11727/26

В справі 760/13389/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

03 лютого 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

представника Позивача - адвоката Ліщишина І.В.

представника Відповідачки - адвоката Скрипчука М.Є.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

ІІ. Описова частина

У червні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ліщишина Ігоря Віталійовича - звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про стягнення заборгованості за договором позики та штрафних санкцій.

Ухвалою від 12 червня 2024 року відкрито позовне провадження у справі.

Згідно із заявленими вимогами Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за договором позики в загальному розмірі 4 878 614 гривень 40 копійок, з яких:

-609 021 гривня 60 копійок - основна заборгованість;

-37 093 гривні 04 копійки - проценти за користування позикою за період з 21 травня 2021 року по 21 травня 2022 року;

-4 232 499 гривень 76 копійок - пеня (неустойка) за несвоєчасне повернення грошових коштів за період з 22 грудня 2021 року по 06 червня 2024 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач зазначає, що 21 травня 2021 року між ним та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстраційним номером 1927, згідно з яким Відповідачка отримала у нього у позику грошові кошти в сумі 471 325 гривень 14 копійок, що на день укладання договору становило еквівалент 17 160 доларів США, строком до 21 травня 2022 року.

Одночасно з Договором позики між сторонами було укладено іпотечний договір від 21 травня 2021 року, посвідчений тим же нотаріусом за реєстраційним номером 1928, яким було забезпечено виконання зобов`язань Відповідачки за Договором позики шляхом передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов Договору позики підтверджено факт отримання Відповідачкою грошових коштів від Позивача. Договором було встановлено графік платежів, згідно з яким ОСОБА_2 мала здійснювати щомісячні платежі 21 числа кожного місяця у розмірі 330 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день платежу.

Позивач стверджує, що Відповідачка виконала свої зобов`язання лише частково, здійснивши 6 платежів, кожен з яких склав еквівалент 330 доларів США, а у загальному розмірі - еквівалент 1 980 доларів США. Починаючи з 21 грудня 2021 року ОСОБА_2 платежі не здійснювала, всю суму грошових коштів у визначений Договором позики строк не повернула.

У зв`язку з цим, Позивач просить стягнути з Відповідачки несплачений залишок основного боргу в сумі, еквівалентній 15 180 доларам США (17 160 - 1 980), що станом на 06 червня 2024 року за курсом НБУ 40,12 гривень за 1 долар США становить 609 021 гривню 60 копійок.

Крім того, Позивач просить стягнути проценти за користування позикою, передбачені статтею 1048 Цивільного кодексу України, за період з 21 травня 2021 року по 21 травня 2022 року у розмірі 37 093 гривні 04 копійки, які нараховані за обліковою ставкою Національного банку України, оскільки договір не містить умови про розмір процентів.

Також Позивач просить стягнути пеню за несвоєчасне повернення грошових коштів. Посилаючись на пункт 4 Договору позики, який передбачає, що у разі несвоєчасного повернення грошових коштів Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 1% від позиченої суми, Позивач розрахував розмір пені за період з 22 грудня 2021 року по 06 червня 2024 року (898 днів) у розмірі 4 232 499 гривень 76 копійок.

28 листопада 2024 року представник Відповідачки - адвокат Скрипчук Микита Євгенович подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити в їх задоволенні.

Обґрунтовуючи свої заперечення, Відповідачка зазначає, що договір позики був укладений за обставин, які свідчать про зловживання з боку осіб, пов`язаних з фінансовою компанією, через яку здійснювалося кредитування. Відповідачка стверджує, що у травні 2021 року через фінансові труднощі вона звернулася до ТОВ "Фінансова Компанія "Інвестстандарт" з метою отримання кредиту під заставу нерухомості.

За твердженням Відповідачки, представник компанії ОСОБА_3, який представлявся керівником та співвласником компанії, погодив з нею умови кредитування: сума кредиту - 13 200 доларів США, процентна ставка - 2,5% на місяць, строк позики - два роки, застава - квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, як стверджує Відповідачка, увечері 21 травня 2021 року в офісі компанії їй запропонували підписати інший проект договору, в якому замість компанії кредитором була приватна особа - ОСОБА_1 , а умови кредитування суттєво відрізнялися від узгоджених раніше. Зокрема, всі проценти були внесені однією сумою в тіло кредиту, і сума договору становила не 13 200 доларів США, а 17 160 доларів США.

Відповідачка наголошує, що Позивач не був присутній при підписанні договору, а від його імені правочин підписав ОСОБА_3 на підставі доручення. Відповідачка стверджує, що вона здійснювала платежі за договором, передаючи грошові кошти ОСОБА_3 , який видавав розписки про їх отримання. При цьому Позивача ніколи ніхто не бачив, всі переговори та прийом платежів здійснював Забарний О.О.

Відповідачка посилається на те, що з червня 2022 року представники компанії повідомляли про виїзд Позивача за кордон до Фінляндії та вимагали здійснення подвійних платежів - як за діючим договором, так і за новий термін, оскільки строк договору закінчився. Відповідачка стверджує, що була вимушена здійснити три платежі по 330 доларів США на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 , однак підтверджуючих документів про отримання цих коштів не отримала.

На підтвердження своїх доводів Відповідачка посилається на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року у справі №752/8969/24 та на кримінальне провадження №12024100010001249 від 23 квітня 2024 року, внесене до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України. Відповідачку визнано потерпілою у цьому кримінальному провадженні постановою від 20 вересня 2024 року.

Крім того, Відповідачка зазначає, що в Подільському районному суді міста Києва знаходиться справа №758/13051/23 за обвинуваченням групи осіб, серед яких є ОСОБА_3 як організатор злочину, у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 255, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 3 статті 190, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України.

Відповідачка стверджує, що не могла належним чином виконати умови Договору позики не через власні дії, а через дії Позивача, який всупереч умовам договору не приймав і не міг прийняти належне виконання договору, оскільки починаючи з середини 2022 року не знаходиться на території України.

Щодо стягнення пені Відповідачка заперечує, посилаючись на те, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти та неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Відповідачка стверджує, що оскільки Договір позики втратив свою силу з 22 травня 2022 року, то вимоги про стягнення пені, нарахованої після цієї дати, є необґрунтованими.

Крім того, Відповідачка посилається на пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з яким у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого у зв`язку з COVID-19, виконання грошового зобов`язання за договором позики, позичальник звільняється від обов`язку сплатити неустойку за таке прострочення.

Також Відповідачка посилається на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з яким у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Відповідачка зазначає, що неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року, підлягає списанню кредитодавцем.

У судовому засіданні 20 травня 2025 року представник Позивача - адвокат Ліщишин Ігор Віталійович підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідачки - адвокат Скрипчук Микита Євгенович частково заперечував проти позову з підстав, наведених у відзиві. Водночас зазначив про готовність Відповідачки погасити залишок заборгованості особисто Позивачу.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 21 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстраційним номером 1927.

Згідно з пунктом 1 Договору позики Позикодавець передав, а Позичальник прийняв у позику грошові кошти в сумі 471 325 гривень 14 копійок, що на день укладення договору за офіційним курсом Національного банку України становить еквівалент 17 160 доларів США 00 центів, які Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю не пізніше 21 травня 2022 року.

Пунктом 9 Договору позики передбачено, що Позичальник своїм підписом в договорі підтверджує факт отримання грошей від Позикодавця.

Пунктом 2 Договору позики встановлено графік платежів, згідно з яким Позичальник має здійснювати щомісячні платежі 21 числа кожного місяця, починаючи з 21 червня 2021 року, у розмірі, еквівалентному 330 доларам США за курсом НБУ на день платежу.

Одночасно з Договором позики між сторонами було укладено іпотечний договір від 21 травня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстраційним номером 1928, яким було забезпечено виконання зобов`язань Відповідачки за Договором позики шляхом передачі в іпотеку квартири АДРЕСА_1 .

Пунктом 4 Договору позики передбачено, що у разі несвоєчасного повернення грошових коштів за договором Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 1% від позиченої суми.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 2 статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оцінюючи доводи Відповідачки про обставини укладення Договору позики, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України кредитор (позикодавець) має право на одержання від боржника (позичальника) процентів від суми кредиту (позики), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки цієї особи з моменту вчинення цього правочину.

Судом встановлено, що Договір позики від 21 травня 2021 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. Від імені Позивача договір підписав представник ОСОБА_3 на підставі довіреності, яка була перевірена нотаріусом при посвідченні договору.

Відповідно до Закону України "Про нотаріат" нотаріус при посвідченні правочину перевіряє дієздатність сторін, з`ясовує справжню волю сторін, роз`яснює їм зміст і значення поданого ними проекту угоди та перевіряє, чи не суперечить його зміст дійсним намірам сторін і чи не суперечить він вимогам закону. При посвідченні договору, що укладається представником, нотаріус перевіряє повноваження представника.

Оскільки Договір позики був нотаріально посвідчений, це означає, що нотаріус перевірив повноваження представника Позивача та встановив, що договір укладений за умовами, що відповідають волі сторін та вимогам закону.

Доводи Відповідачки про те, що вона не знала про зміну умов кредитування та про те, що кредитором виступатиме приватна особа замість фінансової компанії, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки Відповідачка особисто підписувала Договір позики у присутності нотаріуса, який роз`яснював їй зміст договору та перевіряв відповідність договору її волі. Відповідачка, будучи повнолітньою дієздатною особою, мала можливість ознайомитися з умовами договору перед його підписанням та відмовитися від його укладення, якщо умови її не влаштовували.

Крім того, суд зазначає, що Відповідачка не заявляла вимоги про визнання Договору позики недійсним у передбаченому законом порядку. Заперечення проти дійсності договору, викладені у відзиві, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором, оскільки договір є чинним та обов`язковим для виконання сторонами до моменту визнання його недійсним у судовому порядку.

Посилання Відповідачки на кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 та на її статус потерпілої у цьому провадженні не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки кримінальне провадження стосується дій третьої особи, яка не є стороною Договору позики. Відповідачка уклала договір з Позивачем, а не із ОСОБА_3 , і несе відповідальність за виконання зобов`язань за цим договором перед Позивачем незалежно від дій третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір позики від 21 травня 2021 року є дійсним та таким, що породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Щодо твердження Відповідачки про неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором позики у зв`язку з відсутність Позивача, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Договір позики не містить умови про те, що Позивач зобов`язаний приймати виконання особисто. Навпаки, з умов договору та з обставин його укладення вбачається, що Позивач діяв через представника ОСОБА_3 , який мав повноваження підписати договір від імені Позивача. За таких обставин Відповідачка мала право здійснювати платежі представнику Позивача, якщо такий представник мав відповідні повноваження.

За таких обставин суд виходить з того, що Відповідачка здійснила лише ті платежі, які зазначені Позивачем у позові, а саме 6 платежів загальним розміром, еквівалентним 1980 доларам США, а в іншій частині її зобов`язання є простроченими з її вини.

Як встановлено вище, згідно з умовами Договору позики Відповідачка отримала у позику грошові кошти в сумі 471 325 гривень 14 копійок, що на день укладення договору становило еквівалент 17 160 доларів США, які зобов`язалася повернути не пізніше 21 травня 2022 року.

Відповідачка частково виконала свої зобов`язання, здійснивши 6 платежів, що в сумі становить еквівалент 1 980 доларів США. Несплаченим залишився борг в розмірі, еквівалентному 15 180 доларам США (17 160 - 1 980).

Відповідно до частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з правовим висновком, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №296/10217/15-ц, частина друга статті 524 та частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки умовами Договору позики передбачено валютний еквівалент суми позики в доларах США, а несплаченим залишився борг в розмірі, еквівалентному 15 180 доларам США, суд розраховує суму заборгованості в гривнях станом на день подання позову (межі позовних вимог).

Згідно з розрахунком Позивача, перевіреним судом, станом на 06 червня 2024 року, несплачений основний борг становив 609 021 гривень 60 копійок.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування позикою, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики не містить умови про розмір процентів за користування позикою, а тому розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивач просить стягнути проценти за користування позикою за період з 21 травня 2021 року по 21 травня 2022 року у розмірі 37 093 гривні 04 копійки.

Відповідно до правового висновку, зазначеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому законом або договором.

Виходячи з цього, проценти за користування позикою, визначені статтею 1048 Цивільного кодексу України, нараховуються за весь час користування позикою, починаючи з 21 травня 2021 року по 21 травня 2022 року включно (день повного повернення позики згідно з Договором позики) з врахуванням зменшення розміру позиченої суми внаслідок сплати позичальником згідно з графіком платежів.

Суд перевірив розрахунок процентів за користування позикою, наданий Позивачем, та визнав його правильним та обґрунтованим. Розрахунок здійснено з урахуванням облікової ставки Національного банку України, яка діяла у відповідні періоди, та з урахуванням зменшення суми позики після кожного платежу.

Таким чином, з Відповідачки підлягають стягненню проценти за користування позикою за період з 21 травня 2021 року по 21 травня 2022 року у розмірі 37 093 гривні 04 копійки.

Вирішуючи питання про обгрунтованість вимог про стягнення пені (неустойки) за несвоєчасне повернення грошових коштів, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 4 Договору позики передбачено, що у разі несвоєчасного повернення грошових коштів за договором Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 1% від позиченої суми.

Позивач просить стягнути пеню за період з 22 грудня 2021 року по 06 червня 2024 року у розмірі 4 232 499 гривень 76 копійок.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Водночас суд зазначає, що згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, доповненим Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Також вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан на території України оголошено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що є загальновідомою обставиною та доказування не підлягає.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період, починаючи з 24 лютого 2022 року і протягом дії воєнного стану та тридцяти денного строку після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково - виключно за період до 24 лютого 2022 року включно.

Відповідачка прострочила виконання зобов`язання щодо сплати платежу, який повинен був бути здійснений 21 грудня 2021 року, тому фактичне прострочення розпочалося з 22 грудня 2021 року.

Розрахунок пені за період з 22 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року включно має наступний вигляд:

-період прострочення: з 22 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року;

-кількість днів прострочення: 64 дні;

-сума позики, від якої нараховується пеня: 471 325 гривень 14 копійок;

-розмір пені, встановлений договором: 1% за кожен день прострочення;

-розрахунок пені: 471 325,14 гривень х 1% х 64 дні = 301 648 гривень 00 копійок.

Таким чином, з Відповідачки підлягає стягненню пеня (неустойка) за несвоєчасне повернення грошових коштів за період з 22 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 301 648 гривень 09 копійок.

У решті вимог щодо стягнення пені за період з 24 лютого 2022 року по 06 червня 2024 року слід відмовити на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір за подання позову в розмірі 15140 гривень 00 копійок.

Загальна сума позовних вимог становила 4 878 614 гривень 40 копійок. Задоволено вимоги на суму 947 762 гривень 64 копійок (609 021 гривень 60 копійок основного боргу + 37 093 гривні 04 копійки процентів + 301 648 гривень 09 копійок пені).

Пропорційно до задоволених вимог судовий збір становить: 15140 гривень х 948.218,13 гривень : 4.878.614,40 гривень = 2941 гривні 23 копійки.

Таким чином, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 941 гривні 23 копійки.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 161, 525, 526, 530, 553, 625, 1048, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 21 травня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстраційним номером 1927, у загальному розмірі 947 762 (дев`ятсот сорок сім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 64 копійки, яка складається з:

- 609 021 (шістсот дев`ять тисяч двадцять одна) гривню 60 копійок основного боргу;

- 37 093 (тридцять сім тисяч дев`яносто три) гривні 04 копійки процентів за користування позикою;

- 301 648 (триста одна тисяча шістсот сорок вісім) гривень 00 копійок пені (неустойки) за несвоєчасне повернення грошових коштів за період з 22 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року включно.

2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2941 (дві тисячі дев`ятсот сорок одна) гривня 23 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва.

У разі оголошення судом тільки вступної та резолютивної частин рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового р+ішення.

4.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: