Вирок від 03 лютого 2026 р. у справі №760/27077/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27077/23

Провадження №1-кп/760/1537/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1

за участі сторін та інших учасників провадження

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження №22023101110000755 від 03.10.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполь, Донецької обл., громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2023, більш точна дата та час не встановлені, ОСОБА_5 перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Маріуполь, Донецької області, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, надала згоду та добровільно була призначена на так звану посаду директора ГБУ «Мариупольский городской центр занятости», надавши при цьому згоду на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.

Так, на ОСОБА_5 як на директора ГБУ «Мариупольский городской центр занятости», як на керівника територіального органу т. зв. «Республиканского центру занятости донецкой народной республики», відповідно до т зв. «Положения о республиканском центре зайнятости донецкой народной республики (в ред. Указа Главы днр от 23.12.2021 №393)» покладались такі обов`язки:

- затверджувати структуру, штатні розклади, кошториси витрат територіального органу;

- за погодженням з директором т. зв. «Республіканського центру зайнятості донецької народної республіки» призначати та звільняти з посад заступника директора, головного бухгалтера територіального органу і керівників підвідомчих організацій;

- призначати та звільняти з посад працівників територіального органу;

- забезпечувати виконання вимог Конституції днр і законів днр, нормативно-правових актів голови днр, правління днр, а також інших нормативно-правових актів днр з питань, які відносяться до їх сфери діяльності;

- та інші організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 перебуваючи на вказаній посаді, у період з 01.06.2023 по теперішній час діючи умисно, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Маріуполя Донецької області, реалізуючи свій злочинний умисел, здійснює загальну організацію роботи і управління ГБУ «Мариупольский городской центр занятости», приймає участь у призначенні на посади та звільнення з посад, розпоряджається коштами та майном, організацію та контроль за проведенням масових пропагандистських заходів, спрямованих на підвищення іміджу окупаційної влади держави-агресора рф та формування в населення думки невідворотності встановлення та утвердження російської окупації частини території України, як єдиної законної влади на цій території, а також виконує інші функціональні обов`язки директора, спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.

Також, за час перебування на вищезазначеній посаді ОСОБА_5 , використовуючи надані представниками окупаційної адміністрації рф організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження, на виконання завдань та функцій так званої ГБУ «Мариупольский городской центр занятости», налагодила взаємодію з окремими засобами масової інформації, використовуючи їх для висвітлення діяльності окупаційної адміністрації рф, здійснення пропагандистських акцій на її підтримку, зокрема через мережу Інтернет, та формування думки серед населення і світової спільноти як про законність власних дій, так і про легітимність створення та діяльності так званої ГБУ «Мариупольский городской центр занятости».

Таким чином, за викладених вище обставин громадянка України ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колаборацйній діяльності, а саме в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративних функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованих територіях, у тому числі в окупаційній адміністрації держави агресора.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваної або обвинуваченої (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, враховує необхідність забезпечення особливого значення охорони прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура, в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Суд також враховує, що наведені особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Статтею 297-5 глави 24-1 КПК України встановлений порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування.

Повістки про виклик підозрюваної у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем її проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрювана вважається належним чином ознайомленою з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваній, надсилаються захиснику.

На підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18.10.2023 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023101110000755 від 03.10.2023 відносно ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), остання показань суду не надавала, клопотань на адресу суду також не надходило.

Відповідно до ухвали суду від 04.07.2024 постановлено здійснювати розгляд у вказаному кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченої (in absentia) в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, мала можливість отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, а також бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самостійно захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно для нього. Зазначене узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.

Вказані висновки також ґрунтуються на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, та так само свідчать про її наміри ухилення від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньої її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Північного міжрегіонального центру з надання безполатної правничої допомоги.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , в ході судових засідань неодноразово зазначав на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, захисник додав, що вина ОСОБА_5 , як і факт вчинення кримінального правопорушення не доведена, а тому, захисник просив виправдати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колаборацйній діяльності, а саме: в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративних функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованих територіях, у тому числі в окупаційній адміністрації держави агресора, доведена такими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом:

- даними протоколу огляду від 03.07.2023 з додатками у вигляді DVD-R диску. В ході огляду відеозапису опублікованого 26.06.2023 було встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 перебуває на посаді директора ГБУ «Мариупольский городской центр занятости» виступала перед присутніми громадянами, на так званій ярмарці професій на території тимчасово окупованого м. Маріуполя, Донецької області;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.07.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 впізнає особу зображену на фотознімку №3, як одну з осіб, яку бачила наприкінці червня 2023 року під час перегляду відеосюжету з телеграм каналу окупаційної влади днр в ході виступу перед присутніми громадянами, на так званій ярмарці професій на території тимчасово окупованого м. Маріуполя, Донецької області ;

- даними протоколу огляду від 05.07.2023 з додатками у вигляді DVD-R диску. В ході огляду свідок ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_5 , яка станом на 24.02.2022 працювала на посаді заступника директора Маріупольського міського центру зайнятості. Крім того, свідок ОСОБА_6 показала, що особисто знайома з ОСОБА_5 , так як раніше тривалий час працювала разом із нею в Маріупольському міському центрі зайнятості;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.07.2023, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 впізнає особу зображену на фотознімку №4, як особу, яка відома їй як ОСОБА_5 , з якою остання працювала разом тривалий час з Маріупольському міському центрі зайнятості та яку наприкінці червня 2023 року бачила під час перегляду відеосюжету з телеграм каналу окупаційної влади днр в ході виступу перед присутніми громадянами, на так званій ярмарці професій на території тимчасово окупованого м. Маріуполя, Донецької області ;

- даними протоколу огляду від 07.07.2023 з додатками у вигляді DVD-R диску. В ході огляду свідок ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_5 , яка станом на 24.02.2022 працювала на посаді заступника директора Маріупольського міського центру зайнятості. Крім того, свідок ОСОБА_9 показала, що особисто знайома з ОСОБА_5 , так як раніше тривалий час працювала разом із нею в Маріупольському міському центрі зайнятості;

- даними протоколу огляду від 11.07.2023 з додатками у вигляді QR коду та скріншотів. В ході огляду було отримано витяг з єдиного реєстру юридичних осіб та індивідуальних підприємств;

- копією витягу з особової картки Державної міграційної служби України згідно якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 орган видачі відділ оформлення документів №2 Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС України в Донецькій області, зазначене підтверджує наявність у ОСОБА_5 громадянства України. Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст.18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст.20). За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України. Суд при цьому бере до уваги, що законодавство рф визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України. Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 18 та 19 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону № 1207, дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_5 на час поставлених їй у провину подій була громадянкою України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_5 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід із громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_5 громадянства рф не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянкою України;

- даними біографічної довідки від 07.07.2023 наданої начальником відділу по роботі з персоналом Донецького обласного центру зайнятості, відповідно до якої ОСОБА_5 в період з 12.2020 по 05.2022 перебувала на посаді заступника директора Маріупольського міського центру зайнятості;

- даними висновку судової портретної експертизи від 28.07.2023 № СЕ-19/113-23/2184-ФП, відповідно до якого встановлено, що у вказаному відеозаписі та у зображенні особи, наданому у якості порівняльного зразку - особовій картці Державної міграційної служби України, зображена одна й сама особа, ОСОБА_5 ;

- даними листа Офісу Президента України від 02.08.2023 № 48-01/887, відповідного до якого, матеріали, щодо припинення громадянства України ОСОБА_5 згідно із поданої нею заяви або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили.

Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що до 24.02.2022 працювала на посаді в.о. директора Маріупольського міського центру зайнятості. На той час заступниками директора були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а у підпорядкуванні центру перебувало близько 120 працівників. Із 5 січня 2023 року свідок працює в Донецькому обласному центрі зайнятості. Свідок зазначила, що 16 березня 2022 року була вимушена виїхати з м. Маріуполя. Після виїзду намагалася відновити зв`язок із підлеглими, зокрема телефонувала ОСОБА_5 . Під час телефонної розмови ОСОБА_5 повідомила, що не має можливості виїхати та залишається в м. Маріуполі. Також вона зазначила, що швидко налагодила контакти з представниками так званої «влади днр» та планує очолити Маріупольський міський центр зайнятості, створений окупаційною адміністрацією. Щодо відеозапису, оглянутого 07.07.2023, свідок пояснила, що на ньому зафіксовано організований захід з питань працевлаштування, під час якого ОСОБА_5 запрошувала охочих шукати роботу на тимчасово окупованій території. Під час інтерв`ю, зафіксованого на відео, ОСОБА_5 була підписана як директор Маріупольського міського центру зайнятості.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що 01.09.2014 року, після переїзду до м. Маріуполя, вона розпочала роботу у міському центрі зайнятості, де й познайомилася з ОСОБА_5 . Востаннє свідок бачила ОСОБА_5 до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України. Свідок зазначила, що 15 березня 2022 року виїхала з м. Маріуполя та після цього не підтримувала зв`язок і не контактувала з ОСОБА_5 . Щодо відеозапису, оглянутого 05.07.2023, свідок пояснила, що на ньому зафіксовано організований захід з питань працевлаштування, під час якого ОСОБА_5 запрошувала охочих шукати роботу на тимчасово окупованій території. Під час інтерв`ю, відображеного на відео, ОСОБА_5 була підписана як директор Маріупольського міського центру зайнятості.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому її дії правильно кваліфіковано за ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у здійсненні колаборацйній діяльності, а саме: в добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративних функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованих територіях, у тому числі в окупаційній адміністрації держави агресора.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах даного провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, тривалий період часу вчиняє умисний, закінчений, особливо тяжкий злочин, її ставлення до вчиненого, яка свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, громадянкою якої вона є, здійснила добровільноме зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративних функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово-окупованих територіях, у тому числі в окупаційній адміністрації держави агресора.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, позицій державного обвинувачення та захисту, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною в постанові Об`єднаної палати ККС ВС в справі №404/2081/22 від 04.09.2023 року у справі, а саме згідно з положеннями ст. 55 Кримінального кодексу у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Також, суд вважає за необхідне, стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 розмір витрат на проведення судових експертиз, а саме:

- на залучення експерта для проведення судово-портретної експертизи, висновок №СЕ-19/113-23/2184-ФП складають 3585 (три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 00 коп..

Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.09.2023 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 59, 65, ч. 5 ст. 111-1 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити ій покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком 10 (десять) років та з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

Запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.09.2023 відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати, в сумі 3585 (три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн 00 коп. за проведення експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_10