Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №489/2298/24 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/2298/24

Провадження № 2/489/111/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Толпекіна А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, заданої внаслідок ДТП, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

встановив:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Притикіна І.І. звернулась до суду через Електронний суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заданої внаслідок ДТП.

Свої вимоги мотивувала тим, що в провадженні СВ ВП №2 ГУНП в Миколаївській області перебувало кримінальне провадження за №12020150040001029 від 19.03.2021 за фактом ДТП, що сталося 19.03.2020 о 14 год. 45 хв. у м. Миколаєві, на перехресті вул. Чкалова та вул. М. Василевського за участю автомобіля «ВМW Х5», держзнак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та мотоциклом «HONDA CB 600F», держзнак НОМЕР_2 керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП, водій мотоциклу ОСОБА_2 та пасажир мотоциклу ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

13.09.2021 за рапортом слідчого М.Дудника від 13.09.2021 внеслися відомості до ЄРДР та реєстровано кримінальне провадження за №12021152040001284 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.

05.12.2023 ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 489/7668/21 щодо розгляду кримінального провадження №12021152040001284 від 13.09.2021 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України у зв`язку із закінченням строків давності і закрито кримінальне провадження стосовно нього.

Посилаючись на викладене та те, закриття кримінального провадження на підставі ч. 2 ст. 284 КПК України належить до нереабілітуючих підстав, а відповідальність відповідача не була застрахована, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на її користь 385 204,41 грн. матеріального збитку, що є вартістю відновлювального ремонту згідно звіту від 24.05.2020 – 270 730,69 грн. з урахуванням зміни курсу долара США станом на 18.03.2024 (з 27,2685 грн. за 1 долар США на час складення звіту – 24.05.2020 до 38,73 грн. за 1 долар США на 18.03.2024), суму інфляційних втрат у розмірі 130 319,74 грн. та 3% річних у розмірі 24 730,44 грн. за період з 19.03.2020 по 19.03.2023 - у загальній сумі 150 050,15 грн., а також 5 352,65 грн. судових витрат.

14.05.2024 на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву. У відзиві посилається на те, що представник позивача свідомо не зазначив про наявність обвинувального акту за подіями ДТП відносно позивача ОСОБА_1 , який розглядається Ленінським районним судом м. Миколаєва (справа № 489/6590/21). При розгляді вказаної справи, зокрема у ОСОБА_2 , який є у ній потерпілим, у разі визнання ОСОБА_1 винною можуть виникнути претензії матеріального характеру, у зв`язку з чим просить суд зупинити розгляд цивільної справи № 489/2298/24 до набрання чинності судового рішення у кримінальній справі № 489/6590/21.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2024 (суддя Кокорєв В.В.) відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 18.11.2024 задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лемешка О.В. про відвід судді Кокорєву В.В. у цивільній справі № 489/2298/24; постановлено справу передати до канцелярії Ленінського районного суду м. Миколаєва для повторного автоматизованого розподілу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.12.2024 вказану справу прийнято до провадження суддею Микульшиною Г.А., розгляд справи призначено на 24.01.2025.

Ухвалою суду від 24.01.2025 постановлено зупинити провадження у справі №489/2298/24 до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі №489/6590/21 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01.04.2025 вказану ухвалу від 24.01.2025 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 04.04.2025 справу призначено до розгляду після скасування апеляційним судом ухвали про зупинення провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. Також усно заявив клопотання про призначення у справі експертизи щодо визначення того, хто з учасників ДТП більше винуватий у ньому, однак письмово його суду не подав, назви експертизи та експертної установи не запропонував. Протокольною ухвалою суду у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, оскільки у справі достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 та його представник, який є користувачем Електронного суду, жодного разу під час перебування справи у провадженні судді Микульшиної Г.А. не з`явились. Причин неявки суду не повідомили. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів, та додатково шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада». Направлена на його адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

Третя особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що в провадженні СВ ВП №2 ГУНП в Миколаївській області перебувало кримінальне провадження за №12020150040001029 від 19.03.2020 за фактом ДТП, що сталося 19.03.2020 о 14 год. 45 хв. у м. Миколаєві, на перехресті вул. Чкалова та вул. М. Василевського за участю автомобіля «ВМW Х5», держзнак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та мотоциклом «HONDA CB 600F», держзнак НОМЕР_2 керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП, водій мотоциклу ОСОБА_2 та пасажир мотоциклу ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

13.09.2021 за рапортом слідчого М.Дудника від 13.09.2021 внеслися відомості до ЄРДР та реєстровано кримінальне провадження за№12021152040001284 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України (а.с.42-44, т. 1).

08.11.2021 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва, в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12021152040001284, ст. слідчому ОСОБА_6 надається тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження за № 12020150040001029 з можливістю вилучення копій документів.

Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судової авто технічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 2601/13628/16018-16019 за матеріалами № 12020150040001029 від 16.06.2021 (а.с.124-144 т.1) в даній дорожньо-транспортній ситуації водій мотоцикла Хонда - ОСОБА_2 повинен був дати у відповідності до вимог п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України. Час руху автомобіля БМВ В небезпечному напрямку для водія мотоцикла Хонда (час руху автомобіля БМВ в маневрі лівого повороту при виїзді на проїзну частину вул. Чкалова до моменту зіткнення), становить близько 2,68 с.

В даній дорожньо-транспортній ситуації водій мотоциклу Хонда ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути виникнення даної ДТП шляхом виконання ним вимог п.п. 12.3 та 12.4 ПДР України.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія мотоцикла Хонда ОСОБА_2 не виповідали вимогам п.п. 12.3 та 12.4 ПДР України, знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

У даній ДТП водій автомобіля БМВ ОСОБА_1 повинна була діяти у відповідності до вимог п. 16.11. ПДР України та вимог державного знаку 2.2. цих правил.

В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігти зіткнення для водія автомобіля БМВ ОСОБА_1 визначалася виконанням нею вимог п. 16.11. ПДР України та вимог державного знаку 2.2. цих Правил, для чого вона не мала будь-яких перешкод технічного характеру.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії автомобіля БМВ ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 16.11. ПДР України та вимог державного знаку 2.2. цих Правил та знаходяться з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникнення даної ДТП.

Відповідно до п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Відповідно до п. 12.4. ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до п. 16.11. ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Згідно висновку експерта судової фото-технічної експертизи №71 від 21.05.2020 встановлено, що швидкість мотоциклу «HONDA CB 600F» р.н, НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 перед зіткненням складала 152,65 – 156,95 км/год, автомобіль «ВМW Х5», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 9,82 -10,04 км/год під час проїзду перехрестя перед зіткненням (а.с.192-213 т. 1).

05.12.2023 ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва, яка набрала чинності 13.12.2023, по кримінальній справі № 489/7668/21 щодо розгляду кримінального провадження №12021152040001284 від 13.09.2021 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності і закрито кримінальне провадження стосовно нього на підставі ч. 1 ст. 49 КК України та ст. 284 КПК України (а.с.146-147 т. 1).

Закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України належить до нереабілітуючих підстав.

На даний час обвинувальний акт за подіями ДТП відносно позивача ОСОБА_1 розглядається Інгульським районним судом м. Миколаєва (справа № 489/6590/21). Клопотань про огляд висновків експертів у вказаній кримінальній справи сторони не заявили.

ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на її користь 385 204,41 грн. матеріального збитку, що є вартістю відновлювального ремонту згідно звіту від 24.05.2020 – 270 730,69 грн. з урахуванням зміни курсу долара США станом на 18.03.2024 (з 27,2685 грн. за 1 долар США на час складення звіту – 24.05.2020 до 38,73 грн. за 1 долар США на 18.03.2024), суму інфляційних втрат у розмірі 130 319,74 грн. та 3% річних у розмірі 24 730,44 грн. за період з 19.03.2020 по 19.03.2023 - у загальній сумі 150 050,15 грн., а також 5 352,65 грн. судових витрат.

В обґрунтування розміру матеріального збитку посилається на звіт № 161/05-20 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 24.05.2020, складеного ФОП ОСОБА_7 . Згідно вказаного звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВМW Х5», держзнак НОМЕР_1 , складає 270 730,69 грн. (а.с.149-180 т. 1).

Згідно перевірки чинності полісу внутрішнього страхування поліс на т.з. з відповідним він-кодом, д.н.з. НОМЕР_2 станом на 19.03.2020 (дата ДТП) не знайдено (а.с.181,182 т.1).

Згідно ч. 1 ст. 1166, ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст.440 ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

Отже, якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

На необхідності визначення ступеня вини кожного з учасників ДТП як володільців джерела підвищеної небезпеки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України для цивільно-правової відповідальності неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18.

Вирішуючи питання щодо визначення ступеня вини позивача та відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди та наслідків суд виходить з наступного.

З досліджених судом висновків експертів за результатами проведення комплексної судової авто технічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 2601/13628/16018-16019 за матеріалами № 12020150040001029 від 16.06.2021 (а.с.124-144 т.1) та висновку експерта судової фото-технічної експертизи №71 від 21.05.2020 встановлена винуватість обох водіїв – учасників ДТП, що сталася 19.03.2020. Так, швидкість мотоциклу «HONDA CB 600F» р.н, НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який їхав по головній дорозі, перед зіткненням складала 152,65 – 156,95 км/год, а автомобіль «ВМW Х5», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яка виїжджала з другорядної дороги, не надавши переваги у русі відповідачу, рухався зі швидкістю 9,82 -10,04 км/год під час проїзду перехрестя перед зіткненням (а.с.192-213 т. 1).

В даній дорожньо-транспортній ситуації водій мотоцикла ОСОБА_8 повинен був дати у відповідності до вимог п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України. Час руху автомобіля БМВ В небезпечному напрямку для водія мотоцикла Хонда (час руху автомобіля БМВ в маневрі лівого повороту при виїзді на проїзну частину вул.Чкалова до моменту зіткнення), становить близько 2,68 с.

В даній дорожньо-транспортній ситуації водій мотоциклу Хонда ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути виникнення даної ДТП шляхом виконання ним вимог п.п. 12.3 та 12.4 ПДР України.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія мотоцикла Хонда ОСОБА_2 не виповідали вимогам п.п. 12.3 та 12.4 ПДР України, знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

У даній ДТП водій автомобіля БМВ ОСОБА_1 повинна була діяти у відповідності до вимог п. 16.11. ПДР України та вимог державного знаку 2.2. цих правил.

В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість запобігти зіткнення для водія автомобіля БМВ ОСОБА_1 визначалася виконанням нею вимог п. 16.11. ПДР України та вимог державного знаку 2.2. цих Правил, для чого вона не мала будь-яких перешкод технічного характеру.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії автомобіля БМВ ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 16.11. ПДР України та вимог державного знаку 2.2. цих Правил та знаходяться з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникнення даної ДТП.

В даному випадку суд враховує, що обидва водія у даній ДТП мали правомірне сподівання на дотримання іншими учасниками дорожнього руху ПДР. Психоемоційні характеристики кожної людини є різними, а тому не можна беззаперечно ставити у провину лише водію мотоцикла ОСОБА_2 порушення правил ПДР та не застосування такого гальмування мотоциклу щоб уникнути зіткнення з автомобілем позивача, який виїжджав на головну дорогу з другорядної. При тому, що обидва водія допустили порушення ПДР та згідно висновків могли уникнути ДТП шляхом виконання правил ПДР.

З огляду на викладене та те, що сторони могли уникнути ДТП шляхом виконання правил ПДР, суд вважає справедливим, співвідносним та обґрунтованим визначити ступінь вини позивача та відповідача у даному ДТП у відношенні 50/50.

Наданий позивачем звіт № 161/05-20від 24.05.2020 відповідачем не оспорювався. При цьому, згідно цього звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача «ВМW Х5», держзнак НОМЕР_1 , складає 270 730,69 грн. і визначена саме у гривні, хоч в ній і зазначено курс долара США на дату оцінки – 27,2686 грн. за 1 долар США (а.с.149).

Однак суд вважає доводи позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача її користь 385 204,41 грн. матеріального збитку, що є вартістю відновлювального ремонту згідно звіту від 24.05.2020 – 270 730,69 грн. з урахуванням зміни курсу долара США станом на 18.03.2024 (з 27,2685 грн. за 1 долар США на час складення звіту – 24.05.2020 до 38,73 грн. за 1 долар США на 18.03.2024), безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Також згідно ст. 5 ЗУ «Про валюту та валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. За ч. 2 ст. 5 цього закону усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за:

1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;

2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;

3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій;

4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов`язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);

5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;

6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц зазначено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

За такого доводи позивача щодо збільшення суми відновлювального ремонту з прив`язкою до курсу долара США є безпідставними та не можуть бути взяті судом до уваги.

Таким чином, враховуючи вищенаведені доводи та визначивши ступінь вини позивача та відповідача у даному ДТП у відношенні 50/50, суд вважає необхідним частково задовольнити вимоги позивача в частині стягнення суми матеріального збитку, що є половиною вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача згідно звіту (270 730,69/2 (а.с.149) та стягнути на її користь 135 365,34 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відповідатиме відсотковому відношенні вини кожного з учасників ДТП (50/50).

Що стосується вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, провадження № 12-14гс18, зазначила, що положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

За такого, оскільки позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді половини вартості відновлювального ремонту задоволено частково на суму 135 365,34 грн., позивні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних також підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача відповідача інфляційних втрат у розмірі 67 167,63 грн. та 3% річних 12 185,25 грн., розрахованих за 1096 днів за період з 19.03.2020 по 19.03.2023 за нижченаведеними формулами.

Розрахунок інфляційних втрат розраховується за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100) x (ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період: IIc (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) = 1.49619521

Інфляційне збільшення:

135 365,34 x 1.49619521 - 135 365,34 = 67 167,63 грн.

Розрахунок 3 % річних здійснено за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума

з 19/03/2020 до 31/12/2020 135 365,34 x 3 % x 288 : 366 : 1002883 195,51 грн.

з 01/01/2021 до 19/03/2023 135 365,34 x 3 % x 808 : 365 : 1008088 989,74 грн.

Всього 3% річних - 12 185,25 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з підстав, зазначених у мотивувальній частині рішення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 135 365,34 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням її автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відповідатиме відсотковому відношенні вини кожного з учасників ДТП (50/50), інфляційних втрат у розмірі 67 167,63 грн. та 3% річних у розмірі 12 185,25 грн., розрахованих за 1096 днів за період з 19.03.2020 по 19.03.2023, а загалом суму у розмірі 214 718,22 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково (на 39,74%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 147,18 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, заданої внаслідок ДТП, інфляційних втрат та трьох відсотків річних – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 135 365,34 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, інфляційних втрат у розмірі 67 167,63 грн. та 3% річних у розмірі 12 185,25 грн., розрахованих за 1096 днів за період з 19.03.2020 по 19.03.2023, а загалом суму у розмірі 214 718,22 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот вісімнадцять гривень 22 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 147,18 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 18 коп.) судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;

третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП не встновлено, адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 05.02.2026.

Суддя Г.А. Микульшина