Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №473/6559/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6559/25

РІШЕННЯ

іменем України

"05" лютого 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Ротар М.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

учасники справи:

представник позивач Вишневський А.В.

представник відповідача Шевчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну заходу стягнення та звільнення від адміністративної відповідальності

встановив

представник позивача адвокат Вишневський А.В. звернувся до суду з позовом, у якому просить змінити захід стягнення у вигляді штрафу на підставі постанови № 1965 від 04.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 17 000 грн. та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення обмежитись усним зауваженням.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що він не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у строк до 05 червня 2025 року.

Позивач вважає, що він не може бути призваний на військову службу за мобілізацією, так як на підставі п.4 ч. 3 ст. 23 отримав відстрочку від призову на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», у зв`язку із загибеллю його батька, який помер під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Від проходження ВЛК у строк до 05 червня 2025 року він не ухилявся, лікарем – психіатром направлено його до м. Миколаєва на додаткове обстеження у психіатричній лікарні, яке вимагало перебування на стаціонарі строком до 1 місяця, але в зв`язку з тяжким матеріальним становищем поїхати до м. Миколаєва не зміг. В зв`язку з викладеним характер учиненого ним правопорушення свідчать про малозначність через відсутність будь - якої шкоди будь - якій особі, у тому числі й інтересам держави.

Просить звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення обмежитись усним зауваженням.

18 грудня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29 грудня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки вважав, що відповідач не виконавши зобов`язання до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби вчинив порушення передбачене ч.3 статті 210-1 КУпАП, за яке передбачена відповідальність відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Невиконання вимог чинного законодавства щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації порушує державні та суспільні інтереси щодо забезпечення належного військового обліку.

Представник позивача адвокат Вишневський А.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Шевчук І.М. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив прийняти рішення відповідно до встановлених обставин та наданих суду доказів.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши письмові докази по справі, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №1965 від 04 грудня 2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн на користь держави.

Зокрема позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що перебуваючи на військовому обліку з 12 січня 2012 року як військовозобов`язаний у військовому званні «солдат», в порушення вимог Закону України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у строк до 05 червня 2025 року.

Тим самим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.201-1 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

В той же час суд бере до уваги, що з огляду на засади презумпції невинуватості, позивач не зобов`язаний доводити свою невинуватість, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Надаючи оцінку доводам позивача суд виходить з наступного.

За своїм змістом вчинене ОСОБА_1 порушення полягає в наступному.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено загальну мобілізацію. Дія вказаного Указу Президента України в подальшому продовжувалась встановленим порядком до теперішнього часу. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб. Особливий період в Україні діє по теперішній час.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 12.01.2012 р. має військове звання «солдат».

29.11.2025 р. позивач ОСОБА_1 був доставлений працівниками

Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_4 , як порушник військового обліку для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Під час з`ясування обставин було встановлено, що відповідно до інформації з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 останній раз проходив військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 29.08.2022 р. і був визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час за ст.19б розкладу хвороб (наказ МО України № 402 від 14.08.2008 р.).

Згідно Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" № 4235-IX від 12.02.2025 р.) установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Таким чином, не виконавши зобов`язання до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, позивач ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП – вчинення порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Відповідальність за дане правопорушення передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (зокрема ст. 210-1 КУпАП) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

Таким чином, оцінюючи обставини події, яка стала підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з огляду на обсяг доказів, наявних в матеріалах справи щодо постанови №1965 про адміністративне правопорушення, та обставини, викладені у письмових поясненнях позивача, відзиву відповідача - суд доходить висновку про наявність достатньо обґрунтованих підстав і обставин, які у своїй сукупності свідчать, що позивачем було допущено порушення вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Разом з тим, статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися принципів адміністративних правовідносин, які, зокрема, закріплені у ч. 3 ст. 2 КАС України. За таких обставин, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний у своїй діяльності приймати рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Аналіз зазначеної норми, з огляду на зміст завдань КУпАП та соціальну і правову ознаки держави Україна, свідчить, що основною метою адміністративного стягнення є не караність правопорушень, а виховання правопорушника в дусі додержання вимог закону. Стягнення є засобом впливу на його свідомість, за допомогою якого особі подаються навички, які стимулюють добровільне свідоме виконання нею своїх обов`язків з метою реалізації виховного впливу та попередження вчинення правопорушень в майбутньому, стимулювання до правослухняної поведінки.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 29 серпня 2022 року і був визнаний непридатним до військової служби у мирний час обмежено придатним у воєнний час за ст. 19 б розкладу хвороб, затвердженого наказом МОЗ №402 від 14 серпня 2008 року.

Наразі позивач ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.3 ст.23 отримав відстрочку від призову на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», у зв`язку із загибеллю батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в час дії воєнного стану.

На сьогоднішній день позивач пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою ВЛК від 29.01.2026 року №2026-0129-1229-1404-0.

Зазначені обставини свідчать про схильність позивача до правомірної поведінки та його намагання належним чином виконати його військовий обов`язок. Аналіз та правова оцінка зазначених обставин свідчать, що вони мають бути враховані при визначенні виду адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню до позивача.

Натомість, відповідач на зазначене уваги не звернув, не дав оцінки наслідкам вчиненого правопорушення, не дослідив обставини, які сприяли виявленню правопорушення, персональні дані порушника, мотиви та мету вчинення порушення, а також обставини поведінки порушника, а тому поспішно прийняв рішення про накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу в межах максимально можливого розміру санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З урахуванням викладеного слід визнати, що відповідач під час розгляду цієї справи допустив порушення вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП про необхідність всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, що потягло постановлення рішення, яке не можна визнати цілком обґрунтованим.

Згідно ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначність за Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) – це коли дія або бездіяльність формально підпадає під ознаки правопорушення, але не становить значної суспільної небезпеки, що дозволяє уповноваженому органу звільнити порушника від відповідальності та обмежитись усним зауваженням замість попередження чи штрафу (Стаття 22). Це оціночне поняття, яке не має вичерпного переліку, але застосовується індивідуально, враховуючи обставини та характер діяння.

Суд, керуючись вищезазначеними нормами законодавства та враховуючи встановлені обставини справи, вважає можливим відповідно до ст.22 КУпАП визнати адміністративне правопорушення, вчинене позивачем ОСОБА_1 малозначним та звільнити його від адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Керуючись ст.ст. 5 - 11, 73 - 77, 90, 241 - 246, 250, 286 КАС України, ст.ст.22, 33, .ст.222, 245 - 249, 251, 252, 258, 268, 276, 278 - 280, 283, 287 - 289, 293 КУпАП, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну заходу стягнення та звільнення від адміністративної відповідальності – задовольнити.

Постанову серії № 1965 від 04 грудня 2025 року, в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - змінити в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за за частиною 3 статті 210-1 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 05 лютого 2026 року.

Суддя М.М. Ротар