Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №458/1268/25 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2026 м. Турка

Справа № 458/1268/25

Провадження №2-о/458/11/2026

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Желізко В.Р.,

заінтересована особа ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Турка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Желізко Віталій Романович, заінтересована особа ОСОБА_2 , про продовження обмежувального припису,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Желізко В.Р. подала до Турківського районного суду Львівської області заяву, заінтересована особа ОСОБА_2 , в якій просила продовжити обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: по АДРЕСА_1 , на строк 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами: ОСОБА_3 та її дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 і ОСОБА_4 , які проживають за адресою: по АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань ближче 30 м до місця проживання (перебування), навчання та роботи постраждалих осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 і ОСОБА_4 .

В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що 19.11.2005 уклала шлюб з ОСОБА_2 , зареєстрований 19.11.2005 Мохнатською сільською радою Турківського району Львівської області, актовий запис №8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі в них народилося шестеро дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 , вид. Мохнатською сільською радою Турківського району Львівської області 06.11.2006; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтво про народження НОМЕР_3 , вид. Мохнатською сільською радою Турківського району Львівської області 07.05.2009; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтво про народження НОМЕР_4 , вид. виконавчим комітетом Мохнатської сільської ради Турківського району Львівської області 24.11.2021; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтво про народження НОМЕР_5 , вид. виконавчим комітетом Мохнатської сільської ради Турківського району Львівської області 26.02.2014; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтво про народження НОМЕР_6 , вид. виконавчим комітетом Мохнатської сільської ради Турківського району Львівської області 29.09.2015; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтво про народження НОМЕР_7 , вид. Козівською сільською радою Стрийського району Львівської області 12.04.2022.

Спільне життя з ОСОБА_2 не склалося через систематичне зловживання ним спиртними напоями, застосування фізичного насильства, образи та приниження в присутності дітей. Коли доньки підросли, ОСОБА_2 образи та приниження почав висловлювати й до них. Після народження синів, ОСОБА_2 значно більше почав зловживати спиртними напоями й погано ставитись до неї та дітей. Враховуючи те, що заявник працює вчителем в селі за місцем проживання їхньої сім`ї, довгий час терпіла таку поведінку чоловіка, однак, 07.11.2025 ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, завдав їй тілесних ушкодження, а також наніс ряд ударів руками по тілу дочці ОСОБА_7 , намагався нанести удари дочці ОСОБА_8 . Після таких дій чоловіка зрозуміла, що його поведінка загрожує життю й здоров`ю дітей й 07.11.2025 звернулась в органи поліції щодо протиправної поведінки її чоловіка, на підставі чого розпочато кримінальне провадження № 12025142300000090 за фактом спричинення ОСОБА_2 їй тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 125 КК України), яке перебуває на розгляді у Турківському районному суді Львівської області. Також за фактом вчинення побиття ОСОБА_2 доньки ОСОБА_6 розпочато кримінальне провадження № 12025142300000092, яке перебуває на розгляді у Турківському районному суді Львівської області (ч. 1 ст. 126 КК України) (копії відповідних документів з матеріалів кримінального провадження додано до матеріалів заяви). Після вчинення подій, що мали місце 07.11.2025, ОСОБА_2 09.11.2025, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в будинку за місцем їх спільного проживання в присутності дітей нецензурно висловлювався в її адресу, ображав, принижував та погрожував розправою. За фактом вчинення 09.11.2025 домашнього насильства працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП. 20.11.2025 вона подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу.

Після подій 07.11.2025 ОСОБА_2 втік з хати, з дружиною та дітьми не проживає через встановлений працівниками поліції терміновий заборонний припис та встановлений рішенням Турківського районного суду Львівської області від 03.12.2025 обмежувальний припис, проживає у свого брата ОСОБА_9 . В останні кілька днів ОСОБА_2 телефонував їй та сказав, що за вчинені ним дії йому крім штрафу нічого не буде і що він з дня на день повернеться жити до сім`ї, а за те, що вона звернулася в поліцію, вона ще пошкодує. Вказує, що ОСОБА_2 чинить на неї психологічний тиск через своїх родичів, зокрема через брата ОСОБА_10 .

Постраждалими внаслідок систематичних вищеописаних діянь ОСОБА_2 , які за своєю суттю є домашнім насильством, є вона та шестеро дітей, п`ятеро з яких є неповнолітніми. Діти налякані, бояться власного батька, як він повернеться і вкотре прийде додому в стані сп`яніння, почне ображати та обзивати їх, а також почне їх бити, діти не хочуть з ним спілкуватися. Через поведінку чоловіка у дітей розвинулася психологічна травма, про що, зокрема, вказала дитячий психолог, за участю якого проводилися допити моїх дітей в поліції, коли вони чують, що батько повернеться додому в них починається паніка та плач, дітям потрібен час, щоб трохи «відійти» від пережитого і стабілізувати психоемоційний стан. За встановлений рішенням суду від 03.12.2025 строк дії обмежувального припису діти почали повертатися до нормального життя, їх психологічний стан покращився та їй також морально набагато спокійніше.

Декілька днів тому в телефонній розмові ОСОБА_2 погрожував і сказав, що 04.02.2026 він повернеться до будинку та буде продовжувати проживати з ними. Дізнавшись про це, діти почали плакати, сказали, що не хочуть жити з батьком, бояться його.

Вважає, що існують ризики подальшого вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо неї та дітей, тому для забезпечення дієвого й ефективного способу захисту й запобігання повторного вчинення домашнього насильства, вважає, що є підстави для продовження дії обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на шість місяців з покладенням на нього відповідних обов`язків.

У судове засіданні заявник ОСОБА_3 не з`явилася. Через підсистему «Електронний суд» представник заявника подав скановану копію заяви ОСОБА_3 про проведення судового засідання без її участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. З урахуванням клопотання заявника, заслухавши думку інших учасників справи, суд постановив проводити розгляд заяви без участі заявника.

Представник заявника у судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, наведених у ній. Вказав, що домашнє насильство вчиняється заінтересованою особою тривалий час, однак документальних підтверджень такого не має, оскільки заявниця часто поблажливо відносилась до чоловіка і не заявляла про це, наскільки пригадує у 2011 році була судова справа про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення хуліганських дій щодо дружини. Зазначив, що після спілкування з дітьми зрозумів, що найбільш травмовані старші діти, які з тривожністю й острахом згадують про ті події, що мали місце в листопаді 2025 й про батька, що підтверджується протоколами допиту дітей в межах кримінального провадження. Також психолог, яка була присутньою під час допиту дітей вказала, що діти психологічно травмовані. За час дії обмежувального припису діти відновлюють свій психологічний стан і загальний стан їх покращився, також з дітьми працюють психологи. Продовження обмежувального припису матиме вплив на переосмислення поведінки заінтересованою особою щодо дружини і дітей. Наголосив, що заінтересована особа не давала коштів на утримання сім`ї, що стало підставою звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, при цьому, коли діти складали дрова він давав їм кошти за таку роботу. Оскільки заявниця потребувала додаткових коштів, в грудні вона продала корову.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо задоволення поданої заяви про продовження дії обмежувального припису заперечив, пояснив, що він зателефонував дружині й повідомив, що буде повертатися додому, на що остання сказала, щоб він прийшов додому, почистив котел й вивіз сміття, однак він пояснив, що не може це зробити 04.02.2026, оскільки зайнятий, зробить це в інший день. Вони спілкувались по відеозв`язку. Вважає, що саме його відмова зробити те, що сказала дружина стала підставою подання нею заяви про продовження обмежувального припису. Зазначені в заяві обставини про те, що він в телефонній розмові погрожував дружині не відповідають дійсності, оскільки він нікому не погрожував. За час їх спільного проживання, періодично в сім`ї були побутові сварки, проте не було дій, які мали б ознаки домашнього насильства. Наголосив, що хоче повернутися додому для проживання в нормальних умовах, оскільки він не має іншого житла й не має де проживати, просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 . Будинок за адресою: АДРЕСА_1 оформлений на дружину, однак побудований ним за час спільного проживання у шлюбі, він часто їздив на заробітки, щоб збудувати будинок, тому дружина оформила нерухомість на себе. Всі члени сім`ї зареєстровані у цьому будинку, він зареєстрований за вказаною адресою 06.11.2013, площа будинку 100 кв.м., може й більше, будинок має 3 входи (на даний час в одному з них поламані двері). Офіційно не працює, однак має підробітки, зокрема виконує різні будівельні роботи, допомагає іншим по господарських роботах. Після рішення суду від 03.12.2025 проживає в приміщенні чужої особи (незавершене будівництво), в якої здійснює будівельні роботи, за відповідну оплату, власник того приміщення дозволив йому на короткий час там проживати, однак належних умов для проживання у цьому приміщенні ще не має, опалення залежить від електроенергії, тому він проживає в холоді, перед Новим ОСОБА_11 простудив вухо, мав проблеми зі здоров`ям і розуміє, що довго там проживати не має права. Зазначене приміщення знаходиться неподалік його дому. Іншого житла у нього, в якому він міг би проживати чи перебувати у нього нема. Щодо проживання у брата ОСОБА_9 вказав, що побув у нього 2-3 дні, довше проживати там не має можливості, оскільки в брата є сім`я. За час дії обмежувального припису він зустрічався з рідними на автобусній зупинці – передавав дітям подарунки на свято Миколая, також 30.11.2025 переказав дружині для її власних потреб 5 000 грн. на банківську картку, на підтвердження зазначеної обставини представив суду для огляду інформацію про рух коштів з додатка мобільного телефона Приват24, де було відображено зазначений переказ 30.11.2025 ОСОБА_3 , при цьому вказав, що дружина отримує заробітну плату й пенсію по інвалідності, має дохід, проте він періодично надає їй кошти. В грудні 2025 року дружина продала їх спільну корову, отримала 32 000 грн й всі кошти забрала собі. Він періодично давав дітям кошти на їх побутові потреби 200-500 грн, додатково оплачував їх працю, коли вони допомагали складати дрова, однак не примушував їх до такої роботи. З 28.11.2025 сплачує щомісячно аліменти в сумі 12350 грн, заборгованості по сплаті аліментів не має. З дружиною спілкується по телефону, часто по відеозв`язку, проте з дітьми ОСОБА_12 і ОСОБА_8 не спілкується, оскільки дружина стверджує, що вони не бажають з ним спілкуватися, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 з ним спілкуються. Вказав, що дружина має вплив на дітей й вони роблять те, що вона їм скаже. Просив дружину пробачити йому й примиритися, проте остання сказала, що він має відповісти по закону.

Допитаний, за клопотанням заінтересованої особи, свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 є його двоюрідним братом, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 познайомились у нього на весіллі, їхню сім`ю знає давно, проживає поруч, часто відвідував їх сім`ю, допомагають один одному по господарстві. Під час перебування у сім`ї ОСОБА_19 та ОСОБА_18 він не зауважував будь-яких конфліктів, які б мали ознаки домашнього насильства, не прослідковувався в поведінці дітей страх чи боязкість по відношенню до батька, діти слухають лиш маму, яка для них є лідером, якщо вона сказала допомогти батькові – тоді допомагали, якщо не сказала – не допомагали. Зазначив, що ОСОБА_17 не є агресивним, це можуть сказати мешканці села, при тому ОСОБА_18 періодично конфліктує і не спілкується з рідними сестрами.

Того дня 07.11.2025 йому зателефонував ОСОБА_2 й повідомив, що дружина викликала на нього поліцію, після чого він поїхав в будинок ОСОБА_20 , де перебували дружина ОСОБА_18 , її брат з жінкою та працівники поліції, ОСОБА_2 , не було. Особисто він просив ОСОБА_18 , щоб вона не робила проблем, не писала заяви, налагодила відносини з чоловіком, адже вони сім`я, прожили багато років, у них є діти. Також свідок зазначив, що йому відомо про неоформлення ОСОБА_2 права на відстрочку від призову на військову службу, хоч, як батько 6-ох дітей, ОСОБА_17 наділений таким правом, тому свідок розумів, які наслідки могли бути, коли ОСОБА_18 виклика поліцію, про що їй особисто повідомив. Коли він повернувся додому побачив в себе вдома ОСОБА_2 , який не перебував у стані алкогольного сп`яніння, знаючи ситуацію, запропонував йому залишитися на кілька днів. В неділю 09.11.2025 ОСОБА_17 повідомив, що йде додому миритися з дружиною, однак, коли він прийшов додому, його дружина знову викликала поліцію.

Представник заявника адвокат Желізко В.Р. просив не приймати покази свідка, який є близьким родичем заінтересованої особи, оскільки такі є неправдиві та суперечать обставинам, які встановлені під час допиту дітей у кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої заяви, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з п. 7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи(п. 9 ч.1 ст.1 Закону).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини,родичі дитини (баба,дід,повнолітні брат,сестра), мачуха або вітчим дитини,а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи-опікун,орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців та може бути продовжений на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21.11.2018 у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09.12.2019 у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з ч.8 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень глави 13 Розділу IV ЦПК України справи про видачу і продовження обмежувального припису розглядаються судами в порядку окремого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно із ч. 1 ст. 350-7 ЦПК України, за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів заінтересованих осіб. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

За таких обставин, положеннями чинного ЦПК України чітко зазначено, що звертаючись до суду із заявою про видачу/продовження обмежувального припису заявник повинен надати суду докази, що підтверджують необхідність видачі/продовження судом обмежувального припису. Виняток із вищенаведеного поширюється лише на випадки неможливості надання доказів, у разі чого заявником може бути подане клопотання про їх витребування.

Судом встановлено, що рішенням Турківського районного суду Львівської області від 03.12.2025 заяву ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису задоволено частково; видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав, на строк 2 (два) місяці, а саме: заборонено ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами: ОСОБА_3 та її дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено наближатися на відстань ближче 30 м до місця проживання постраждалих осіб: ОСОБА_3 та її дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 і ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 ; в іншій частині заяви відмовлено. Обмежувальний припис видано строком на 2 (два) місяці.

За наслідками вчинення дій, що мали місце 07.11.2025, за зверненням ОСОБА_3 , органами досудового розслідуваннями зареєстровано кримінальні провадження № 12025142300000090 від 10.11.2025 про вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 125 КК України (щодо ОСОБА_3 ) та № 12025142300000092 від 27.11.2025 про вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 126 КК України (щодо ОСОБА_6 )

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 18.12.2025 у справі № 453/2034/25 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень , передбачених ч.ч. 1,2 ст. 173-2 КУпАП та накладено відповідне стягнення, предметом розгляду справи був протокол про адміністративне правопорушення щодо подій, які мали місце 09.11.2025.

Згідно представлених матеріалів, ОСОБА_2 зареєстрований (та фактично до 07.11.2025 проживав) за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що , ОСОБА_2 має інше місце проживання, крім житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на існування єдиного місця проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою, відстуності в нього іншого житла, та враховуючи, що заборона його перебування у вказаному об`єкті нерухомого майна призведе до необґрунтованого втручання держави у право ОСОБА_2 на повагу його житла, гарантованого ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд не вбачає підстав для задоволення заявленої вимоги.

Вирішуючи питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суд оцінює та приймає до уваги форми домашнього насильства яким піддавався заявник та оцінює ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

При вирішенні питання про продовження обмежувального припису суд має досліджувати ризики повторного вчинення насильства, а не факт його первинного вчинення.

Звертаючись до суду із заявою про продовження обмежувального припису ОСОБА_3 обґрунтувала свої вимоги, зокрема тим, що заінтересована особа вчиняє щодо неї та її дітей психологічне і фізичне насильство, створює конфліктні ситуації,.

Разом з тим, надані докази безпосередньо стосуються події, яка мала місце 07.11.2025 та 09.11.2025, при цьому не представлено доказів періодичності та повторюваності таких дії ОСОБА_2 .

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про продовження обмежувального припису та необхідності продовжити обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав строком на 6 (шість) місяців, а саме:

заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань меншу за 10 метрів до ОСОБА_3 та дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , і ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, суд вважає, що саме такий строк продовження обмежувального припису як шість місяців є необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфлікту, захисту здоров`я постраждалих осіб.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).

Суд також враховує, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в ч.3 ст. 26 Закону. Водночас, Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.

З огляду на вищевикладене, заяву ОСОБА_3 про продовження обмежувального припису задовольнити частково, з наведених вище мотивів та підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про продовження обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 293, 294, 350-5 - 350-8 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_3 про продовження обмежувального припису, -задовольнити частково.

Продовжити на 6 (шість) місяців обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження його прав, на строк 6 (шість) місяців, а саме:

заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань меншу за 10 метрів до ОСОБА_3 та дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 .

В іншій частині заяви - відмовити.

Про продовження обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну державну адміністрацію та виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у містах ради за місцем проживання (перебування) заявника.

Рішення суду про видачу/продовження обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу/продовження обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Заявник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_9 місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення проголошено та підписано 05.02.2026.

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ